Сценарій позакласного виховного заходу: «Величне слово Кобзаря»

Про матеріал

Мета. - виховання любові до рідної мови, скарбів поетичного слова, України. - вшанування пам’яті видатного художника слова, патріота України - Т.Г.Шевченка. - формування культури мовлення через красу й багатство рідної мови. - розкрити глибину поезії Кобзаря.

Перегляд файлу

Прізвище, ім’я, по батькові автора: Балан Мар’яна Іллівна
Посада: учитель української мови та літератури
Місце роботи: Нижньопетровецький ліцей №1

 

Сценарій  позакласного  виховного  заходу:

«Величне слово Кобзаря»

Мета.

- виховання любові до рідної мови, скарбів поетичного слова, України.

- вшанування памяті видатного художника слова, патріота України - Т.Г.Шевченка.

- формування культури мовлення через красу й багатство рідної мови.

- розкрити глибину поезії Кобзаря;


Обладнання.

Мультимедійний пристрій; ілюстрації картин Тараса Шевченка; виставка творів поета.


Оформлення.
 Оформлення сцени: портрет Т.Г.Шевченка, прикрашений рушником, виставка творів поета, вислови, ілюстрації. На почесному місці – «Кобзар», квіти, свічка. За столом сидять ведучі. На сцені стоять всі учасники свята, одягнені в українські костюми.

 

1-й учень:

Ось весна вже зовсім близько!
З гір біжить, шумить потік.
Нам в гаю дає берізка
Життєдайний свіжий сік.
А сама берізка біла
Березневі бачить сни.


2-й учень:

Якщо сніг вже скрізь розтанув
І травичка зеленіє,
Ще й пташок співає зграя,
Що це, діти, означає?
Це до нас прийшла...
Учні: Весна!


Учні:

1. Весна - це тепло, блакитне небо, яскраве сонечко.
2. Весна - це перші квіти, зелена травичка, зелені листочки на кущах і деревах.
3. Весна - це теплий дощик, веселі пісні пташок. Це перший грім і пер-ша громовиця.
4. Весна - це мамине свято, це день народження Тараса Шевченка, це Великдень.
5. І навесні завжди радісний настрій!

 

(Відеоматеріал: «Поет народжений в Україні»)

 

Ведуча:

Тарас Шевченко… Такий великий, що бути більшим не можна. Як Україна. Як світ. Ріс безрідним сиротою, а став найріднішим усім нам з покоління і в покоління. Був кріпаком, а заговорив і показав шлях до свободи. Жив в імперії сваволі, насильства й наруги, де на всіх язиках все мовчить, а кликав порвати кайдани і йти просто, щоб не було за собою і зерна неправди. Мордувався в тюрмі народів і був свідком зречення материнської мови, культури й історії, а залишався вірним ідеалам волі й братерства, горів очисним вогнем сумління і вражав своїм запитанням, як полум’ям сорому: хто ж ми, чиїх батьків, ким і за що закуті… Він безсмертний, як саме життя, тому став нашою долею і заповітом. І на сторожі правди, любові і честі стоїть його слово.

 

(Звучить мелодія пісні «Реве та стогне Дніпр широкий»).

Щовесни, коли тануть сніги

І на рясті просяє веселка,

Повні сил і живої снаги,

Ми вшановуєм пам'ять Шевченка!

Учениця:

Ти, Тарасе, сьогодні

Нас зібрав докупи.

І зійшлися у цій залі

Шевченка онуки.

 

Учениця:     Хліб і сіль тобі, Тарасе,

  Сьогодні підносимо…

(Виносимо хліб-сіль, кладемо біля портрету)

  Вшанувати цю гостинність

Оплесками просимо.

Учениця:    Ти зорею сіяєш у прийдешнім віку,

  Сходиш хлібом духовним на яр-рушнику.

  У розкриллі земних і заобрійних трас

  Височієш над світом, великий Тарас.

Учениця:     Твій голос – повнить пшеничний колос,

  Бо те, за що ми жили й боролись,

  Твій сон щасливий, зоря твоя,

  Велика, вольна, нова сім’я…

 

Ведучий:  

Він так любив Україну все життя, він линув до неї душею. Їй віддав себе, їй присвячував твори, задля неї пішов у безсмертя.

 

Ведуча: 

А почалось все з того, що 9 березня 1814 року у старій-престарій метричній книзі з’явився запис: «У жителя села Моринці Григорія Шевченка і дружини його Катерини народився син Тарас».

 

 

Неначе праведних дітей,

Господь, любя отих людей,

Послав на землю їм пророка;

Свою любов благовістить!

Святую правду возвістить!

 

Неначе наш Дніпро широкий,

Слова його лились, текли

І в серце падали глибоко!

Огнем невидимим пекли

Замерзлі душі.

               «Пророк».

 

Ведучий:  

              Життя нашого поета дивне. Слухаючи про нього, можна подумати,

               що це легенда. Воно почалося з любові матері та батька і радісного,

               незважаючи на кріпацький стан, дитинства.

Учень.       Рано вмерла його мати,

                   Лишивсь сиротою,

                   Не міг раду собі дати

                   З горем і журбою.

Учень.                Були у Шевченка

                            Брати й сестри рідні.

                            Всі кріпаки, всі сироти,

                            Усі дуже бідні.

Учень.        Були сестричка Маруся,

                    Яринка та братик Микита.

                    Малим його забавляла

                   Найстарша Катерина.

Ведучий:  

Шевченкове свято - то кришталево чисте свічадо. 198 років минуло від того дня, коли українка-кріпачка дала світові генія, але він не віддаляється, а наближається. Тож слухаймо Шевченкове слово!


(Виконується пісня "Думи мої, думи мої.")

Ведуча:  

                    У дитинстві Тараса було багато людей світлих, добрих, багатих на

                    добро і тепло. І серед них чи не найдорожчі – дід Іван та Оксана

                    Коваленко. До цієї дівчини він відчував ніжну приязнь, Оксана й

                    Тарас ще маленькими дітьми вкупі гралися, а потім одне одного й

                    покохали.

 

Інсценізація уривка з твору «Тарасові шляхи» О.Іваненко.

 

Тарас.    Мені тринадцятий минало,

                Я пас ягнята за селом.

                Чи то так сонечко сіяло,

                Чи так мені чого було?

                Мені так любо, любо стало,

                Неначе в Бога…

          (Тарас сідає на край імпровізованої сцени.)

Як прийде Оксана, скажу: «Ти моя зіронька».

          (З’являється дівчинка у вишитій сорочці, боса, на голові стрічка.)

Тарас(радіє). Ось іди, Оксаночко, сюди, щось тобі скажу.

Оксана.          Ну, що?

Тарас.             Та йди ближче.

Оксана.          Та я й звідси почую.

Тарас.            Знаєш, я кидаю дяка і йду в Лисянку.

Оксана.          А чого? Не помирили?

Тарас.            Ні, не те: буду там учитися на маляра.

Оксана.          О? Так уже годі на кобзаря – підеш на маляра?

Тарас.            Років за два буду маляром!

Оксана.          А що це таке – маляр?

Тарас.            Як що? Що схотів, те й намалював. Схотів – дерево, схотів – ха-

                       ту, а схотів – козака.

Оксана.          Ти бач! Он воно що!

Тарас.           Зароблю грошей – поставлю хату з віконницями. Віконниці роз-

                       малюю лілеями або барвінками, а на дверях… Ех! Козака зма-

                       люю на стіні! (Пауза.) Тебе змалюю та й дивитимусь на тебе.

Оксана. (підходить ближче, сідає). Таке вигадуєш! (Підсовується.) Бідний

                       ти, Тарасе, у тебе й сорочка не біла.

Тарас.            А ти знаєш оту пісню «Ой зійди, зійди, зіронько моя             вечірняя»?

Оксана. (тихенько). Ну, то й що?

Тарас.            Зіронька – то це ти!

Оксана.          Як це? Прирівняв! Чим же я до неї подібна?

Тарас.             Гарна ти! Немає кращої за тебе. Ти у вінку – найкраща за всіх

                        панянок у світі. А я тобі ще й чобітки справлю із срібними під-

                        ківками.

Оксана.          Срібними…

Тарас.             І золотими дзвіночками в закаблуках.

Оксана.          Ще ні в кого таких не було.

Тарас.            А в тебе будуть.

Оксана.          За що ж справимо?

Тарас.             Одіб’ємось од злиднів. Тоді й усе буде. І по дзвіночках угадаю-

                        ти йдеш.

Оксана.          Я без тебе – нікуди.

Тарас.            А як до пана покличуть?

Оксана.          Не піду, хоч убий, не піду.

Тарас.            І я не віддам тебе нікому.

Оксана.         А коли що – рішу сокирою.

Тарас.            А я втечу до тебе звідки завгодно.

Оксана.         А як закують? Не діждуся – мій вінок до тебе припливе.

Тарас.            Оксано, не кажи цього. Може, й річки туди не буде.

Оксана.         Докотиться через гори, долини, байраки.

 

 

(Під мелодію пісні учениця декламує поезію «Зацвіла в долині червона калина»).

 

Ведучий:

Чарівна українська природа! Широкі і безмежні лани, степові дороги, що ген повилися від села до села, тихий гай, садок вишневий коло хати. Український вечір.

 

(Під мелодію пісні учень декламує поезію «Садок вишневий коло хати»)

 

Ведуча:

Все цікавило малого Тараса: чому і як ростуть дерева, звідки птахи прилітають, куди сонце ховається ввечері. Обходив він малими босими ніжками навколишні стежки і дороги, яри і степи.

 

(Декламування поезії «По діброві вітер виє»).

 

Ведучий:

Хлопчик йшов шукати тих стовпів, що підпирають небо. Не дійшов, бо сонечко сховалось за обрій. Бо втомленого його посадили на воза чумаки і привезли до рідної домівки. І, мабуть, ще тоді  впала у серце Тарасове зірка, що запалила його любов’ю до поневоленого люду, до України.

 

Ведуча:

І там далеко-далеко Тарас мріяв про своє пристановище, про хатинку на Україні… А ще, молився на чужині, в незамкненій своїй  тюрмі, зорі Вкраїнській.

 

(Декламування поезії «Зоре моя вечірняя»)

 

Ведучий:

Крутою, тернистою була його життєва дорога. Із 47 років життя лише 12 років на волі. До болю мало. Національний геній і в той  же час земна людина, в серці якої жила любов до рідного народу.

 

Учениця 1.                   

Ти, як небо, став широкоплечо,

Над літами, що упали в грузь:

Віку двадцять першого предтечо,

Я до тебе одного молюсь.

 

Ці слова написав Дмитро Павличко, але під ними могли б поставити своє прізвище багато митців.

 

Учень 1. 

З далекої Буковини до Чернечої гори долинають слова Юрія Федьковича:

Спомянімо ж, пани-браття,

Святого ми нині

Не вмерлого, а живого, -

Бо слово не гине.

 

Учениця 2. 

Леся Українка у своїх поетичних рядках наголошувала на вірності поета батьківській землі і поневоленому люду:

Він перший за свою любов

Тяжкі дістав кайдани,

Але до скону їй служив

Без зради, без омани.

Усе знесла й перемогла

Його любові сила,

Того великого вогню

І смерть не погасила.

 

(Всі учасники виходять на сцену під звуки пісні «Реве та стогне Дніпр широкий)

 

Народні прислів’я, приказки та частівки про Т. Шевченка:

  • Шевченко на Вкраїні – як Пушкін у Росії.
  • Шевченко народ захищав, а про себе забував.
  • Тараса  димки  будуть  жити  віки.
  • Хто Шевченка прочитав, той багатший  серцем  став…
  • Шевченко дужий  був не  силою, а словом  мудрим.
  • Тарасів  «Заповіт»  облетів  увесь  світ.
  • Тарасів  «Кобзар» - народу  великий дар.
  • Цар  Шевченка  гноїв, та  душі не зломив.
  • Тарасівська  "Катерина" – це  народная  дитина.
  • Шевченко  за народ  бідував,  бо  з  народу  сам  походжав.
  • Шевченко  панів  викривав,  і  за  це  й  сам  страждав.
  • Шевченкові  твори  сяють,  мов  ясні  зорі.
  • Хто  читав  "Заповіт"  – рвав  кайдани,  рушив  гніт.
  • В наш чудовий  час вічно  житиме  Тарас.

 

(Четверо з учасників свята  виходять під сумну мелодію пісні – з рушниками).

1 учень

Гей, у нашім краї,

Де степи і гори,

Серце Кобзареве

Із людьми говорить.

Пісня соколина

Горда лине в маси,

В рідній Україні

Славимо Тараса.

2 учень

На Дніпрі й Карпатах

Чути величаву

Думу ту крилату,

Що Тараса славить.

Чуєш нас, Тарасе,

Ми – твої онуки,

За твоїм наказом

Волю взяли в руки.

3 учень

Гей на Україні

Сонечко ласкаве.

Ми під небом синім

Всі поета славим.

Працею вшануєм,

Піснею прикрасим.

Рідний дім будуєм

З іменем Тараса.

4 учень

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття.

І голос твій нам душі окриля.

Встає в новій красі, забувши лихоліття,

Твоя, Тарасе, звільнена земля.

У росяні вінки заплетені суцвіття

До ніг тобі, титане, кладемо.

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

Тебе своїм сучасником звемо.

 

 

Учениця:

Я, маленька українка,
Вісім років маю.
Про Тараса Шевченка
Вже багато знаю.
Він - дитя з-під стріхи,
Він — в подертій свиті,
Він здобув нам славу,

Як ніхто на світі.
А та наша слава
Не вмре, не загине.
Наш Тарас Шевченко –
Сонце України.


(Дорослі і діти виконують "Заповіт").

 

 

 

1

 

Середня оцінка розробки
Структурованість
5.0
Оригінальність викладу
5.0
Відповідність темі
5.0
Загальна:
5.0
Всього відгуків: 1
Оцінки та відгуки
  1. Хвостенко Валентина Григорівна
    Загальна:
    5.0
    Структурованість
    5.0
    Оригінальність викладу
    5.0
    Відповідність темі
    5.0
doc
Додано
15 травня 2020
Переглядів
19723
Оцінка розробки
5.0 (1 відгук)
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку