Сценарій родинного свята "Українському роду нема переводу"

Про матеріал

Сценарій родинного свята

«Українському роду нема переводу!»

( фінал КТС «Українському роду нема переводу!»)

МЕТА:

-виховувати національно-патріотичні почуття;

-виховувати шанобливе ставлення до старшого покоління найрідніших людей, їхніх трудових досягнень, здобутків;

-формувати ціннісне ставлення до рідної домівки, села, рідного краю, односельців, України;

-формувати гордість за свій рід, за батьків, дідів, їхню працю, за історію рідного краю;

-вчити виявляти свою любов і пошану до рідних людей, делікатно гордитися своєю родиною;

-розвивати творчі здібності дітей;

-розширити знання дітей про історію їхніх родин, рідного краю;

-спонукати до співпраці три покоління кожної з присутніх родин.

НАОЧНІСТЬ:

-символічні родинні альбоми «Моє село», «Весілля моїх батьків», «Трудові будні моїх батьків і дідів», виготовлені на великих аркушах А-1;

-«Родинне дерево» кожної родини, присутньої на святі;

-ляльки-мотанки – подарунок для мам;

-плакат «Українська родина», українські вишиті рушники для оздоблення зали;

-родинні реліквії;

-виставка дитячих малюнків «Мій рідний край»;

-ноутбук або телевізор для демонстрації презентацій.

І частина « Мій рідний край…»

( про рідний край, село, хату)

Звучить пісня «Як у нас на Україні»

1 учень

Сьогодні в нас родинне гарне свято,

Зійшлися мами, тати, бабці, дідусі,

Сестрички, братики – усіх нас так багато!

Нам так хотілося, щоби зібралися усі!

2 учень

І ось сьогодні ми усі зійшлися,

Поспілкуватися у ці весняні дні,

Здружитися, щоб всі ми спромоглися,

Побути разом, поспівать пісні.

3 учень

Бо це ж чудово, як батьки і діти

У свято й будні завжди поруч йдуть.

Сьогодні всім нам можна порадіти,

Що в нас родини дружно так живуть.

4 учень

Сьогодні свято. Пісня хай лунає

І хай щасливим буде кожен день

Батьки і діти – і душа співає.

Тож хай лунає більше тих пісень!

5 учень

Хліб – сіль на рушнику ми вам несем

Любов свою несем безмірну.

Ми гостей любимо понад усе,

Як любим рідну Україну.

Пісня Червона калина

Вчитель.

Дорогі діти! Шановні батьки, бабусі, дідусі, гості! Сьогодні ми

зібралися з вами на родинне свято «Українському роду нема переводу».

Ми з вами – український народ, який складається з родин – великих і малих, дружних і працьовитих. Як могутня ріка черпає силу з маленьких джерел, так і наша українська культура збагачується родинами, їхніми традиціями та історією.

У народі кажуть: «Козацькому роду нема переводу». Щоб роду не було переводу, треба берегти його історію, його коріння.

Ми запросили вас на свято для щирої розмови про найдорожчі речі для кожної людини: її родину, батьків, рідну домівку, рідне село, рідну мову.

Це основа життя. Тому сьогоднішнє свято – це освідчення в любові до своєї сім'ї, до рідної хати, рідного краю, рідної мови.

Кожна родина має реліквії. Найпоширеніші з них – це родинні альбоми.

Пропонуємо вам переглянути символічний родинний альбом.

Відкриваємо його першу сторінку «Моє рідне село».

1 учень

Мені над оце більш нічого не треба

Домівка матусі, волошки в житах,

Вишневий світанок, полив'яне небо

І сиза роса на траві при шляхах.

2 учень

Таке все тут миле,

Доступне і рідне

Високі тополі і рідне село.

Таке сокровенне, насущне і рідне,

Воно в мою душу навічно вросло.

Вчитель

(Розповідь про село)

Степове село Велика Комишуваха не даремно має при собі епітет велика. Бо здавна має свої великі традиції і звички. Воно не схоже на жодне інше село Барвінківського району. Запам'ятовується і своїм мальовничим розташування, людьми, з лише Великій Комишувасі притаманними прізвищами - Тризна, Кубло, Крутій, Шматок, Калініченко і багатьма іншими, які свідчать про запорізьке походження. Тут завжди вміли і гарно працювати, і чудово співати, і добре воювати. Пропоную повернутися в уяві у 1760-й рік. У рік, коли вільні запорожці Іван Гаража і Петро Паливода прийшли на ці землі. Місцевість їм, очевидно, сподобалась. І вони оселилися тут і розпочало своє життя наше село.

Воно вільно розляглося по трьох широких, пологих пагорбах на злитті двох річок і трьох балок. На сході села пагорб, помічений ярами, які тягнуться аж до Барабашівки. Зветься ця місцевість - Макартети. Цікава назва.

Весною село прикрашають пишні квітучі кущі терну, вишневий та яблуневий цвіт.

Через усе село по долині річок тягнуться зарості непрохідного очерету – комишу. Рослини, яка дала назву нашому селу.

Як розповідають перекази, жителі села не були кріпаками. Поміщик був лише в хуторі Барабашівка. Він володів людьми і землею цього хутору.

Житло тодішніх комишувасців було таке ж, як і по всій Україні – глиняні побілені хати під очеретяною стріхою. У дворі були господарські будови – хлів, повітка.

Хати обсаджували садками, квітниками. Городи людей спускались вниз - до річки, переходили в левади, на яких косили сіно, пасли телят, кіз, вівців. На городах копали криниці та колодязі. До цього часу зберігся колодязь – журавель. Комишувасці займалися землеробством, бо мали певну кількість землі. Частину вирощеного продавали на базарах Ізюму та Барвінкового.

Через те, що знаряддя праці були примітивними та було мало тяглової сили врожайність була низькою. Люди тяжко працювали, але були бідними. Бідні селяни наймалися до заможних селян на різні роботи.

У 1871 році на кошти прихожан звели кам'яну однопрестольну Різдвяно-Богородицьку. При ній відкрили земське училище і церковно – приходську школу. До цієї церкви ходили люди з Барабашівки, Гаражівки, Петропілля, Дмитрівни, хутора Царедарове.

А в 1880 році на кошти прихожан будується ще одна дерев'яна однопрестольна Івано – Богодухівська церква. При ній також була школа.

Проте, що Комишуваха дійсно була Великою свідчать ті факти, що до 1913 року у нашому селі налічувалось дві тисячі дворів (для порівняння – тепер …), у яких жило шість тисяч чоловік. Заможних селян було сто дворів, бідняків і середняків тисяча дев'ятсот.

На той час у селі були черепичний та цегляний заводи, які належали заможним селянам, та водяний млин, який належав Святогірському монастирю. Може хтось знає, де вони знаходились?

Після революції селяни стали об'єднуватись разом у колективні господарства і у них з'явилась техніка. У 1928 році трактор «Форзо» та комбайн «Комунар». В 1932 році створили три колгоспи і в тракторній бригаді стало три трактори марки ХТЗ.

Мирну працю людей перервала війна. Наше село стало ареною боротьби за Сіверський Дінець і трьох боїв на території села. Під час війни гітлерівці спалили село, зруйнували колгоспні будівлі. Наші односельці, як і весь радянський народ, мужньо стали на захист своєї Батьківщини. На війну пішло 425 наших односельчан, з них 243 не повернулися. На їхню честь та на честь воїнів, які загинули, захищаючи наше село, збудовано пам'ятник в центрі села. Ще не було жодного дев'ятого травня, коли б наші односельці не прийшли вшанувати пам'ять радянських воїнів на це святе місце.

Люди, які залишилися в селі, мужньо допомагали наближати перемогу свою працею. Багато з них одержали медалі «За трудову доблесть».

В мирне життя наших родин війна внесла свої корективи. І хоч це важко, але треба згадувати і ці сторінки родинної історії, аби онуки і правнуки виховувалися патріотами і пам'ятали силу, мужність і віру своїх предків.

На наступний четвер, діти, зберіть інформацію і підготуйте розповідь (можна з фото), проте, як ваша родина пережила війну.

Після Великої Вітчизняної війни колгоспники повністю відбудували господарство. Умови праці були дуже тяжкі. Не було ніякої техніки – все доводилось робити вручну і з допомогою худоби. Але люди працювали самовіддано. І життя покращувалось.

Після 1953 року у колгоспі вже було 17 тракторів, 11 автомашин, 12 різних комбайнів, а також велика кількість пристроїв, які механізували сільськогосподарську працю.

На 1965 рік життя колгоспників набагато покращилось, як в матеріальному, так і в культурному плані. Було збудовано багато просторих, красивих будинків. В 1965 році з'явився новий клуб на 210 місць, пізніше – 2 магазини, багато нових механізованих ферм, ФАП.

Шановні гості!

Може хтось бажає доповнити мою розповідь своїми спогадами. Я думаю, що дітям буде цікаво.

Діти, може у вас є питання?

Дякую за цікаву розповідь. Напевно є ще багато цікавого в історії нашого села, і якщо когось це захопило, то можете продовжити збір інформації.

