12 липня о 18:00Вебінар: Формування історичних уявлень учнів: практичні поради вчителю

Виховний захід «Лелеки – вісники щастя»

Про матеріал

Україна - наша барвінкова земля, край лелек та журавлів, наша батьківщина. Вона- колиска для всіх нас, для тих, хто її поважає і любить. Невичерпне джерело народних пісень, прислів'їв, традицій, народної мудрості.

3 давнiх-давен лелека в Україні є символом миру, родини, спокою, щастя. Лелеку люди називають по рiзному: лелека, бус(з)ько, чорногуз, боцюн, гайстер. Лелека в українців святий птах, символ доброти і щастя. Переконання, ніби він приносить немовлят, належить до числа найбільш стійких міфів в історії культури. За старих часів у багатьох селах від Голландії до Балкан мало не кожен будинок міг похвалитися власним лелечим гніздом. Та й досі господарі будинків щасливі, коли у них поселяється лелека. А ось у Франції, наприклад, де лелеки не увійшли до місцевих оповідей, білий лелека стає рідкістю.

Сценарій виховного заходу ознайомить школярів з історіями , легендами про лелек, допоможе виховувати в учнів любов та повагу до улюбленого птаха українців – лелеки, сформувати екологічну культуру особистості, життєві компетенції, виховувати почуття любові до рідного краю, до своїх звичаїв та традицій.

Перегляд файлу

Тема: «Лелеки щастя в дім приносять»

(Проводиться у формі телепередачі «Стосується кожного»)

 

Мета: виховувати в учнів любов та повагу до улюбленого птаха українців – лелеки, вчити цінувати життя; формувати екологічну культуру особистості, життєві компетенції; виховувати почуття любові до рідного краю, до своїх звичаїв та традицій.

Обладнання: телеекран, карта світу, глобус, малюнки лелеки, калина, весняні букети квітів; паперові лелеки, пташки, вишиті рушники.

 

Епіграфи: Любити природу — це значить берегти її.
             Люби природу не як символ
           Душі своєї,
          Люби природу не для себе,
         Люби  її для неї.

Все на Землі, все треба берегти –

І птаха й звіра, і оту рослину,

Не чванься тим, що цар природи ти –

Бо врешті - решт, і ти його частина.

 

Звучить заставка до програми «Стосується кожного».

 

Телеведучий: Доброго дня, шановні телеглядачі! У шкільному ефірі телепрограма «Стосується кожного», програма, яка змінює життя.  Сьогодні темою нашої зустрічі є вислів «Лелеки щастя в дім приносять».

  Яке ж воно, наше людське щастя, де знайти його? Ці та інші теми ми й обговоримо в наших виступах. Отже, запрошуємо в студію перших наших гостей – юних любителів поетичного слова.

 

1. Летить Земля у просторі космічнім,

    Закутана у сяйво голубе,

    І в русі цьому щохвилиннім, вічнім,

     Життя розквітло буйно, як ніде.

2. Дерева вже убрані буйним листом,

    Черемха біла, яблуні цвітуть!

    Кульбаба жовтим сонячним намистом

    Розсипалась по луках. Весно, будь!

3. У верховіттях вітер колобродить,

    Сумує стежка дичками внатрус.

    А угорі про таїнства природи

   Задумався мислитель - чорногуз.

Телеведучий.  Чи знаєте ви, що найулюбленішими символами людини є птахи. Люди вважали, що навесні душі померлих в образі птахів повертаються на землю. А оскільки це душі померлих – то де їхнє місце? У раю. І повертаються вони восени в рай. Очевидно, з цих двох слів утворилося слово «вирій». В українській мові збереглося це слово «вирій» – рай давніх слов’ян.

1-й учень.      Чорногуз-лелека прилетів здалека,

Сів на вершок хати, давай клекотати;

Давай клекотати; рідний край вітати.

2-й учень. Люди казали, що лелеки приносять весну. З їхньою появою хлібороби починали висівати ярі культури, садити городину. Народ склав про них веснянки.

