Заняття за творчістю О.Вишні.Глибокий оптимізм, любов до природи та м’який гумор у творах циклу "Мисливські усмішки" Остапа Вишні

Матеріали до проведення відкритого заходу з української літератури  за творчістю Остапа Вишні серед студентів І курсу

Золотоніського технікуму ветеринарної медицини Білоцерківського НАУ

 Тема: Глибокий оптимізм, любов до природи та м’який гумор у творах циклу "Мисливські усмішки" Остапа Вишні

   Тип заняття: комбіноване.

Навчальна мета: ознайомити студентів з найкращими творами зі спадщини Остапа Вишні, систематизувати вивчене про його творчість; познайомити з новим жанром літератури – усмішкою;проаналізувати пошук гумористом нових прийомів і засобів творення комічного, розкрити тему любові до природи та її захисту в "Мисливських усмішках", розвивати їх творчу уяву  , спостережливість, уміння аналізувати прочитане, з'ясувати роль пейзажів, діа­логів; виховувати любов до всього живого, що оточує нас.

Методичне та матеріальне забезпечення: портрет Остапа Вишні, усмішки   "Як варити і їсти суп із дикої качки" , "Дикий кабан або вепр",  "Сом", мультимедійний проектор, світлини природи, пейзажу, збірник «Мисливські усмішки»;  аудіо- та відеоматеріали : « Як варити і їсти суп із дикої качки»(частина № 1), «Дика гуска», «Дикий кабан або вепр», «Портрет Остапа Вишні», «Невідоме з історії. Остап Вишня», добірка фото «Дикі свині», фото порід свиней,  епіграф.

Теорія літератури: усмішка, фейлетон, гумореска.

Організаційна структура і зміст заняття

І. Організаційний момент.

1. Привітання зі студентами.

2. Перевірка присутності студентів на занятті.

3. Перевірка готовності студентів до заняття.

 

ІІ. Актуалізація опорних знань. Перевірка засвоєння домашнього завдання.

1. Розповісти про дитячі та юнацькі роки Остапа Вишні.

2. Розказати про перший період творчості (1919-1944 рр.) та причини арешту письменника.

3. Розповісти про життя Остапа Вишні на засланні.

4. Які ви знаєте жанри сатири та гумору? У чому виявляється жанрова своєрідність усмішки?

5. Чому творчість Остапа Вишні не втрачає актуальності донині?

 

 

 

Тестові завдання (орієнтовні)

1. Справжнє ім’я та прізвище Остапа Вишні

А  Павло Грабовський

Б  Олег Ольжич

В  Павло Губенко +

Г  Олекса Вишнівський

2. Остап Вишня народився

А  с. Чаплинка на Херсонщині

Б  м. Носівка на Чернігівщині

В с. Чапля на Катеринослащині

Г  На Полтавщині в хуторі Чечва +

3.  Остап Вишня пішов  до школи пізнавати науки:

А  у 5 років

Б  у 6 років +

В  у 12 років

Г   у 10 років

4. Початкову освіту здобув :

А  у сільській школі +

Б  у Полтаві

В  у м. Грунь  

Г  у  с. Чаплинка

5. Підліток був зарахований на казенне навчання до Києва:

А  1901 р.

Б  1903 р. +

В  1905 р.

Г  1907 р.

6.  Остап Вишня   здобув професію :

А  стоматолога

Б  бухгалтера

В  хірурга

Г  фельдшера +

7. На перешкоді до закінчення Київського університету стало:

А  відданість літературі +

Б   смерть батька

В  нестача коштів

Г  захоплення музикою

8.  Першою  збіркою О.Вишні була:

А  «Українізуємось»

Б  «Марк Твен – Остап Вишня. Сільськогосподарська пропаганда» +

В  «Думи мої, думи мої…»

Г «Вересень»

9. Уперше з’явився псевдонім «Остап Вишня» у :

А  газеті «Селянська правда» +

Б  газеті  «Зоря»

В  газеті  «Вільний голос»

Г  журналі «Перець»

10.  Вперше усмішку «Зенітка» Остапа Вишні  було надруковано :

А у  журналі «Книгоспілка»

Б  у газеті «Радянська Україна» +

В  у журналі «Село і люди»

Г  у газеті «Народна воля»

 11. Як назвав свій щоденник Остап Вишня:

А  “Вимушена перерва”

Б  “Подорожні враження”

В “Великомученик Остап Вишня”

Г “Думи мої, думи мої…” +

12. Остап Вишня був письменником

А  реалізму

Б  романтизму

В  гумористично-сатиричного жанру +

Г  імпресіонізму

 

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності. Оголошення теми, мети заняття.  

 

Епіграф:

Мабуть, із часів Котляревського не сміялась Україна таким життєрадісним, таким іскрометним сонячним сміхом, яким вона засміялась знову в прекрасній творчості Остапа Вишні.

 Олесь Гончар

План заняття

1. Остап Вишня – великий сміхотворець.

2. «Вишневі  усмішки» - потужна зброя проти“Моїх друзів”, будь вони тричі прокляті”.

3. Художнє багатство «Мисливських усмішок» Остапа Вишні.

4. «Вінок письменнику».  Поезія, при­свячена  О. Вишні.

ІV. Сприйняття й засвоєння студентами навчального матеріалу. Робота за планом.

Сенкан — це вірш, що складається з п’яти рядків.

 Слово ”сенкан” походить від французького слова ”п’ять” і позначає вірш у п’ять рядків.

 1. перший рядок має містити слово, яке позначає тему (звичайно, це іменник)

 2. Другий рядок – це опис теми, який складається з двох слів (два прикметника)

 3. Третій рядок називає дію, пов’язану з темою, і складається з трьох слів (звичайно це дієслова).

 4. Четвертий рядок є фразою, яка складається з чотирьох слів і висловлює ставлення до теми, почуття з приводу обговорюваного.

 5. Останній рядок складається з одного слова — синоніма до першого слова, в ньому висловлюється сутність теми, ніби робиться підсумок.

Складіть сенкан до слова вишня.

Вишня.

Білоцвітна, соковита.

Милує око, пригощає, радує душу.

Ця ягода стала псевдонімом самобутнього майстра

української сатири і гумору.

Україна — вишневий сад.

 

Яка ж родюча на вишневі сади та літературні таланти охтирська земля! За кількістю видатних письменників, які вийшли з цілющої купелі або своїм життям і творчістю причетні до неї, залишила  позаду багато собі подібних містечок України. До таких письменників  належать: Яків Щоголів, Павло Грабовський, Михайло Арцибашев, Борис Антоненко-Давидович, Василь Чечвянський, Іван Багряний, Платон Воронько, Іванна Чорнобривець, Марія Руданська, Остап Вишня... (слайд  “Остап Вишня”). Яким він був, цей яскравий поборник правди, життєлюб, патріот рідної землі Остап Вишня…

Відеофільм «Остап Вишня. Портрет»

 Остап Вишня. Лагідна усмішка, мудрі очі, в них випромінюється добра й весела душа життєлюба, гуманіста, бійця. “Для мене Остап Вишня, - пише Олесь Гончар,- це насамперед виняткова душевна делікатність, чулість, ласкавість. Саме йому, Павлу Губенку, судилося стати найвизначнішим, найпопулярнішим і найулюбленішим сатириком і гумористом в українській літературі ХХ століття.

    Остап Вишня писав нариси, фейлетони, плідно працював як перекладач, але найбільшої слави зазнав як гуморист і сатирик. Він увів в українську літературу й утвердив у ній новий різновид гумористичного оповідання, що його сам же й назвав усмішкою. У 1920-х рр. Остап Вишня видав цілу низку популярних збірок усмішок:

1924 р. — «Вишневі усмішки (сільські)»;

1925 р. — «Вишневі усмішки кримські»;

1926 р. — «Українізуємось», «Вишневі усмішки кооперативні»;

1927 р.— «Вишневі усмішки театральні»;

1930 р. — «Вишневі усмішки закордонні». 

Побачило світ чотиритомне «Зібрання усмішок» (1928, 1930). Популярність гумору Остапа Вишні росла зі швидкістю лісової пожежі. Тільки загальний тираж видання Шевченкового “Кобзаря” перевищував тираж творів Остапа  Вишні. Твори Вишні перекладали російською мовою, збірки видавались у США і Канаді.

«Усмішка…»  Новому жанру Остап Вишня дав таке жартівливе означення: «Мені нове життя усміхається, і я йому усміхаюся! Через те й усмішки». Остап Вишня активно розвивав жанрові різновиди усмішки: усмішка-пародія, усмішка-жарт, усмішка-нарис, усмішка-мініатюра, усмішка-реп’яшок тощо.

Над робочим столом письменника висів аркуш паперу, що мав заголовок “Мої друзі”, будь вони тричі прокляті”. У цій напівжартівливій пам'ятці викладалася його програма.

          Про що я, нещасний, мушу думати і писати:

~ про хуліганство, грубість і невихованість;

~ про виховання лоботрясів і шалопаїв;

~про легковажне ставлення до кохання, до шлюбу, до сім'ї;

~про широкі натури за державний кошт;

~ про начотчиків і талмудистів у науці;

~ про консерваторів у сільському господарстві, промисловості;

~ про винищувачів природи...

І він, звичайно, писав…

Перегляд сюжету « Невідоме з історії. Остап Вишня»

2. Аналіз збірки «Мисливські усмішки».

 Вершиною розвитку жанру вважаються «Мисливські усмішки», які Максим Рильський назвав «ліричною поезією в прозі». Як мудрий знавець природи й співець її щедротного світу, постає Остап Вишня в усмішках власне мисливських — про перебування людини на полюванні, риболовлі, допитливість і вміння пізнавати звички й характери «мешканців» лісу, степів, річок, озер. Поетичний лад усмішок обумовлений тим, що в них діє спостережливий, багатий душею оповідач, якому притаманне чуття прекрасного і який уміє скористатися народним колоритним словом, знає численні «бувальщини» з мисливського побуту. цим пояснюється й гумор мисливських усмішок, багатих на всілякі пригоди, пов’язані з невдачами полювальників і кепкуванням над ними рідних і знайомих. В усмішках панує атмосфера поетичності, ліризму.

Герой «Мисливських усмішок», який є й оповідачем, — трохи хитрий, трохи дивакуватий у своєму священнодійстві збирання на полювання, в очікуванні зайця або лисиці, у поверненні додому — здебільшого без здобичі або й без рушниці чи шапки. Але завжди він іронічний до себе, доброзичливий і наївний, як дитина. І головне для нього — не трофей, а спілкування з природою.

Художні компоненти «Мисливських усмішок»: дотеп, анекдот, пейзаж, портрет, пісня, авторський ліричний відступ, порівняння, епітети, персоніфікація, гіпербола.

• До́теп — влучний, стислий, часто афористичний вислів із сатиричним або жартівливим відтінком. Комічне в дотепі ґрунтується на несподіваності паралелі образу, переосмислення вислову, зміни поведінки, ситуації. Дотеп неодмінно вінчає розв'язку анекдотичного сюжету, присутній у бувальщинах, прислів'ях, коломийках, загадках та ін. фольклорних жанрах.

Наприклад:  «Бійся вола спереду, коня ззаду, а дурня — зі всіх боків» (прислів'я).

• Анекдо́т (грец. ανεχδοτος — невиданий, той що не підлягає розголосу) — коротке усне гумористичне або сатиричне оповідання про якусь подію, випадок із дотепним, часто несподіваним чи парадоксальним фіналом. Вперше термін «анекдот» вжив Прокопій Кесарійський у книзі «Таємна історія» (550 рік), що розповідала про скандальну хроніку візантійського імператорського двору. В ті часи і пізніше під анекдотами розуміли міські плітки, чутки, пересуди, балачки, поголоси, тощо.
• Пейза́ж (фр. рaysage, від країна, місцевість) — жанр в образотворчому мистецтві, в якому об'єктом зображення є природа. Пейзажем називають також окремий твір цього жанру. Як самостійний різновид образотворчого мистецтва пейзаж виник у китайському мистецтві, китайському живопису. Різновидом пейзажу є зображення моря і подій, що відбуваються на морі (баталії, природні катастрофи, спортивні змагання тощо). Пейзаж за морською темою називається марина.
• Портре́т (фр. portrait) — мальоване, скульптурне або фотографічне зображення людини або групи людей. Відповідний жанр образотворчого мистецтва. Багато портретів створено і в гравюрі.
• Пі́сня — словесно-музичний твір, призначений для співу. Основні показники пісні як жанру лірики — строфічна будова, повторюваність віршів строфи, розмежування заспіву та приспіву (рефрен), виразна ритмізація, музичність звучання, синтаксичний паралелізм, проста синтаксична будова; найдавніший, традиційний різновид лірики користується найрізноманітнішими мовними засобами, передає найтонші переживання.  Сьогодні розрізняють фольклорну пісню:як жанр писемної поезії та як самостійний вокально-музичний твір. За жанрами фольклорні пісні бувають: трудові, обрядові, календарні (колядки, щедрівки, веснянки, русальні, купальські, обжинкові), колискові, весільні, похоронні, історичні, баладні, коломийки.
• Ліричний відступ — прийом у ліро-епічному творі, коли автор безпосередньо висловлює свої міркування з приводу композиції або сюжетних ліній цього твору, вчинків або характеристики героїв, певних явищ, асоційованих із зображуваними подіями.
• Порівня́ння — троп, який полягає у поясненні одного предмета через інший, подібний до нього, за допомогою компаративної зв'язки, тобто єднальних сполучників: як, мов, немов, наче, буцім, ніби та ін. («Блукай та їж недолі хліб і вмри, Як гордий флоренцієць, у вигнанні» — Ю. Клен) або предиката — подібний, схожий, нагадує, здається та ін. («На людське серце свічка є подібна» — Б.-І. Антонич).  Своєю рухливою синтаксичною структурою, розширенням часового та просторового аспектів (минуле та майбутнє) порівняння різниться від метафори, де неприпустимі обставини часу та місця, — лаконічної образної формули, що посідає місце предиката у реченні. Подеколи у порівнянні опускаються сполучники, наближаючи його до метафори: «Книги — морська глибина» (І. Франко). Трапляються випадки вживання порівняння у художніх текстах у вигляді придієслівного орудного відмінка: «Кришталь, кришталь… і золоті ворота / Горять на сонці дорогим вогнем» (О. Зуєвський). Цей троп має велику традицію, він широко застосовується в усній народній творчості («Парубок, мов явір», «дівчина, як зоря» та ін.).
• Епі́тет (грец. epítheton — прикладка) — один із основних тропів поетичного мовлення, призначений підкреслювати характерну рису, визначальну якість певного предмета або явища і, потрапивши в нове семантичне поле, збагачувати це поле новим емоційним чи смисловим нюансом.  Як епітет переважно вживаються прикметники (Д. Чередниченко: «Покличу тебе / До зеленого шлюбу»), переводячи свої другорядні лексичні значення на основні, чим вони різняться від звичайних означень («зелений листок»). Крім оригінальних епітетів, винайдених автором (Олег Ольжич: «скам'янілі дні»), у художніх творах з'являються і постійні епітети або літературного походження (Я. Щоголів «сонце золоте»), або фольклорного («ясні зорі, тихі води»).  У ролі епітета можуть бути й інші частини мови, зокрема іменник (Ю. Липа «…світ — жіночість незрівнянна»), зумовлюючи процес метафоризації епітета.
• Персоніфікація (від лат. persona особа і fasio роблю) троп, що утворюється перенесенням ознак особи на предмети, речі, явища, тваринний і рослинний світ: В золотій смушевій шапці циган-вечір сходив з гір, Ніс він ніченьці-циганці з срібла кований набір (О. Олесь).
• Гіпе́рбола (грец. hyperbole — перебільшення) — вид тропа. Стилістична фігура явного і навмисного перебільшення для посилення виразності і підкреслення сказаної думки. Наприклад: «Я говорив це тисячу разів» або «височенний як дуб».

Студенти зачитують знайдені художні засоби у творах О. Вишні, коментують їх.

  «Мисливські усмішки» — яскрава сторінка не тільки в багатогранній творчості Остапа Вишні, а й у всій українській сатирично-гумористичній літературі  В  них органічно поєдналися гумор народного анекдоту і пейзажна лірика.

• Остап Вишня був затятим мисливцем і рибалкою, часто виїжджав у мальовничі місцевості з друзями на полювання. Але, як правило, ніякої здобичі не привозив. Бо його основна мета — помилуватися чудовою природою, поспілкуватися з місцевими жителями, послухати дивовижні й дотепні мисливські історії. Усі ті спостереження, усе почуте великий гуморист записував і використовував при написанні своїх знаменитих «Мисливських усмішок». Найповніше видання цього циклу вийшло в 1958 році.

Природа і її захист, мисливські пригоди, народні характери — це, очевидно, улюблені теми Остапа Вишні. Адже тут не треба кривити душею, показувати досягнення соціалістичного будівництва і твердий поступ пролетаріату у світле майбутнє.

Коментар студентів.

Усмішки «Відкриття охоти», «Заєць», «Лисиця», «Лось», «Ведмідь», «Ружжо», «Дикий кабан, або вепр», «Як засмажити коропа», «Дика гуска», «Екіпіровка мисливця», «Лебідь», «Мисливство», «З крякухою на озері», «Вовк», «Сом», «Як варити і їсти суп із дикої качки» — ось далеко не повний список кращих творів цього циклу. Усі вони сповнені щирим, життєстверджуючим настроєм. Письменник, як і його герой, що часто виступає й оповідачем, радіє світові, красі природи. Його більше приваблюють ліс і річка, спостереження за поведінкою звірів, птахів, риб та... самих мисливців і рибалок.

• Остап Вишня виступає перед читачем як своєрідний перекладач мови птахів і звірів на людську мову. Так, журавлі своїм «кру-кру» ніби запитують: «Чуєш, брате мій, товаришу мій? Відлітаємо!» («Заєць»); крякуха призивним ках! ках! ках! закликає «своїх родичів присісти до неї, познайомитися»: «Я тут! Я тут! До мене, друзі...» («З крякухою на озері»).
• Природу гуморист також бачить активно діючою, тому «місяць на липи ковшами золото сипле» («Вальдшнеп»), «сонце хитрюще!»: «воно хоче, щоб усе, де воно промені кине, — щоб усе там грало, вилискувало, раділо, буяло...» («Короп»); «ліс стоїть задумливий, печальний» («Вальдшнеп»); верби «думу думають» (там же); «...сумовито рипить дуб, замислився перед зимовим сном ясен, тяжко зітхає клен, і тільки берізка, жовтаво-зелена й «раскудря-кудря-кудрява», — ген там на узліссі білявим станом своїм кокетує, ніби на побачення з Левітаном жде, чи, може, Чайковського на симфонію викликає» («Заєць»).
• Часто описи природи переходять у метафори широкого філософського плану («Ось падає кленовий лист... Старе одживає, нове — народжується» — в гуморесці «Вальдшнеп»).
• «Мисливські усмішки» насичені зоровими образами. Це кольори й відтінки кольорів (зелений килим, смарагдові вруна буйної озимини, золота крякуха, золотаві карасі, рудувато-чорнувато-крапчастенькі дикі курочки, темнобура зверху і сліпучо-біла спереду гагара).
• Звукові картини гуморист створює як музикант, як поет. Це і звуконаслідувальні слова, й експресивні дієслівні вигуки, і лексика, запозичена автором з галузі музики: «стакато» перепілки, «флейтою іволга заграє» та інші.
• Закликаючи читачів любити природу, бути її охоронцем, письменник часто вживає пестливі слова, особливо коли йдеться про молодь птахів, звірів, риб: чиряточка, ластівочка, пташенятко, гороб'ятко, зайченята, крякушенята, лисиченята, солов'ята, щученята, соменята і под.; річечка, лісочок, хутірець, озеречка і т. д.
• При створенні комічного переважають слова із збільшувальними суфіксами. Так, кабан із розповідей мисливців «чималенький», «здоровенний», «величезний», «страховидло, сильне та люте», має «отакенну голову із страшними зубилами-іклами» («Дикий кабан, або вепр»).
• Лексичні повтори та фразеологізми — також дуже поширені й улюблені мовні засоби Вишні (повтори: «шукав-шукав, шукав-шукав — нема», «копиці пахучого-пахучого сіна», небо «глибоке-глибоке та синє, а зірок тих, зірок!», «солодко-солодко позіхаю», «тихо-тихо Оскіл воду несе», «у ліщині затишно-затишно», «під кожухом тепло-тепло... І на серці тепло-тепло», «І ось ваш поплавок поїхав-поїхав-поїхав і зник під водою»; мисливські фразеологізми: «робити стойку», «сидіти на хвості», «брати на мушку», «стояти на гону», «піднімати звіра», «вечірня зорька», «стояти на тязі»).

  Розгляд усмішки «Як варити і їсти суп із дикої качки» .

«Як варити і їсти суп із дикої качки» — одна з найдотепніших усмішок Остапа Вишні. Присвячена Максимові Рильському, близькому другові письменника. Уперше надрукована в журналі «Перець» 1945 р. Побудований твір у вигляді порад молодому мисливцеві, який збирається на полювання.

(аудіозапис усмішки «Як варити і їсти суп із дикої качки»)

«Само собою розумiється, що ви берете з собою рушницю (це така штука, що стрiляє), набої i всiлякий iнший мисливський реманент, без якого не можна правильно нацiлятись, щоб бити без промаху, а саме: рюкзак, буханку, консерви, огiрки, помiдори, десяток укруту яєць i стопку… Стопка береться для того, щоб було чим вихлюпувати воду з човна, коли човен тече… Їдете ви компанiєю, тобто колективом, так — чоловiка з п’ять, бо дика качка любить iти в супову каструлю з-пiд колективної працi… ».

За цим описом збирання на полювання — неприхована іронія, передчуття неповторної мисливської романтики, відчуття чоловічої свободи, розслаблення від клопотів, умиротворення. Мистецьки вплетений у композицію розповіді прекрасний український пейзаж надвечір’я: «Дика качка любить убиватись тихими-тихими вечорами, коли сонце вже сковзнуло з вечiрнього пруга, минуло криваво-багряний горизонт, послало вам останнiй золотий привiт i пiшло спать… це ввечерi… А вранцi дика качка зривається шукати вашого пострiлу рано-рано, тiльки-но починає на свiт благословлятись». Особливо промовистою є фраза, яка характеризує ставлення письменника до самого процесу полювання: «І вільно дихається, і легко дихається…». Це щире зізнання автора, бо немає значення, чи вполював щось мисливець, чи ні, головне — що недаремно витратив час. Герої усмішки, здається, не полювали по-справжньому: найважливішим під час полювання для них було відпочити від повсякденної метушні, помилуватися вечірніми зорями та світанковими ранками над тихими озерами.

Розгляд  усмішки «Дикий кабан, або вепр».

А який справжній мисливець не ходив або не прагнув піти на кабана? Це , так би мовити, діло честі… Якщо ти – справжній романтик полювання…

Короткі  повідомлення про диких свиней (завчасно підготовлені студенти) :

• Бородавочник
• Бабіруса
• Пекарі
• Китицевуха свиня
• Європейський дикий кабан
• Азіатський дикий кабан

У розповідях мисливців часто  переважають слова із збільшувальними суфіксами. Так, кабан із   «чималенький», «здоровенний», «величезний», «страховидло, сильне та люте», має «отакенну голову із страшними зубилами-іклами» .

(відеозапис усмішки «Дикий кабан, або вепр »).

Коментар змісту та художніх засобів твору.

ЦЕ ЦІКАВО… Назви свиней…

• Боров – раніше для диких форм (Борея, бореальний, бір)
• Вепр – переважно для крупних самців диких кабанів
• Дик – будь-яка особина дикої форми (в літописах і в Польщі – актуальна назва виду; як назва дикої форми свині наведена у словнику Б.Грінченка)
• Кабан – самець свині (варіації за Грінченком: «кабан,…кабанець, кабанча, кабанчик, кабанюга»)
• Кнур – некастрований свійський кабан
• Порося – для молодих особин свійських і диких форм
• Свиня – найчастіше для самиць свійської форми
• Хряк – те саме, що і «кнур».

За національною словниковою базою «Словники України» «свиня» - це:

Льоха, свинюка(свиняка) – розмовне, безрога – жартівливе, роха – розмовне, чечуга – діалектне, ринда – діалектне, свиноматка(свиня, що дає приплід), паця.

ЦЕ ЦІКАВО… про   свиней…

Вінстон Черчиль якось висловився: «Не люблю собак, бо вони дивляться на людину знизу вгору; не люблю котів, бо вони дивляться на людину згори вниз; люблю свиней – вони дивляться на людину як на рівну…»

Важлива інформація:

Ну от, ви вполювали кабана… Колективна робота мисливців нарешті дала результат. Але не спішіть радіти… Чому? Адже кожен отримає добрий трофей – шмат свіжого м’яса з дикого кабана… Перше, про що треба подбати – це, звичайно, перевірити трофей в умовах ветеринарної лабораторії на безпечність вживання. Адже впольований звір може мати :

•  африканську чуму свиней; класичну чуму свиней; сказ; лептоспіроз, бруцельоз, хворобу Ауєски.
• трихінельоз (гостре глистяне захворювання людей і тварин, яке виникає після споживання зараженого трихінелами м'яса свиней і диких кабанів; симптоми: набряк обличчя, біль у м'язах);

Єдиний вихід  -  санітарно-ветеринарний контроль м'яса перед реалізацією чи споживанням.    

А наліз усмішки «Сом».

 З великим замилуванням описує Остап Вишня природу — річку Оскіл, диких каченят: «Заплава рiчки Осколу, де вiн у цьому мiсцi розбивається на кiлька нешироких рукавiв, заросла густими очеретами, кугою, верболозом i густою, зеленою, соковитою травою. Як увiйдеш, картуза не видко! Шумить заплава в травнi та в червнi… ». Письменник розповідає з гумором неймовірні бувальщини про сомів, їхні звички, про пригоди, що трапляються з рибалками. І хоч у цих пригодах чимало, м’яко кажучи, перебільшень, це не заважає читачеві весело сміятися й дивуватися багатству та красі нашої рідної природи: «Iнтересна риба сом! За царського режиму, як свiдчать дореволюцiйнi рибалки-письменники, сом важив до 400 кiлограмiв, ковтав собак i ведмедiв. Можливо, що з розвитком рибальства сом важитиме тонну i ковтатиме симентальських бугаїв i невеличкi буксирнi пароплави…». «А сома…сома менi самому доводилося бачити такого завбiльшки, як комбайн! Тiльки трохи довшого. це, дорогi нашi читачi, серйозно й без жодного перебільшення».

Український народ високо поціновує творчу спадщину Остапа Вишні, його усмішки стали невід’ємною частиною культури нашого народу,  пафос творів залишається актуальним донині:

• Засудження аморальності
• Викриття бюрократизму, браконьєрства, злочинного недбальства
• Критика негативних рис характеру, притаманних українцям
• Любов до навколишнього світу природи
• Застереження стосовно екологічних проблем, пов’язаних із діяльністю та бездіяльністю людей
• Пропаганда здорового способу життя
• Розвиток культури та національної гідності українського народу
• Відродження духовності, відповідальність перед прийдешніми поколіннями…

 

 

   4.«Вінок письменнику» із поезій різних авторів, при­свячених О. Вишні. (Читають заздалегідь підготовлені студенти)

УМЕР ВЕЛИКИЙ  ПРАВДОЛЮБ

Умер великий правдолюб,

Син українського народу,

Що так любив народ, свободу,

Й за те народові був люб.

Хай він упав із смертю в герці

В путі до світлої мети,

Та назавжди в народнім серці

Вишневим усмішкам цвісти.

Упала тінь на холод губ,

І серце проказало: годі!

Умер великий правдолюб,

Щоб вічно жити у народі.

Хай в'януть осені сади —

Не спинить час ходу залізну

Ми ж будемо в труді завжди

Любить, як він любив Вітчизну.

Він жив, боровся недарма,

Його продовжимо діла ми.

Немає Вишні, вже нема....

Ні!Вишня наш завжди між нами!

(В. Сосюра)

ПО ПОЛЯХ МИ 3 ВИШНЕЮ БРОДИЛИ

По полях ми з Вишнею бродили

Восени, шукаючи зайців.

І бур'ян пожовклий, посивілий

Під ногами срібно хрупотів.

Скільки доброти було в обличчі,

Скільки мудрості в очах було,

Як дивився приятелеві в вічі

Любий наш Михайлович Павло!

Ну а вмів же бути і суворим

І безжальним бути Вишня міг.

Як назустріч чорним поговорам

Підіймав свій праведний батіг!

Без гучних прожив він декламацій —

А в душі поезія цвіла!

Друг людини, друг природи й праці,

Грізний ворог нечисті і зла!

(М. Рильський)

ЧАРІВНИК

Через біле-біле поле

Йде веселий дідуган.

Довкруг нього зайці хвацько

Витанцьовують аркан.

Із рамена дубельтівка

Похилилась дулом вниз.

Вірний пес несе статечно

На багаття сизий хмиз.

Зайченя замість патронів

Носить йому жолуді:

•                   Стрельте, діду, по вороні,

щоб не каркала біді.

•                   Зараз стрельнем жолудями,

халамидники малі!

Отже, разом: заряджаймо!

А зайці гукають: — Плі!

Але де ж ота ворона?

— Полетіла...

•                   Та невже?!

Не біда... Зате патрони

Ми назавтра збережем.

Згода, сірі та вухаті?

— Згода! — крикнули зайці.

— Ну, то я пішов до хати,—

І... просяяв палиці:

З дубельтівки в небо чисте,

З голопузих жолудів

Визирали першим листям

Два дубочки молоді.

(Б. Олійник)

ПАВЛО МИХАЙЛОВИЧ, ПРИВІТ!

Павло Михайлович, привіт!

І не лише від мене,—

Віта Вас ніжний гречки цвіт

І житечко зелене.

Безкрайні ниви і поля,

Співучі наші села,

Жива Тарасова земля,

Подвижниця весела.

Де б на Вкраїні я не був,

В селі чи на заводі,

Теплом зігріте слово чув

Я крізь про Вас в народі.

Прийміть же щиро ці слова,

Де фальші ані слова!

Сто літ іще б стрічати

Вас Веселим та бадьорим!

(С. Воскрекасенко)

ВИШНЕВИЙ СМІХ

У кого совісті нема

Хто має душі чорні й грішні,

Тому казали недарма:

- Нема на вас Остапа Вишні.

І вирушив Остап до них,

І справи в них були невтішні.

На голови їх падав сміх,

Убивчий сміх Остапа Вишні.

Зрадів хапуга, бюрократ,

Синці загоївши колишні.

Що не вернуть старе назад,

Що не вернути сміху Вишні.

Хай випало перо із рук —

Під кожен дах, під кожну стріху

Ще довго линутиме гук

Вишнівського ясного сміху.

(О.Підсуха)

ВИШНІ

Я тебе зустрів не з гіркотою,

Полюбив, як батька, недарма,

Ходить сніг важкою

Воркутою Завиває вітром Колима.

Ти помер, але квітує небо,

І твої всміхаються світи,

Українське сонце біля тебе

Піднімає золоті щити.

Світ твій вийшов на нові орбіти,

Достигають вишні наливні,

Слава тим, хто вмів полум'яніти

І згорить у вічному огні.

(А. Малишко)

 

 

 

 

 

ЛЕГЕНДА ПРО ОСТАПА ВИШНЮ

Його спитали в дні колишні:

«Чом зло ти словом не добив?»

— Та я ж назвався цвітом Вишні,

 Я світ любив, людей любив.

 Питала Північ під вітрами,

Де років з десять — з таборами:

«Чом не писав ти довгих драм?»

- Було життя, як довга драма.

Але я твердо йшов життям.

Спитали друзі потихеньку:

«Чи знов тяжку пройшов би путь?»

 І так казав Павло Губенко,

Якого Вишнею зовуть:

— За правду — й смерті не боявся,

І не писав тріскучих од.

І все життя з біди сміявся,

Як запорізький мій народ.

(Терень Масенко)

 

 

VI. Підсумок заняття. Оцінювання. Бесіда зі студентами.

• У чому виявляється жанрова своєрідність усмішок?
• Що вам найбільше подобається в «Мисливських усмішках»?
• Які риси українського національного характеру розкриваються в усмішках Остапа Вишні?
• Прокоментуйте епіграф заняття.

Мабуть, із часів Котляревського не сміялась Україна таким життєрадісним, таким іскрометним сонячним сміхом, яким вона засміялась знову в прекрасній творчості Остапа Вишні.

Олесь Гончар

VII. Домашнє завдання.

Виписати 4—5 цитат з описами природи, декілька фразеологізмів, пест­ливих слів із "Мисливських усмішок", підготувати ідейно-художній аналіз однієї з Мисливських усмішок.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТКИ