Сценарій проведення семінару педагогів-організаторів "Дефіле українських традицій"

Сценарій проведення педагогів-організаторів «Дефіле українських традицій»

1. Зустріч і реєстрація учасників семінару.
2. Теоретична частина:

- Знайомство з гостями заходу.

Знайомство проходить за українською традицією зустрічі гостей «обряд полазника». На столі перед кожним з гостей окраєць хліба з дрібочкою солі. На стіні перед гостями висить ікона, що означає, що гість прийшов з добрими намірами. У кімнаті висять віники з лазні. Вважалося обов’язковим спочатку вести гостя до лазні.

Ведучі заходу вітають учасників семінару: «Слава Ісусу».

Педагогічний колектив вітає словами:«Слава богу».

І ведучий:— Добрий  день вам, любі друзі, шановні гості!

 ІІ ведучий - Ми раді вас сьогодні привітати

На світлому і радісному святі!

Ласкаво просимо до хати!

Хазяї питають гостей: «Хто ти — чужинець або гість?» і додають:  «Щоб прихід твій був добрим»

3. Виступ Шульги З.Г.

На столах у учасників семінару конверти трьох кольорів. За кольорами гості об’єднуються у три групи. Для груп проводяться майстер-класи.

4. Майстер клас №1 :

- Традиційна страва українців- пампушка. Учитель української  мови Кравченко Я.О. зачитує уривок з «Енеїди» Котляревського, де згадується ця страва. На екрані уривок з мультфільму «Енеїда». Проходить розбір речення зі словом «пампух».

Класовод  Сєргєєва О.М. виступає з презентацією про історію хліборобства, мірошництва та виготовлення різних пампушок. Іде процес виготовлення пампушок.

5. Майстер -клас №1 з Петриківського розпису проводиться у музейному куточку.

Аня Вострікова: До музейної кімнати заходять свати. Головний стукає п’ятою об двері, щоб дівчина не пішла на поп’ятну. Інший торкається до дерев’яної ложки на столі, виказуючи повагу, сваха гріє руки біля печі. Свати не сідають,щоб дівчина не засиділася у дівках. Наречена ховається біля печі, колупає її пальцем.

 Батько дівчини: -Чого ж ви, гості дорогенькі, до нашої хати завітали, чи заблукали, чи щось шукаєте?

Сват:- Прийми від нас, сусіде, оцей хліб-сіль як знак поваги до вашого дому-сім’ї і доброї ласки до нас. 

Аня : Свати подають хазяїну дому хліб на рушнику і запевняють у своїх чесних намірах. Батько цілує хліб, кладе його на стіл і запрошує гостей присісти. Гості сідають, і старший сват, подякувавши господарям, починає розповідати барвисту казкову історію.

Сват:- Наш князь був на полюванні та упустив лисицю, дуже переживає і посилає нас спитати тебе, хазяїне шановний, чи є в нас надія тут цю лисицю знайти?

Сваха:- Ачи оце не та лисиця, яку шукає наш князь?

Дівчина:-Йой! (закриває почервоніле лице)

Сват:- Не може жити наш князь без цієї лисиці-красної дівиці. Віддай, хазяїне, за нашого князя свою доньку.

Аня: Батько погоджується, схвально киває головою, донька пов’язує рушником свата і хустинкою сваху.

Батько:- А ну покажи сватам, Катерино, як ти вмієш поратися в хаті, доглядати за піччю, берегти сімейне вогнище.

Аня: Дівчина маже піч і розмальовує її квітами

Тетяна Юріївна: У селі Петриківка існує по сьогоднішній день чудовий звичай – розписувати хату та в хаті прекрасними рослинами, тваринами і картинами з життя казаків. Раніше Петриківка була маленьким хутором, у якому зимували казаки Петра Калнишевського. Навесні казаки від’їжджали з села, а жінки,їх подруги, чекаючи чоловіків, готувалися до їх приїзду і прикрашали розписом будинки.

Петриківський розпис

Презентація. 

Катерина бере пензлик, фарби і починає розмальовувати піч квітами.

За допомогою Катрусі  гості заходу вчаться малювати Петриківську «Цибульку».

6.Майстер-клас №3 з виготовлення витинанок. Його проводить мати учня 9 класу Бруса Владислава Брус Наталія, їй допомагають 2 учні.

Майстриня демонструє презентацію про історію витинанок і методи їх виготовлення:- Витина́нка (від українського слова  «витинати», тобто «вирізувати», «вивертати») — це вид давньослов'янського, зокрема українського народного декоративного мистецтва. Включає сюжетні та орнаментальні прикраси житла — ажурні, силуетні тощо.