3-й учень. Із краю-вирію бузьки вилітають.

                 До нашої хати дороги питають.

                 Гей, летіть ви, бузьки, попід небом синім,

                 А не там, де кружляють плуги на царині.

                 – А ми прилетіли, звисока дивитись,

                Ой, чи ви нас ждали, Ой, чи ви смутились?

Телеведучий. А вам, шановні глядачі, ніколи не хотілося злетіти в небо? І подивитися на своє село, бабусину хату, свою рідну землю з висоти пташиного польоту? Не з літака, не з великої відстані, а саме так, щоб бачити рідну домівку і всі околиці. Так, як бачать її птахи.

 Споконвіку людина мріяла про крила. Тепер можна стверджувати, що ця мрія здійснилася. І якщо не в літаку, то в дельтаплані сміливці-відчайдухи відчувають радість польоту і змагаються з птахами. І сьогодні ми разом усі також спробуємо злетіти в небо і полетимо аж у вирій, у той казковий край, де багато цікавого й дивного, нового й незвичного.

Подорож наша, звичайно, буде уявною. А допоможе здійснити нам її лелека.

Телеведучий. Чому саме лелека? Та тому, що для українців нема кращого птаха за лелеку. Він уособлює щастя, сімейний затишок, мир, добро. Але в житті є ще біль, розлука, біда… І все це поєднує в собі наш лелека.

  - Запрошуємо в студію наступних наших гостей – експертів – дослідників давніх традицій рідного села.

1. Навесні, коли лелека повертається з чужини, несе на крилах радість, весну. І люди звуть його веселиком. Кажуть в Україні: «Веселики прилетіли», «Прилетів лелека – весну приніс здалека».

         2. Україна – край, який здавна називали лелечим. Можливо, це тому, що на солом’яних стріхах наших предків любили мостити свої гнізда лелеки.

 Лелека побудує світлу хату,

 Своїх пташат поставить на крило,

 І будуть радо діти усміхатись,

Як лелечата злинуть над селом.

3. Лелека на обійсті людини. Подивіться на нього, коли він стоїть у гнізді. Спокійно, немов господар, окидає поглядом подвір’я, дбайливо оглядає гніздо, пильно охороняє дружину, а потім і молоде потомство. Нам затишно і добре, коли десь недалеко клекочуть лелеки.

4. Не лише люди, а і птахи відчувають любов і потяг до рідної землі. Ми спостерігали, коли лелеки повертаються з вирію в рідні краї, вони збираються зграями і танцюють. Самці утворюють одне, два або три кола. У центр вискакують то одні, то інші танцюристи, присідають, стрибають, тіпають крилами, кланяються. Танок триває близько двох годин. Після таких танців птахи розлітаються і починають ремонтувати старі або будувати нові гнізда.

          5.     Прилетіли два лелеки, Сіли на гілках смереки,

                 Почали все оглядати: Де б це дім їм збудувати?

                 Все лелеки оглянули, Дім вони побудували,

                 Від смереки недалеко.

                 Будуть там дітей ростити, Та у тім гніздечку жити.

                 Ну а потім, восени, У вирій полетять вони.

 

Інсценізація – монолог  учня - селянина

Здавна селяни вірили, що в хату, на якій оселились лелеки, прийде щастя й добробут. То ж українські селяни, чекали навесні лелек із вирію, лаштували їм гнізда. Ось як селяни робили лелечі гнізда. Брали старе колесо від воза і клали його на високе дерево або стовп. На низ клали гілля шаром 20–30 см, потім посипали сухою соломою, додавали сухий перегній. Такі гнізда подобалися лелекам і кожного року сюди прилітали птахи.  

Як виросту – збудую хату, На хаті колесо приб’ю,

А там я поселю крилату Лелечу клекітну сім’ю.

Нехай розводиться, гніздиться По всіх деревах і хатах,

Нехай мені щоночі сниться, Що я літаю, наче птах. 