1 учень

Так, я живу на Україні

В Слобожанській стороні

Ніжне сонце в небі синім

Усміхається мені.

2 учень

Ніжне сонце, вільний вітер,

Далини ясна блакить –

Все для того, щоб радіти,

І хотілось в світі жить.

3 учень

Хоч малий я, невеликий,

Зате твердо знаю я,

Щирий край комишуваський –

Моя рідна земля!

4 учень

Як погляну на село –

Вся душа співає.

Унизу блищіть ріка,

А вгорі поля буяють.

5 учень

Ось знакомії хатини,

Тік і ферми за селом –

Все таке до болі рідне,

Пахне теплим молоком.

6 учень

Я люблю свою хату,

І подвір'я, й садок,

Де і сонця багато, і в жару холодок.

Тихо й затишно квіти коло хати цвітуть

І невтомно все літо бджоли в цвіті гудуть.

7 учень

Хата моя, біла хата,

Рідна моя сторона.

Пахне любисток і м'ята,

Мальви цвітуть край вікна.

8 учень

В хаті спокійно і затишно,

Вечір ось бродить в гаю.

Мати задумливо й ніжно

Гладить голівку мою.

9 учень

Хата, моя біла хата,

Казка тепла й доброти.

Стежка від тебе хрещата.

В'ється в далекі світи.

1 учень

У рідному краї і серце співає

Лелеки здалека нам весну несуть.

У рідному краї і небо безкрає.

Потоки, мов струни, течуть.

2 учень

Тут кожна травинка і кожна билинка

Вигойдують мрії на теплих вітрах.

Під вікнами мальви, в гаю материнка

Оспівана щедро в піснях.

3 учень

Тут мамина пісня лунає і нині

Її підхопили поля і гаї.

Її вечорами по всій Україні

Співають в садах солов'ї.

4 учень

І я припадаю до неї устами,

І серцем вбираю, мов спраглий, росу.

Без рідної мови, без пісні, без мами –

Збідніє, збідніє вона назавжди!

5 учень

Може десь земля є краща і вища,

А над нею небо золоте,

Та мені найкраща та, де вишня,

Там, де вишня мамина цвіте.

6 учень

У яких би фарбах небо не світилось

Збережи кровинку рідного тепла.

Тільки б вічно зорі в криниці дивились

Тільки б наша пісня та й завжди жила.

Пісня «Чом, чом, чом, земле моя»

ІІ частина « Мово моя, солов'їна…»

( про мову)

Вчитель

Хочу до вас я звернутися, діти.

Можна людині без мови прожити?

Можна без пісні, без загадки й казки?

Хто відповість? Поміркуйте, будь ласка!

Учень

Як же людині без казки і слова,

Без задушевної пісні й розмови?

Думаю я, що таке неможливо.

Мова людини – це щастя, це диво!

Вчитель

Правильно думаєш. Мова – це диво!

З нею людина розумна й щаслива.

Знаючи мову, спілкуються люди,

Мова загине – й народу не буде.

Учень

Як же без мови? Я не уявляю!

Я щохвилини про щось та й питаю.

А коли мови не будемо знати,

Як же ми зможемо світ пізнавати?

Вчитель

В світі – ми люди і правильно, діти.

Людям без мови не можна прожити.

Ще повідомити хочу вам я –

В кожній країні є мова своя.

Кожна людина свою мову знає,

Любить безмежно її, поважає.

Рідна одним мова східна – японська,

Іншим найкраща китайська, естонська,

Мова у світі панує англійська,

Нам найрідніша своя – українська.

1 учень

Я україночка. Хоч іще маленька,

Але ходжу до школи у четвертий клас.

Читати я навчилася легенько,

Бо дуже гарна мова в нас.

Це українська мова промениста,

Доступна й лагідна, весела і дзвінка.

Багата, як земля, джерельно чиста

І тепла, наче мамина рука.

2 учень

Я вчуся нею гарно розмовляти,

Читаю вірші і пишу слова.

Бо рідну мову треба добре знати –

Вона чудова, ніжна і жива.

3 учень

Вона дзвенить у срібному джерельці,

У дивних квітках, у дзвінкій росі.

Вона живе й співа в моєму серці.

Її ми дуже любимо усі.

4 учень

Моя чарівна мова промениста,

Вона у пісні й казочці звучить.

Найкраща в світі, рідна і барвиста,

І як без неї на землі прожить.

5 учень

В нас, українців – українська мова!

В ній найсвітліші, лагідні слова.

Й матусі ніжна пісня колискова,

Як сонечко нас щедро зігріва.

6 учень

Мово рідно, - ти щедрий дар,

Що від прадідів нам дістався.

Мово рідна, - ти полум'я жар,

Що у серці повік не згасне.

7 учень

Прохолода дідівських криниць,

Лісу древнього вічна казка.

Скільки в мові моїй таємниць

І любові, й натхнення, і ласки.

8 учень

Мово рідна, тебе збережу,

Передам у ясне майбуття.

Я про тебе усім розкажу,

Ти – одвічна святиня життя.

9 учень

Розвивайся, звеселяйся, моя рідна мово!

У барвінки зодягайся, українське слово.

Колосися житом в полі, піснею в оселі,

Щоб на все життя з тобою ми запам'ятали,

Як з дитячої колиски мову покохали.

Вчитель

Рідную мову нам треба плекати,

Щоб мова була як дзвінке джерело.

Подумай сім раз перед тим, як сказати,

Щоб слово твоє людям радість несло.

Щоб чарами ніжними слово дзвеніло,

Напоєне ласкою завжди було.

З добром і любов'ю від серця летіло,

Й до іншого серця із радістю йшло.

ІІІ частина «Батьки і діти! Діти і батьки!»

( про маму, тата, бабусю, дідуся, прабабусю, прадідуся, родину)

Вчитель.

Батьки і діти! Діти і батьки!

Нерозділиме і одвічне коло.

Ми засіваємо житейське поле

І не на день минущий – на віки!

В сім'ї розпочинається життя дитини

Тому від мами й тата в неї все!

Тож всі манери й правила – з родини

Дитя в життя с собою понесе.

Народна мудрість нас попереджає:

Гни деревце, ще поки молоде.

Вчи діток, як малі – це кожен добре знає,

Від цього правила не дінешся ніде.

1 учень

В дитини від родини чуйність, ласка.

І від родини в неї доброта.

В сім'ї для неї оживає казка,

І кожна стежечка в житті – проста.

2 учень

Бо є підтримка тут і є порада,

Турбота є, любов, а ще – тепло.

І задоволена дитина, дуже рада.

Тож хочеться щоб завжди так було.

3 учень

Повага і взаєморозуміння

Щоб стали нормою в родині повсякчас.

Хай рідних душ ясне палахкотіння

Батьків й дітей єднає кожен раз.

Бо ж діти, мов пташата у гніздечку,

До маминого туляться тепла.

І до татусевого доброго сердечка

Тож, треба, щоб любов в сім'ї жила.

4 учень

Любов в сім'ї для всіх – усіх важлива,

Бо зігріває і лікує нас вона.

Любов земна – це справді дивне диво,

І нам потрібна лиш вона одна.

5 учень

Це ж від любові квітка зацвітає

І пташки спів у лісі навесні,

І від любові серденько співає,

А дні стають чарівні і ясні.

6 учень

Усе найкраще в світі від любові!

Це – найсвітліше ніжне почуття.

І ми тоді до подвигів готові,

Коли любов приходить у життя!

Вчитель

Саме любов спонукала ваших батьків створити свою сім'ю. На наступній сторінці нашого альбому «Народження сім'ї» ви можете бачити, якими щасливими були ваші батьки в день свого весілля – в день народження вашої родини. Пізніше вони стали не просто чоловіком і дружиною, а мамою і татом, бо народилися ви або ваші братики чи сестрички. Із того дня все їхнє життя присвячене вам, бо ви – найдорожче, що у них є. І як в нагороду для них були ваші перші слова: мама і тато.

Мама – всьому початок, берегиня роду. Найрідніша, найдорожча. У хвилини радості й печалі вона завжди з нами: зігріває наше серце, тамує нашу біль. Її любов не знає меж. Вона, як молитва, оберігає нас, очищає, зігріває.

Усе прекрасне на Землі від мами. За давнім звичаєм ми власноруч виготовили родинний оберіг – ляльку-мотанку, підвісьте її на стрічці над ліжком. Хай вона оберігає вас від всього поганого!

(Діти дарують мамам оберіг)

1 учень

Що найдорожче за все на землі?

Мамині руки і мамина ласка,

Мамині очі, як зорі ясні,

Мамина пісня і мамина казка.

2 учень

Сповнене мудрості, віри, добра,

Мамине серце. Як сонце гаряче,

Лагідне, ніби весняна пора,

Все розуміє і все нам пробачить.

3 учень

Від тебе все!

Любов і радість визнання

І доброта, і щедрість долі,

На тебе я рівняюся щодня,

Радію і милуюся тобою.

4 учень

Від тебе все!

І хліб, і весен перший цвіт,

І срібний обрій, і криниця чиста,

І серця жар, і мрій стрімкий потік,

І за селом стежина серед жита.

5 учень

Матусю рідна! Я тебе кохаю!

Бо ти найкраща, матінко моя!

Ти все для мене робиш, я це знаю,

Тож бути доброю у тебе вчуся я.

6 учень

І бути мудрою, й таке ж терпіння мати,

Й красивою я хочу бути, як і ти.

З шляху правдивого ніколи не звертати,

А прямувати чітко до мети.

7 учень

За все, що маю, дякую тобі!

За все, що маю і що буду мати.

Ночами сняться зорі голубі.

І вишиті білі на причілку хати.

8 учень

Я сонечко вплету в твої чудові коси,

І небо прихилю й зберу перлини – роси.

Вінок сплету для милого чола,

Аби лиш ти щасливою була.

9 учень

Кожен любить свою маму,

Бо вона найкраща сама,

Найдорожча нам людина –

Люба мамочка єдина.

10 учень

І тому ми вам бажаєм,

Щоб, як квіти ви квіли,

Щоб завжди здорові гарні,

І щасливі ви були!

Пісня « Мамина сорочка»

Батько, тато… Суворий, вимогливий, а його любов до дітей стримана і врівноважена. Недарма кажуть, що дитину треба любити так, щоб вона цього не знала. Саме такою і повинна бути батьківська любов.

Батько в сім'ї незаперечний авторитет. Він захисник, годувальник. Батьків приклад, батькове слово завжди було законом.

1 учень

Я до наших тат звертаюсь,

Хочу в словах передати тепло,

Щоб наші татусі частіше всміхались,

І щоб в душах у нас сонце цвіло.

2 учень

Тату, татусеньку, таточку, тату,

Кращого в світі немає навкруг!

Татоньку, хочу тебе я обняти.

Ти – мій порадник, заступник і друг.

3 учень

У мене таточко серйозний і правдивий

І я таким же бути в нього вчусь.

Ми завжди разом, тому я щасливий,

І труднощів я також не боюсь.

4 учень

А все робити вчусь я так, як тато,

І вже навчивсь ремесел багатьох.

І хоч роботи завжди в нас багато,

Та все здолати можемо ми вдвох.

5 учень

Батьку любий, тату милий,

Нинішньої днини

Ти від нас прийми щиренький

Дар на ці частини.

6 учень

Цей дарунок – тепле слово, щире побажання,

Щоб прожив багато літ і не зазнав страждання.

7 учень

Щоб усе тобі вдалося, щастя не минало.

Щоб твоє велике серце смутку не зазнало.

8 учень

Щоб ти вивів нас у люди та втішався нами.

Щоб гордитись міг своїми донями й синами.

9 учень

Батько розуму навчає, мати приголубить,

Ніхто мене так у світі як вони не любить.

Танець « Дівчина весна»

Вчитель

Хочу нагадати вам слова В.О. Сухомлинського: «У світі є батьки і діти. Твої тато і мама – діти твоїх дідуся й бабусі. Рід людський складається з поколінь – це велика мудрість вашого буття».

Сьогодні на нашому святі присутні представники старшого покоління. Це батьки ваших батьків – ваші дідусі і бабусі. А також батьки ваших бабусь і дідусів. Це ваші прабабусі й прадідусі.

І про них наступна сторінка нашого альбому «Трудові будні». Бо саме ваші бабусі, дідусі, прабабусі і прадідусі вклали свою величезну працю у розквіт нашого села.

Діти, хто такий хлібороб? Назвіть хліборобські професії: тракторист, комбайнер, шофер, агроном. Хлібороби знають справжню ціну хлібу. Бо саме вони найближче до землі годувальниці. Хлібороби – це ті, хто від засіву до жнив живе сподіваннями й турботами хлібної ниви, у кого в душі вміщається весь колосковий лан. Хліборобський рік безперервний. Один урожай у коморі, а наступний уже стелиться зеленою озимою, уже чекає сонця, вологи, людського догляду. Від жниварської осені хлібороб очікує весни, от засівної весни живе наступною осінню. Силу своїх рук, свій розум, уміння, натхнення душі хлібороб віддає землі. Він не знає перепочинку в думах про хліб. Саме таким життям жили і живуть представники наших родин.

У кого з вас рідні були або є хліборобами? Ким вони працювали? Що розповідали про свою роботу?

За свою самовіддану працю вони отримували подяки, нагороди, премії після кожних жнив. В їхню честь проводили концерти.

Шановні хлібороби, присутні в нашому залі! Встаньте, будь ласка! А ми чествуємо вас аплодисментами.

Дуже поширеною в колгоспі була професія тваринника – оператора по відгодівлі ВРХ, оператора машинного доїння, слюсаря тваринницьких ферм, ветеринара, оператора кормоцеху, механізатора тваринницьких ферм, зоотехніка. Ці професії також вимагали багато фізичної праці, знань, умінь. І ваші рідні також самовіддано вкладали всю душу у свою роботу.

Підніміть руку, чиї рідні працювали у тваринництві? Хто саме? Що ви знаєте про їхню роботу?

Шановані тваринники нашого села: Кудій Ганна Іванівна, Котляр Віра Павлівна, Лісогор Віра Іванівна, Крутій Данило Леонтійович.

Шановні тваринники! Ці аплодисменти для вас!

Хочеться сказати добрі слова і на адресу тих членів наших родин, які працювали на інших посадах у колгоспі і вкладали свою частку у велику справу трударів нашого села.

Всі колгоспники дбали про розквіт колгоспу, добре працюючи. Але й відпочивати вміли. На нашій сторінці ви можете бачити світлини, які розповідають про культурне життя наших селян: вони співали у хорі, брали участь у художній самодіяльності, святкували 1 Травня, професійні й обрядові свята.

Виступ Задніпровського Івана Степановича.

Вчитель

Дорогі діти! Пам'ятайте і шануйте працю своїх батьків, бабусів і дідусів! Дізнавайтеся більше про особливості їхньої професії. Бо недарма кажуть:

Свій рід потрібно пам'ятати:

Від діда й баби, мами й тата.

Та родовід не тільки треба знати.

Найголовніше – старших шанувати,

Їх цінувати й щиро поважати.

1 учень

В нас сім'я велика, дружна й веселенька

Бо керує нами справжня голова,

Що про всіх нас дбає, всіх оберігає

І для всіх знаходить теплії слова.

2 учень

Варенички з сиром дідові готує,

Найгарнішу блузку мамі вишива,

Холодець смачний тату пропонує,

А мені гарненьку пісеньку співа.

3 учень

І такі бабусі є у кожній хаті.

Тож давайте всіх до купочки зберем.

І влаштуєм бабцям найпишніше свято,

Бо без них, повірте, всі ми пропадем.

4 учень

До мене на свято прийшли три бабусі!

Які вони рідні, які дорогі!

Їх лагідні очі до мене сміються,

Ніколи мене не залишать в біді!

5 учень

У мене також є рідна бабуся!

Скільки вона нам дарує тепла!

Скільки порад у далеку дорогу,

Мов рідная мати для всіх нас дала!

Весела вона, кароока,

Струнка і завжди не сумна.

І хоч сивина у косах голубіє,

Для мене вона завжди молода.

6 учень

Я про бабусю хочу розказати,

Вона у нас – це справжня доброта.

Вона все вміє: шити, готувати,

Хоч доля у бабусі не проста.

7 учень

Які пісні вона для нас співає!

Які казки приходять з нею в сни!

Вона історії, легенди різні знає,

А в погляді її – тепло весни.

8 учень

Вже срібні роси заплітаються їй в коси,

Вже діти дорослі, онуки ростуть,

А серце таке молодеє ще й досі,

І руки спочинку ніяк не знайдуть.

9 учень

Пахнуть руки її паляницями,

Кропом, травами і пшеницею.

Пахнуть рученьки м'ятою – рутою,

Пахнуть хатою не забутою.

10 учень

Пахніть руки її огірочками,

Свіжовипраними сорочками.

Пахнуть рученьки ніжною ласкою.

Онучаток маленьких казкою.

Непомічені, вкрай натруджені,

Не відзначені, хоч заслужені.

11 учень

Бабусю моя дорогенька! Матуся моєї матусі!

Присядь біля мене близенько, я ніжно отак пригорнуся.

Накину тобі я на плечі хустину тепленьку, пухову,

Як гарно з тобою малечі, бабуню, завжди будь здорова!

12 учень

Цілуєм бабусині втомлені руки,

Що знали в житті і любов, і розлуки,

Що вміють чудовий пиріг випікати

І людям завжди добро дарувати!

13 учень

Присядьте, рідненькі бабуні,

Всі разом вас дуже прохаєм.

Спочиньте, бабусеньки милі,

Ми пісню для вас заспіваєм.

Пісня « Купив мужик…»

1 учень

Я розкажу вам про свого дідуся,

Бо він у мене справжній трудівник!