Витинанки виготовляються за допомогою ножиць (маленьких і, наприклад, дуже великих — для стриження хутра овець), спеціальних дрібних пристосувань майстрів, що передаються з покоління в покоління, а також ножа, сокирки, інших знарядь. Матеріалом для витинанок є папір (білий або кольоровий). Деякі люди вважають, що витинанками можуть бути вироби з дерева або із рослинних заготовок. Проте на Першій Міжнародній виставці витинанок (Вырезки мира, Вільнюс, 1991) витинанками були названі лише вироби з паперу (будь-якого) і тонкого картону. Витинанки використовують для прикрашання приміщень  — стін, вікон (наприклад, дивовижні фіранки на кватирках сільських хат), а також полиць, коминів, печей. Витинанки застосовують як у побуті, так і для підготовки релігійних або світських свят.

Витинанки були розповсюджені на Поділлі, Прикарпатті, Подніпров'ї. «Витинанки до окраси хат» описані у творах Григорія Квітки-Основ'яненка, Михайла Коцюбинського, Бориса Грінченка. Іван Франко теж відзначив «незвичайну оригінальність узорів і відпрацьовану техніку тих витинань».

Гості засвоюють техніку геометричного орнаменту.

7.Брейк-кава.

8. Відвідання «Ярмарки національних традицій».

Народна медицина.

 На ярмарку гостей зустрічає знахарка-травниця, яка виливає  у селянина переляк. (Тримає над головою людини миску з свяченою водою і капає віск)

«Відливаю ляк, відганяю страх, най йде на скали, на ліси, як не допіють кури, не договкають пси. Ім'ям Божим, най Бог допоможе». Віск у формі собаки зжигає на травах. Окурює димом людину.

-Най тобі бог допомагає, іди, небого.

Педагог-організатор Шульга З.Г. жаліється : «Щось у мене дуже сьогодні голова болить».

Знахарка: -Люба Зінаїдо Георгіївно, йдіть сюди мерщій. Ось я Вам зараз трав’яного збору заварю з пустирнику, зверобою, м’яти, валер’яни. Як вип’єте, так і сон нормалізується, і серденько, і голівонька перестануть боліти. А ось, дивіться, листя малини, вони допомагають зняти жар, розріджують кров. Сушені ягоди чорниці сприяють покращенню зору, полин покращує травлення, материнка лікує жінок, терен зупиняє кровотечі, чисто тіл лікує шкіру, листя волоського горіху багаті на йод. Алестережіться! Обходьте стороною болиголов, цикуту, блекоту сіру. Бо буде і вам біда, і близьким вашим. Краще всього зілля збирати на Симона Злотника 10 травня, а готувати відвар напередодні Івана Купала. Трави тоді велику силу мають.

Українське бджільництво.

До знахарки підходить бджільник: - Що ти наших гостей лякаєш, жінко? Та не слухайте її. Щоб хвороб не було, потрібно медок їсти, особливо травневий. Він від усіляких хвороб дуже добре допомагає. А найсмачніший мед гречаний та липовий. Бачите,  для роботи з бджолами я використовую димар. А знаєте, що там всередині горить? Гриб трутовик. Його дим бджоли дуже полюбляють, стають сонними, лагідними і не жалять, коли я мед беру.

Знахарка: - Арсенію, а скільки в тебе бджіл?

Бджільник: - Хто порахує бджілок, без них і залишиться. Я підраховую тільки вулики. Та й в мене ще й пусті стоять, щоб рої множилися. А допомагають мені у бджолярстві святі Іов та Зосима, я в  день цих святих, 2 липня, іду до храму, ставлю святим свічечку, потім прихожу до бджіл, наливаю їм у поїлки свячену воду, для Зосима закопую глечик з медовухою у землю і промовляю  слова: «Без Бога не до порога, а без Зосими-Саватія — не до вулика». Нумо, повторімо всі разом!

Зустріч Водяника.

 Жінка продає солодощі, роздає їх дітлахам: Їжте, пригощайтеся, мої любі горобчики. Смачного вам.

Хлопчик: - Ой, сьогодні ж 16 квітня!

Дівчинка: - То й що ж?

Хлопчик: - Як що? Водяник сьогодні від зимового сну прокидається. А пам’ятаєш, як він торік перекидував човни рибалкам і нас лякав на ставку?

Дівчинка: - А що ж робити?

