Сценарій літературно - музичної композиції " Небесну Сотню, Господи, прийми..."

Розробка 

сценарію літературно – музичної композиції

«Небесну Сотню, Господи, прийми…»

Мета: виховувати в учнів глибокі патріотичні почуття, причетність і відповідальність за все, що  відбувається в країні, вдячність тим, хто віддав за неї життя вшановуючи пам'ять героїв Небесної сотні; формувати активну громадянську позицію школярів щодо єдиної, цілісної держави , повагу, толерантність до інших   народів,  розвивати бажання стати гідним громадянином ,віру в краще майбутнє України.

Хід заходу:

( за лаштунками звучить ««Небесну Сотню, Господи, прийми…»

у виконанні Павла Табакова)

Ведуча:

Шановні вчителі, учні, запрошені! Історія будь-якого народу містить періоди, дати, які є вирішальними і доленосними в його житті. Україна – країна смутку і краси, країна, де найбільше люблять волю і найменше мають її, країна гарячої любові до народу і чорної йому зради, довгої, вікової, героїчної боротьби за волю Ми повинні пам’ятати і не забувати героїчні сторінки, коли проливали кров патріоти. Адже хто не знає минулого, той не вартий майбутнього.

Сьогодні ми зібралися тут, щоб в скорботі схилити низько голови перед пам’яттю людей, сучасниками  масової трагедії нашої країни –події ,що звершилася на Майдані Гідності. Давайте разом запалимо свічку пам'яті і скорботи як символ незламності духу українського народу.

 Ансамбль виконує пісню Н.Май «Гори, гори моя свіча» ( Ведуча запалює свічку і передає по колу).

Ведуча :

 І саме тут, сьогодні, скажемо «Люди, бережіть серця свої, щоб не стали каменем! Розбудуйте в душах Божий храм, щоб не повторити великий гріх!»

Ведуча :

Кожен із цієї Небесної сотні, як і ми з вами мали свою сім`ю, батьків, друзів, захоплення, свої симпатії і свої невідкладні справи. Але поклик їхньої душі саме в цей час призвав їх до боротьби за вільну, демократичну, чесну Україну. Серед загиблих були і зовсім молоді  юнаки , їх назвали небесними ангелами . Ось вони перед вами, Герої Небесної сотні.

Учениця читає вірш

А сотню вже зустріли небеса…

Летіли легко, хоч Майдан ридав…

І з кров’ю перемішана сльоза…

А батько сина ще не відпускав.

Й заплакав Бог, побачивши загін:

Спереду сотник—молодий, вродливий,

І юний хлопчик в касці голубій,

І вчитель літній, сивий-сивий…

І рани їхні вже їм не болять…

Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло…

Як крила ангела, злітаючи назад,

Небесна сотня в вирій полетіла.

Вчитель  виконує вірш «Жінко ,чого Ви плачете?...» ( під музичний супровід « Мелодія» М. Скорика).

Жінко ,чого ви плачете?
Ваш син – Герой...
Ви що – не бачите...
Ще цей хлопчина. І он той...

Героєм був мені завжди...
з тих пір, коли почав іти...
з тих пір, коли сказав він «мама»...
я так раділа...так ридала...
Від щастя сльози проливала...
так, ніби знала…ніби відчувала...
я так його тримала...так оберігала...
та все ж пішов...за іншу битись маму...
мені ж залишив вічну рану...

А я дзвонила, кажу: «Сину,
іди додому, бо там гинуть...»
А він: «Неправда...тут все мирно...»
Мені від того було дивно...
І я його чекала...так чекала...
він вернеться…я вірила...я знала...
І він приїхав не колись…а нині...
виходжу я...дивлюсь...
моє дитя у домовині...
«Як справи, синку? Ну кажи, як справи?..
Чого мовчиш... Не хочеш подивитися на маму?
Відкрий же очі...вставай...ти хочеш так лежати?
Втомився, певно...вирішив поспати...
Боже...я тебе укрию...ти ж такий холодний...
живіт запав...напевно, ще й голодний...
ходи, я вже на стіл накрила...
Ходи, тебе чекає вся родина»...
А люди кажуть, що здуріла...
що мертву так трясу дитину...
Та що ті люди...що вони там знають...
Мій син – Герой...
ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ...

Учениця

Під прапором стояли – під прапором й спочили.
Прийми, о Господи, своїх синів!
За України волю їх убили
В шалений жар тривожних днів.
В той час, як небо димом затягнулось,
Як змерзлі руки прагнули вогню,
Упились кров’ю кат і його свита,
Споївши нею й всю свою сім’ю.
 

Ансамбль дівчат виконує пісню «Там біля тополі калина..»

Учениця                        
 

Герої не вмирають…

Не бійся, мамо, повернусь ранньою весною,

І в годину під світанок ген там, під рікою,

Там, де ярая пшениця, де лелека клекче,

Прийду я десь під світанок і тебе покличу.

Не бійся, мамко, не бійся, татку, я вернусь додому,

Не бійся, сестро, не бійся, брате, не впаду додолу.

Як жити на світі, коли кат страшний нами править?

Коли ж усі забули, де добре й де погане?..

Учениця

                        
Не жалій, моя нене, що я не вернуся,
Не кляни ворогів! Нехай судить їх Бог!
Я для тебе сьогодні з небес посміхнуся,
Ти лишень свої очі здійми до зірок!
 

Ведучий .

 Ще довго-довго ,з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, хто залишив життя земне у 2013-2014 рр. Ця подія сколихнула весь світ, не залишила байдужою жодної душі. Люди висвітлюють свої почуття через картини, пісні, вірші.

Учениці виконують вірш

А над Майданом лебединий клин.

Птахи, які не дочекалися весни.

Крізь чорні хмари сонця жовтий млин, 

Примружився від крил їх білизни.

Кружляє тихо втрачене перо

І падає на закривавлену бруківку.

Життя хтось вперто множить на зеро, 

Годуючи набоями гвинтівку.

Упасти щоб злетіти - дивина...

Разхристаних сердець мовчання.

Птахи, чекайте вже от-от весна, 

Та лебеді лише курличуть на прощання...

Ведуча : Вгорі прекрасні зорі, що палають...
Будь-ласка, наші душі вбережи!
Хай кожну ніч нам Янголи співають,
Ти ж своє милосердя покажи.

Ведуча : Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам'ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. У жалобі схилимо голови. Вони згасли як зорі.

Ведуча : Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню-частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов   від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті!

Ведуча: Пробач мені, мамо, що одягнув тебе у чорную хустину.

               Ти віддала мене взамін за нашу рідну, вільну, чесну Україну.

Героям Майдану, що віддали життя за світле майбутнє України, присвячується хвилина мовчання.

(Хвилина мовчання)

Під мелодію гімну Небесної сотні «Пливе кача»

Танець зі свічками під музичний супровід « Човен» у виконанні

« Один в каноє»

Вчитель  :Сьогодні Україна переживає тяжкі випробування. Здригається українська земля на сході країни від гарматних пострілів, кулеметних черг, розривів мін. Знову гинуть на злеті молоді і сильні, вірні сини України… Як боляче стискається серце від того, що наша ненька-Україна знову у вогні і стражданні…

І кожен з нас бажає одного: щоб над нашою рідною Україною було мирне небо. Таке безмежне і високе! І щоб кожен міг здійснити свій злет у вільній, щасливій, квітучій країні – Україні, яку щиро любимо і якою безмежно пишаємося! Пропоную літературно – музичну композицію завершити виконанням Гімну України.

(Виконується Гімн України)