Сценарій на тему: ""Чорнобиль- рана України

Тема. «Чорнобиль – рана України»

Мета: на основі фактичного матеріалу, історичних довідок і статистичних даних , а також поетичного слова розглянути хроніку подій цих днів і наслідків найбільшої у світі техногенної катастрофи.

Виховна мета: виховувати риси справжнього громадянина України, почуття особистої відповідальності за долю нашої держави і планети в цілому, співчуття тим, кого торкнулося це горе особисто, шану і подяку героям-ліквідаторам наслідків аварії на ЧАЕС. Розвивати вміння екологічної співпраці заради екологічної безпеки на міжнародному рівні.

Обладнання та матеріали: роздатковий матеріал, фото, епіграф до заходу: Журбо моя! Зажуре! Ти сива, сиза, біла! Ти чорний біль! Чорнобиль! Ти у моїй крові! М. Сом

І. Вступне слово

Ми зібралися сьогодні для того, щоб перегорнути сторінку сумної, трагічної події в історії нашої держави, нашого народу – це трагедія на ЧАЕС.

На жаль, просто перегорнути, згадати і... забути не вдасться, тому що події 26 квітня 1986 року занадто свіжі, а наслідки аварії ще довго дивитимуться нам в обличчя заплаканими материнськими очима скалічених дітей і дихатимуть в спину летальним вироком лікарів. Тілесні і душевні рани прямих і непрямих учасників цих подій не дозволяють приспати нашу совість... Дзвони Чорнобиля стукають у наші серця і нагадують сумну статистику захворювань, зумовлених радіацією, яка є нечутна, невидима, тобто неприступна для наших органів чуття, але якби й фіксувалася ними, то людина однаково беззахисна перед нею.

Хроніку цих подій разом з поетичним словом передадуть нам учасники екологічної агітбригади «Чисті серця». Їм слово:

1-й учень: Чорною плямою стала на нашій блакитній планеті чорнобильська катастрофа.

Понад двадцять років пройшло з тих пір, як смертоносна пилюка з ядерної печі покрила білі хати, поля і ліси. І більше двадцяти років цвітом скорботи і суму зацвітають чорнобильські сади і хворіє серце, тому що знає, не на добро це, не на життя.

Горем і болем увійшов у наше життя Чорнобиль, що розділив долю людей на «до» і «після». Безлюдні вулиці Прип'яті, кинуті школи, будинки, дитячі гойдалки, що застигли, колючий дріт зони. Спогади вільно або мимоволі переносять до подій двадцятилітньої давнини...

2-й учень: Весна 1986 року на Україні буяла первоцвітом садів. Оспівана у веснянках нашими предками, вона проходила по нашій рідній землі, як завжди квітуча й ошатна. Час року, коли сонце пригріває особливо ласкаво, провіщаючи швидкий прихід літа, і в повітрі пливуть терпкі пахощі, настояні на білому мареві квітучих садів. Пора надій і чекань. Час юності і любові.

Людина невіддільна від історії землі, на якій жили її предки. Предки наші оселилися на цій щедрій поліській землі, називаючи себе древлянами, жителями півночі, поліщуками. Любили свою землю, молилися Богу, чекали Його Пришестя. І не думали, що до Нього ця земля може стати землею відчуженості.

Село Чорнобиль згадується в літописах уперше наприкінці XIX сторіччя. Але поселення в цьому місці існували набагато раніше. У різні часи ці краї належали то Україні, то Польщі. Жителі Чорнобиля займалися рибальством, землеробством, тваринництвом.

У 1970 році вирішено було біля Чорнобиля будувати атомну електростанцію ім. В.І. Леніна. Це будівництво відрізнялося особливо ударною працею і достроковими пусками реакторів. На кінець 1985 року в місті енергетиків Прип'яті мешкало 50 тисяч жителів. Серед багатьох нових міст Прип'ять була дуже гарною. Тут вдалося досягти гармонії багатьох компонентів – зручності й упорядженості житла, наявності культурних, спортивних, рекреаційних комплексів. Розташування міста в дуже мальовничій місцевості також робила його напрочуд привабливим. І річка поруч з такою ж назвою, і чудова краса навколишньої поліської природи.

26 квітня 1986 року. Чорний день в історії України, день, коли Чорнобиль став відомий усьому людству. Гірка, як полин, слава...

1-й учень: Протягом 25 квітня 1986 року були збої в роботі, що не дозволяли провести випробування четвертого ядерного реактора. Була п'ятниця, кінець трудового тижня, країна чекала вихідних.

26 квітня 1986 року субота, 1 година 22 хвилини. Прийнято рішення почати випробування. Одночасно була відключена аварійна система захисту.

1 година 22 хвилини 30 секунд. ЕОМ видала інформацію про необхідність термінової зупинки реактора, але оператори продовжували процес. Потужність реактора почала швидко зростати.

1 година 23 хвилини 40 секунд. Натиснуто кнопку аварійної зупинки реактора. А через декілька секунд – вибух.