І я у нього працювати вчуся,

Й тримати слово, як дідусь вже звик.

2 учень

Тож з дідусем завжди ми разом всюди,

І нам удвох і горе – не біда!

Про нас тепер всі кажуть люди:

“Старий з малим – це нерозлийвода!”

3 учень

Мій рідний дідуню – найкращий у світі!

Він любить і голубить завжди нас внучат!

Завжди співчуває, завжди допоможе.

Я дуже люблю дідуся свого,

Ніхто не замінить для мене його.

4 учень

Дідуся свого люблю я, з ним розмову поведу я,

І таке йому скажу, що із ними завжди дружу.

Він хороший, він ласкавий і привітний, гарний, славний,

Молодий, а не старий, дідусенько рідний мій!

5 учень

Бажаєм нашим дідусям

Щасливовік прожити,

Онуків своїх дорогих

Щиро всім серцем любити!

6 учень

Дорогі всі наші рідні!

Хай Бог охороняє вас від злого!

Хай світить сонце і колосяться жита!

Щоб були ви щасливі й здорові

На многії і многії літа!

7 учень

Родино наша! Любі мами й тата,

Рідненькі бабці й дідусі!

Ми вам бажаємо здоров'ячка багато,

Ми хочемо, щоб завжди ви раділи,

Щоб все життя ніколи не хворіли!

8 учень

А нам скоріше підрости,

Щоб посадить рясні сади,

Повести чудо – поїзди,

Засіяти поля хлібами,

З'єднати береги мостами,

Прожити гарно у труді!

Всі:

Такий девіз наш у сім'ї!

Вчитель

Шановні родичі!

Готуючись до сьогоднішнього свята, ви разом з дітьми зробили “Родовідне дерево”. Працюючи разом над ним ви згадали всіх своїх рідних, предків.

-Діти! Вам цікаво було складати родинне дерево?

-Хто вам допомагав?

-Хто знає свій рід до четвертого, п'ятого, шостого коліна?

-Що вас здивувало?

-Хто у вашому роді зараз найстарший?

-Хто з ваших батьків навчався у нашій школі?

Сьогодні діти віддають ці сімейні реліквії для доповнення, зберігання і продовження нащадками.

Людське безсмертя з роду і до роду

Увись росте з корінням родоводу.

І тільки той, у кого серце чуле,

Хто знає, береже минуле

І вміє щанувати сучасне, -

Лиш той майбутнє

Вивершить прекрасне!

Хай здоров'я ніколи не зрадить вам!

Будьте завжди такі ж ніжні, рідні і милі!

Щоб вам радість і щастя, й любов

Вишиваним цвіли рушником!

Танець “ Веснянка»

1 учень

Батько, мати, дід, бабуся!

І всі інші члени роду –

Всі належать до одного

Українського народу.

2 учень

Українська родина

В щасливі і сумну години

Куди б наш не стелився шлях,

Не гасне вогнище родинне

В людських запалене серцях.

3 учень

Як добре дітям й затишно в родині!

Тут так цікаво й весело всім нам!

Тому вклонитися доземно ми повинні –

За диво й за життя – своїм батькам!

4 учень

Батьки для нас - найдорожчі люди,

Вони піклуються і думають про нас.

І хай завжди в нас тато, мама буде,

Й ніколи світлий не проходить час.

5 учень

І хай здоров'я буде у родині,

Щоб радість й сміх веселий наш дзвенів!

Родині ми складаєм славу нині

І скажемо багато добрих слів.

6 учень

Привітність, щирість, щедрість, доброта.

Усі традиції народні і святині,

Та мудрість й віра – чиста і свята,

Це щастя кожної людини.

7 учень

Родинного вогнища щедре тепло.

Не вкриє димами, не спалить крило.

В далекій, як небо, дорозі воно

Зорею причалу людині дано.

8 учень

Розпалює вогнище те благодать –

Де батько і мати, і діти сидять.

Де згода витає і чується сміх,

Щоб добрий вогонь розгорітися міг.

9 учень

Родинного вогнища світло ясне

Додому із вирію кличе мене,

Де в слові привітнім закон доброти,

Де батько і мати, де я і ти.

10 учень

І на закінчення ми вам бажаєм:

Сім'ю свою велику ви не забувайте,

Повсякчас своїм теплом щиро зігрівайте.

11 учень

Від цієї теплоти стане більше доброти,

А від усмішок ласкавих

Стане в світі менше зла.

12 учень

Вам бажаєм всім добра,

Щоб у кожнім добрім ділі

Досягнуть зуміли цілі.

Хай вам Бог допомога!

13 учень

Наймиліші, найрідніші,

Щиро любимо ми вас!

А тепер ловіть хутчіше

Поцілуночки від нас!

14 учень

І ось завершилось родинне наше свято.

Ми від душі повеселились всі.

Тож дай вам Бог добра і сил багато,

Щоб сонце піднімалося в росі,

Щоб зігрівало вас його тепло і ласка,

А доброта всіх пригортала вас!

Й життя хай буде, ніби добра казка.

Живіть усі щасливо, в добрий час!

Танець “Троїсті музики”

Вчитель

Все, що в серці мали - вам подарували.

Світлу мрію й казку, ніжну пісню й ласку,

Щебет України, звичаї родини.

Хай традиції дідівські

Внуки не забудуть!

Розквіта хай слово рідне!

І радіють люди!

Хай пишаються внуками бабуся і дід!

Хай татко і мама радіють дитині!

Хай буде, як дуб, могутній ваш рід!

Хай злагода й мир запанують в родині!

Шановні гості! На цьому наша урочиста частина свята завершилась, а зараз ми запрошуємо всі родини зробити святкові родинні фото і пригоститися короваєм!

( В залі тихо звучить музика, мами і діти пригощають короваєм, пиріжками та чаєм всіх присутніх; всі родини фотографуються біля плаката «Українська родина»; розглядають підготовлені «фотоальбоми», спілкуються, співають українських пісень)

МЕТА:

-виховувати національно-патріотичні почуття;

-виховувати шанобливе ставлення до старшого покоління найрідніших людей, їхніх трудових досягнень, здобутків;

-формувати ціннісне ставлення до рідної домівки, села, рідного краю, односельців, України;

-формувати гордість за свій рід, за батьків, дідів, їхню працю, за історію рідного краю;

-вчити виявляти свою любов і пошану до рідних людей, делікатно гордитися своєю родиною;

-розвивати творчі здібності дітей;

-розширити знання дітей про історію їхніх родин, рідного краю;

-спонукати до співпраці три покоління кожної з присутніх родин.

НАОЧНІСТЬ:

-символічні родинні альбоми «Моє село», «Весілля моїх батьків», «Трудові будні моїх батьків і дідів», виготовлені на великих аркушах А-1;

-«Родинне дерево» кожної родини, присутньої на святі;

-ляльки-мотанки – подарунок для мам;

-плакат «Українська родина», українські вишиті рушники для оздоблення зали;

-родинні реліквії;

-виставка дитячих малюнків «Мій рідний край»;

-ноутбук або телевізор для демонстрації презентацій.


Хід свята:

І частина « Мій рідний край…»

( про рідний край, село, хату)

Звучить пісня «Як у нас на Україні»

1 учень

Сьогодні в нас родинне гарне свято,

Зійшлися мами, тати, бабці, дідусі,

Сестрички, братики – усіх нас так багато!

Нам так хотілося, щоби зібралися усі!

2 учень

І ось сьогодні ми усі зійшлися,

Поспілкуватися у ці весняні дні,

Здружитися, щоб всі ми спромоглися,

Побути разом, поспівать пісні.

3 учень

Бо це ж чудово, як батьки і діти

У свято й будні завжди поруч йдуть.

Сьогодні всім нам можна порадіти,

Що в нас родини дружно так живуть.

4 учень

Сьогодні свято. Пісня хай лунає

І хай щасливим буде кожен день

Батьки і діти – і душа співає.

Тож хай лунає більше тих пісень!

5 учень

Хліб – сіль на рушнику ми вам несем

Любов свою несем безмірну.

Ми гостей любимо понад усе,

Як любим рідну Україну.

Пісня Червона калина

Вчитель.

Дорогі діти! Шановні батьки, бабусі, дідусі, гості! Сьогодні ми

зібралися з вами на родинне свято «Українському роду нема переводу».

Ми з вами – український народ, який складається з родин – великих і малих, дружних і працьовитих. Як могутня ріка черпає силу з маленьких джерел, так і наша українська культура збагачується родинами, їхніми традиціями та історією.

У народі кажуть: «Козацькому роду нема переводу». Щоб роду не було переводу, треба берегти його історію, його коріння.

Ми запросили вас на свято для щирої розмови про найдорожчі речі для кожної людини: її родину, батьків, рідну домівку, рідне село, рідну мову.

Це основа життя. Тому сьогоднішнє свято – це освідчення в любові до своєї сім'ї, до рідної хати, рідного краю, рідної мови.

Кожна родина має реліквії. Найпоширеніші з них – це родинні альбоми.