Хлопчик: - А підемо його пригостимо цими смаколиками!

Дітлахи біжать до ставка, витягують з нього Водяника, він опирається, але діти починають навколо нього танцювати і дають йому смачненьке.

 «Водяний, Водяний, подаруй мені спокій. Я спокійна за свої багатство і благополуччя. Змий з мене всі біди. Принеси достаток мені і достаток в мою сім’ю. Чисті ключі, і слово моє міцно».

Водяник: - Ой, я вже втомився, але мені страва сподобалася, я не буду більше бешкетувати на ставку»

Діти проводжають водяника додому.

Зелені святки.

Ведучий: -На Русалчин тиждень чоловіки та парубки збираються разом, ласують їжею і напоями, а дівчата йдуть на берег, обирають проміж собою найкрасивішу дівчину, уквітчують її квітами і травами, називають Земною русалкою. Співають пісню:

 Не мий ноги об ногу,
Не сій муки на діжу.
Ух, ух, солом’яний дух, дух!
Мене мати уродила,
Нехрещене положила

 Ведучий:- Дівчата готують гостинці, збираються разом та ідуть у поле та на городи, розкидаючи сплетені вінки, промовляють: «На добробут, на врожай».

Приходять на берег, їжею поминають небіжчиць – русалок, кидають вінки у воду і звертаються до русалок.

 Ой проведу я русалочку до броду,
А сама вернуся додому.
Ідіть, русалоньки. й ідіте,
Та нашого житечка не ломіте,
Бо наше житечко в колосочку,
А наші дівоньки у віночку.

Танок парубків та дівчат.

Андріївські вечорниці.

Ведучий:-У хаті зібралися дівчата, вони співають, вишивають, прядуть.

І дівчина:- А чом би нам, подруги, не поворожити на нареченого?

Дівчата: – А давайте!

(Одна з дівчат приносить пшеницю і насипає в долоні подруг зерно. Дівчата підраховують зернятка, у кого парне число, та в  цьому році вийде заміж).

ІІ дівчина: - Давайте черевик через ворота кидати. Куди носок черевика покаже, звідтіля і наречений прийде.

Кидають черевик.

ІІІ дівчина: - А я сьогодні, вкладаючись спати, покладу під подушку гребінець і скажу: –Суджений мій, ряжений, прийди, причеши мене.

4 подруга: - А я, дівчата, так зроблю. Вийду на вулицю і буду промовляти:

 "Я, святий Андрію, Конопельки сію! Дайже, Боже, знати, з ким весілля  грати". І наречений тобі точно насниться!

Всі разом: - Пішли скоріше ворожити! (вибігають)

Свято Великодня.

Ведуча : - Великдень в Україні — це ще й свято весняного воскресіння, оновлення природи, що відзначалось у день весняного рівнодення ще за часів язичництва. Це поєднання двох вір, двох світів — язичництва й християнства — до сьогодні збереглось у віруваннях та великодній обрядовості українців.

Після церкви дівчата приходили до садочка, ставали під яблунею  лицем на схід сонця і казали: Слава тобі, Господи, за личенько твоє Господнє, що ся показало, праведне; слава Тобі, просвященне!».

Ведуча: - Молодь і дорослі грали в крашанки чи писанки. Жінки й дівчата в іграх участі не брали. Найчастіше грали у «навбитки», «котка» та «кидка». Відомий великодній звичай катання яєць був пов'язаний з вірою стародавніх слов'ян у демонів. Люди вірили, що катаючи яйця, можна змусити злих духів танцювати, падати, перекидатися, що спричиняло їм жахливі страждання. Якщо ж яйця вдаряти одне об одне, то можна примусити духів битися лобами. У давнину люди вірили, що таким чином можна вести боротьбу із злими духами, досаждати їм.

дочекатися святого свята Воскресіння Христового в щасті і здоров'ї!».

Ведуча: - Ось і скінчилася наша подорож українськими традиціями. Бажаємо всім присутнім весело проводити усі свята, поважати наші традиції і дотримуватися них. Бо в них і наша віра, і наша історія, і наша душа.

Нехай ваше серце співає,

Душа пише добрі вірші.

Хай в рідному нашому краї

Життя процвітає щодень.

Здоров’я усім Вам бажаю

Та щастя й веселих пісень.

 До побачення, любі друзі.

Звучить пісня «Моя Україна» у виконанні Григор’євої Аліни 6 клас.

9. Зворотній зв’язок. Прощання з гостями заходу.