Сценарій мініатюри "Один день із життя класу"

Мініатюра

Один день із життя класу

Дійові особи: учні, вчителі (української мови, математики, географії, природознавства, класний керівник)

     Обладнання: мультимедійний проектор, парти, стільці, шкільна дошка, шкільні приладдя, сонячне коло (з паперу), стикери, маркери.

 

     (Лунає пісня з м/ф «Чучело-мяучело», на екрані сюжет про дітей, які вранці радісно йдуть до школи )

     Чується пісня:

Ранок починається, починається,

Діти прокидаються, прокидаються.

Шкільну форму одягають,

У портфелі все кидають

І до школи весело летять,

До країни знань, щоб усе знать.

     (На сцені з’являються учні 6-А класу – заспані, розхристані, невеселі)

     Учень 1.

Але ця історія зовсім не про нас.

Щось із ранку невеселий наш чудовий клас.

     Учень 2.

6-А прийшов сьогодні у повному складі,

Й до уроків всі зібрались на учнівській раді.

     (Діти розмірковують)

     Учень 3.

Як набридло нам вже вчиться,

Школа нам ночами сниться.

Ми усе вчимо, вчимо –

На уроках «горимо»!

     Учень 4.

Вчителі на нас насіли –

Вже терпіть немає сили!

Математика і мова –

Тільки про знання розмова.

Про приколи, жарти, втіхи

Годі, братці, й говорити!

     Учень 5.

Про уроки тільки й мова,

Їх багато, чесне слово.

Як же тут не розгубитись?

Як же нам чогось навчитись?

     Учень 6.

А навіщо ж нам трудитись?

Може не потрібно вчитись?

Рано-вранці прокидатись

Й стрімголов до школи мчатись?

     Учень 1.

Краще вдома посидіти,

В Інтернеті «потупити».

     Учень 2.

Що ж робити? Як вчинити?

До кого за порадою сходити?

     (Дзвенить шкільний дзвоник.

     На екрані – коридори школи, учні поспішають в клас.

     Учні розсаджуються за парти)

     Учень 3.

Ось і дзвоник на урок,

Вчителя вже чути крок!

     (Заходить вчитель української мови. Учні продовжують розмову)

     Учень 4.

А давайте запитаємо!

Навіщо мову ми вивчаємо?

     (Учні звертаються до вчителя)

     Учень 5.

Вже і пишем і читаєм

І віршів багато знаєм!

     Учень 6.

До чого ж нам та українська мова,

Хоч і кажуть: барвінкова?

     (На екрані – краєвиди України, лунає тиха українська мелодія (мінусовка пісні «Виростеш ти, сину,…» В.Симоненка)

     Вчитель української мови:

Що означає мова: ритм думок,

Їх передача через фарбу звуків?

Все – в мові: лісовий струмок,

Буяння трав в степу і запах луків,

Вода, що світлом сонця променить,

Вогонь, що у кострищі догорає,

І шелест мрій, і неповторна мить,

Коли обійми всесвіт розкриває…

     (Музика затихає. Вчитель звертається до учнів)

І як же будете ви в світі жити,

Коли про все, що бачите не в змозі говорити?

Так нелегкі завдання в мові:

Скільки звуків, букв у слові,

Підмет, присудок знайдіть,

Правильно речення складіть.

З дієсловом розберіться

І відмінювать навчіться!

Будьте впевнені: наука ця не хибна,

Всім вам грамотність потрібна!

     (Лунає пісня «Українська мова», слова Надії Янчук, музика Володимира Климюка. Учні відкривають зошити і починають працювати)

     (Дзвенить дзвоник на перерву.  Учні бігають, стрибають, грають мобільними телефонами, штовхаються, сміються. На екрані – шкільна перерва. Звучить приспів пісні «Что такое доброта» групи «Барбарики»)

     (Дзвоник на урок. Учні розсаджуються за парти знову незадоволеними)

     (Входить вчитель математики)

     Учень 1.

Ой ці задачі, ці рівняння!

Постійно вгадуєш – шо, де!

Іксів неясне уживання,

Ну, а контрольна вже бреде!

     Учень 2.

Сидим на уроці – квадрати малюєм

І тихо про себе хвилини рахуєм.

Коли вже настане та бажана мить

І довгочеканий дзвінок продзвенить?

     (На екрані – цифри, знаки, фігури, потім – заводи, фабрики, космос…)

     Вчитель математики:

І сувора й солов’їна

Математика країна!

Так, математика – це числа, теореми,

Фігури, знаки, словом, все життя.

Тут є складні задачі і проблеми,

Без неї і не буде майбуття!

Бо усі цифри можна прочитати

І про усе на світі тоді взнати:

Скільки коксу домнам треба

Й про політ космічний в небо,

Скільки зір дрібних, як просо

У веснянок є на носі.

Щоб усе це гарно знати,

Треба добре рахувати!

     (Лунає уривок пісні Вероніки Рибалко «Пісня про математику». Учні відкривають зошити і починають працювати)

          (Дзвенить дзвоник на перерву.  Учні бігають, стрибають, грають мобільними телефонами, штовхаються, сміються. На екрані – шкільна перерва. Лунає приспів пісні «Что такое доброта» групи «Барбарики»)

     (Дзвінок на урок. Учні розсаджуються за парти знову незадоволеними, один сидить спиною до вчителя, другий лежить на парті, третій розмовляє з сусідом по парті, четвертий малює, п’ятий грається…)

     (Входить вчитель географії)

     (На екрані – гори, вулкани, водоспади, моря, океани, пустелі…)

 

 

     Вчитель географії:

Невже вам не цікаво поринати в дивосвіт Землі,

Тремтіти поміж хмарами у вихорі грози,

Хвилююче вслухатися у гнів вулкан-гори,

Як водоспад із річкою летіти з висоти,

Як в морі оглядатися, де сонця захід-схід,

Так в лісі між деревами шукати моху слід,

Блукати разом з друзями в пустелі і тайзі,

Сягнути з Белінгаузеном півдня мерзлоти?

     (Лунає уривок пісні «Пісня червоної шапочки», слова Ю.Михайлова, музика А.Рибнікова. Учні відкривають зошити і починають працювати)

          (Дзвенить дзвоник на перерву.  Учні бігають, стрибають, грають мобільними телефонами, штовхаються, сміються. На екрані – шкільна перерва. Лунає приспів пісні «Что такое доброта» групи «Барбарики»)

     (Дзвоник на урок. Учні розсаджуються за парти.

     (Входить вчитель природознавства)

     (На екрані – картини природи…)

     Учень 3.

О… Природа – мука наша!!!

Все про неї ми вже знаєм,

Бо усюди ми буваєм!

Годі вже її вивчати

Нам практики задавати!

     Вчитель природознавства:

Повітря, земля і вода – це Природа,

Природа це я, і ви – це природа.

Пустелі і гори, поля і ліси,

І ми – тільки частка цієї краси!

Довкілля – це природний капітал.

Без нього людство жде загибель і провал.

І треба берегти й примножувать природу.

Для себе й для майбутнього народу.

Від середовища, в якому ми живемо,

Залежить все: здоров’я і буття,

Тому її ми з вами й бережемо,

Щоб на Землі прожити все життя!

     (Лунає «Музика в фарбах звуків природи» Учні відкривають зошити і починають працювати)

     (Дзвенить дзвоник на перерву. Лунає приспів пісні «Что такое доброта» групи «Барбарики». Учні збираються в коло. Заходить класний керівник)

     Учень 4.

Так, шкільне життя – не шоколад,

І щоб воно ішло на лад,

Нам треба менше жартувати,

Невдачі вчитися долати.

     Класний керівник:

Щоб іти у майбуття,

Треба знати чималенько,

А учитись – все життя!

І пам’ятайте:

Школа буде вчити,

Як у світі жити,

Як зло обминати,

А добро чинити.

Вам бажаю:

Від науки не ховатись,

В світ іти не навмання,

А учитись намагатись

Щохвилини і щодня!

     (Лунає музика В Шаінського «Учат в школе….» (слова М.Пляцьковського)

     (Учні, виходячи, залишають на дошці «Сонце знань» (на стикерах жовтого кольору пишуть маркером  продовження речення «Вчитися потрібно, щоб…»,  і наклеюють їх навколо кола, яке вже є на дошці у вигляді сонечка)