2-й учень. Як і людина, лелека може плакати: «Бузьок може нудитись за хижею, у якій він жив, ще як був чоловіком, – розповідається в одній легенді. – Того він гніздо і в’є на дахах та живе коло людей. Ми часто можемо бачити, як він журиться. Стоїть годинами на одному місці з опущеним дзьобом – плаче й думає про своє людське життя». Лелека сумує, коли бачить свари поміж людьми. Стане нерухомо на одній нозі і гірко плаче… А як бачить добро між людьми, то калатає своїм дзьобом. То він так радіє.

3-й учень.

Лелечий патріотизм

Їх весна стрічає, Їм жито квітчає – Горнуться лелеки до тепла.

Хоч зима впиралась, Довго не здавалась, Та весна її перемогла.

День на сонці мріє І гніздечко гріє, А ще ліпше гріє батько-птах:

Треба пильнувати – Будуть лелечата    Пізнавать в житті батьківський шлях.

Як зміцніють крила – Подадуться сміло   Зимувать в далекий теплий край.

Там вони нудьгують. Як весну почують –  Вернуться, бо їм лиш дома рай! 

 

Телеведучий. А зараз до нас завітають ще нові цікаві гості – науковці – біологи з місцевого інституту.

 1-й учень – вчений ( одягнений в науковця).

- А ми хочемо вам розповісти про цих птахів з біологічної точки зору. В Україні гніздяться два види лелек: білий і чорний (показує малюнки).

 Білий лелека живе поруч із людьми, чорний – відлюдькуватий. Він гніздиться в непроглядних заболочених місцях. Чорний лелека занесений до Червоної книги. У білого лелеки 112 родичів. Лелека білий, чорногуз, бусол, бузько – птах родини Лелекових, ряду Лелекоподібних.

2-й учень - вчений. Чорногуз – птах від 80 до 100 см в висоту, розмахом крил 200–220 см та вагою від 2,5 до 4,5 кілограм. Забарвлення пір’я біле, за виключенням махових пір’їн на крилах, які мають чорне забарвлення. Коли крила птаха складені, то махові пір’їни покривають задню частину тіла, звідки і походить назва – чорногуз. Дзьоб та ноги чорногуза червонясті і довгі. В Україні лелеки найчастіше гніздяться на стовпах електропередач. Голос чорногуза слабкий. Птахи спілкуються клацанням дзьоба, так вони вітають один одного, також цими звуками захищають гніздо від конкурентів. Поведінці чорногуза властивий і шлюбний ритуал, який супроводжується спільним клацанням дзьобами.

1-й учень. Чорногузи харчуються переважно дрібними тваринами – дощовими черв’яками, комахами, жабами, мишами, рибо. Метод полювання чорногузів дуже виразний і його можна розпізнати на відстані: птах неспішно ходить по полях і болотах, а побачивши здобич, миттєво хапає її своїм дзьобом.

2-й учень. Ареал поширення чорногуза – Європа (від Іспанії до Росії), Північна Африка та Азія (від Турції до Кавказу).Гніздяться на скелястих підвищеннях, деревах, будівлях та електричних опорних стовпах. Сімейство чорногузів часто роками гніздиться на одному і тому ж місці, таким чином самка і самець щороку зустрічаються, хоча пару утворюють на сезон. Гніздо лелеки будують із гілок дерев. Вага гнізда становить близько 500 кг, а іноді досягає 2 тонн. Деяким гніздам лелек може бути по 200 років. Навесні, після прильоту та шлюбного ритуалу, молода пара будує гніздо і самка відкладає 3–5 яєць, які висиджують по черзі самка і самець. З’являються яйця в гніздах у другій половині квітня – на початку травня.  Новонароджені чорногузи мають ніжний сірувато-білий пух, дзьоб у них темний, ніжки – жовто-рожеві. Важать вони всього 60–80 грамів. Народжуються пташенята сліпими, але очі в них відкриваються вже через кілька годин. З першого дня пташенята їдять самостійно. Годують їх обидва птахи. Вони приносять їжу в дзьобі чи в глотці. Пташенята перебувають у гнізді майже два місяці. Найчастіше до вильоту доживає 2–4 молодих птахів. Виліт молодняка відбувається в другій половині липня – на початку серпня. Середня ж тривалість життя білого лелеки – 8–9 років. Можуть жити за ідеальних умов до 20 років.

