Сценарій новорічної вистави "У ніч святу, у тиху ніч"

«У ніч святу, у тиху ніч»

Дійові особи та виконавці:
Ведуча 1: Боєва Маша
Ведуча 2: Терещенко Милана
Чорт Дідько: Питенко Вася
Кума Баба Параска: Меркотан Ілона
Кума Баба Палажка: Бабіч Ганна
Омелько: Білокінь Юра
Маруся: Кузліна Аліса
Друг Омелько 1: Міньков Степан
Друг Омелько 2: Мандзя Тимофій
Подружки Марусі:
1. Бабак Віка
2. Меркотан Ілона
3. Бабіч Ганна
Соломія: Сергєєва Дарина
Голова: Пліско Владислав
Д'як: Світличний Влад
Чуб: Щербаков Микита
Колядники:
Кум 1 Ткач: Бургаченко Я.
Кума Ткачиха: Лихобаба С.
Кум 2 Остап: Кузнєцов В.
Відьма: Соловйова В.
Козак 1: Чуян Рома
Козак 2: Усов Влад
Княгиня: Петрова Маша
(Ніч. Атмосфера передріздвяної ночі. Звуки зимової віхоли)
На сцену виходять ведучі
В. 1. Добрий вечір, дорогі друзі!
В. 2. Добрий вечір, шановні гості!
В. 1. Із святом зимовим всіх радо вітаємо.
Хай радість у ваші серця проникає.
В. 2. Веселого вечора щиро бажаємо,
Хай музика тут не замовкає.
В. 1. У веселий, новорічний та різдвяний час
До нашого села запрошуємо вас!
В. 2. Хутір наш кругом далеко знають
Добрі люди до нас завітають.
В. 1. Стоїть село під горою в долині,
У вишневому садочку у калині.
В. 2. Сьогодні до нас в гості завітайте

І разом із нами свято зустрічайте.
В. 1. Розповімо, якщо цікавить вас
Які пригоди трапились у нас.
В. 2. У зимовий, тихий час
Темна ніч зайшла до нас.
В небі місяць пропливає
Та зірки яскраві сяють.
В. 1. Ніч ця зовсім не проста,
Всі чекають нині чуда,
Ніч перед Різдвом – свята,
Тож поглянь, що далі буде...
(Лунає музика. Ведучі йдуть, за кулісами говорять, виходить Чорт)
В. 2. Останній день перед Різдвом згаснув. Зимова, ясна ніч настала. Зблиснули зірки. Місяць велично виплив на небо посвітити добрим людям та всьому світові, щоб усім було весело колядувати та славити Христа.
(Місяць повісити на нитку до стелі. Тим часом Чорт поволі підкрадається до місяця і намагається його вкрасти. За третім разом йому таки вдається схопити місяць, перекидаючи його з руки в руку, дмухаючи на пальці)
Чорт Дідько (тримає місяць у руках): Який гарний, блискучий, дуууже гарячий, і абсолютно непотрібний. Що мені тепер з ним робити? О, ідея: віднесу його пані Соломії, вона ж обожнює все блискуче, гарне, ексклюзивне... (ховає місяць у мішок, не встигає втекти, швидко надіває шляпу)
(Виходить дві куми – баба Параска та баба Палажка, йдуть співають)
Чорт: Оревуар, пардон прекрасні леді! (куми зніяковіло сміються)
Баба Параска: Що це за німець? Нафуфиряне, стоїть пишається...
Баба Палажка: А може це латиноамериканець?
Баба Параска: Та ти що!!! Ну де в нашому селі такі імпозантні мужчини?
Чорт: Вибачаюсь, жіночки, я так розумію ви – місцеві?
Баба Палажка: Ага!
Чорт: А що це у вас за веселощі такі?
Баба Параска: Ви пане, (сміючись) не інакше, як з неба звалилися. У нас ніч перед великим святом.

