Сценарій літературно-музичної композиції "Культура усної і писемної мови"

Літературно-музична композиція

«Культура усного і писемного мовлення»

Звучать фанфари

1Ведуча:   Доброго дня, шановні гості!

2 Ведучий:   Доброго дня, шанувальники рідного слова! Запрошуємо Вас на свято мови, що має назву  «Культура усної і писемної мови»

Звучать фанфари

1 Ведуча

Мово моя українська,

Батьківська, материнська,

Я знаю тебе не вивчену –

Просту, домашню, звичну,

Не з-за морів покликану,

Не з словників насмикану.

2 Ведуча

Ти у мені із кореня,

Полем мені наговорена,

Дзвоном коси прокована,

В чистій воді смакована.

Болем очей продимлена,

З хлібом у душу всмоктана,

В поті людськім намокнута,

З кров'ю моєю змішана,

І аж до скону залишена

В серці моїм.

1 Ведучий 

Є багато країн на землі,

В них - озера, річки і долини...

Є країни великі й малі,

Та найкраща завжди  – Батьківщина.

Пісня «Перлина Україна»

2 Ведучий

 Мова то цілюще джерело, і хто не припаде до нього вустами, той сам всихає від спраги. Століттями мова народу була тією повноводою річкою, яку ми називаємо поезією. Поетична грань живе в слові, і слово немислиме без неї, як немислима річка без води.

1 Ведуча

 Рідна мова! Запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів, вона встала з колін, як піднялася й наша Україна.

Проголошення незалежності дало право українській культурі на належне їй місце. А основою, джерелом культури є материнська мова.

І той, хто не знає рідної мови або цурається її, засуджує себе на злиденні душі.

2 Ведучий

Рідна мова – це мова, що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом, з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями.

Пісня «Квітуча Україна»

1. Ведучий:

Дуже багато жорстоких літ і століть пережила та ще й досі переживає наша невмируща Україна її культура та мова, мужньо знісши і витерпівши наругу наймогутніших царських сатрапів та посіпак шлахетсько-польських і своїх панів. Але цьому передувала тяжка боротьба.

(Звучить сумна мелодія. На сцені 12 дівчат в українському вбранні. Кожна із них зачитує одну із дат в скорботному календарі української мови, після чого повертається і йде в глибину сцени)

1720 рік - російський цар Петро І заборонив друкувати книжки українською мовою.

1796 рік - видано розпорядження про вилучення у населення України українських букварів та українських текстів із церковних книг.

1775 р. - зруйновано Запорізьку Січ і закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.

1862. р. - закрито українські недільні школи, які безкоштовно організовували видатні діячі української культури.

1863. р. - указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою.

1876 р. - указ російського царя Олександра II про заборону друкування нот українських пісень.

1884 р. - закрито всі українські театри.

1908 р. - вся культура і освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкідливою,  «могущей визвать последствия, угрожающие спокойствию и безопасности Российской империи»

1914 р. — російський цар Микола II ліквідує українську пресу газети і журнали.

1938 р. - сталінський уряд видає постанову про обов’язкове вивчення російської мови, чим підтинає коріння мові українській.

1983 р. - видано постанову про так зване посилене вивчення російської мови в школах і поділ класів в українських школах на дві групи, що привело до нехтування рідною мовою навіть багатьма українцями.

1989 р. - видано постанову,  яка закріплювала в Україні російську мову як офіційну загальнодержавну мову, чим українську мову було відсунуто на

третій план, що позначається ще й сьогодні.

2 Ведуча

Тисячі найкращих українців пройшли через сталінські репресії, беріївські концтабори. Особливо тяжко каральний меч тоталітарного режиму вдарив по інтелігенції. Письменники, вчені, художники переслідувався за вільнодумство й любов до рідної землі та її мови.

(Під мелодію дівчата з свічками і називають імена, дати і місце загибелі репресованих письменників)

Микола Вороний розстріляний 7.06.1938р.

Дмитро Загул загинув 1938р.

Валер'ян Поліщук загинув 9.10.1937р.

Микола Зеров загинув на Соловках 03.11.1937р.

Михайло Драй-Хмара загинув на Колимі 19.01.1939р.

Павло Филипович загинув на Соловках 03.11.1937р.

Микола Філянський загинув 22.01.1937р.

Евген Плужник загинув на Соловках 02.02.1936р.

Дмитро Фальківський розстріляний 16.12.1934р.