1-й учень. Чорногузи – перелітні птахи. У серпні зграї, керуючись інстинктом, починають тягнутися на південь. У нас зграї зазвичай налічують від 2–3 до сотні лелек. Але іноді можна побачити й великі багатосотенні скупчення. До місць зимівлі птахи повинні подолати більше 10 тисяч кілометрів. Іноді ця відстань досягає 20–25 тис. км. Переліт на зимівлю чорногузи здійснюють вдень. Найважче і найнебезпечніше для них летіти над водою. Чорногузи долають водний простір лише в тому випадку, якщо бачать протилежний берег. Вони летять на великій висоті, при цьому вибираючи найзручніші в аеродинамічному плані місцевості, тому намагаються уникати польотів над морем. Летять лелеки до вирію зі швидкістю 150 км/год., а коли повертаються додому – вдвічі швидше (300 км/год). У вирій летять 4 місяці, а додому – 2. У грудні прилітають, січень там, а у лютому вже відлітають назад. Повертаються не просто в одне і те ж саме місто, а і в те саме гніздо.

 

Телеведучий. Лелека – вірний син своїх країв. Недарма ж воїнів, які гинули під час воєн за свою Батьківщину, свій рідний край порівнювали з цими чудовими птахами. Після Другої світової війни були поставлені пам’ятники полеглим бійцям у вигляді лелек.

А у наш час, у ХХІ столітті, герої Небесної сотні, чиїсь брати, батьки, кохані, що захищали нашу волю на Майдані, теж полинули в небо лелеками.

  • Вірш «Мамочко, вибач за чорну хустину…»

В ПАМ’ЯТЬ ПРО ЗАГИБЛИХ НА МАЙДАНІ

 21.02.2014

 Мамо, не плач. Я повернусь весною.

 У шибку пташинкою вдарюсь твою.

 Прийду на світанні в садок із росою,

 А, може, дощем на поріг упаду.

 

Голубко, не плач. Так судилося, ненько,

 Вже слово, матусю, не буде моїм.

 Прийду і попрошуся в сон твій тихенько

 Розкажу, як мається в домі новім.

 

Мені колискову ангел співає

 I рана смертельна уже не болить.

 Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває

 Душа за тобою, рідненька, щемить.

 

Мамочко, вибач за чорну хустину

 За те, що віднині будеш сама.

 Тебе я люблю. I люблю Україну

 Вона, як і ти, була в мене одна.

(Оксана Максимишин-Корабель)

 

 Звучить пісня «Пливе кача…

 

Телеведучий. Нових гостей  запрошуємо в студію – це наші друзі з Національного парку. Тож надаємо їм слово.

Учень, одягнений у лісника:

 - Всім вам відомо, що лелеки живуть і в нашому селі. І цьогоріч прилетіли вони до нас знову із далеких країв, принесли весну і надії. На жаль, з кожним роком цих чудових птахів стає все менше. Лелекам загрожує зникнення. Дуже рідко вдається побачити чорного лелеку, якого в Україні занесено до Червоної книги. Зникають вони через осушення боліт, застосування отрутохімікатів. Гинуть лелеки, сідаючи на лінії електропередач. Не вгамовуються і браконьєри –  часто стріляють лелек, а руйнують гнізда з пташенятами, на жаль, школярі. Тому в Конституції України є стаття про охорону природи, яка забороняє такі дії. 

2-й учень. Люблять птаху цю дорослі і малі,

                 Символ спокою та миру на землі.

                 В небі синім майоріють два крила,

                 Це лелеченька нам долю принесла,

                 А якщо вона над хатою кружля –

                 Там народиться прегарне немовля,

                 І лелеку привітають залюбки   Мама й тато, найщасливіші батьки.

                 І тому я попросити вас хотів:

                 Бережіть, будь ласка, люди, цих птахів!

 

Телеведучий. Давній зв’язок лелеки з людиною відображений у народній творчості, у багатьох географічних топонімізмах, прізвищах, на гербах і емблемах багатьох країн світу. Так, в Україні є прізвища Чорногуз і Лелеченко; річки та струмки Бузьків Яр,  Лелечий потік, Лелечиха, Чорногузка; села Лелеківка, Чорногузи.

Пропонуємо вашій увазі заочну мандрівку «лелечими» місцями. А допоможуть нам її здійснити наші учні – екскурсоводи.

Заочна екскурсія «Життя лелек»

Школярі по черзі виходять з малюнками і розповідають про життя лелек.

- «Бузьку, бузьку, принеси Маруську!» — гукали колись услід лелеці діти, які хотіли мати сестричку. З лелекою пов’язано безліч легенд та вірувань. Птаха здавна шанували різні народи світу та присвоювали йому магічні властивості. Бажаєш, дізнатися, які саме? Слухай далі!

 

_ Слов’яни та балти вважали чорногуза символом добробуту і щасливої долі. Тож якщо на сільській хаті з’являлося гніздо, господарів чекали злагода, здоров’я та гарний урожай.

 

- Старожили переконані, що селяться лелеки тільки в хороших, працьовитих людей, а домівки злих та лінивих оминають.

 

- На Поліссі випікали галіопу — печиво, яким «пригощали» лелек, прохаючи доброго врожаю: «Бузьку, бузьку, на тобі галіопу, а ти мені дай жита копу…».

- Бусол, жабоїд, веселик, боцюн, гайстер — як тільки не називають лелеку в різних регіонах України. А на Житомирщині навіть існує повір’я, що лелеки мають людські імена. Тож якщо покликати птаха його іменем, він неодмінно поверне голову.

 

 

 

- Цікаво зустрічали приліт лелек у Німеччині: влаштовували гуляння, святкові походи, дзвонили у дзвони. Учням замість уроків читали казки. Вулицями крокували юрми дітей, всі веселилися та розважались.

Німці свято вірили, якщо дівчина навесні вперше зустріне пару чорногузів, неодмінно цього року стане заміжньою, якщо ж одного — ще дівуватиме.

- У Стародавній Греції, пише Філострат, побачивши першого лелеку, опускалися на коліна.

 

- Жителі Марокко вважали, що лелеки — це люди, що прилітають з далекого острова у вигляді птахів, а повертаючись, знову набувають людської подоби.

 

 

- У Молдові лелека — символ виноградарства. За одною з легенд, коли яничари охопили фортецю Городешти, і в захисників не залишилось ані їжі, ані води, раптом здійнявся сильний вітер. То лелеки своїми крильми здійняли над головами ворогів бурю. В дзьобах вони принесли воїнам виноград з полів рідної країни. Захисники фортеці були врятовані і вщент розбили військо яничар.

 

- Схожа українська легенда розповідає, що лелеки принесли виноград запорожцям, яких заточили до татарської в’язниці.

 

- Турки вірили, що лелече гніздо — оберіг від блискавок і пожеж.

 

 

- Поляки переконані, що ці птахи, кружляючи в небі, розганяють дощові хмари.

 

- Зображення лелеки прикрашало герби багатьох українських міст, зображували його і на античних витворах, а в Македонії — чеканили на монетах.

 

 

- Вірмени вважали лелеку священним птахом, що захищає поля і приносить тепло.

 

- Лелека – національний птах Білорусі.

 

 

 

Телеведучий. Про лелек у народі складено багато казок і легенд. Зараз продовжимо «екскурсію» у наше легендарне минуле.

 

1) У давнину Перун відправив людину на Землю, дав їй мішок, наказавши, щоб віднесла далеко в ліс, а по дорозі не розв’язувала і не заглядала в нього. Та людина не була б людиною, якби не поцікавилася, що ж у тому лантуху. На півдорозі чоловік зупинився, розшморгнув зав’язку, і з мішка вистрибнули жаби, миші, змії, вужі й розповзлися довкола. Кинувся бідолаха ловити їх, та де там! І тоді розгніваний Перун сказав: «Я перетворю тебе на птаха, і будеш ним доти, поки не повизбируєш гаддя, яке випустив на волю». Отак людина в подобі лелеки й досі ходить по наших полях та болотах.