Пропонуємо вам переглянути символічний родинний альбом.

Відкриваємо його першу сторінку «Моє рідне село».

1 учень

Мені над оце більш нічого не треба

Домівка матусі, волошки в житах,

Вишневий світанок, полив'яне небо

І сиза роса на траві при шляхах.

2 учень

Таке все тут миле,

Доступне і рідне

Високі тополі і рідне село.

Таке сокровенне, насущне і рідне,

Воно в мою душу навічно вросло.

Вчитель

(Розповідь про село)

Степове село Велика Комишуваха не даремно має при собі епітет велика. Бо здавна має свої великі традиції і звички. Воно не схоже на жодне інше село Барвінківського району. Запам'ятовується і своїм мальовничим розташування, людьми, з лише Великій Комишувасі притаманними прізвищами - Тризна, Кубло, Крутій, Шматок, Калініченко і багатьма іншими, які свідчать про запорізьке походження. Тут завжди вміли і гарно працювати, і чудово співати, і добре воювати. Пропоную повернутися в уяві у 1760-й рік. У рік, коли вільні запорожці Іван Гаража і Петро Паливода прийшли на ці землі. Місцевість їм, очевидно, сподобалась. І вони оселилися тут і розпочало своє життя наше село.

Воно вільно розляглося по трьох широких, пологих пагорбах на злитті двох річок і трьох балок. На сході села пагорб, помічений ярами, які тягнуться аж до Барабашівки. Зветься ця місцевість - Макартети. Цікава назва.

Весною село прикрашають пишні квітучі кущі терну, вишневий та яблуневий цвіт.

Через усе село по долині річок тягнуться зарості непрохідного очерету – комишу. Рослини, яка дала назву нашому селу.

Як розповідають перекази, жителі села не були кріпаками. Поміщик був лише в хуторі Барабашівка. Він володів людьми і землею цього хутору.

Житло тодішніх комишувасців було таке ж, як і по всій Україні – глиняні побілені хати під очеретяною стріхою. У дворі були господарські будови – хлів, повітка.

Хати обсаджували садками, квітниками. Городи людей спускались вниз - до річки, переходили в левади, на яких косили сіно, пасли телят, кіз, вівців. На городах копали криниці та колодязі. До цього часу зберігся колодязь – журавель. Комишувасці займа

Перегляд файлу

Сценарій родинного свята

«Українському роду нема переводу!»

 

( фінал КТС «Українському роду нема переводу!»)

 

МЕТА:

  • виховувати  національно-патріотичні почуття;
  • виховувати шанобливе ставлення до старшого покоління найрідніших людей, їхніх трудових досягнень, здобутків;
  • формувати ціннісне ставлення до рідної домівки, села, рідного краю, односельців,  України;
  • формувати гордість за свій рід, за батьків, дідів, їхню працю, за історію рідного краю;
  • вчити виявляти  свою любов і пошану до рідних людей, делікатно гордитися своєю родиною;
  • розвивати творчі здібності дітей;
  • розширити знання дітей про історію їхніх родин,  рідного краю;
  • спонукати до співпраці три покоління кожної з присутніх родин.

 

НАОЧНІСТЬ:

  • символічні родинні альбоми «Моє село», «Весілля моїх батьків», «Трудові будні моїх батьків і дідів», виготовлені на великих аркушах А-1;
  • «Родинне дерево» кожної родини, присутньої на святі;
  • ляльки-мотанки – подарунок для мам;
  • плакат «Українська родина», українські вишиті рушники для оздоблення зали;
  • родинні реліквії;
  • виставка дитячих малюнків «Мій рідний край»;
  • ноутбук або телевізор для демонстрації презентацій.

 

 

 

 

        І частина « Мій рідний край…»

          ( про рідний край, село, хату)

 

Звучить пісня «Як у нас на Україні»

 

1 учень

Сьогодні в нас родинне гарне свято,

Зійшлися мами, тати, бабці, дідусі,

Сестрички, братики – усіх нас так багато!

Нам так хотілося, щоби зібралися усі!

 

2 учень

І ось сьогодні ми усі зійшлися,

Поспілкуватися у ці весняні дні,

Здружитися, щоб всі ми спромоглися,

Побути разом, поспівать пісні.

 

3 учень

Бо це ж чудово, як батьки і діти

У свято й будні завжди поруч йдуть.

Сьогодні всім нам можна порадіти,

Що в нас родини дружно так живуть.

 

4 учень

Сьогодні свято. Пісня хай лунає

І хай щасливим буде кожен день

Батьки і діти – і душа співає.

Тож хай лунає більше тих пісень!

 

5 учень

Хліб – сіль на рушнику ми вам несем

Любов свою несем безмірну.

Ми гостей любимо понад усе,

Як любим рідну Україну.

 

Пісня Червона калина

 

Вчитель.

 

Дорогі діти! Шановні батьки, бабусі, дідусі, гості! Сьогодні ми

зібралися з вами на родинне свято «Українському  роду нема переводу».

Ми з вами – український народ, який складається з родин – великих і малих, дружних і працьовитих. Як могутня ріка черпає силу з маленьких джерел, так і наша українська культура  збагачується родинами, їхніми традиціями та історією.

У народі кажуть: «Козацькому роду нема переводу». Щоб роду не було переводу, треба берегти його історію, його коріння.

Ми запросили вас на свято для щирої розмови про найдорожчі речі для кожної людини: її родину, батьків, рідну домівку, рідне село, рідну мову.

Це основа життя. Тому сьогоднішнє свято – це освідчення в любові до своєї сім'ї, до рідної хати, рідного краю, рідної мови.

Кожна родина має реліквії. Найпоширеніші з них – це родинні альбоми.

Пропонуємо вам переглянути символічний родинний альбом.

Відкриваємо його першу сторінку «Моє рідне село».

 

1 учень

Мені над оце більш нічого не треба

Домівка матусі, волошки в житах,

Вишневий світанок, полив’яне небо

І сиза роса на траві при шляхах.

 

2 учень

Таке все тут миле,

Доступне і рідне

Високі тополі і рідне село.

Таке сокровенне, насущне і рідне,

Воно в мою душу навічно вросло.

 

Вчитель

(Розповідь про село)

Степове село Велика Комишуваха не даремно має при собі епітет велика. Бо здавна має свої великі традиції і звички. Воно не схоже на жодне інше село Барвінківського району. Запам’ятовується і своїм мальовничим розташування, людьми, з лише Великій Комишувасі притаманними прізвищами -  Тризна, Кубло, Крутій, Шматок, Калініченко і багатьма іншими, які свідчать про запорізьке походження. Тут завжди вміли і гарно працювати, і чудово співати, і добре воювати. Пропоную повернутися в уяві у 1760-й рік. У рік, коли вільні запорожці Іван Гаража і Петро Паливода прийшли на ці землі. Місцевість їм, очевидно, сподобалась. І вони оселилися тут і розпочало своє життя наше село.

Воно вільно розляглося по трьох широких, пологих пагорбах на злитті двох річок і трьох балок. На сході села пагорб, помічений ярами, які тягнуться аж до Барабашівки. Зветься ця місцевість -  Макартети.  Цікава назва.

Весною село прикрашають пишні квітучі кущі терну, вишневий та яблуневий цвіт.

Через усе село по долині річок тягнуться зарості непрохідного очерету – комишу. Рослини, яка дала назву нашому селу.

Як розповідають перекази, жителі села не були кріпаками. Поміщик був лише в хуторі Барабашівка. Він володів людьми і землею цього хутору.

Житло тодішніх комишувасців було таке ж, як і по всій Україні – глиняні побілені хати під очеретяною стріхою. У дворі були господарські будови – хлів, повітка.

Хати обсаджували садками, квітниками. Городи людей спускались вниз - до річки, переходили в левади, на яких косили сіно, пасли телят, кіз, вівців. На городах копали криниці та колодязі. До цього часу зберігся колодязь – журавель. Комишувасці займалися землеробством, бо мали певну кількість землі. Частину вирощеного продавали на базарах Ізюму та Барвінкового.

Через те, що знаряддя праці були примітивними та було мало тяглової сили врожайність була низькою. Люди тяжко працювали, але були бідними. Бідні селяни наймалися до заможних селян на різні роботи.

У 1871 році на кошти прихожан звели кам’яну однопрестольну  Різдвяно-Богородицьку. При ній відкрили земське училище і церковно – приходську школу. До цієї церкви ходили люди з Барабашівки, Гаражівки, Петропілля, Дмитрівни, хутора Царедарове.

А в 1880 році на кошти прихожан будується ще одна дерев’яна однопрестольна  Івано – Богодухівська церква. При ній також була школа.

Проте, що Комишуваха дійсно була Великою свідчать ті факти, що до 1913 року у нашому селі налічувалось дві тисячі дворів (для порівняння – тепер …), у яких жило шість тисяч чоловік. Заможних селян було сто дворів, бідняків і середняків тисяча дев’ятсот.