Григорій Косинка розстріляний 1934р.

(Музика замовкає. Із глибини сцени виходить дівчина із запаленою свічкою, читає ''Молитву" Ольги Яворської. Дівчата стоять обличчям до глядачів. В  кожної в руках горить свічка).

Молитва

Гріховний світ вирує неспроста ,

Підступний демон, що керує нами,

Та піднімається нетлінно над віками

Велична постать вічного Христа.

О Господи ! Знайди нас всіх, знайди

Бо ми блукаєм хащами ще й нині,
Прости гріхи й провини безневинні,

І до спасіння всіх нас поведи.

О Господи ! Зціли нас всіх, зціли,
Всели в серця неопалиму мрію,
Щоб ми, пізнавши віру і надію,
Жорстокий світ добром перемогли.

Моя прекрасна українська мово,

Найкраща пісня в стоголоссі трав.

Кохане слово, наше рідне слово,

Яке колись Шевченко покохав.

Ти все знесла насмішки і зневаги,

Бездушну гру ворожих лжеідей,

Та сповнена любові і відваги

З-за ґрат летіла птахом до людей.

Ти наш вогонь на темнім полі битви,

Невинна кров пролита в боротьбі.

Тебе вкладаєм тихо до молитви

1 за спасіння дякуєм тобі.

1. Ведуча:

 Вперше українську народну мову було піднесено до рівня літературної наприкінці XVIII століття з виходом у 1798 році першого видання "Енеїди" Івана Котляревського, який вважається зачинателем нової української літературної мови.

2 Ведуча:

Так Котляревський у щасливий час

Вкраїнським словом розпочав співати,

І спів той виглядав на жарт не раз,

Та був у нім завдаток сил багатий.

І огник, ним засвічений, не згас,

А розгорівсь, щоб всіх нас огрівати.

1 Ведуча

Пропонуємо вашій увазі уривок із п’єси І.Котляревського «Наталка Полтавка»

Увага на екран!

(Перегляд відео)

Пісня «Україна»

1 Ведучий: Геніальний поет, письменник, зачинатель новітньої української мови  - Т.Г.Шевченко своїм величезним талантом розкрив невичерпні багатства народної мови, осягнув її, і як ніхто, розкрив чудову, чарівну музику українського слова:

Ну що б, здавалося, слова...

Слова та голос –

Більш нічого.

А серце б'ється – ожива,

Як їх почує!..

Поезія Т.Г.Шевченка  «Гомоніла Україна»

1 студентка

Мова – це великий дар природи, розвинутий і вдосконалений за тисячоліття з того часу, як людина стала людиною. У кожного народу своя мова. Це великий скарб, який треба шанувати, берегти і розумно збагачувати, не завдаючи йому ніякої шкоди.

2 студентка

Належна культура мовлення – це свідчення розвинутого інтелекту і високої загальної культури особистості. Одним із завдань культури мовлення є подолання «мовних стереотипів»: стереотипи мовлення – це стереотипи мислення.
Тільки через високу культуру мовлення виявляються невичерпні потенції мови, гармонія її функцій. Культура мовлення має велике національне і соціальне значення: вона забезпечує високий рівень мовленнєвого спілкування, ефективне здійснення всіх функцій мови, робить шляхетними стосунки між людьми, сприяє підвищенню загальної культури особистості та суспільства в цілому. Через культуру мовлення відбувається культивування самої мови, її вдосконалення.

3 студентка

Культура мовлення суспільства — це чи не найяскравіший показник стану його моральності, духовності, культури взагалі. Словесний бруд, що заполонив мовлення наших співгромадян, мовленнєвий примітивізм, вульгарщина – тривожні симптоми духовного нездоров'я народу.

4 студентка

Експериментально доведено, що грубе слово як негативний подразник діє кілька секунд, але реакція на нього триває декілька годин і навіть днів. Як наслідок — порушення нервової та серцево-судинної діяльності людини, її хвороба, а іноді й смерть. Тому висока культура мовлення – це не інтелігентська забаганка, а життєва необхідність для народу.

Читець:

Говоріть, як колись вас навчала матуся,

Говоріть, як навчав у дитинстві татусь,

Легко так, вільно так, щоб слова були в русі,

Не тримайте слова, віддавайте комусь.

Щиро так, м'яко так, починайте казати,

Як воліла б відкритись ваша душа.

Може хочеться їй у словах політати

Привітати когось, а чи дать відкоша.

Слів у мові мільйон, вибирайте найкращі,

Кожне з них, лиш торкни, - як струна, виграва,

Зрозумілі, вагомі й усі вони ваші –

Мелодійні, дзвінкі, українські слова.

Говоріть про любов і про віру у щастя,

Уникайте мовчання, нудьги і ниття,

Говоріть, хай в розмові слова веселяться,

Говоріть і продовжуйте мові життя.

(Олесь Лупій "Говоріть ")

5 студентка

Сім'я – первинна клітина нації. Щоб вона не мертвіла і не відпала від національного організму, її має живити культ рідної мови. Тому розмовляй у сім'ї мовою своєї нації. Не вмієш — учись. Прищеплюй дітям ставлення до мови як до святині, найдорожчого скарбу.

6 студентка

Шляхи підвищення особистої культури мовлення різноманітні. Для початку слід:

• виробити стійкі навички мовленнєвого самоконтролю і самоаналізу;
• не говорити квапливо — без пауз, «ковтаючи» слова;
• частіше «заглядати у словник» (М. Рильський), правопис, посібники зі стилістики тощо, вивчати мовлення майстрів слова;
• читати вголос (особливо прозові тексти), з дотриманням усіх аспектів нормативності;
• заучувати напам'ять художні твори, причому не тільки віршовані;
• оволодівати жанрами, видами писемного мовлення, зокрема ділового мовлення;
• привчити себе до систематичного запису власних думок та спостережень, щоденникових записів, сімейної хроніки тощо;
• виробити звичку читання з «олівцем у руках» — жоден цікавий і вартісний вираз не повинен бути втрачений для вас.

Шляхів до мовної досконалості безліч. Але всі вони починаються з любові до рідної мови, з бажання майстерно володіти нею, з відчуття власної відповідальності за рідну мову.

Пісня «Мова єднання»

7 студентка

Мова — запорука існування народу. Захищаючи рідну мову, ти захищаєш свій народ, його гідність, його право на існування, право на майбутнє. Не ухиляйся від цієї боротьби!

Захист рідної мови — найприродніший і найнеобхідніший спосіб національного самоутвердження і діяльності в ім'я народу. Маєш нагоду бути борцем за свій народ – будь ним!

8 студентка

Володіння рідною мовою – не заслуга, а обов'язок патріота.

Розмовляй рідною мовою – своєю і свого народу: скрізь, де її розуміють, з усіма, хто її розуміє. Не поступайся своїми мовними правами заради вигоди, привілеїв, лукавої похвали – це зрада свого народу. У твоїй хаті завжди мають бути українські книжки, журнали, газети. Хай звучить у твоїй хаті українське слово.

9 студентка

Нашому поколінню випало складне і відповідальне завдання – відродження української мови, державності, нації. За нас цього ніхто не зробить. Це наш історичний обов'язок, виправдання нашого перебування на цьому світі. Не перекладаймо цього тягаря на плечі своїх нащадків, бо може бути запізно. Діймо. В ім'я нашого народу, в ім'я найвищих ідеалів людства – свободи і справедливості.

10  студент:

Легким крилом у небеса злітає,

Багряною зорею в надвечір'ї спалахне,

Веселкою у небі синім радісно заграє,

Сумною хвилею у розпачі дихне.

А то голубою так ніжно затуркоче,

Зрадливою сльозою в серці защемить.

А то, як грім, весною загуркоче,

Як ясний місяць сріблом заблищить.

 Любіть цю мову - мову українців справжніх,

Мелодію душі у серці не згасіть!

Велику силу має мова ця відважна –

Це світло мудрості у світ життя несіть!

1 Ведуча: 

Справжньою енциклопедією народного життя вважають творчість Нечуя – Левицького. Вільно використовуючи живу народну мову, Іван Семенович виводив картини народного побуту. Був одним серед перших українських письменників, який заговорив на повний голос живою народною мовою, продемонструвавши на прикладі власних творів її невичерпність, глибину, пластичність. Його перу належить цикл оповідань про бабу Параску та  бабу Палажку.

2 Ведуча:

Є в нашій мові те, що не вмирає –

 Тепло любові, пам'яті, надій.

 Із гумором співдружна Україна,

Так сміємось на здоров'ячко у ній.

Тож вашій увазі пропонуємо сценку «Баби Параска і Палажка на святі радної мови»

Сценка «Баби Параска і Палажка на святі радної мови»

Палажка. Люди добрі! Оббріхує мене клята Параска на кожному кроці. Доки

гризла мене за господарку, тепер дорікає, що я балакаю не так, як вона хоче.

Я, — каже, — не культурна, жию уже у двадця первому віці, а говорити по-людськи не умію. Придумала ж таке, моя сварлива, сусіда. Чекай-но, який же

тепер рік? А! Згадала! Це ж уже двох тисяч десятий...

Параска. От ти знову говориш, як баба часів Івана Нечуя-Левицького. Ми

живемо   у   двадцять   першому   столітті.   Потрібно   говорити   культурно.

Запам'ятай, що на календарі тепер дві тисячі десятий рік. Ех... І коли до тебе

розум постукає'!

Палажка. Стукав уже, стукав, і не один. А до тебе ніхто не приходить, бо

господиня з тебе нікудишня: ні грядки не маєш на городі, ані курки на

подвір'ї.

Параска. Що це? Палажка недочуває, чи вдає, що не чує? Палажко, якщо

будеш слухати мої поради, то станеш культурною людиною.

Палажка. І яке тобі діло до мене. Ти що шукаєш зачіпки до сварки? На моє

безголов'я і хати наші на одному кутку. Люди добрі! Що мені робити? Може,

спродуватися, пакуватися та їхати на кубанські степи? Дав же мені Бог сусіду

• нічого й казать!

Параска. Та і мені прикро, що таку сусіду маю: як «захарамаркає» щось, то і

не второпаю, про що говорить. Ходи лише до мене в гості, я тебе кавою

пригощу. Ходи-ходи...

Палажка. Що це ти мені махаєш?

Параска. Не махаю, не говори так не культурно. Я тобі подаю знак, щоб ти

до мене зайшла до хати. Маю дома запашну каву, хочу тебе почастувати.

Палажка.  А печення у тебе є? Чи, може, пирожено слойоне, творожні

кошички, блінчики пекла? Конфети якісь маєш? З ними добре кофе пити.

Параска. Почастую тебе всім, лише культурно скажи. Я ж тебе вже вчила.

Палажка. Та я так лишень жартую. Пам'ятаю добре, що багато людей у нас

збаламутилися і говорять так, що не завжди їх розуміємо. Я ж запам'ятала,

що слова «кофе» в українській вимові немає, а є кава; замість «блінчики» потрібно говорити «млинці»; замість «конфети» — цукерки; не «печення», а печиво; не «пирожено слойоне», а тістечка листкові; замість «творожні кошички» — сирні корзинки і тд.

Люди добрі! Я спродуватися не буду, нікуди із України не поїду, бо тут моя хата, тут мої земляки і мова моя — найкраща для мене з усіх мов.

Параска. Звертаємося до всіх українців: любіть, вивчайте, збагачуйте нашу мову!

1 Ведучий :

 На якій не розмовляв ти мові,

Але рідною найбільше дорожи.

Бо у домі, де чекають всі тебе з любов'ю,

Ти привітне слово кожному кажи.

А найбільше буде рада мати,

Що привчила змалечку до мовної краси.

Мелодійне слово на порозі в рідну хату

З серцем і душею у гармонії неси.

2 Ведучий:  

Поважай всі на світі мови,

Але українську понад всі люблю!

Бо такої задушевної і ніжної вимови

В жодній з них не відчуваю, не вловлю.

У мові цій відтінків є багато.

То гірським струмком задзюркотить,

Розіллється піснею, яку люблю співати,

Травою шелесне, то лісом зашумить...

Пісня «Моя земля»

1 студентка :

Велична, щедра і прекрасна мова!

Прозора й чиста, як гірська вода.

Це Українська мова барвінкова.

2 студентка

Така багата й вічно молода.

Ніжна, мила, світанкова,

Ясна, чиста, колискова…

3 студентки

Мелодійна, дзвін котюча,

Дивна, радісна, співуча,

Найдорожча, добра, власна.

4 студентка

Мудра, сонячна, прекрасна,

Солов'їна, барвінкова

Українська рідна мова.

5 студентка

Розвивайся, звеселяйся, моя рідна мово!

У барвінки зодягайся, українське слово….

6 студентка

Колосися житом в полі, піснею в осел

Щоб на все життя з тобою ми запам'ятали

Як з дитячої колиски мову покохали.

2 Ведучий.  Дякуємо за увагу! На все добре! До побачення!

1 Ведучий.     До нових зустрічей!