 

  2) Вороги напали на місто і обложили храм, у якому шукали порятунку жителі. Одна жінка побачила біля дзвіниці лелеку. Протягнувши йому сповите немовля, почала благати: «Лелеченько- серденько, врятуй його». Почув лелека, підхопив немовля і врятував від неминучої загибелі.

 3) А ви знаєте, чому лелеки мають червоні ноги і дзьоб, а крила – чорні? У селі знайшли лелеку з поламаним крилом, виходили, випустили на волю. Одного разу зайнялася хата, а там були два маленькі хлопчики. Прилетів лелека. Закружляв над хатою, заклекотав, кинувся у вікно, крізь яке йшов дим. Врятував лелека хлопчиків, але дуже обпік собі ноги і дзьоб, що стали, мов розжарені вуглики. З того часу у лелеки червоні ноги і дзьоб та чорні крила. Господарі віддячили лелеці і поставили на ясен колесо від воза, щоб він там у гнізді і виводив своїх малят.

  4) Легенда про відліт птахів

Лелеки відлітають тільки вночі. Вдень вони відпочивають. Це помітили ще наші предки. Птахи вимушені так робити тому, щоб не скористалися ними солов’ї, бо ця сіра маленька пташка, якій важко долати нелегку дорогу, користується «безкоштовним «проїздом»: сідає на лелеку і полегшує собі маршрут. Ось чому лелеки летять вночі. Але іноді солов’ї ухитряються примоститися. Тому там, де збираються лелеки, завжди є і солов‘ї.

Звучить пісня «Лелеченьки» на слова і музику Наталії Май

Телеведучий. Про лелек існує багато прикмет, повір’їв, загадок, прислів’їв. Наші давні знайомі - юні любителі поетичного слова, -  розкажуть нам про них.

- У народі кажуть, що лелека – родич бога грому Гора і доказом цього є його червоний дзьоб. Мабуть, тому й існує повір’я, що блискавка ніколи не поцілить у дім, на якому оселився лелека.

- У Західному Судані існує повір’я, що вбитий стрілою лелека забирає стрілу із собою на небо і потім смертельно вражає мисливця.

- Існує цікаве прикмета: хто перший побачить у селі лелеку, той повинен тричі присісти, промовляючи слова: «Ой, ти, бусю - пташе, розвесели село наше». Тоді він цілий рік буде здоровий.

- Поганим знаком вважалося видирання лелечих яєць. Якщо хтось знищить або забере з гнізда лелечі яйця, то лелека принесе в дзьобі жарину і запалить хату кривдникові.

Прислів’я

Прилетів лелека – весну приніс здалека.

З’явилися бузькові лапи – не забирай із грядки сапи.

Лелеки летять тільки до добрих людей.

Де лелека не літає, а на весну додому повертає.

Прикмети *

Якщо в серпні бузьок бродить – дощ буде. *

Якщо бузьки відлітають вчасно – будуть сильні і довгі морози. *

Рано прилетів лелека – буде тепле літо. *

Лелека починає непокоїтися – на погану погоду. *

Активно тріщить увечері дзьобом – завтра буде сонячний день. *

Стоїть на одній нозі – треба чекати похолодання. *

Якщо не відлітає далеко від гнізда, а тримається поблизу, – на негоду. *

Коли птах погожого дня тримається сухого місця, то й наступний день буде сонячним. *

Перед тим як здійметься вітер, лелеки довго кружляють біля своїх гнізд. *

Заклекотали лелеки в гнізді – час садити цибулю.

Загадки про лелек

- Які ноги, такий ніс, по болоті ходить скрізь.

Хату на хаті має, всім жабам рахунок знає.

Довгий дзьоб він має, жаб, вужів  поїдає,

Крила має чорно-білі, прилітає навесні.