На той час у селі були черепичний та цегляний заводи, які належали заможним селянам, та водяний млин, який належав Святогірському монастирю. Може хтось знає, де вони знаходились?

Після революції селяни стали об’єднуватись разом у колективні господарства і у них з’явилась техніка. У 1928 році трактор «Форзо» та комбайн «Комунар». В 1932 році створили три колгоспи і в тракторній бригаді стало три трактори марки ХТЗ.

Мирну працю людей перервала війна. Наше село стало ареною боротьби за Сіверський Дінець і трьох боїв на території села. Під час війни гітлерівці спалили село, зруйнували колгоспні будівлі. Наші односельці, як і весь радянський народ, мужньо стали на захист своєї Батьківщини. На війну пішло 425 наших односельчан, з них 243 не повернулися. На їхню честь та на честь воїнів, які загинули, захищаючи наше село, збудовано пам’ятник в центрі села. Ще не було жодного дев’ятого травня, коли б наші односельці не прийшли вшанувати пам'ять радянських воїнів на це святе місце.

Люди, які залишилися в селі, мужньо допомагали наближати перемогу свою працею. Багато з них одержали медалі «За трудову доблесть».

В мирне життя наших родин війна внесла свої корективи. І хоч це важко, але треба згадувати і ці сторінки родинної історії, аби онуки і правнуки виховувалися патріотами і пам’ятали силу, мужність і віру своїх предків.

На наступний четвер, діти, зберіть інформацію і підготуйте розповідь (можна з фото), проте, як ваша родина пережила війну.

Після Великої Вітчизняної війни колгоспники повністю відбудували господарство. Умови праці були дуже тяжкі. Не було ніякої техніки – все доводилось робити вручну і з допомогою худоби. Але люди працювали самовіддано. І життя покращувалось.

Після 1953 року у колгоспі вже було 17 тракторів, 11 автомашин, 12 різних комбайнів, а також велика кількість пристроїв, які механізували сільськогосподарську працю.

На 1965 рік життя колгоспників набагато покращилось, як в матеріальному, так і в культурному плані. Було збудовано багато просторих, красивих будинків. В 1965 році з’явився новий клуб на 210 місць, пізніше – 2 магазини, багато нових механізованих ферм, ФАП.

Шановні гості!

Може хтось бажає доповнити мою розповідь своїми спогадами. Я думаю, що дітям буде цікаво.

Діти, може у вас є питання?

Дякую за цікаву розповідь. Напевно є ще багато цікавого в історії нашого села, і якщо когось це захопило, то можете продовжити збір інформації.

 1 учень

Так, я живу на Україні

В Слобожанській стороні

Ніжне сонце в небі синім

Усміхається мені.

 

2 учень

Ніжне сонце, вільний вітер,

Далини ясна блакить –

Все для того, щоб радіти,

І хотілось в світі жить.

 

3 учень

Хоч малий я, невеликий,

Зате твердо знаю я,

Щирий край комишуваський –

Моя рідна земля!

 

4 учень

Як погляну на село –

Вся душа співає.

Унизу блищіть ріка,

А вгорі поля буяють.

 

5 учень

Ось знакомії хатини,

Тік і ферми за селом –

Все таке до болі рідне,

Пахне теплим молоком.

 

6 учень

Я люблю свою хату,

І подвір’я, й садок,

Де і сонця багато, і в жару холодок.

Тихо й затишно квіти коло хати цвітуть

І невтомно все літо бджоли в цвіті гудуть.

 

7 учень

Хата моя, біла хата,

Рідна моя сторона.

Пахне любисток і м’ята,

Мальви цвітуть край вікна.

 

8 учень

В хаті спокійно і затишно,

Вечір ось бродить в гаю.

Мати задумливо й ніжно

Гладить голівку мою.

 

9 учень

Хата, моя біла хата,

Казка тепла й доброти.

Стежка від тебе хрещата.

В’ється в далекі світи.

 

1 учень

У рідному краї і серце співає

Лелеки здалека нам весну несуть.

У рідному краї і небо безкрає.

Потоки, мов струни, течуть.

 

2 учень

Тут кожна травинка і кожна билинка

Вигойдують мрії на теплих вітрах.

Під вікнами мальви, в гаю материнка

Оспівана щедро в піснях.

 

3 учень

Тут мамина пісня лунає і нині

Її підхопили поля і гаї.

Її вечорами по всій Україні

Співають в садах солов'ї.

 

 

4 учень

І я припадаю до неї устами,

І серцем вбираю, мов спраглий, росу.

Без рідної мови, без пісні, без мами –

Збідніє, збідніє вона назавжди!

 

5 учень

Може десь земля є краща і вища,

А над нею небо золоте,

Та мені найкраща та, де вишня,

Там, де вишня мамина цвіте.

 

6 учень

У яких би фарбах небо не світилось

Збережи кровинку рідного тепла.

Тільки б вічно зорі в криниці дивились

Тільки б наша пісня та й завжди жила.

 

Пісня «Чом, чом, чом, земле моя»

 

ІІ частина « Мово моя, солов'їна…»

                     ( про мову)

 

Вчитель

Хочу до вас я звернутися, діти.

Можна людині без мови прожити?

Можна без пісні, без загадки й казки?

Хто відповість? Поміркуйте, будь ласка!

 

Учень

Як же людині без казки і слова,

Без задушевної пісні й розмови?

Думаю я, що таке неможливо.

Мова людини – це щастя, це диво!

 

Вчитель

Правильно думаєш. Мова – це диво!

З нею людина розумна й щаслива.

Знаючи мову, спілкуються люди,

Мова загине – й народу не буде.

 

Учень

Як же без мови? Я не уявляю!

Я щохвилини про щось та й питаю.

А коли мови не будемо знати,

Як же ми зможемо світ пізнавати?

 

 

 

Вчитель

В світі – ми люди і правильно, діти.

Людям без мови не можна прожити.

Ще повідомити хочу вам я –

В кожній країні є мова своя.

Кожна людина свою мову знає,

Любить безмежно її, поважає.

Рідна одним мова східна – японська,

Іншим найкраща китайська, естонська,

Мова у світі панує англійська,

Нам найрідніша своя – українська.

 

1 учень

Я україночка. Хоч іще маленька,

Але ходжу до школи у четвертий клас.

Читати я навчилася легенько,

Бо дуже гарна мова в нас.

Це українська мова промениста,

Доступна й лагідна, весела і дзвінка.

Багата, як земля, джерельно чиста

І тепла, наче мамина рука.

 

2 учень

Я вчуся нею гарно розмовляти,

Читаю вірші і пишу слова.

Бо рідну мову треба добре знати –

Вона чудова, ніжна і жива.

 

3 учень

Вона дзвенить у срібному джерельці,

У дивних квітках, у дзвінкій росі.

Вона живе й співа в моєму серці.

Її ми дуже любимо усі.

 

4 учень

Моя чарівна мова промениста,

Вона у пісні й казочці звучить.

Найкраща в світі, рідна і барвиста,

І як без неї на землі прожить.

 

5 учень

В нас, українців – українська мова!

В ній найсвітліші, лагідні слова.

Й матусі ніжна пісня колискова,

Як сонечко нас щедро зігріва.

 

6 учень

Мово рідно, - ти щедрий дар,

Що від прадідів нам дістався.

Мово рідна, - ти полум’я жар,

Що у серці повік не згасне.

 

7 учень

Прохолода дідівських криниць,

Лісу древнього вічна казка.

Скільки в мові моїй таємниць

І любові, й натхнення, і ласки.

 

8 учень

Мово рідна, тебе збережу,

Передам у ясне майбуття.

Я про тебе усім розкажу,

Ти – одвічна святиня життя.

 

9 учень

Розвивайся, звеселяйся, моя рідна мово!

У барвінки зодягайся, українське слово.

Колосися житом в полі, піснею в оселі,

Щоб на все життя з тобою ми запам’ятали,

Як з дитячої колиски мову покохали.

 

Вчитель

Рідную мову нам треба плекати,

Щоб мова була як дзвінке джерело.

Подумай сім раз перед тим, як сказати,

Щоб слово твоє людям радість несло.

Щоб чарами ніжними слово дзвеніло,

Напоєне ласкою завжди було.

З добром і любов’ю від серця летіло,

Й до іншого серця із радістю йшло.

 

 

ІІІ частина «Батьки і діти! Діти і батьки!»

         ( про маму, тата, бабусю, дідуся, прабабусю, прадідуся, родину)

Вчитель.

Батьки і діти! Діти і батьки!

Нерозділиме і одвічне коло.

Ми засіваємо житейське поле

І не на день минущий – на віки!

В сім'ї розпочинається життя дитини

Тому від мами й тата в неї все!

Тож всі манери й правила – з родини

Дитя в життя с собою понесе.

Народна мудрість нас попереджає:

Гни деревце, ще поки молоде.

Вчи діток, як малі – це кожен добре знає,

Від цього правила не дінешся ніде.

 

1 учень

В дитини від родини чуйність, ласка.

І від родини в неї доброта.

В сім'ї для неї оживає казка,

І кожна стежечка в житті – проста.

 

2 учень

Бо є підтримка тут і є порада,

Турбота є,  любов, а ще – тепло.

І задоволена дитина, дуже рада.

Тож хочеться щоб завжди так було.

 

3 учень

Повага і взаєморозуміння

Щоб стали нормою в родині повсякчас.

Хай рідних душ ясне палахкотіння

Батьків й дітей єднає кожен раз.

Бо ж діти, мов пташата у гніздечку,

До маминого туляться тепла.

І до татусевого доброго сердечка

Тож, треба, щоб любов в сім'ї жила.

 

4 учень

Любов в сім'ї для всіх – усіх важлива,

Бо зігріває і лікує нас вона.

Любов земна – це справді дивне диво,

І нам потрібна лиш вона одна.

 

5 учень

Це ж від любові квітка зацвітає

І пташки спів у лісі навесні,

І від любові серденько співає,

А дні стають чарівні і ясні.

 

6 учень

Усе найкраще в світі від любові!

Це – найсвітліше ніжне почуття.

І ми тоді до подвигів готові,

Коли любов приходить у життя!

 

Вчитель

Саме любов спонукала ваших батьків створити свою сім'ю. На наступній сторінці нашого альбому «Народження сім'ї» ви можете бачити, якими щасливими були ваші батьки в день свого весілля – в день народження вашої родини. Пізніше вони стали не просто чоловіком і дружиною, а мамою і татом, бо народилися ви або ваші братики чи сестрички. Із того дня все їхнє життя присвячене вам, бо ви – найдорожче, що у них є. І як в нагороду для них були ваші перші слова: мама і тато.

Мама – всьому початок, берегиня роду. Найрідніша, найдорожча. У хвилини радості й печалі вона завжди з нами: зігріває наше серце, тамує нашу біль. Її любов не знає меж. Вона, як молитва, оберігає нас, очищає, зігріває.

Усе прекрасне на Землі від мами. За давнім звичаєм ми власноруч виготовили родинний оберіг – ляльку-мотанку, підвісьте її на стрічці над ліжком. Хай вона оберігає вас від всього поганого!

(Діти дарують мамам оберіг)

 

1 учень

Що найдорожче за все на землі?

Мамині руки і мамина ласка,

Мамині очі, як зорі ясні,

Мамина пісня і мамина казка.

 

2 учень

Сповнене мудрості, віри, добра,

Мамине серце. Як сонце гаряче,

Лагідне, ніби весняна пора,

Все розуміє і все нам пробачить.

 

3 учень

Від тебе все!

Любов і радість визнання

І доброта, і щедрість долі,

На тебе я рівняюся щодня,

Радію і милуюся тобою.

 

 

4 учень

Від тебе все!

І хліб, і весен перший цвіт,

І срібний обрій, і криниця чиста,

І серця жар, і мрій стрімкий потік,

І за селом стежина серед жита.

 

5 учень

Матусю рідна! Я тебе кохаю!

Бо ти найкраща, матінко моя!

Ти все для мене робиш, я це знаю,

Тож бути доброю у тебе вчуся я.

 

6 учень

І бути мудрою, й таке ж терпіння мати,

Й красивою я хочу бути, як і ти.

З шляху правдивого ніколи не звертати,

А прямувати чітко до мети.

 

7 учень

За все, що маю, дякую тобі!

За все, що маю і що буду мати.

Ночами сняться зорі голубі.

І вишиті білі на причілку хати.

 

8 учень

Я сонечко вплету в твої чудові коси,

І небо прихилю й зберу перлини – роси.

Вінок сплету для милого чола,

Аби лиш ти щасливою була.

 

9 учень

Кожен любить свою маму,

Бо вона найкраща сама,

Найдорожча нам людина –

Люба мамочка єдина.

 

10 учень

І тому ми вам бажаєм,

Щоб, як квіти ви квіли,

Щоб завжди здорові гарні,

І щасливі ви були!

 

Пісня « Мамина сорочка»

 

Батько, тато… Суворий, вимогливий, а його любов до дітей стримана і врівноважена. Недарма кажуть, що дитину треба любити так, щоб вона цього не знала. Саме такою і повинна бути батьківська любов.

Батько в сім'ї незаперечний авторитет. Він захисник, годувальник. Батьків приклад, батькове слово завжди було законом.

 

1 учень

Я до наших тат звертаюсь,

Хочу в словах передати тепло,

Щоб наші татусі частіше всміхались,

І щоб в душах у нас сонце цвіло.

 

2 учень

Тату, татусеньку, таточку, тату,

Кращого в світі немає навкруг!

Татоньку, хочу тебе я обняти.

Ти – мій порадник, заступник і друг.

 

3 учень

У мене таточко серйозний і правдивий

І я таким же бути в нього вчусь.

Ми завжди разом, тому я щасливий,

І труднощів я також не боюсь.

 

4 учень

А все робити вчусь я так, як тато,

І вже навчивсь ремесел багатьох.

І хоч роботи завжди в нас багато,

Та все здолати можемо ми вдвох.

 

5 учень

Батьку любий, тату милий,

Нинішньої днини

Ти від нас прийми щиренький

Дар на ці частини.

 

6 учень

Цей дарунок – тепле слово, щире побажання,

Щоб прожив багато літ і не зазнав страждання.

 

7 учень

Щоб усе тобі вдалося, щастя не минало.

Щоб твоє велике серце смутку не зазнало.

 

8 учень

Щоб ти вивів нас у люди та втішався нами.

Щоб гордитись міг своїми донями й синами.

 

9 учень

Батько розуму навчає, мати приголубить,

Ніхто мене так у світі як вони не любить.

 

Танець « Дівчина весна»

 

Вчитель

Хочу нагадати вам слова В.О. Сухомлинського: «У світі є батьки і діти. Твої тато і мама – діти твоїх дідуся й бабусі. Рід людський складається з поколінь – це велика мудрість вашого буття».

Сьогодні на нашому святі присутні представники старшого покоління. Це батьки ваших батьків – ваші дідусі і бабусі. А також батьки ваших бабусь і дідусів. Це ваші прабабусі й прадідусі.

І про них наступна сторінка нашого альбому «Трудові будні». Бо саме ваші бабусі, дідусі, прабабусі і прадідусі вклали свою величезну працю у розквіт нашого села.

Діти, хто такий хлібороб? Назвіть хліборобські професії: тракторист, комбайнер, шофер, агроном. Хлібороби знають справжню ціну хлібу. Бо саме вони найближче до землі годувальниці. Хлібороби – це ті, хто від засіву до жнив живе сподіваннями й турботами хлібної ниви, у кого в душі вміщається весь колосковий лан. Хліборобський рік безперервний. Один урожай у коморі, а наступний уже стелиться зеленою озимою, уже чекає сонця, вологи, людського догляду. Від жниварської осені хлібороб очікує весни, от засівної весни живе наступною осінню. Силу своїх рук, свій розум, уміння, натхнення душі хлібороб віддає землі. Він не знає перепочинку в думах про хліб. Саме таким життям жили і живуть представники наших родин.

У кого з вас рідні були або є хліборобами? Ким вони працювали? Що розповідали про свою роботу?

За свою самовіддану працю вони отримували подяки, нагороди, премії після кожних жнив. В їхню честь проводили концерти.

Шановні хлібороби, присутні в нашому залі! Встаньте, будь ласка! А ми чествуємо вас аплодисментами.

Дуже поширеною в колгоспі була професія тваринника – оператора по відгодівлі ВРХ, оператора машинного доїння, слюсаря тваринницьких ферм, ветеринара, оператора кормоцеху, механізатора тваринницьких ферм, зоотехніка. Ці професії також вимагали багато фізичної праці, знань, умінь. І ваші рідні також самовіддано вкладали всю душу у свою роботу.

Підніміть руку, чиї рідні працювали у тваринництві? Хто саме? Що ви знаєте про їхню роботу?

Шановані тваринники нашого села: Кудій Ганна Іванівна, Котляр Віра Павлівна, Лісогор Віра Іванівна, Крутій Данило Леонтійович.

Шановні тваринники! Ці аплодисменти для вас!

Хочеться сказати добрі слова і на адресу тих членів наших родин, які працювали на інших посадах у колгоспі і вкладали свою частку у велику справу трударів нашого села.

Всі колгоспники дбали про розквіт колгоспу, добре працюючи. Але й відпочивати вміли. На нашій сторінці ви можете бачити світлини, які розповідають про культурне життя наших селян: вони співали у хорі, брали участь у художній самодіяльності, святкували 1 Травня, професійні й обрядові свята.

 

Виступ Задніпровського Івана Степановича.

 

Вчитель

Дорогі діти! Пам’ятайте і шануйте працю своїх батьків, бабусів і дідусів! Дізнавайтеся більше про особливості їхньої професії. Бо недарма кажуть:

Свій рід потрібно пам’ятати:

Від діда й баби, мами й тата.

Та родовід не тільки треба знати.

Найголовніше – старших шанувати,

Їх цінувати й щиро поважати.

 

1 учень

В нас сім’я велика, дружна й веселенька

Бо керує нами справжня голова,

Що про  всіх нас дбає, всіх оберігає

І для всіх знаходить теплії слова.

 

2 учень

Варенички з сиром дідові готує,

Найгарнішу блузку мамі вишива,

Холодець смачний тату пропонує,

А мені гарненьку пісеньку співа.

 

3 учень

І такі бабусі є у кожній хаті.

Тож давайте всіх до купочки зберем.

І влаштуєм бабцям найпишніше свято,

Бо без них, повірте, всі ми пропадем.

 

4 учень

До мене на свято прийшли три бабусі!

Які вони рідні, які дорогі!

Їх лагідні очі до мене сміються,

Ніколи мене не залишать в біді!

 

5 учень

У мене також є рідна бабуся!

Скільки вона нам дарує тепла!

Скільки порад у далеку дорогу,

Мов рідная мати для всіх нас дала!

Весела вона, кароока,

Струнка і завжди не сумна.

І хоч сивина у косах голубіє,

Для мене вона завжди молода.

 

6 учень

Я про бабусю хочу розказати,

Вона у нас – це справжня доброта.

Вона все вміє: шити, готувати,

Хоч доля у бабусі не проста.

 

7 учень

Які пісні вона для нас співає!

Які казки приходять з нею в сни!

Вона історії, легенди різні знає,

А в погляді її – тепло весни.

 

8 учень

Вже срібні роси заплітаються їй в коси,

Вже діти дорослі, онуки ростуть,

А серце таке молодеє ще й досі,

І руки спочинку ніяк не знайдуть.

 

9 учень

Пахнуть руки її паляницями,

Кропом, травами і пшеницею.

Пахнуть рученьки м’ятою – рутою,

Пахнуть хатою не забутою.

 

10 учень

Пахніть руки її огірочками,

Свіжовипраними сорочками.

Пахнуть рученьки ніжною ласкою.

Онучаток маленьких казкою.

Непомічені, вкрай натруджені,

Не відзначені, хоч заслужені.

 

11 учень

Бабусю моя дорогенька! Матуся моєї матусі!

Присядь біля мене близенько, я ніжно отак пригорнуся.

Накину тобі я на плечі хустину тепленьку, пухову,

Як гарно з тобою малечі, бабуню, завжди будь здорова!

 

12 учень

Цілуєм бабусині втомлені руки,

Що знали в житті і любов, і розлуки,

Що вміють чудовий пиріг випікати

І людям завжди добро дарувати!

 

 

13 учень

Присядьте, рідненькі бабуні,

Всі разом вас дуже прохаєм.

Спочиньте, бабусеньки милі,

Ми пісню для вас заспіваєм.

 

Пісня « Купив мужик…»

 

1 учень

Я розкажу вам про свого дідуся,

Бо він у мене справжній трудівник!

І я у нього працювати вчуся,

Й тримати слово, як дідусь вже звик.

 

2 учень

Тож з дідусем завжди ми разом всюди,

І нам удвох і горе – не біда!

Про нас тепер всі кажуть люди:

“Старий з малим – це нерозлийвода!”

 

3 учень

Мій рідний дідуню – найкращий у світі!

Він любить і голубить завжди нас внучат!

Завжди співчуває, завжди допоможе.

Я дуже люблю дідуся свого,

Ніхто не замінить для мене його.

 

4 учень

Дідуся свого люблю я, з ним розмову поведу я,

І таке йому скажу, що із ними завжди дружу.

Він хороший, він ласкавий і привітний, гарний, славний,

Молодий, а не старий, дідусенько рідний мій!

 

5 учень

Бажаєм нашим дідусям

Щасливо  вік прожити,

Онуків своїх дорогих

Щиро всім серцем любити!

 

6 учень

Дорогі всі наші рідні!

Хай Бог охороняє вас від злого!

Хай світить сонце і колосяться жита!

Щоб були ви щасливі й здорові

На многії і многії літа!

 

7 учень

Родино наша! Любі мами й тата,

Рідненькі бабці й дідусі!

Ми вам бажаємо здоров’ячка багато,

Ми хочемо, щоб завжди ви раділи,

Щоб все життя ніколи не хворіли!

 

8 учень

А нам скоріше підрости,

Щоб посадить рясні сади,

Повести чудо – поїзди,

Засіяти поля хлібами,

З’єднати береги мостами,

Прожити гарно у труді!

 

Всі:

Такий девіз наш у сім’ї!

 

Вчитель

Шановні родичі!

Готуючись до сьогоднішнього свята, ви разом з дітьми зробили “Родовідне дерево”. Працюючи разом над ним ви згадали всіх своїх рідних, предків.

  • Діти! Вам цікаво було складати родинне дерево?
  • Хто вам допомагав?
  • Хто знає свій рід до четвертого, п’ятого,  шостого коліна?
  • Що вас здивувало?
  • Хто у вашому роді зараз найстарший? 
  • Хто з ваших батьків навчався у нашій школі?

Сьогодні діти віддають ці сімейні реліквії для доповнення, зберігання і продовження нащадками.

 

Людське безсмертя з роду і до роду

Увись росте з корінням родоводу.

І тільки той, у кого серце чуле,

Хто знає, береже минуле

І вміє щанувати сучасне, -

Лиш той майбутнє

Вивершить прекрасне!

 

 

Хай здоров'я ніколи не зрадить вам!

Будьте завжди такі ж ніжні, рідні і милі!

Щоб вам радість і щастя, й любов

Вишиваним цвіли рушником!

 

Танець “ Веснянка»

 

 

1 учень

Батько, мати, дід, бабуся!

І всі інші члени роду –

Всі належать до одного

Українського народу.

 

2 учень

Українська родина

В щасливі і сумну години

Куди б наш не стелився шлях,

Не гасне вогнище родинне

В людських запалене серцях.

 

3 учень

Як добре дітям й затишно в родині!

Тут так цікаво й весело всім нам!

Тому вклонитися доземно ми повинні –

За диво й за життя – своїм батькам!

 

4 учень

Батьки для нас  - найдорожчі люди,

Вони піклуються і думають про нас.

І хай завжди в нас тато, мама буде,

Й ніколи світлий не проходить час.

 

5 учень

І хай здоров’я буде у родині,

Щоб радість й сміх веселий наш дзвенів!

Родині ми складаєм  славу нині

І скажемо багато добрих слів.

 

6 учень

Привітність, щирість, щедрість, доброта.

Усі традиції народні і святині,

Та мудрість й віра – чиста і свята,

Це щастя кожної людини.

 

7 учень

Родинного вогнища щедре тепло.

Не вкриє димами, не спалить крило.

В далекій, як небо, дорозі воно

Зорею причалу людині дано.

 

8 учень

Розпалює вогнище те благодать –

Де батько і мати, і діти сидять.

Де згода витає і чується сміх,

Щоб добрий вогонь розгорітися міг.

 

9 учень

Родинного вогнища світло ясне

Додому із вирію кличе мене,

Де в слові привітнім закон доброти,

Де батько і мати, де я і ти.

 

10 учень

І на закінчення ми вам бажаєм:

Сім'ю свою  велику ви не забувайте,

Повсякчас своїм теплом щиро зігрівайте.

 

 

11 учень

Від цієї теплоти стане більше доброти,

А від усмішок ласкавих

Стане в світі менше зла.

 

12 учень

Вам бажаєм всім добра,

Щоб у кожнім добрім ділі

Досягнуть зуміли цілі.

Хай вам Бог допомога!

 

13 учень

Наймиліші, найрідніші,

Щиро любимо ми вас!

А тепер ловіть хутчіше

Поцілуночки від нас!

 

14 учень

І ось завершилось родинне наше свято.

Ми від душі повеселились всі.

Тож дай вам Бог добра і сил багато,

Щоб сонце піднімалося в росі,

Щоб зігрівало вас його тепло і ласка,

А доброта всіх пригортала вас!

Й життя хай буде, ніби добра казка.

Живіть усі щасливо, в добрий час!

 

Танець “Троїсті музики”

 

Вчитель

Все, що в серці мали  - вам подарували.

Світлу мрію й казку, ніжну пісню й ласку,

Щебет України, звичаї родини.

Хай традиції дідівські

Внуки не забудуть!

Розквіта хай слово рідне!

І радіють люди!

Хай пишаються внуками бабуся і дід!

Хай татко і мама радіють дитині!

Хай буде, як дуб, могутній ваш рід!

Хай злагода й мир запанують в родині!

 

Шановні гості! На цьому наша урочиста частина свята завершилась, а зараз ми запрошуємо всі родини зробити святкові родинні фото і пригоститися короваєм!

 

( В залі тихо звучить музика, мами і діти пригощають короваєм, пиріжками та чаєм всіх присутніх; всі родини фотографуються біля плаката «Українська родина»; розглядають підготовлені «фотоальбоми», спілкуються, співають українських пісень)

 

 

 

 

 

 

 

doc
Додано
17 липня 2018
Переглядів
595
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку