Сценарій натуралістичного свята «ПТАХИ НАМ НА КРИЛАХ ВЕСНУ НЕСУТЬ»

                   «ПТАХИ НАМ НА КРИЛАХ ВЕСНУ НЕСУТЬ»

                                       Сценарій натуралістичного свята

     Мета: закріпити та доповнити знання учнів про перелітних птахів, їх значення та практичну цінність у житті людини; розвивати  в учнів активність, допитливість, спостережливість, пізнавальний  інтерес до життя птахів; виховувати шанобливе ставлення до всього живого, любов до рідної землі.

Обладнання: плакати, малюнки, картини із зображенням птахів.

Хід заходу

 Учитель біології

З року в рік ми з великим нетерпінням очікуємо весну. Ми лічимо дні, коли пташки на своїх крилах з далекого вирію принесуть нам весну красну. Ми чекаємо, коли весна прожене холод, устелить землю зеленою травичкою, уквітчає квітами, а пташки наповнять гаї та діброви своїм голосним веселим співом. Сьогодні ми з вами будемо говорити тільки про наших пернатих друзів. Ми проведемо свято «Птахи нам на крилах весну несуть»

Звучить музика, спів пташок.

Птахи – справжня окраса природи,

Що чарують оперенням світ.

Споконвіку трудящі народи

Склали птахам весною привіт.

Як надходить весна в наші краї,

Повертаються з вирію ті,

Що на крилах весну зустрічають,

Їй несуть голоси молоді.

Славен спів їх, розкутує ріки, одягає у зелень сади.

І карбуються в пам'ять навіки

Неповторного співу сліди.

Ластівка, журавлі, дикі гуси,

Горобці, і шпаки, й солов'ї –

Їхній голос дзвенить стоголосо

І приносить наснагу землі.

 

Ведуча1 Здається зовсім недавно ми з глибоким щемом в душі проводжали останні журавлині ключі, останню зграю гусей, останній табун качок. Сьогодні наступила пора, коли знову, вже в котрий раз, іде велике переселення птахів на батьківщину.

Ведуча2 На шляху їх чекають перешкоди й біди. Але ніщо не може зупинити густі потоки крилатих мандрівників. Через тумани і всі перешкоди летять вони на батьківщину, до своїх гнізд, несучи на своїх втомлених крилах весну.

З землі півдня, тепла і погоди

Весняні птахи до нас летять,

Жене їх туга крізь гори й води

У край коханий, до українських хат.

І хоч голівки втомлені клонять,

Крильми жвавіше міряють шлях,

Коли їм рідне всміхнеться підсоння,

Село рідне і рідних дах.

Де низька стріха до землі припала,

Стара гніздечко жде від зими,

Про нього пташка маленька зітхала,

Про нього снились найкращі сни,

І хоч північ купається в цвіті

І вічно ясні там небеса,

Для неї тут найкраще в світі місце,

Сюди вертається щорік вона.

 

Учні виконують пісню « На нашій Україні» ( сл.. та муз. Наталії Май)

 

Ведуча 1 Як уявити собі весну без "пісні жайворонка дзвінкої"" або хоч без завзятого по весняному особливого цвірінькання горобців? Ліс оживає від різноголосого пташиного гомону. Нудний білий пейзаж зими зразу стає іншим, як тільки з'явиться "скрекотуха білобока", або "жвавая синичка", або червоногрудий красень снігур.

Пригріва весняне сонце,

В рівчаках біжать струмки.

Метушаться за віконцем

Клопітливі ластівки.

Вже останній сніг розтав.

Тепло! Весело! Весна!

Навесні, коли бузок

Хоче зацвітати,

Виглядає ластівок:

Наша біла хата.

 

 Пісня «Прилетіла ластівка» (сл. М. Ткач, муз. О. Білаш)

Ведуча2 . З 21 березня по старому звичаю починається місяць птахів. Основна ідея днів птахів – зробити свято для мільйонів людей. Це свято спілкування з природою, із птахами.

Здрастуйте, журавлі далекі.

Як живеться вам на чужині?

Як за вами скучили

смереки

В нашій стороні!

Не забудьте вчасно прилетіти,

Звити гнізда в затишку ріки.

Вас чекають перші весноквіти.

Вас зустрінуть піснею струмки.

Тепле сонце вже летить

над краєм,

І весна проходить по ріллі,

Не турбуйтесь, ми вас привітаєм.

Прилітайте, рідні журавлі.

 

Звучить пісня “Журавлі”

 

Ведуча 1. Багато птахів стали символами в народі: лебідь – символ вірності й любові, ворон і сова – символ мудрості, голуб − символ миру.

Весняний день – прозорий, голубий,

Навколо пахне ніжно-білим цвітом,

Під вікнами туркочуть голуби,

Щебечуть на подвір’ї жваві діти.

Душа чутлива, мов ота струна,

до барв весняних, запахів та звуків,

Так може чарувати лиш весна

Після холодних місяців розлуки.

 

Ведуча2  Птахи - невід'ємна частина природи.без них її врода була б неповною.

Ведуча 1 Птахи — найкраща оздоба міських парків і садів. Цілком змінюють навіть найбільш похмурі ландшафт і своїми яскравими барвами, звучною піснею роблять його радісним і приємним.

Вже весна прийшла в оселі,

Розквіта рясний садок.

І летять, летять веселі

Зграї радісних пташок,

Швидше, любі, прилітайте.

(Ми вже бачимо здаля!)

І з весною привітайте

І лісочки, і поля.

Ми вже хати збудували

На деревах в гілочках.

Щоб ви нам пісні співали,

Щоб ловили ви комах.

 

Ведуча2  Поети всіх часів і народів тисячі натхненних рядків присвятили солов'ю. Хто змолоду не слухав, коли "на тисячі ладів тягнув, переливався" цей "співець любові". Немало й інших чудових співаків є серед птахів. Такі є найближчі родичі солов'я співочий і чорний дрозд, чорноголова славка. Численні співаки, так би мовити, другого розряду: жайворонки, вільшанка, волове очко, варакуша, синиці. А в тім, яка пісня краща - справа смаку.

Хлопець:

Чиї ж то голоси бринять,

Як ліс під вітром вишумовує?

Дівчина:

Дрозди й синиці гомонять  

Пташиною своєю мовою.

Хлопець:

Що роблять гуси чи качки,

Як річка грає і хлюпочеться?

Дівчина:

Б'ють крилами, як новачки,

Їм плавать і пірнати хочеться.

 Хлопець:

А чом лелеки мовчачи стоять

І ловлять сонця промені?

Дівчина:

Бо кращої землі нема,

Вони красою зачаровані.

Вони вертаються сюди,

Радіють, плачуть і хвилюються.

І тож одвічно так, завжди

Землею рідною милуються.

 

Ведуча 1 Невід’ємною частиною нашого життя є птахи. Вони поширені скрізь, де є на землі сприятливі умови для їхнього життя. На земній кулі їх налічується 8 тисяч 700 видів, а в нашій країні майже 770 видів. Скільки шкідливих комах і личинок знищують вони! За літо, не злічити! Працюють не покладаючи крил!

Любий друже мій, юннате,

Уявляєш скільки птах

Може нищить, поїдати

Гризунів, червів, комах?

 

Юннат: Тож птахи із нами в спілці

Поля й лісу сторожі:

Сови, дятли, серпокрильці

Щиглі, одуди, чижі.

 

Юннат: Тож, як стрінеш непутящих,

Що біжать поза двором

Видирати гнізда в чащах –

Ти одразу присором.

 

Юннат: Між дорослих і малечі

Пташка бачить все навкруг,

Дружно сяде вам на плечі,

Якщо ви їх справжній друг.

 

Юннат: Тих, у кого є кормушки,

В кого є птахи в дворі,

Не кусають ані мошки,

Ні кусючі комарі.

 

Юннат: Бо птахи працюють ревно,

Поїдаючи комах,

І до вечора в них певно

Аж оскома на дзьобах.

 

Ведуча 2. 3 давніх-давен люди звикли до співу птахів, до того, що пернаті стали справжніми помічниками людини і у боротьбі з комахами-шкідниками. Якби жителям України запропонували назвати свого улюбленого птаха, то вони назвали б лелеку; журавля мабуть, горобця, голуба та інших. Недарма матері, бабусі в Україні лагідно, з любов'ю називають своїх маленьких дітей та онуків «пташенятко», «ластівко», «горобчик», «горобенятко», «зозуленя».

Пісня  «Летіла зозуля»

 

Весна. І шум пробуджених струмків,

І перші грози, й промені привітні,

Було чи ні, у березні чи квітні

Котились сльози в сонця по щоці.

А вітер біг приспати тих лелек,

Що з вирію додому прилетіли,

Хатину край дороги обступили,

Гніздо шукали між старих смерек.

Старезний дуб з гніздом,

Що був одвік

Їм за домівку, хтось зрубав весною.

Пташиний шум і жаль пливли луною,

Десь в серці завмирав тужливий крик.

А вранці роси впали на поріг,

Знялись за обрій стомлені лелеки.

Я вийду з хати і піду далеко

Своїх лелек зустріть з ясних доріг.

 

Пісня «Лелека»

 

Ведуча 1 Українські прислів'я та приказки належать до найяскравіших здобутків народної творчості. Їх тематичне багатство, що поповнюється впродовж століть, дотепність і влучність вражають. Багато з них пов'язані з птахами. Тож послухаймо деякі.

Видно птаха по пір'ю.

Не літай, вороно, в чужі хороми.

Хвалися не родичами-орлами, а своїми ділами.

Не бачить сова, яка сама.

Як не маєш співця — послухаєш горобця.

Дружні сороки й орла заклюють.

Скільки б не білилася ворона, її пір'я не стане білим.

Ведуча 2  Пропонуємо Вашій увазі гумореску

Врода (гумореска)

Як зійшлись на сходку птиці

Обирать нову царицю,

Грало барвами навкруг,

Наче цвів весняний луг.

Серед птиць ходила галка –

Дзьоб як швайка, хвіст як палка,

Пір’я чорне, як смола, –

Незавидною була.

Стала галка птахів смикать

Та на себе пір’я тикать.

Рве пір’їночки собі:

Жовті, сірі, голубі.

І зробилася такою

Гордо пишною, рясною,

Що гукнули птахи всі:

« Ось цариця по красі! »

А раптовий вихор-вітер

З галки пір’я вирвав, видер,

Геть розкидав і поніс

Через гору, через ліс.

І лишилась птаха бідна

Знову чорна, жалюгідна.

Що на себе не тягни,

Не діждешся похвали,

Як немає тої вроди,

Що дісталась від природи.

 

Пісня « Дівчина-весна» Н.Бучинська

Ведуча1 . А зараз загадки. Це також своєрідні перлини народної мудрості. Як влучно в загадках народ дає характеристику птахам — один-два штрихи, і ми безпомилково впізнаємо, хто це.

Ведуча 2. Хто відгадає більше загадок, той отримає більше призів.

Які ключі до неба добираються? (Журавлині)

За вікном гніздо будує, тільки в нас не зимує. (Ластівка)

Дзьоб міцний і гострий має, шкідників ним добуває. (Дятел)

Не людина, а живе в хатці. (Шпак)

Біла латка, чорна латка по березі скаче. (Сорока)

Не людина, а говорить. (Папуга)

Більше за всіх кричить, а найменше робить. (Півень)

. В мене є великий хист,

Я співаю, як артист.

Спів мій радісний усюди.

Дуже люблять слухать люди.

(Соловей).

Уночі гуляє, а вдень відпочиває,

 Має круглі очі. Бачить серед ночі.

(Сова.).

 Хто гнізда свого не має. Яйця іншим підкидає.

 Та у лісі в холодку все кує: ку-ку, ку-ку!?

(Зозуля).

На одній нозі стою. А другу я грію.

 Цілий день на озері шукаю їжу я.

(Чапля).

 Які ноги заввишки , такий ніс завдовжки,

 Хату на хаті має, жабам рахунок має.

(Лелека).

  Вірш «Мрія»

Як виросту – збудую хату,

На хаті колесо приб’ю,

А там я поселю крилату

Лелечу клекітну сім'ю.

Нехай розводиться, гніздиться

По всіх деревах і хатах, нехай мені щоночі сниться,

Що я літаю, наче птах.

 

Ведуча1  Дуже багато є народних прикмет про птахів. У народі давно помічено, що птахи можуть передбачати погоду. Ці прикмети передавалися від покоління до покоління і дійшли до наших часів. Часто кажуть: «Прикметі вір, але й перевір».

Горобці дружно цвірінькають — . на відлигу.

У птахів стовбурчиться пір'я — на негоду.

Гуси високо летять — багато буде води, низько — мало.

Рано прилетіли жайворонки — на теплу весну.

Птахи перед теплом сідають на верхівки дерев.

Бузьки прилетіли — початок весни.

Ластівки літають низько —дощик близько.

Пищить снігур — весна забариться, сова кричить — холод віщує.

Коли зозуля кука, тоді квітує лука.

Пісня «Як тільки в зеленому гаю»

Як тільки в зеленому гаю

Зозуля ку-ку закує, ку-ку,

Я швидко вікно відкриваю

І серце радіє моє.

Ку-ку, ку-ку,

Зозуля кує щастя й долю,

Ку-ку, ку-ку

Прийди привітатись зі мною.

Пташки у зеленому гаю

Веселі співають пісні «цвірінь»,

Я швидко у двір вибігаю,

І серце радіє моє.

Цвірінь, цвірінь,

Несеться стома голосами,

Цвірінь, цвірінь,журбу покинь,

Прийди привітатися з нами.

Ведуча2.  Про птахів у народі складено багато казок та легенд. Ось що розповідає одна із них.

Я розповім про те, як лелека колись був людиною. Одного разу дав йому Бог великий мішок і наказав кинути в прірву. Але попередив, що в мішок зазирати не можна. А чоловік цікавий був. Узяв та й подивився, що в тому мішку. Атам — змії, вужі, ящірки. Чоловік не встиг зав'язати мішка, як ті гади порозлазилися. Тоді за непослух Бог перетворив цього чоловіка на лелеку, наказав визбирати все те, що він випустив з мішка. Ось лелека й виконує наказ Бога, збирає жаб, ящірок, а визбирати всіх не в силі.

  Ведуча 1 До дня зустрічі птахів школярі виготовили гніздівлі для пташок. Хотілося, щоб ви старанно їх розвісили на деревах і не сталося такого, як описано у вірші Ліни Костенко «Перекинута шпаківня».

 

Плаче шпак уранці після зливи,

Де шумлять на греблі явори,

Що шпаківню вітер чорногривий

Перекинув денцем догори;

Борсаються бідні пташенята,

Як його зарадити біді?

Кліпають із пітьми оченята,

- Випадемо, татку, що тоді?

Ще якби їм день чи півтора дні,

Ще якби їм днів хоча б із п'ять!

Бо вони ще зовсім безпорадні -

Падаючи ще не полетять.

Як же, хлопці, хатку ви прибили,

Що її порушили вітри?!

Плаче шпак уранці після зливи,

Де шумлять на греблі явори...

 

Ведуча2  Я думаю,   що наші школярі міцно прикріплять до дерева свої шпаківні, шпаки тільки дякуватимуть їм за це.

 

Інсценізація вірша Птиця

Тріпоче серце пійманої птиці,

В руках моїх не чує доброти.

- Я дам тобі водиці і пшениці,

Моя пташино, тільки не тремти!

-   Хіба потоки загубили воду,

Хіба в полях уже зерна нема?!

Пусти мене, мій хлопче, на свободу,

І все, що треба, я знайду сама.

Я ж лагідно тебе тримаю, пташко,

В своїх руках легеньких, як вітрець.

Хіба неволя це? Хіба це важко —

Від мене взяти кілька зеренець?

- Пусти мене! Мені, дитино мила,

Дорожча воля, ніж зерно твоє!

Страшна, хоч навіть лагідна, та сила,

Яка розкрити крилець не дає!

- Лети! Співай у небі гомінкому.

Хоч і маленький, зрозумів я все.

Моя рука ніколи і нікому

Ні кривди, ні біди не принесе.

(Д.Павличко)

 

Ведуча 1.  Бережімо птахів, як і все живе на землі.

Ведуча2.  Нині природі загрожує небезпека внаслідок нерозумного втручання людини у святині природи. Тож мусимо берегти її.

Ведуча1. Від кожного з нас залежить, якою ми передамо землю (з квітами, птахами, водою, лісами) своїм дітям, онукам, майбутнім поколінням.

Поки жити планета ця буде,

Поки світ ще в полоні краси,

Бережіть птахів, людоньки-люди,

Хай чарують нас їх голоси.

 

Не стріляйте у лебедів білих,

Не вбивайте синичок малих,

Вони менші брати і несмілі,

Тож давайте полюбимо їх.

 

Ведуча 2.  Ось і добігло кінця наше сьогоднішнє свято. Гадаємо, що ви всі любите, оберігаєте природу й наших вірних друзів – птахів!

Ведуча 1. Пам’ятайте: найдорожче для пташки – це воля, наша любов має бути безкорисливою.

 

Пісня В. Павлік «Весна»

Заключне слово вчителя, який виносить щиру подяку учням, які прийшли на свято з виготовленими шпаківнями.