В вирій він летить далеко, як зовуть його? (Лелека)

- З вирію він прилітає, Дуже довгі ноги має.

І літає він у нас, І клекоче повсякчас.

- Летів птах через дах, сів на воротях у червоних чоботях.

Підкотивши своє штання, опустився він зі стайні, влаштувався на роботі у найближчому болоті. Та не бійся, не загруз, наш чорнявий ... (чорногуз).

Телеведучий. Лелека, бусол, чорногуз, бузько, боцюн, гайстер, веселик, білий птах із чорною ознакою – це все народні імена нашого головного героя сьогоднішнього свята. У поезії українських поетів  лелекам відведено важливе місце, тут вони почуваються дуже затишно.

1) Там повен двір любистку, цвітуть такі жоржини,

І вишні чорноокі стоять до холодів.

Хитаються патлашки уздовж всії стежини,

І стомлений лелека спускається на хлів.

2)  «Українське альфреско»

Стоять озера в пригорщах долин.

Сади цвітуть у придорожній смузі.

І царствений цибатий чорногуз

Поважно ходить в ранній кукурудзі.

3) «Інкрустації»

Лежить городів гарбузова Мекка,

У тихе небо струменить тепло

І над стареньким комином лелека

Після дощу просушує крило

 

Телеведучий. Чи можемо ми, люди, навчитися чогось у цих прекрасних птахів? Так, любові до рідної землі, до Батьківщини. І якщо в серці кожного з нас буде хоча б часточка тієї любові до України, яку мають до рідного краю ці величні птахи, наше життя дуже швидко зміниться на краще.

Шануйте світ навколо себе, помічайте його красу. І хай у вашому житті якомога частіше лунає лелечий клекіт – символ щастя і любові. І частіше дивіться у небо – скоро повертатимуться додому лелеки!

Телеведучий. На завершення нашої програми пропонуємо вам віночок побажань - порад від Маленького принца Антуана Екзюпері.

Інсценізація. Заходить учень – Маленький принц:

 "Встав вранці, привів себе в порядок, приведи в порядок свою планету "

"Очисти Землю від сміття, що накопичилось за довгу зиму».

«Посадити дерева, їх стає все менше і менше. Справа нехитра, але корисна! «

«Прибери біля своєї річки».

« Не сміти! Тобі ж також тут жити!».

Телеведучий. Фінальним акордом нашої програми звучать слова – побажання від наших учнів всім жителям Землі.

 

1. І як би не склалось, де б ми не бували –

У мандрах, в далекім краю.

Та серцем синівським щоб не забували

Про неньку – Вітчизну свою!

2. У праці красива, у пісні натхненна,

І люд роботящий у селах, в містах.

Хай Богом ранима і благословенна

Пребуде земля Українська в віках!

3. Матуся сорочку мені вишивала

 І тихо співала пісні.

 Про вічне кохання, про мить сподівання,

 Та зичила щастя мені.

 4. Вона вчила мене дарувати добро,

 Я бажаю його вам усім.

 Хай минає печаль і розвіється зло,

 Хай лелеки летять в кожен дім.

5. Матуся сорочку мені вишивала,

 Немов малювала весну.

 Її одягла і крилатою стала,

 Вночі я тепер не засну.

 Полечу я до вас, через ріки, поля

 По країні добро понесу.

 Хай в любові живе українська земля,

 Побажання в піснях донесу.

 

ПІСНЯ «ЦЕ МОЯ УКРАЇНА» (КАТЯ БУЖИНСЬКА)

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

Середня оцінка розробки
Структурованість
5.0
Оригінальність викладу
5.0
Відповідність темі
5.0
Загальна:
5.0
Всього відгуків: 1
Оцінки та відгуки
  1. Планчак Маріанна Михайлівна
    Загальна:
    5.0
    Структурованість
    5.0
    Оригінальність викладу
    5.0
    Відповідність темі
    5.0
doc
Додано
3 травня 2018
Переглядів
4439
Оцінка розробки
5.0 (1 відгук)
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку