Сценарій позакласного заходу до Дня Рідної Мови «Мова – то серце народу: гине мова – гине народ»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Свято рідної мови на тему

«Мова – то серце народу: гине мова – гине народ»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вчитель: Рейпаші Тетяна Романівна

 

 

 

 

 

 

МОВА (ДІВЧИНКА  У ВИШИВАНЦІ, З ВІНОЧКОМ НА ГОЛОВІ)

Привіт, хлопчики й дівчата!

Я Мовою вкраїнською зовуся

І для любові та добра живу.

Ворога клятого боюся,

Що хоче знищити мою красу.

Я діждалась свого свята!

Нині маю дні свої.

Здійснилися мрії мої.

Щаслива я. бо мій цей день,

Це свято мови і пісень,

Бо я мова – краса спілкування,

Я мова – як сонце ясне,

Я мова – то предків надбання,

Я мова – багатство твоє.

1 ведуча. Яка багата на свята наша планета! Яких тільки свят не відзначає наше людство! Тож дуже приємно, що не залишилася без уваги і мова.

2 ведуча. Так 21 лютого - Міжнародний день рідної мови! Це свято є і спільним, і водночас вузько родинним для людей, яких обʼєднала спільна історична доля.

1 ведуча. Шановні гості, друзі! Запрошуємо вас до нашої господи - на сіль, хліб, на щире слово, бесіду мудру, свято наше - торжество рідної мови.

1. Раді ми вас привітати,
Бо у нас сьогодні свято – 
Будем нашу рідну мову шанувати.
2. Ми малі, та всі ми друзі,
Ми одна родина,
А найбільша наша мати

Рідна Україна.
3. Моє коріння - рідний край,
Основа - пісня й вишитий рушник,
Джерельна мова, рідна світанкова 
І в синім небі журавлиний крик…
4. Тут у рідній нашій школі

    Ми зібрались в дружнім колі

   Рідне слово величати

   Мові батьківській вінок сплітати.

5.В нас українська мова промениста,

Доступна й лагідна, весела і дзвінка.

Багата, як земля, джерельно-чиста

I тепла, наче мамина рука.

6. Вона дзвенить у срібному джерельці,

У дивних квітах, у дзвінкій росі.

Вона живе й співа в моєму серці,

Її ми дуже любимо усі.

7. О мово рідна, ти для нас, як мати,

3 тобою відкриваєм дивосвіт.

1 українською вчимося розмовляти

З колиски самої, з маленьких літ.

Пісня «Червона калина»

Чарівниця. Я -Чарівниця, берегиня рідної мови. Не даю їй пропасти в лиху годину і хочу, щоб ви теж берегли і знали українську мову. Я прийшла до вас з глибини віків і дуже хочу почути, що ви знаєте про мову, і як ви розмовляєте, тому що мова – це найбільше багатство народу, а ви, українці, славні нащадки нашого народу.

Хочу до вас я звернутися, діти.

Можна людині без мови прожити,

Можна без пісні, без загадки й казки?

Хто відповість? Поміркуйте, будь ласка!

Учень

Як же людині без казки і слова, Без задушевної пісні й розмови?

Думаю я, що таке неможливо.

Мова людини - це щастя, це - диво!

Чарівниця

Правильно думаєш. Мова - це диво.

З нею людина розумна й щаслива.

Знаючи мову, спілкуються люди,

Мова загине - й людини не буде.

Учень

Як же без мови? Не уявляю!

Я щохвилини про щось та й питаю.

А коли мови не будемо знати,

Як же ми зможемо світ пізнавати?

Чарівниця

В світі ми - люди і правильно, діти,

Людям без мови не можна прожити.

Ще повідомити хочу вам я

В кожній країні є мова своя.

Кожна людина свою мову знає.

Любить безмежно її й поважає.

Рідна одним мова східна - японська,

Іншим найкраща - китайська, естонська.

Мова у світі панує англійська,

Нам найрідніша своя, українська.

Учень

Ми з вами всі живемо в Україні,

Мова чудова й пісні в нас чарівні.

Треба, щоб мову ми вчили і знали,

Й нею чистенько усі розмовляли.

2 ведуча Найкращий дар, що його має людина від Бога – це мова. Як без мови сказати, що голова думає, що відчуває серце? Різними мовами говорять люди.

1 ведуча. Скільки на землі мов? Скільки народів — стільки й мов.

    Для кожного народу своя мова — найкраща, але ніхто не заперечуватиме, що українська мова за милозвучністю і співучі­стю — одна з найкращих.

11    На землі народів Бог створив багато,

     Їм подарував скарби усяких мов,

     І у кожну мову, мов дбайливий тато,

     Вклав свою небесну велич і любов.

 

12.     Всі народи світу – то Господні діти,

      Всіх народів мови – то Господній дар,

      Але мова мами – найрідніша в світі,

      В ній є все: і святість, і краса, і чар.

1. Мово ж моя, мово,

Мово України,

Ти моя казкова

Пісня солов'їна.

2.Розцвітай під небом

Проліском прекрасним,

А любов до тебе

В серденьку не згасне.

3. Йди по світу гідно

В шані і привіті,

Ти для мене рідна

І найкраща в світі!

4. Мово ж моя, мово,

Мово-чарівниця,

Не згаса духовна

Батьківська криниця

2 ведуча. Рідне материнське слово для кожного є оберегом. Воно таїть у собі надбання віків, пам'ять усього народу, оберігає й передає всі виміри духовних скарбів поколінь.

Бережімо рідне слово, бо в ньому і гомін лісів, і переливи струмків, і шепіт трав, і високий дух пращурів, і сила нашого сьогодення, і поступ майбутній.

5    О слово, ти як дивная сопілка,

     То звеселяєш, то хвилюєш нас

     Тобі вклонялись Леся Українка

     Й благословенний батько наш Тарас.

 

6. О слово рідне! Шум дерев!

     Музика гір блакитнооких

     Шовковий спів степів широких

     Дніпра між них левинний рев.

 

7. Бог нам гарну мову дав,

     Щоб ми не мовчали

     І всі звуки і слова

     гарно вимовляли.

 

8. Солов’ї змостили гнізда на калині

      Із тих пір по світу диво-пісня лине,

     Солов’їна пісня, мово калинова,

     А від них і наша українська мова.

 

9. Мовонько моя ти калинова,

     Звита з любові й тепла

     Ти матусі щира колискова,

     Первоцвітом в серці розцвіла.

 

10. Ти тополі тихая розмова,

     В сонячному просторі луна,

               Ніжна, як сопілонька вербова,

               Музика в століттях чарівна

 

11. Ти – привітна пісня журавлина,

     Срібне щебетання солов’я

     Ти від серця і до серця линеш,

     Мовонько, порадниця моя!

 

12. Велична, щедра і прекрасна мова

     Прозора й чиста, як гірська вода,

     Це України мова барвінкова,

    Така багата й вічно молода

13. Ми - українці з мовою своєю,

У нас держава й мудрий є народ.

I поки стежкою ідемо однією,

Ми з мовою досягаємо висот.

1 ведуча. Українська народна пісня. Вона, як сльоза, очищає душу. Пісня, як свята молитва . Народна пісня цілюща, як материнське молоко. Бо живе у ній наш родовід, в ній живе наша прекрасна Україна. Кажуть, допоки живе мова, то до тих пір живе народ. Дякуючи пісні, ми можемо висловити свої почуття, радість і смуток, любов і гнів, пожартувати. Тож давайте заспіваємо.

