Сценарій літературно-мистецької композиції "Живи і квітни, Лесин край!

  Літературно-мистецька композиція

     

Живи і квітни, Лесин край!

 

(Поради щодо форми проведення).

Захід проходить  на сцені чи в залі бібліотеки.

На столиках, застелених скатертинами, квіти, портрет Лесі Українки, рушники, книги та інші видання, якими в ході вечора користуються учасники, фото-колаж визначних місць Житомирщини.

Ведучий 1.

Доброго дня, дорогі друзі! Доброго настрою, радісного свята всьому нашому славному краю, нашим прекрасним людям, вам, шановні гості та учасники свята!

Ведучий 2.

Ми раді всіх вітати на нашому святковому концерті присвяченому 85-річчю Житомирщини!

Ведучий 1.

Яскравою північною зіркою сяє Житомирщина серед інших областей України. Славна її історія, прекрасно і щедра природа, з чарівною піснею і мудрими, талановитими людьми. Неповторною красою чарують нас її тихі води, ясні зорі, задушевні пісні. «Рідна наша Житомирщино!..» – як багато в цім ніжності і тепла.

Ведучий 2.

На території Житомирщини проживає 11 національностей це і українці, і росіяни, поляки, білоруси, євреї, німці, цигани, чехи, вірмени. Але у них усіх є величезний скарб,який їх об`єднує це – українська мова.

Ведучий 1.

Рідна мова… Вона така неповторна, мелодійна і співуча, бо ввібрала в себе гомін дібров і луків, полів і лісів, духмяний, п’янкий запах рідної землі. У народу немає більшого скарбу, ніж його мова. Бо саме мова – це характер народу, його пам’ять, історія і духовна могутність.

                   

  (Звучить пісня «Мова єднання» музика та слова О.Самойдюка). Під час виконання демонструється кліп «Мова єднання»

Ведучий 2.

Житомирщина – одна з найстаріших областей  Північної України,  утворена в буремному 1937 році. Її терени, як і український прапор, розділені природою навпіл. Південь розташований у межах підвищеної Придніпровської височини, де давні кристалічні породи Українського щита виходять на поверхню.

Ведучий 1.

Північну частину області займає вкрита сосново-березовими лісами деінде заболочена Поліська низовина, з якою найчастіше асоціюється природниче обличчя краю.

       (Читець декламує вірш П.Фатенка «Моя земля – моє Полісся»

Мій рідний край – моє Полісся.

Моя земля – свята земля.

Дзвенить у серці вічна пісня, Краса поліська ти моя.

Земля моя! Краса калинова, Синьоокі льони, мов озера стоять. А ліс загадковий і пісня казкова,

І в синьому небі (а в синьому небі) Лелеки летять.

А в небі лелеки летять і летять! Тобі я вклоняюсь уклінно, Землі такої не знайду.

Життя мого, життя у ній коріння, Тебе до серця пригорну.

Моя земля – моє Полісся!

В красі казковій розквітай.

Дзвенить, дзвенить у серці вічна пісня Поліська земле – рідний край.

      

   (Демонструється кліп на пісню Степана Кривенького «Поліський краю дорогий» ).

Ведучий 1.

Природа щедро обдарувала наш край мальовничою красою, лісами щедрими, ріками чистими з берегами мальовничими, де розташувалось 23 райони, своєрідних за своєю привабливістю та самобутністю. Серед них районний центр – місто Новоград-Волинський.

Ведучий 2.

Чудове місто Звягель, що над Случем.

Усі віки тут рясен цвіт.

Могутній Случ, немов би Божим духом, Запалює у душах світ.

                              (Показ фільму про місто)

Ведучий 1.

Новоград-Волинський – старовинне місто краю, яке на межі ХVIIІ - ХІХ ст. навіть сперечалося з Житомиром за звання столиці Волинської губернії. Вперше Звягель( так місто називалося до 1796 р.) згадується в Іпатіївському літописі в 1257 р. як місто Галицько-Волинського князівства. Про його давню і цікаву історію нагадують пам’ятні знаки, архітектурні пам’ятки.

Ведучий 2.

Щедрий наш край і своїми талановитими людьми. Серед них – письменники, художники, вчені, артисти, політики.

                                     ( Розповідь про видатних людей)

Ведучий 1.

У 1871 р. у Новограді-Волинському народилася Лариса Косач-Квітка, відома за літературним псевдонімом як Леся Українка. Про видатну українську письменницю у місті нагадує літературно-меморіальний музей і чудовий ліричний пам’ятник.

Ведучий 2.

Леся Українка свідомо поставила свою творчість на служіння знедоленого народу. Її слова стали зброєю, «полум’ям», що закликають нас до активних діянь, до вирішення низки життєвих проблем.

         (Звучить вірш Лесі Українки «Без надії сподіваюсь…» Гетьте, думи, ви, хмари осінні!

То ж тепера весна золота!

Чи то так у жалю, в голосінні Проминуть молодії літа?

Ні, я хочу крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись, Жити хочу! Геть думи сумні!

Я на вбогім сумнім перелозі

Буду сіять барвисті квітки, Буду сіять квітки на морозі, Буду лить на них сльози гіркі.

І від сліз тих гарячих розтане

Та кора льодовая, міцна,

Може, квіти зійдуть – і настане Ще й для мене весела весна.

Я на гору круту крем'яную

Буду камінь важкий підіймать

І, несучи вагу ту страшную,

Буду пісню веселу співать.

Я співатиму пісню дзвінкую,

Розганятиму розпач тяжкий, –

Може, сам на ту гору крутую Підійметься мій камінь важкий.

В довгу, темную нічку невидну

Не стулю ні на хвильку очей,

Все шукатиму зірку провідну, Ясну владарку темних ночей.

Я не дам свому серденьку спати,

Хоч кругом буде тьма та нудьга, Хоч я буду сама почувати, Що на груди вже смерть наляга.

Смерть наляже на груди важенько,

Світ застеле суворая мла,

Але дужче заб'ється серденько, Може, лютую смерть подола.

Я не дам свому серденьку спати,

Хоч кругом буде тьма та нудьга, Хоч я буду сама почувати, Що на груди вже смерть наляга. Буде погляд мій вельми палати,

Може, згинуть всі хмари сумні,

Може, зірка, як буде сіяти, Ясний промінь пошле і мені.

Смерть наляже на груди важенько,

Світ застеле суворая мла,

Але дужче заб'ється серденько, Може, лютую смерть подола.

Так! я буду крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись, Буду жити! Геть думи сумні!

Ведучий 1.

Однією з провідних тем творчості Лесі Українки – тема кохання.

Ми пропонуємо вашій увазі послухати вірш «Калина», який був присвячений Сергію Мержинському – трагічному коханню Лесі Українки.

                 (Звучить вірш Лесі Українки «Калина»)

Козак умирає, дівчинонька плаче:

«Візьми ж мене в сиру землю з собою, козаче!»

–   Ой, коли ж ти справді вірная дівчина,Буде з тебе на могилі хороша калина.

«Ой, що ж тобі, милий, з того за потіха, Щоб я мала червоніти серед мого лиха?

Ой, що ж тобі, милий, з того за відрада, Щоб я мала процвітати, як мені досада?

Чи то ж тобі стане миліш домовина,

Як я буду зеленіти – німа деревина?»

–   Як упадуть роси на ранні покоси,

То не в мою домовину, а на твої коси,

Як припече сонце веснянії квіти, Хай не в'ялить моїх костей, тільки твої віти.

Ой, так не затужить і рідная ненька,

Як ти, моя калинонько, моя жалібненька…

Ой, ще ж над миленьким не зросла й травиця, Як вже стала калиною мила-жалібниця. Дивуються люди і малії діти, Що такої пригодоньки не видали в світі:

«Чия то могила в полі при дорозі,

Що над нею калинонька цвіте на морозі,

Що на тій калині листя кучеряві,

А між цвітом білесеньким ягідки криваві».

Шуміла калина листом зелененьким:

«Ой, що ж се я німа стою над моїм миленьким?

Поки ніж не крає, дерево не грає.

А хто вріже глибоченько, тому заспіває.

А хто вріже гілку, заграє в сопілку,

То той собі в серце пустить калинову стрілку».

Ведучий 2.

На Поліссі зростає велика плеяда молодих і талановитих поетів, які прославляють наш край.

 (Звучить вірш «Звягельська наша земля» П. Фатенка )

Земля батьків квітучого Полісся, Древлян далеких городищ свята. У віках краса оспівана піснями.

У сяйві наша Звягельська земля. У сяйві Звягельська земля.

Земля – колиска Лесі Українки.

У ясен світ зійшла її зоря,

У житті за волю нас благословляє

Правдиве й горде слово Кобзаря. Правдиве слово Кобзаря.

Твої, земля, до обрію простори,

Мов рушники, лежать хліба, льони,

А ліси шумлять! Случ рідна, світла доля, Ми України дочки і сини, Твої ми дочки і сини.

Ведучий 1.

Люблю тебе, мій рідний краю,

Люблю,як матінку свою,

І вірним серцем я вбираю Красу невимовну твою.

Ведучий 2.

Люблю ліси, поля і гори,

Твої озера голубі І синє небо, наче море, Так до лиця іде тобі.

Ведучий 1.

Звягельська свята земля – Ти наша мати. Наша доля… Щоб колосилися хліба.

Ми зустрічаєм в полі зорі.

Хай дух козацький не згаса,

Не меркне хліборобська слава,

Хай розквітає і зроста Наш отчий край, Наша держава.

                 ( Демонструється кліп на церковний гімн України «Боже Великий, Єдиний, нам Україну храни!» сл. О.Кониського, муз. М.Лисенка.

Ведучий 2.

Дякуємо усім присутнім за увагу!

Ведучий 1.

На все добре!