Тема:  Любов – одна, її обличчя – різні.

Мета:  донести  до  учнів  чарівний  світ  поезій про  кохання,  сповнених  особливої  аури  доброти  й  любові,  захопити  їх  віршами;  залучити  старшокласників до активного  читання поетичних  творів;  виховувати  найкращі  людські  риси,  найчистіші  помисли,  найсвітліші  мрії,  культуру  почуттів .

Епіграф:  «Небагато  свят  має  людське  серце,  і  найбільше  з  них  -  кохання ».

(М. Стельмах )

Обладнання:  кульки, стрічки, серпанки, квіти,  намальовані  « серця »,  плакати  з  висловлюваннями  про любов ,  диски  із  записами  ліричних  мелодій;  виставка  збірок  поезій  письменників рідного  краю.

Хід заняття

І Вступна частина

Тихими вечорами, коли плачуть небеса і зорі падають на похилені трави. Далекими стежками, серед незвіданих всесвітів блукає кохання. Мов та пісня, неосяжна й незбагненна, блукає воно. І як його знайти, як його покликати серед цих невідомих шляхів? Бо так і полине від тебе, не торкнеться до твого серця, заблукавши десь там у далеких степах, не залишивши тобі навіть споминів, лише гіркі сподівання.

Змінюються часи і влада, змінюються життя і людський світогляд. Але незмінними залишаються найвищі істини, незмінною лишається людська потреба любити. Нерозгаданою залишається таємниця душі, в якій незгасним вогнем горить священне і нездоланне почуття любові.

Давайте  забудемо  про  все,  відкладемо  наші  проблеми,  негаразди  на  потім  і поринемо  у  світ  високих  почуттів  на  свято  Поезії,  Любові,  Вірності,  Кохання …

Хоч раз її міцно обняти,

До серця свого пригорнуть,

До болю в уста цілувати,

А там уже будь-що-будь!

ІІ Основна частина

Ведучий 1. Кохання – одне з найкращих і найглибших людських почуттів, невичерпне та вічне, як саме життя. Його сила облагороджує, робить людину добрішою і кращою, спрямовує на величні діла і героїчні вчинки, а іноді змушує тяжко страждати.

Ведучий 2. Кохання – одна з найстраждальніших тем світової літератури від самого початку її існування. Кажуть, що про любов сказано все, але не всіма. Тобто кожен, поет він чи прозаїк, драматург чи людина зовсім не причетна до літератури, у житті обов’язково “пише” свою неповторну історію кохання.

Ведучий 1.

“Я тебе кохаю …”

Різні віки, різні мови…

Все різне. Єдине – кохання.

Воно, як пісня, без кінця та краю,

Що лине безкраїми степами,

Як біг струмка, як грім і блискавиця,

Як зірка, квітка, що вража сміливця

Красою й простотою водночас.

Кохання – все, що було, є і буде.

Воно зігріє вас у свята й будні.

Ведучий 2. Найкращими словами, що притаїлись у найпотаємніших глибинах сердець, передають закохані одне одному свої почуття, розповідають про радість і щастя, про тугу і біль.

Ведучий 1. Саме кохання, любов – джерело творчого натхнення багатьох поколінь. До цієї одвічної теми завжди зверталися художники, композитори, скульптори, філософи.

Читець. (На фоні музики декламує вірш)

Василь Симоненко

ЗАКОХАНА

Ось на тому й ущухла злива,

Розійшлися з під’їзду всі.

Ти брела по струмках, щаслива

В загадковій своїй красі.

 

Били блискавки ще тривогу,

Розтинаючи небосхил, –

І веселка тобі під ноги

Опустилась, чудна, без сил.

 

Довго вітер уперто віяв,

Але чомусь і він тепер,

зазирнувши тобі під вії

У волоссі твоєму вмер.

 

Через вулиці нахололі

Повз очей зачарований хміль

Йшла ти в сонячнім ореолі

Невідомо куди й звідкіль.

 

Йшла, та й годі. Може, з роботи,

В магазини чи на базар.

Дріботіли маленькі боти

Об розчулений тротуар.

 

Не дивилася ні на кого,

Йшла й не чула, напевне, ніг.