Жартівлива українська народна пісня «Грицю, Грицю...»
Грицю, Грицю, до роботи - В Гриця порвані чоботи.
Грицю, Грицю, до телят - В Гриця ніженьки болять.
Грицю, Грицю, молотити - Гриць нездужає робити.
Грицю, Грицю, врубай дров - Кахи, кахи - не здоров.
Грицю, Грицю, роби хлів - Кахи, кахи - щось охрип.
Грицю, Грицю, до Ганнусі - Зараз, зараз, приберуся.

2 ведуча. Народна мова - безмежний океан. Це і дума, поема, казка, легенда, переказ, приказка, прислів'я. Немає у світі людини, яка б не любила казок, або хоча б не чула їх. А ви любите казки? Тоді давайте пограємо у гру. Я зачитаю уривок із казки, а ви всі (діти,) відгадайте, з якої це казки.

 

1. «Я за три копи куплена,

Упівбока луплена.

Тупу-тупу ногами,

Сколю тебе рогами,

Ніжками затопчу,

Хвостиком замету,

Тут тобі й смерть...» («Коза-Дереза»)

2. «Гуси, гуси, гусенята!

Візьміть мене на крилята

Та й понесіть до батенька.

А в батенька їсти й пити,

Ще й хороше походити». («Івасик-Телесик»)

3. «Мій котику, мій братику!

Несе мене лиса

За кленові ліса,

За крутії гори,

За бистрії води...» («Котик і півник»)

4. Що за хатка на узліссі?

Вся ворушиться, дрижить.

Де не взявсь Кабан біжить,

Тут і Вовк іде, й Ведмідь,

Кожен в хатці хоче жить.

Так же тісно їм усім —

Ось-ось-ось порветься дім. («Рукавичка»)

5. Далі казка ось така:

Знайшов Півник колосок,

Змолов борошна мішок,

Спік негайно у печі

Пиріжки та калачі,

Мишенят не пригощав,

Бо жоден із них не працював. («Колосок»)

6. Кличе дочка собачку Хвінку:
- Ходи, Хвіночко, не лежи ...
 

1 ведуча «I чужому научайтесь, й свого не цурайтесь», закликає нас Кобзар. Ось ми і вчимося любити, шанувати мову свого народу.

Де 6 ви не були - ніколи не забувайте той клаптик землі, де ви народилисяі виросли, ту мову, якою вам співали колискову, якою ви вимовили перші свої слова.

2 ведуча А хто ж робить найбільший внесок у розвиток рідної мови? Звичайно, це письменники. Тому сьогодні кожен з нас приніс символічну квітку улюбленому письменнику.

1 ведуча. Ми любим квіти дарувати,

                 Й коли настане слушний час -

                 Все те, що хочемо сказати,

                 Ці квіти висловлять за нас.

(Учні по черзі виходять до великої вази і ставлять у неї квіти)

• Лесі Українці - білу лілею як символ чистоти.
• Ромашку - Олені Телізі за нескореність.
• Мак - юний цвіт, що не згаса, - Василю Симоненку.
• Котики верби - Марко Вовчок за жіночу ніжність і красу.
• Троянду - любов святу - Володимиру Сосюрі за вірші про кохання.
• Гвоздику Олесю Гончару за оспівування героїв війни.
• Нарцис - Олегу Ольжичу за горду необачність.
• Півонія - Ользі Кобилянській за багаторічне талановите життя.
• Колоски - Олександру Довженку за вірність рідній землі.
• Калину - Василю Стусу за страждання на засланні.
• Безсмертники - Тарасу Шевченку за вічність його творів, за живучість «Кобзаря».
• Незабудки - Іванові Франку за оригінальність, неповторність, жанрову різноманітність його творів.

2 ведуча. Тож розправ свої крила, лети на свободу

І над світом чарівно звучи!

Залишайся навічно у серці народу

Мово рідна моя, не мовчи!

Пісня «Гімн українській мові»

1 ведуча. Ось скінчилось наше свято,

І прощатись вже пора

Побажаємо Вітчизні

Учні (разом) Щастя, миру і добра!