1-й учень: А місто спало. Була тепла квітнева ніч, одна з кращих ночей року, коли листя зеленим туманом покриває дерева. Спало місто, спала Україна, не відаючи про велику біду, що прийшла на її землю.

2-й учень: Біда розчинилася в духмяному повітрі, в біло-рожевому цвітінні яблунь та абрикосів, у воді сільських криниць, у молоці корів, у всій красі зелені... Та хіба тільки в ній? Вона розчинилася в людях. Вона – ця трагедія – ввійде в історію, в усі хроніки людства як невигойна рана на тілі України. Надто дорого заплатили і ще заплатимо за Чорнобиль. За кілька днів людство зробило крок з епохи доатомної в епоху незвідану.

1-й учень: Горе впало не тільки на Україну. Воно зачепило Білорусь, Росію. На забруднених територіях нині проживає близько двох мільйонів осіб, тобто кожен п'ятий. Змертвіло багато водойм, непридатною для вживання стала в них риба.

Дніпрова вода забруднена. Вона містить радіонукліди, важкі метали, пестициди, нітрати, нафтопродукти. Деснянська вода, крім радіонуклідів, містить більше ніж дніпровська, розчинених у воді свинцю, цинку, міді, марганцю та інших металів і хімічних речовин. Особливо небезпечна для здоров'я риба Київського водосховища. Це не харч, а просто радіоактивні відходи, які треба закопувати.

2-й учень:

Як страшно це – води не скуштувати

У тім краю, де Прип'ять, де Дніпро!

І хто посмів знічев'я відірвати

Від губ народу цілого відро?

Дивлюсь на землю, на річкові води

І думаю, аж чорний від журби.

А нам казали: «Ви царі природи»...

А ми ж насправді – атома раби!

5-й учень: Громадськість стурбована розбудовою існуючих атомних електростанцій, експлуатація яких не дає цілковитої гарантії безпеки для людей і природи. Скільки народ і держава втратили від одного тільки Чорнобиля? Чи є гарантія того, що більше такого не скоїться?

1-й учень: Нині в Україні склалася важка демографічна ситуація. Смертність населення перевищує народжуваність. Є області України, які вже не відтворюють населення. У державі народилося понад 14 тисяч неповноцінних дітей. Близько 70 відсотків дітей від народження мають ті чи інші відхилення у здоров'ї. Збільшується кількість психічних і онкологічних захворювань у дітей. Чи не час усій громадськості бити на сполох, рятувати своє майбутнє, майбутнє нації?

Жадання людства зупинити

Безодні атомної смерч.

Мит ж сівачі,

Ми – сонця діти –

Спроможні зупинити смерть.

Спинити вибухи, ракети –

Роззброїти віки і дні,

Щоб сонце мирної планети

У кожнім сходило вікні.

Щоб трави, колоски і віття

Вогнем не перетліли в прах.

Щоб грізне ядерне жахіття

Не спалахнуло по світах.

Щоб наша дума і дорога

Єднали глибину і вись, –

Вола чорнобильська пересторога:

                    - Людство, зупинись!!!

2-й учень: До яких уроків Чорнобиля ми підійшли? Насамперед – це моральні урок трагедії. І головне тут – людський фактор. Один із уроків – урок безвідповідальності. Ми були не готові (як морально, так і технічно) до такої аварії, і коли вже сталася трагедія, довго подавалося все в присмерках напівправди. Лише на десятий день міністр охорони здоров'я республіки просив населення зачинити кватирки. Дев'ять днів люди дихали на повні груди нуклідами, набирали берів.

Ще один із уроків – низький технічний рівень підготовки працівників АЕС. Керівництво станції погано знало реактивні установки. Але не стільки низький технічний рівень, скільки низький рівень відповідальності спричинив трагедію.

2-й учень: На скромних плитах підмосковного Митищинського кладовища навічно викарбувані імена загиблих Правика, Ващука, Ігнатенка, Кібенюка, Титенка, Тишури...

На грані людства, на краю -

В тривозі атомній стою...

Душа тривожиться мов птиця:

А що, як висохне криниця?

Тривожиться у полі колос:

Чому замовк пташиний голос?

І вмить здригається планета –

І річка Либідь, річка Лета.

Не все, не все пощезне в світі.

Ще в зорях сад. Земля – у цвіті.

Лист подорожника. Дорога...

Та в серці атомна тривога...

М. Сингаївський

• Заключне слово

Шановні учні. Життя – найцінніший Божий дар і жодне наукове відкриття чи економічну доцільність не можна ставити на терези з ним. Президент США Джон Кеннеді, який відстоював угоду про заборону ядерних випробувань в атмосфері, сказав: «...втрата навіть одного людського життя або неправильний розвиток хоча б однієї дитини, яка народиться після нашої смерті, повинні непокоїти всіх нас... Ми мешканці цієї маленької планети. Ми всі дихаємо одним повітрям. І всі ми смертні».