Чорт: А-а-а-а, точно! Остання ніч залишилася, треба поспішати! А-ну кажіть, що кому хочеться на свято отримати?
Баба Параска: Ооо, я хочу шубу, таку гарну, щоб ні в кого такої не було!
Баба Палажка: А я хочу прикраси, золоті прикраси та ще з діамантами, щоб ні у кого таких не було!
(Чорт три рази тупає, дістає з мішка шубу і дорогі прикраси та вдягає їх на Палажку та Параску. Палажка і Параска пишаються собою)
Баба Параска: Ти диви, який щедрий пан!
Баба Палажка: А що ж ти хочеш від нас отримати?
Чорт: Та одну таку собі дрібничку... Душу мені свою віддайте! А більше мені нічого й не потрібно (знімає шляпу під якою видно роги)
Баба Параска: Ах ти дідько лисий, душі тобі християнської захотілося!
Чорт: Спокійно, спокійно. Без фанатизму (куми б’ють чорта).
Баба Палажка: Геть звідси!
Чорт (Забираючи подарунки): Ну я вам ще покажу. (всі йдуть)
(На сцені з’являється Омелько та друзі)
Друг 1: О, дивись, то напевно батько Марусі на собі верхи козака Панаса повіз.
Омелько: Отже, Маруся залишилася вдома сама.
Друг 2: Чуєш, Омелько, а за що це тебе так козак Чуб не любить?
Омелько: Та попросив він мене того року, щоб я його на стіні в хаті намалював. Ну я зобразив в найкращому вигляді, він як побачив, та й з хати мене вигнав. От тепер, як бачить мене, то плюється здалеку.
Друг 1: Ти йому отаку мордяку намалював (сміються)
Омелько: Якщо б мене лише Чуб незлюбив, сам знаєш, так його дочка також й дивитися не хоче в мій бік.
Друг 2: Але ж твоя Маруся і гонорова.
Друг 1: Але ж гарна яка!
Омелько: Ну гаразд хлопці, піду я вже.

Друг 2: І ми з тобою.
Омелько: Так я ж додому, спати.
Друг 1: Та брешеш ти.
Омелько: Не брешу.
Друг 2: Та брешеш.
Омелько: Тьфу на вас, ну пішли.
(На сцені з’являється Маруся, любується перед дзеркалом, співає пісню, а друзі з Омельком підглядають за нею)
Омелько: Яка ж вона гарненька!
Друг 1: А цікаво дівчата вже прийшли чи ні?
Омелько: Не видно нічого.
Друг 2: А ти дивись ліпше, чуєш?
Омелько: Я й так за всім дивлюся.
Маруся: І чого людям вдумалось розказувати, ніби-то я гарна? Брешуть люди, я зовсім не гарна. Хіба чорні брови та очі мої такі гарні, що вже подібних до них немає ніде на світі? Яка тут краса в цьому кирпатенькому носі? і в щоках? і в губах? Ніби гарні мої чорні коси? Ух! Їх можна злякатися увечері: вони, як довгі гадюки, переплелись та обвились круг моєї голівоньки. Я бачу тепер, що я зовсім не гарна!
(Крутить дзеркалом в руках придивляється радісно крутиться навколо себе)
Маруся: Ні, гарна я! Ой, яка гарна! Диво! Яку радість принесу я тому, кому буду дружиною! Еге ж, парубки, чи ж вам до пари я? Ви погляньте на мене як я плавно виступаю; у мене сорочка вишита червоним шовком. А які стрічки на голові! Всього цього накупив мені батько мій, щоб одружився зо мною найкращий молодець у світі!
(Заходять колядники, колядують, потім всі йдуть окрім Марусі, подруги Марусі зустрічають друзів Омелька)
Друг 1: Привіт дівчата, а давайте христосатися.
Подруга 1: Рано ще христосатися.

Подруга 2: А чого це Омелько там у снігу сидить?
Друг 2: Ой дівчата, перегрівся він, йому треба трохи охолодитися. Почуття закипіли (сміються)
Друг 1: А куди це ви, дівчата, йдете?
Подруга 3: А ми до Марусі йдемо на дівочий вечір
Друг 2: А її вдома немає, йдем з нами, я не знаю..., може погуляємо чи що?
Подруга 1: Брешеш ти, (гукає) Марууусяяя
(танцюють під пісню Олега Скрипки «Хто ж тебе, бісову, вигадав», потім дівчата йдуть, а хлопці залишаються)
Друг 1: Ну що, Омелько, натанцювався?
Омелько: Ох уж ця Маруся, чорт в спідниці, а не дівчина (йдуть)
(Маруся з подругами тягнуть мішки з наколядованим)
Подруга 1: Ох уж ці хлопці, зовсім не дають проходу
Подруга 2: Ой, а Кузьма на мене так дивився, ледь очима не просверглив
Подруга 3: Кузьма на мене дивився
Подруга 2: На мене дивився (їсть пряника)
Подруга 3: Дай сюди, (забирає пряник)
Подруга 1: А тобі, Марусю, коваль подобається?
Маруся: Коваль? Скажеш таке. Мені такий наречений потрібен, який зможе зірку з неба дістати. А коваль що? Коня підкує або чорта у вогні намалює. Ось й усі подвиги заради коханої дівчини
(Омелько за сценою гукає)
Омелько: Марусююю (дівчата лякаються)
Маруся: Хто це?
Подруга 1: Коваль твій, собственной персоной (сміються)
Омелько (підходить): Привіт, люба Марусю.

Маруся: Нещодавно бачилися, що це ти за мною ходиш, Омелько?
Омелько: Поговорити з тобою хочу
Подруга 2: Ну ми підемо, а ти наздоганяй
Подруга 3: А я ще залишуся (дівчата тягнуть її й уходять)
Маруся: Ну..
Омелько: Через тебе, Марусю, парубок гине
Маруся: Який парубок? Ти?
Омелько: Ну я
Маруся: Ти, Омелько, в дзеркало на себе дивився? Щоки червоні, чуб стирчить
Омелько: Ех, Марусю, якби ти тільки знала чим переймається моя душа. Буває підкову коня, а молот сам з рук валиться. Ні про що інше й думати не можу, всі думки про тебе
Маруся (сміється): Ось коневі своєму про це й розкажи. Ти, Марусю, може одружитися зі мною хочеш?
Омелько: Та я, та ти, та якщо б я тільки
Маруся: Знаєш, Омелько, стану я твоєю дружиною, але якщо тільки подаруєш мені черевички, да такі в яких сама князівна ходить
Омелько: Де ж мені взяти такі, як в самої князівни?
Маруся: А не знаєш де взяти, то й навіть і не думай про одруження (Маруся йде)
Омелько: Час від часу не легше, черевички як у князівни (розходяться). І мішки залишили, робити нічого, потрібно віднести дівчатам.
(Хата Соломії, грає весела колядка або музика, на сцену виходить Соломія та починає мести)
Соломія: От і свято, а в хаті неметено. І Омелько десь запропастився. Певне знову заглядає за тією вертихвісткою Марусею... (ставить мітлу присідає на лаву) Ох, літа мої молоді, злетіли, мов птахи.. Он і син виріс.. за дівчатами очима веде. А я сама самісінька.. От якби ж то Чуба до рук прибрати, та боюся аби та Маруся мені не завадила (чути стукіт у двері)
(«Ой чи є, чи нема пан господар»)

(заходить чорт)
Солоха: Ой ти мій клишоногенький, заходь
Чорт: Мамзель, Соломія, ви найчарівніша з відьм, яких я бачив з того часу як стоїть Лиса гора над Дніпром (сміється)
Соломія: Ви такий галантний
Чорт: Робота така, у всьому винні ваші відьмівські чари. А знаєте який я вам подарунок приніс?
Соломія: Не знаю, шановний (чорт дістає місяць) місяць (розчаровано)
Чорт: Місяць
Соломія: Оце ви вчудили
Чорт: Я, пані Солохо, в усьому розмах люблю. Зірки з неба красти – це не для мене (Солоха торкається місяця та обпікається)
Соломія: Аааа, ну й що я тепер буду робити з вашим подарунком?
Чорт: Сховайте його
Соломія: Куди?
(стукіт в двері, всі лякаються)
Голова: Пані Соломія, відчиніть, це я пан Голова (чорт ховається в мішок)
Чорт (виглядає з мішка): Пані Соломія, який конфуз, остання ніч на світі й так зіпсували (ховається)
Солоха: Доброго вечора пане голова!
Голова: Доброго вечора. Як ся маєте, вельмишановна панні Соломія? А чи пригощаєте?
Соломія: З вашею поміччю, пане Голово! (підводить голову Голову до столу, саджає.) Проходьте, сідайте, пригощайтеся.
Голова: Дякую, чарівна Солохо! Я ото збирався до дяка, та, бач знялася така заметіль, що і кроку не ступиш. Тож уявіть собі, як я зрадів, як побачив світло у вашому вікні. То ви самі сьогодні, панні Соломія?
Солоха: Та сама.

Голова: То, як ваша ласка, я побуду тут, поки заметіль не стихне...
Соломія: Їжте, пане голова, пригощайтесь (чути стукіт в двері)
Колядники: Дозвольте поколядувати...
Соломія: А хто ви такі?
Колядники всі: Ми – колядники.
Хай вам, добрі люди, завжди добре буде!
Щоб були здорові, щоб були багаті...
Голова: Сховай мене куди-небудь. Бо як мене побачать...
(Бігають та шукають куди сховати Голову. Нарешті Соломія пхає його у мішок. На сцену виходять колядники, співають колядки)
Колядник 1: Ми біжим-стрибаємо,
А хто двері відчиняє,
Щастя тим бажаєм!
Щоб жили сто років з гаком
Колядник 2: В щасті і любові,
Щоб з народження до смерті
Ви були здорові!
Щоби сонечко сіяло
В серці і на дворі,
І добра було по вінця
В хаті і коморі!
З колядою, колядою
Колядник 3: Ми зайшли до вас до хати,
Щоб усіх вас привітати
Із Різдвом Святим Христовим!
І нехай усі здорові
У родині вашій будуть,
Колядник 4: Мир і дружба хай панують.
Щоб печальних сліз не знали,
Щоб раділи і співали.
Рік Новий — наступне свято!
Колядник 5: У дива ми вірим свято,
А тому не зволікайте

І бажання загадайте.
В новорічну ніч казкову
Все здійсниться! Чесне слово
(Колядники співають пісню «Україна колядує»)
Соломія: Ось вам друзі паляниці, калачі і варяниці,
Галушки і пампушки – щастя повні мішки!
Колядники: Спасибі, що дозволили поколядувати,
А ми підемо далі – мир у вашу хату!
(Знову чути грюкіт у двері)
Дяк: Вельмишановна Соломіє! Зідчиняй!!
Солоха: Проходьте, будь ласка.
Дяк: Добрий вечір! Будьте здорові! На багато-багато років..
Соломія: Спасибі, Богдане Микитовичу!
Дяк: Не очікували? Га?
Соломія: Ну що ви, Богдане Микитовичу
Дяк: До мене сьогодні повинна була прийти велика компанія : Пан голова, Чуб, козак Панас, кум і всі вельмишановні особи, проте завірюха така, що огого, ну думаю, що це і на краще.. А що це у вас, вельмишановна Соломія?
Соломія: Як то що? Рука, Богдане Микитовичу
Дяк: Рука! Хе - хе-хе! А це що у вас?
Солоха: Ніби не бачите, Богдане Микитовичу, шия, а на шиї намисто
Дяк: Гм! на шиї намисто! хе! хе! хе! Намисто то намисто , але що он там... (знову чути грюкіт у двері)
Чуб (за дверима): Відчиняй швидше, Соломія!
Дяк: Ой, Боже мій, хто це?! Що ж це буде, як застануть мене тут?.. а як дійде до батюшки ? (знову чується стукіт) Стукають, їй – богу, стукають! Ой, сховайте мене де-небудь. Сховай мене Соломія, Ради господа Бога.
(Відчини.. Стукіт) (Заходить Чуб)
Чуб: Здорова будь Соломія! Ти, може, не чекала мене, га? Може я перебив... може, ви тут і розважалися з кимось! Може, ти кого – небудь сховала вже, га? (сміється)
Соломія: Ну що ви таке кажете пане Чуб, проходьте, будьте ласкаві.

Чуб: Не ображайся, то я так до слова. Ну, Соломія, дай тепер випити щось. Я думаю, в мене горло замерзло від проклятого морозу. І послав бог таку ніч перед Різдвом! Як здійнялася, чуєш, Соломіє, як здійнялася... Ото задубіли руки: не розстебну кожуха! Як здійнялася метелиця... як закрутило снігом
(хоче випити аж чути стукіт в двері)
Омелько: Мамо, відчиніть!
Чуб: Та тож Омелько....слухай, Соломіє: куди хочеш сховай мене; я нізащо у світі не хочу потрапити на очі цьому виродкові проклятому, бодай йому, чортовому синові, набігло під обома очима по пухиреві з копицю завбільшки!
(Соломія ховає Чуба, заходить Омелько)
Омелько: Мамо, а чого лежать тут оці мішки? Їх давно б час прибрати звідси. Завтра свято, а в хаті й досі валяється всякий мотлох.
Соломія: То й винеси, а то ходиш сам не знаєш чого хочеш (накидає хустку та виходить)
Омелько: Невже не виб’ється з голови моєї ця негідна Маруся? не хочу думати про неї, а воно все думається, і як навмисно про неї саму тільки. Чого це так, що думка проти волі лізе в голову? Що за чорт, мішки начебто чогось поважчали! Тут, певно, накладено ще чого-небудь, крім вугілля. Дурень я! я й забув, що тепер мені все здається важчим. Скоро вже й від вітру валитимусь. Та ні, не дам нікому сміятися з себе! Хоч десять таких мішків, усі підійму (бере мішок, виходить)
(На вулиці Омелько зустрічає колядників, Марусю з подругами)
Маруся: Ааа, Омелько, ти тут? Привіт, ну що, багато наколядував? (сміються). Черевички, які носить сама князівна, знайшов? Принесеш черевички, вийду за тебе заміж (рукою виправлено: княгиня)
Омелько: Маруся! прощавай, шукай собі іншого нареченого, обдурюй кого схочеш, а мене на цьому світі більше не побачиш (колядники розходяться, Омелько йде далі й роздумує) А й справді, що це зі мною, ніби й справді все шкереберть пішло, спробую ще одне, піду до Конотопської відьми. Вона, кажуть, знає всіх чортів й зробить все, що захоче (йде з 1 мішком, два інших залишає)
(Виходить Ткач і бачить мішки)
Ткач: Бач, які мішки хтось покинув на дорозі! мабуть, тут і свинина є. Повезло ж комусь щастя наколядувати стільки всякої всячини! Які страшні мішки! нехай понабивано їх самими гречаниками та коржами, і то добре; хоч би були тут самі тільки паляниці, і то смак. Потягти швидше, щоб ніхто не побачив. Ні, самому буде важко нести, а ось, як на те, іде ткач Шапуваленко. Здоров, Остапе!
Остап: Доброго здоров'я
Ткач: Куди йдеш?
Остап: А так. Іду, куди ноги йдуть.
Ткач: Поможи, чоловіче добрий, мішки віднести! Хтось колядував, та й покинув серед дороги. Добром поділимося порівну.
Остап: Мішки? а з чим мішки: з книшами чи з паляницями?
Ткач: Та, думаю, всього є.
Остап: Куди ж понесемо його?
Ткач: Ми віднесемо його до мене в хату. Нам ніхто не стане на заваді: жінки нема дома.
Остап: Чи справді ж нема дома?
Ткач: Слава богу, ми не зовсім ще глузду чорт би поніс мене туди, де вона. Вона, певно, тягатиметься з бабами до світу
Ткачиха: Хто там?
(Куми остовпіли.)
Разом: От тобі й на!
Ткачиха: Це добре, що наколядували стільки! Отак завжди роблять добрі люди. Покажіть мені зараз, чуєте, покажіть зараз-таки мішок ваш.
Остап: Лисий дідько тобі покаже, а не ми
Ткач: Тобі яке діло? Ми наколядували, а не ти.
Ткачиха: Ні, ти мені покажеш! (ткач і кум мужньо відстояли мішок і примусили її податися назад. Не встигли вони опам'ятатись, як вона вискочила в сіни вже з коцюбою в руках. Проворно луснула коцюбою чоловіка по руках, ткача по спині і вже стояла біля мішка.)
Ткач: Як же це допустили її?
Остап: Еге, як ми допустили! а чого ти допустив?
Ткачиха: Е, та тут лежить цілий кабан!
Ткач: Кабан! чуєш, цілий кабан! а все ти винен!
Остап: Що ж робити?
Ткач: Як що? чого ми стоїмо? Відберімо мішок! Іди геть! геть! це наш кабан!
Остап: Геть, геть, чортова бабо! це не твоє добро
(Жінка взялася знову за коцюбу, але Чуб у цей час виліз з мішка й став посеред сіней)
Остап: Що ж вона, дурна, каже: кабан! це не кабан!
Ткач: Бач, якого чоловіка кинуло в мішок! хоч кажи, хоч лусни, а не обійшлося без нечистої сили. Він же не пролізе у вікно!

Остап: Це кум!
Чуб: А ти ж думав хто? Що, гарну я втяв з вами штуку? а ви, мабуть, хотіли мене з’їсти замість свинини. Хаха (одягає шапку і виходить)
Ткач: От тобі і наколядували
Остап: От тобі і кабанчик
Ткач: Їдемо куме.
Остап: А йдемо
(усі виходять, звучить музика)
(Омелько заходить до відьми) (виходить відьма, сидить на троні)
Відьма: Кого там принесло?
Омелько: Я до тебе, відьмо. Ти кажуть, як так сказати, щоб не образити, є родичкою самого чорта.
Відьма: Хочеш до чорта, то й іди до нього
Омелько: Для того я й прийшов до тебе, бо знаю, що крім тебе ніхто й не знає до нього дороги
Відьма: А навіщо він тобі?
Омелько: Та в місто мені треба, до княгині
Відьма: А що ж це коваль забув у князівстві?
Омелько: Черевички князівни мені потрібні. Точніше не мені, а моїй нареченій, навіть не нареченій, а....
Відьма: Ти, Омелько, бачу зовсім перегрівся. Давай краще посидимо, пісню послухаємо, а там й розберемося
(Заходять колядники і виконують колядку “Добрий вечір тобі пане господарю)
Омелько: Вельмишановна відьмо, ти обіцяла мені допомогти
Відьма: Обіцяла – допоможу
Омелько: Так що ж мені робити, як потрапити до княгині
Відьма: Біля князівства охорона така, що лише верхи на чорті доїдеш
Омелько: Та я згоден і з ним потоваришувати, але ж де мені його знайти?
Відьма: Тому не потрібно далеко ходити, у кого чорт за плечима.

(Омелько йде)
Омелько: Вже моє село далеко, куди мене ноги несуть, аааа все одно куди, може тоді й забуду її, може тоді й снитися не буде. Добре, що мішок із собою взяв, час вже і поїсти щось, подивимося що тут (відкриває мішок), що за чорт????
Чорт: Дуже приємно, з ким маю честь?
Омелько: Що???
Чорт: Хто ти такий, як звати??
Омелько: Ааа, Омелько я, а ти хто такий?
Чорт: Да так, проїздом у вас тут. Дуже приємно (намагається втекти)
Омелько: Ага, проїздом, пів дня на моїй спині проїздив, ану стій. Ооо, так ти сам чорт, як же я тебе одразу не впізнав, стільки разів доводилося малювати. А ти в житті ще потворніший, ніж на моїх малюнках
Чорт: Так, зовнішність моя тут ні до чого. Головне – душа. Я ж тобі від всієї душі допомогти хочу. Чесно...
Омелько: Так, а звідки в чорта душа? І чим же ти мені можеш допомогти, бісова сила?
Чорт: Та я все можу, абсолютно все. А ось черевички княгині дістати – взагалі дрібниця
Омелько: О, черевики, кажеш. А що ти захочеш навзаєм черевичкам
Чорт: Аа (сміється), саму малість, ти навіть не помітиш, що чогось бракує
Омелько: А як знати, що не обдуриш?
Чорт: А ми з тобою папірець підпишемо. Зараз це контрактом називається. Зараз без контракту ніяк не можна
Чорт: Так, давай, підписуй і Маруся твоя, і черевички твої і я ще тобі багато чого дам як бонус
Омелько: Чим підписувати?
Чорт: Кам’яний вік, одні нерви, кров’ю треба підписувати, кров’ю, такі в нас правила
Омелько: Кров’ю, так кров’ю, в мене тут десь гвіздок був (достає хрест).

Ось тобі Маруся, ось тобі черевички
Чорт: Відчепися від мене, відчепися, все що хочеш для тебе зроблю, тільки відчепися
Омелько: Що хочу кажеш? То вези мене до князівства, та скоріше
Чорт: Що? Куди? Це неможливо
Омелько: Не можливо, кажеш? А це ми зараз перевіримо
Чорт: Гаразд, гаразд, чорт з тобою. Сідай мені на плечі.. Тільки за роги не смикати
(На сцені з’являються кумоньки баба Палажка та баба Параска)
К1: А Омелька немає. Кумасю, чула новини останні, що Омелько втопився.
К2: Що? Що? Що ти брешеш, що ти брешеш. Я сама бачила, що він повісився
К1: Чим ти бачила? Заспокойся
К2: А ти чим бачила?
К1: Я тобі пояснюю, він з мосту пригнув в проруб і повісився, тьху, пригнув в проруб і втопився, аж булькнуло
К2: То, кумасю, в тебе щось булькнуло. А я тобі кажу, що він повісився. Он на тому дубі, он що за озером, зрозуміло
К1: Ой, да, а що ти там, цікаво, робила вночі, на озері? ААА????
К2: А що ти робила на тому мосту вночі, стоячи. Що?? Рибу ловила, так?? Рибу ловила?
К1: Боже, яка божевільна з трояндою. Чим я могла ту рибу ловити?
К2: Не знаю я
К1: Я тобі кажу, що повісився
К2: А я тобі кажу, що він просто втопився
К1: А я тобі кажу, що не втопився, а повісився
К2: Я тобі пояснюю нормальною українською мовою, що він втопився
(підходять подружки Марусі)

К1: Повісився
К2: Втопився
Подруга 1: Хто утопився
К1: Тьху я тобі кажу не втопився, а повісився
Подруга 2: Хто повісився?
К2: Ой, дівчата (плаче), Омелько. Омельки більше немає, як жити? Нікого вже не підкує (Подружки біжать до Марусі)
Князівство
Омелько: Здорові були, панове. Помагай вам Боже
Козак 1: Що там за чоловік?
Омелько: А ви не впізнали? Це я, Омелько, коваль. Колись ви проїздили через моє село, гостювали, дай вам Боже всякого здоров’я та довголіття.
Козак 2: А, це той коваль, що малює знаменито
Козак 1: Здоров, земляче. Чого тебе Бог приніс
Омелько: А так, захотілося подивитися світ
Козак 2: Що ж, земляче, дивися. Місто у нас велике
Козак 1: Потім побалакаємо з тобою, земляче, ще, а тепер ми йдемо до княгині
Омелько: До княгині? А будьте ласкаві, панове, візьміть і мене із собою
Козак 2: Тебе? Що ти там робитимеш?
Козак 1: Ні, не можна. Ми, брате, будемо із її величністю розмовляти про своє.
Омелько: Візьміть
Козак 2: Візьмемо його справді, брате
Козак 1: Чому ж і не взяти
Козак 2: Ну, що ж. Бог із тобою, ходи
(Звучить урочиста музика, входить княгиня, козаки низько вклоняються)

Княгиня: Встаньте. Мене обіцяли познайомити з моїм народом, якого я ще не бачила. Тож як вас тут приймають?
Козак 1: Добре, мамо
Козак 2: Харч дають добрий, хоч барани тутешні зовсім не те, що в нас на Київщині
Княгиня: Ну, із чим же ви до мене пожалували?
Козак 1: Змилуйся, мамо. Навіщо губити вірний народ? Чим прогнівили?
Козак 2: Хіба зрадили тебе ділом чи помислом?
Козак 1: За що ж неласка?
Княгиня: Та в чому річ, поясніть?
Козак 2: Перше чули ми, що велиш скрізь будувати фортеці проти нас, потім чули, що хочеш повернути нас, тепер чуємо про нові напасті
Козак 1: Чим завинило козацьке військо?
Княгиня: Знаю, що добрі воїни козаки, віддані. Тож обіцяю вирішити ваші негаразди. Чого ж ви ще хочете?
Омелько: Прекрасна княгине! Не веліть карати, а веліть мовити. Із чого, не у гнів будь Вашій княжій милості сказано, зроблені черевички на ваших ногах? Я думаю, жоден швець у жодному князівстві не зуміє так пошити. Що б було, коли б моя жінка та взулася в такі черевички?
Княгиня (сміється): Устань. Якщо так тобі хочеться мати такі черевички, то це неважко зробити. Принесіть йому в цю ж мить черевички. Далебі мені дуже подобається ця простодушність. (приносять черевички, Омелько бере їх) Це буде мій тобі сувенір
Омелько: І буває ж на світі така краса. Дуже вдячний, ваше величносте. Я б з вами побув ще трохи, але мені в дорогу час вже (зникає)
Княгиня: Ох вже мені ці козаки, голову запаморочать, черевички заберуть, а потім хлоп і згадуй як звали...
(На сцену виходить Маруся з подругами під пісню)
Подруга 1: Ну що ти слухаєш ці плітки «Втопився, повісився». Ці кумоньки такого наговорять
Маруся: Куди ж він міг подітися?

Подруга 2: Ой та знайдеться твій коваль. Спить, напевно, зараз десь на печі
Маруся: А може він до іншого села пішов? І все через ці черевички. Треба було мені таке сказати (плаче, заходить Чуб)
Чуб: Що трапилось? Чого плачеш? Хто мою доньку образив?
Подруга 1: Дочку вашу Господь розумом образив (сміються) Ось вона і плаче
Друг Омелька 1: Господар, зустрічай сватів (з вулиці)
Чуб: О, і на вулиці галасують. Що це таке?
Друг Омелька 2: Господар, зустрічай сватів. У вас товар, у нас – купець. У вас дівчина – у нас – молодець.
Чуб: Який купець. Який молодець? Що ти верзеш? Я вам так скажу, якщо ви надумали мою єдину доньку за Омелька сватати, то я вам одразу гарбуза дам.
Друг Омелька 1: Ось тобі куме, тільки ти нашого нареченого не знаєш.
Чуб: А як же не знаю, в одному селі мешкаємо (сміються)
Друг Омелька 2: село, село, а тільки наш наречений лише сьогодні приїхав із самого королівства.
Друг Омелька 1: щоб до твоєї доньки свататися
Чуб: Ну, показуйте вашого королівського нареченого. Подивимося, що там за принц (виходить Омелько з черевичками). Ну і ну, а коваля дійсно ніби підмінили. Якщо б я його й справді не знав, то дійсно прийняв би його за королівського пана (сміються)
Омелько: Шановний козак Чуб, були між нами різні негаразди, за які прошу пробачення. А якщо ж не можете пробачити, то відтаскай мене за чуба своєю батьківською рукою.
Чуб: Нуу.., ти, Омелько не хлопчисько, щоб я тебе бив, хоча трохи треба, але це зачекає. Кажи, навіщо прийшов
Омелько: Хочу доньку вашу, Марусю, в дружини взяти. І запитати Вашого батьківського благословення
Чуб: Ну, якщо Маруся не проти, я не буду заперечувати (Виходить Маруся)

Омелько: Дивись, Марусю, які я тобі черевички привіз, від самої княгині
Маруся: Не потрібні мені, Омелько, черевички княгині (віддає подругам їх). Лише ти мені потрібен. Буду я твоєю дружиною
(Учні виконують пісню «На Різдво»)
Ведуча 1: У новорічну ніч чудову
Забудьте все лихе і зле,
І посміхніться знову й знову.
І все погане хай мене.
Ведуча 2: Даруйте всім тепло і ласку,
І весело хай буде вам,
Любіть усіх, як діти казку,
І насолоджуйтесь життям.
В. 1: Дай Боже вам любові і тепла,
Добра в сім’ї і затишку в оселі,
Щоб щастя світла музика текла
В різдвяні свята, щедрі і веселі!
В. 2: Хай здійснює бажання рік Новий,
Хай вся родина Ваша процвітає,
З чудовим святом, радості і мрій
Ми щиро і сердечно Вас вітаєм!
всі рахують
В. 1: РАЗ! Це рік Новий в права вступає.
В. 2: ДВА! Його кожна людина на свято чекає.
В. 1: ТРИ! Запалює вогники в кожній оселі.

В. 2: ЧОТИРИ! Дарує всім рідним свій настрій веселий.
В. 1: П’ЯТЬ! Рік весь минулий згадаємо тихо.
В. 2: ШІСТЬ! Хай дім наш обходить небачене лихо.
В. 1: СІМ! Згадаємо радість, забудемо печаль.
В. 2: ВІСІМ! Хай плинуть ці роздуми в синюю даль.
В. 1: ДЕВ’ЯТЬ! Хай нива хлібом колоситься.
В. 2: ДЕСЯТЬ! Хай все задумане здійсниться.
В. 1: ОДИНАДЦЯТЬ! Хай вам щастить на кожнім кроці.
В. 2: ДВАНАДЦЯТЬ! Здоров’я, щастя в Новім Році!!!