Але щастя твоє ще довго

Голубіло з очей у всіх.

 

Читець. (Мелодекламація)

Ліна Костенко

 

Не знаю, чи побачу Вас, чи ні.

А може, власне, і не в тому справа.

А головне, що десь вдалечині

є хтось такий, як невтоленна спрага.

 

Я не покличу щастя не моє.

Луна луни туди не долітає.

Я думаю про Вас. Я знаю, що Ви є.

Моя душа й від цього вже світає.

 

Ведучий 2. Любов, таємнича і загадкова, стояла і стоїть біля витоків тих миттєвостей, коли в душах людських виникає щось незбагненне животворяще, викликає подив і захоплення, вводить у світ краси і величі.

Читець. (Декламує вірш В.Сосюри)

Володимир Сосюра

 

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ

лиш приходить подібне кохання.

В день такий розцвітає весна на землі

І земля убирається зрання..

 

Дише тихо і легко в синяву вона,

простягає до зір свої руки...

В день такий на землі розцвітає весна

і тремтить од солодкої муки...

 

В'яне серце моє од щасливих очей,

що горять в тумані наді мною...

Розливається кров і по жилах тече,

ніби пахне вона лободою...

 

Гей, ви, зорі ясні!.. Тихий місяцю мій!..

Де ви бачили більше кохання?..

Я для неї зірву Оріон золотий,

я — поет робітничої рані...

 

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ

лиш приходить подібне кохання.

В день такий розцвітає весна на землі

І земля убирається зрання..

 

Дише тихо і легко в синяву вона,

простягає до зір свої руки...

В день такий на землі розцвітає весна

і тремтить од солодкої муки...

Читець. (Мелодекламація 130 сонету В.Шекспіра)

Її очей до сонця не рівняли,

Корал ніжніший за її уста,

Не білосніжні пліч її овали,

Мов з дроту чорного, коса густа.

Троянд багато зустрічав я всюди,

Та на її обличчі не спостерігав,

І дише так вона, як дишуть люди, -

А не конвалії між диких трав.

І голову її рівнять не треба

До музики, милішої мені,

Не знаю про ходу богинь із неба,

А кроки милої – цілком земні.

І все ж вона найкраща поміж тими,

Що славлені похвалами пустими.

Ведучий 1. Кохання приходить раптово і несподівано, коли у шаленому галопі час раптом зупиняється, коли в калюжах повсякденного життя відбиваються промені невловимої, тріпотливої радості, коли душа спалахує іскорками мрій і лине у світ Ромео і Джульєтти.

Василь Симоненко. Вона прийшла.

 

Вона прийшла непрохана й неждана,

І я її зустріти не зумів.

Вона до мене випливла з туману

Моїх юнацьких несміливих снів.

 

Вона прийшла, заквітчана і мила,

І руки лагідно до мене простягла,

І так чарівно кликала й манила,

Такою ніжною і доброю була.

 

І я не чув, як жайвір в небі тане,

Кого остерігає з висоти…

Прийшла любов непрохана й неждана —

Ну як мені за нею не піти?

 

Ведучий 2. Кохання. Раптове і несподіване. А за ним надія і натхнення.

Читець.

Ліна Костенко

 

Спини мене отямся і отям

така любов буває раз в ніколи

вона ж промчить над зламаним життям

за нею ж будуть бігти видноколи

вона ж порве нам спокій до струни

вона ж слова поспалює вустами

спини мене спини і схамени

ще поки можу думати востаннє

ще поки можу але вже не можу

настала черга й на мою зорю

чи біля тебе душу відморожу

чи біля тебе полум’ям згорю

 

Ведучий 1. Кохання приходить тоді, коли однієї миті тернисті стежки двох перетинаються і зливаються воєдино.

Читець.

Ліна Костенко

 

Не говори печальними очима

те, що не можуть вимовить слова.

Так виникає ніжність самочинна.

Так виникає тиша грозова.

 

Чи ти мій сон, чи ти моя уява,

чи просто чорна магія чола...

Яка між нами райдуга стояла!

Яка між нами прірва пролягла!

 

Я не скажу і в пам'яті - коханий.

І все-таки, згадай мене колись.

Ішли дві долі різними шляхами.

На роздоріжжі долі обнялись.

 

Ведучий 2. У житті всіх людей наступає мить, коли два погляди зустрічаються, а серця, вражені золотими стрілами Амура, втрачають краплини крові, які виводять на скрижалі життя звичне й неповторне водночас “кохаю”.

Читець.

Максим Рильський

Любов  чи  ні  —  не  знаю…  

Тінь,  смуток,  тишина,  

Ніде  життя  немає,  

На  світі  ти  —  одна.  

 

Колись  було  —  чи  снилось…  

Забулось  —  чи  пройшло…  

В  душі  давно  згубились  

Людське  добро  і  зло.  

 

У  тьмі  сіріють  віти.  

Ні  руху,  ні  людей…  

Одно  лиш  є  на  світі:  

Огонь  твоїх  очей.  

 

Ведучий 1. Краса – сила надзвичайна. Вона підносить і зачаровує. Вона – воскрешає. Тому всі ми поклоняємося їй, шукаємо її серед одноманітності буднів.

Ведучий 2. Що традиційно дарували представницям прекрасної статі шляхетні лицарі?

Темпераментні іспанці – серенади під балконами. Піросмані подарував своїй коханій площу троянд. Вишукані французькі кавалери – екзотичні парфуми, коштовності, маєтки, палаци й острови. Бідні студенти всіх країн – інтимні вірші й букетики фіалок. Хоч би яким був дарунок – коштовним чи не дуже, його завжди доповнювали квіти.

Кілька порад шляхетним кавалерам

Пам’ятайте золоте правило: цінний не подарунок, цінна увага. Тож не намагайтеся перестрибнути самі себе, свої можливості, навіть зовсім недорогий подарунок зможе принести радість.

Подарунок має нагадати про пам’ятний день чи випадок. У стосунках із дівчатами не керуйтеся правилом: “Дарованому коневі у зуби не дивляться”. Не дослухайтесь до порад товаришів. Вірте, ваша обраниця неповторна, тож і подарунок для неї має бути неповторним.

Ніколи не робіть надто дорогих подарунків. Ви поставите дівчину у незручне становище. І пам’ятайте, що жодна дівчина, хіба що надто ображена, не поверне назад вам квітів, бо цей дарунок ні до чого її не зобов’язує.

Ведучий 1. Життя – це чаша, наповнена краплинами радощів і страждань, злетів і падінь, надій і розчарувань. Розбити її – значить навіки зранити гострими осколками душу, зламати ніжну квітку. Пелюстки, свіжі та прив’ялі, вранішні й вечірні, весняні й осінні, торкнувшись поетичного таланту, впали безцінними перлами на палітру літератури.

Читець.

Ліна Костенко

Двори стоять у хуртовині айстр.

Яка рожева й синя хуртовина!

Але чому я думаю про Вас?

Я Вас давно забути вже повинна.

Це так природно — відстані і час.

Я вже забула. Не моя провина,—

то музика нагадує про Вас,

то раптом ця осіння хуртовина.

Це так природно — музика і час,

і Ваша скрізь присутність невловима.

Двори стоять у хуртовині айстр.

Яка сумна й красива хуртовина!

 

Ведучий 2. Перше кохання, кажуть найсильніше… Мабуть, тому, що приходить рожевим серпанком юності, зачіпає серце крилом ліричної пісні, збурює почуття, перетворюючи всі думки в солодкі мрії, що несуть у вир романтики.

Читці.

Олександр Олесь

Люблю! Як в перший раз люблю,

Хоч це любов моя остання…

Але вона — як день в маю,

Як пташки перше щебетання.

Люблю!

 

Люблю для сліз, для мук, для жалю…

Але коли б, коли б ти знала,

Як квітне серце, як люблю,

Ти б на устах моїх сказала:

Люблю! 

 

Сергій Татчин

Я заберу тебе

 

Я заберу тебе з собою

У далечінь,

Де ми врятуємось любов’ю

Від зла вночі,

Де я вкладу в твої долоні

Прозорі сни,

Що зачекались нас в полоні

У далини.

 

Я заберу тебе у спокій

Ще при житті,

Де найщасливіші із років –

Немолоді,

Де добрі люди – надто щирі,

А люди злі

Живуть із добрими у мирі

На тій землі.

 

Я заберу тебе у повінь

Відвертих слів,

Під пильним поглядом любові –

Поверх голів,

У неосмислене шептання –

Крізь тихий сміх,

Де ми полюбимось востаннє

За нас усіх.

 

Я заберу тебе у ранок,

В свою зорю,

Де ми підпалим наші рани,

І я згорю.

А ти розвієш на світанні

Мої слова,

Й вони полинуть, птахи ранні,

А ти – жива…

 

Ведучий 1. Кохання… Прекрасне й жагуче. Воно часто не гине навіть у серці безнадійно закоханого.

Читець.

Василь Симоненко

Я і в думці обняти тебе не посмію,

А не те, щоб рукою торкнутися смів.

Я люблю тебе просто - отак без надії,

Без тужливих зітхань і без клятвенних слів.

 

Навіть в снах я боюсь доторкнутись до тебе,

Захмеліть, одуріти від твого тепла.

Я кохаю тебе. Мені більше не треба,

Адже й так ти мені стільки щастя дала.

 

Ведучий 2. Любов… Солодка, мов мед і гірка, мов полин-трава. Серед ураганів життя і штормів долі можуть розійтися стежки, що тільки-но з’єднались, навіки розімкнутись руки, що так і встигли переплестися

Читець.

Ліна Костенко.

Я дуже тяжко Вами відболіла

 

Я дуже тяжко Вами відболіла.

Це все було як марення, як сон.

Любов підкралась тихо, як Даліла,

А розум спав, довірливий Самсон.

 

Тепер пора прощатися нам. Будень.

На білих вікнах змерзли вітражі.

І як ми будем, як тепер ми будем?!

Такі вже рідні, і такі чужі.

 

Ця казка днів – вона була недовгою.

Цей світлий сон – пішов без вороття.

Це тихе сяйво над моєю долею! –

Воно лишилось на усе життя.

 

Ведучий 1. Життя буває немилосердним і жорстким, ставлячи на шальки терезів долі закоханих, вимагаючи невблаганними обставинами їх неминучої розлуки.

Ведучий 2. Та любов не помирає, не розвіюється попелом. Вона  живе скрипкою, словом, словом, подихом вітру.

 

   Ведучий.  Існують  тисячі  легенд  про  кохання, закоханих,  про  випробування.  Що  чекають  на  них .  Розповім  одну  з  них.

   До  Бога  звернувся  чоловік  і  заявив  про  свою  нудьгу.  Бог  замислився.  З  чого  зробити  жінку,  якщо  весь  людський  матеріал  пішов  на  чоловіка.  Але  Він  не  хотів  відмовити  своєму  улюбленцю.  Тому  після  нетривалих  роздумів  став  створювати  жінку  з  кількох  променів  сонця,  усіх  чарівних  фарб  зорі,  задумливого  смутку  місяця,  краси  лебедя, грайливості  кошеняти,  граціозності газелі, ласкавого  тепла  хутра,  притягальної  сили  магніту.

   Він  змішав  усе  разом,  потім  додав холодного  мерехтіння  зірок,  упертості  віслюка, зажерливості  акули,  ревнивості  тигриці,  мстивості  пантери,  кровожерливості  п’явки, отруйності  змії,  дурману  опію,  нещадності  стихії.

   Ось  таку  жінку  Бог  передав  чоловікові, при  цьому  промовивши : « Бери  її  такою,  якою  вона вийшла,  і не  намагайся  її  переробити,  зазнавай щастя  з   нею  впродовж  життя  і  терпи  муки  до  самої смерті ».

   Це  легенда – жарт,  але  в  ній  є  доля  істини,  бо  жінка – це  одвічний  біль і  одвічна  втіха,  вона  може  обернути  життя  на рай  і  пекло,  від  її  любові  і  нелюбові  залежить  удача!

   Ведуча. Існує  така  християнська  легенда.  Коли  Бог  створив  світ.  Він  узяв  горіх,  розколов його  на  дві  половини  і  кинув  між  людей.  Відтоді  кожен  шукає  свою  половинку.  А  коли  знаходимо  її,  щасливі  в  парі  цілий  вік.  Коли  трапляється  половинка  не  свого  горіха,  тоді  не  мріяти  про щастя.  Самотність не  може  бути  щасливою.  Для  того,  щоб  знайти  і  втримати  біля себе  свою половинку,  не  завадить  прислухатися  до  порад психологів.

   Психолог 1. Найперше  хочу  порадити  дівчатам, як  подобатися  чоловікам:

1.               Будьте з  ним  ніжною,  частіше розповідайте, як ви  його  любите.
2.               Більше  посміхайтеся.
3.               Не  намагайтеся  виглядати  розумнішою  за  нього. Чоловікам  не  подобаються  зарозумілі  жінки.
4.               Не  сперечайтеся  з ним , бо  мовчання – золото.
5.               У  присутності  інших  хваліть  його,   зверніть  увагу  всіх на його  розум,  зовнішність,  привабливість.
6.               Любіть  його  і  довіряйте.
7.               Уникайте  чоловіків  нерозумних ,  скупих.
8.               Пам’ятайте,  що  ви – жінка,  не  витрачайте  марно  час  на  чоловіків  без  почуттів!   

  Психолог 2. А  ось  поради  юнакам:

1.               Пам’ятайте,  що  жінка  любить  вухами.  Отже,  частіше  повторюйте,  що  ваша  кохана – найкраща , Найдобріша, най – най – най…
2.               Не  втомлюйтеся  казати  лагідні  слова  - компліменти!
3.               Будьте  уважними,  працелюбними,  станьте  успішними,  щоб  задовольнити  бажання  своєї  коханої. Знайте:   у  коханні  дрібниць  немає!
4.               Не  дратуйте  невірністю: зраду  дуже  важко  пробачити.
5.               Даруйте  коханим  квіти.  Кажуть,  що  чоловік  вклоняється  в  трьох  випадках:  напитися  води  з  джерела,  поцілувати  мамині  руки  і  зірвати квітку  для  коханої.
6.               Будьте  мудрими.  Розсудливими  і  спокійними!
7.               Боріться  зі  шкідливими  звичками,  вони  псують  характер,  викликають  агресію.
8.               Слідуйте  золотому  правилу  французів: « Якщо  жінка  винна -  попросіть  у  неї  вибачення » !

 

Ведучий 1. Кохання і любов – категорії вічні. Попри всі біди, злигодні, попри всі катаклізми, у світі владарює чистота, честь, гідність і любов.

Ліна Костенко

 

Моя любове! Я перед тобою.

Бери мене в свої блаженні сни.

Лиш не зроби слухняною рабою,

не ошукай і крил не обітни!

Не допусти, щоб світ зійшовся клином,

і не приспи, для чого я живу.

Даруй мені над шляхом тополиним

важкого сонця древню булаву.

Не дай мені заплутатись в дрібницях,

не розміняй на спотички доріг,

бо кості перевернуться в гробницях

гірких і гордих прадідів моїх.

І в них було кохання, як у мене,

і від любові тьмарився їм світ.

І їх жінки хапали за стремена,

та що поробиш, - тільки до воріт.

А там, а там... Жорстокий клекіт бою

і дзвін мечів до третьої весни...

Моя любове! Я перед тобою.

Бери мене в свої блаженні сни.

Ведучий 2. На цій ноті ми закінчуємо сьогоднішню зустріч любителів поезії.

ІІІ Заключна частина

Учитель.  Ті,  хто  справді  кохають,  борються  до  останньої  миті  за  своє  кохання,  борються,  втративши  надію  на  взаємність,  але  плекаючи  іншу,  вищу,  корисливу  надію:  обдарувати  коханого  мудрістю.  Ця  мудрість допоможе  бути  до  кінця  днів чистими  у  помислах  та  почуттях. Ті,  хто  справді  кохають,  не  думаючи  до  останнього  подиху  про  особисте,  ведуть битву  за  душу  коханого  -  за  її  сходження.  І  вони  виграють   цю  битву, тому  що  кохають…