Сценарій сімейного свята на тему: «Осінь настала!»

Конспект сімейного свята на тему:

«Осінь настала!»

Мета:  Закріпити в уяві дітей ознаки осені. Розкрити користь культурних городніх рослин. Сприяти вихованню у молодших школярів бажання вживати дари городу, любові до природи, спостережливості, почуття дружби, колективізму, впевненості під час перебування на сцені перед глядачами. Викликати у батьків інтерес до шкільного та позакласного життя їхніх дітей.

Учителька: Добрий вечір присутнім  у залі!  Так приємно зустріти вас знову.

Хоч надворі вже осінь настала, сумувати не треба нікому.

Вже не гріє сонечко ясне, бо у вирій відлетіло літо.

Але осінь теж пора прекрасна. І сьогодні вас вітають діти!

(На сцену заходить Осінь)

Осінь:  Здрастуйте, любі друзі! (Кланяється) Неспішними кроками я йду по землі, підсушую травичку, золочу листочки і зриваю їх із дерев, пташок збираю в зграї і проводжаю в теплі краї. Нема такого куточка, куди б я не заглянула. Люди славно потрудились: весь урожай зібрали на полях, на городах, у садках. На одному з  городів я почула суперечку. Послухайте її і ви.

(«Суперечка на городі» - інсценування. Всі учасники у відповідних костюмах.)

Морква: Кожен знає, що морквиця на городі – мов цариця.

Коси довгі, кучеряві. Та ще й платтячко яскраве.

Я смачна і вітамінна і не гірша апельсина.

Той, хто моркву поважає, до ста років доживає

(Автор вірша Віра Паронова)

Буряк: Ой, розхвалилася, дивіться! Ти не схожа на царицю!

Я від тебе красивіший: червоніший і товстіший.

Український борщ чудовий по усіх краях відомий.

В борщі буряк головний, борщ без мене не смачний!

(Автор вірша Віра Паронова)

Капуста: Без капусти – то не борщ! Голубці – далма!

І салату «Цезаря» без мене нема.

Я і кисла, й тушкована, пелюстками, й шаткована

корисна і гарна. А ця ваша суперечка, запевняю, марна!

Сперечатися вам годі. Я – принцеса на городі!

(Автор вірша Віра Іванюта)

Картопля: Не кажу, що головна я, але ви самі судіть.

Хоч один-єдиний тиждень ви без мене уявіть.

Я і в будні, я і в свята – люблять мене люди.

Ну, скажіть, який той борщ без картоплі буде?

Чи пюре, а чи в мундирі, чи в горщику, чи на грилі…

Пам’ятайте істину таку: картопелька завжди всім до смаку!  

(Автор вірша Віра Іванюта)

Огірок:  А зелені огірки всі вживають залюбки.

Нас шанують не даремно: дух наш свіжий і приємний

на канапці і в салаті. Ми і в будень, і на святі.

(Автор вірша Віра Паронова)

Помідор: Що ж то огірок? – вода! Як немає – не біда.

Помідор – кругленький, має щічки червоненькі.

До смаку я в кожній страві. Роблять соки і приправи.

Соус, борщик і салат люди з радістю їдять.

(Автор вірша Віра Паронова)

Цибуля: На цибулю нарікають, що до сліз я допікаю.

Вибачте, та я не винна, бо я лікарська рослина.

Соком з медом почастую і здоров’я подарую!

(Автор вірша Віра Паронова)

Часник: Часничок я білозубий. Ви не бійтесь мене, люди!

Хоч гіркий я – та корисний. Всім мене потрібно їсти.

Хто мій зуб з’їдає сміло, буде мати зуби білі!                                

(Автор вірша Віра Паронова)

Диня: Кожен знає: жовта диня на городі господиня.

Я солодка, соковита. Покуштуй – не схочеш пити!                          

(Автор вірша Віра Паронова)

Кабачок: Продовгувате тіло, гладесенький бочок.

Упізнали мене, друзі? Так, я – кабачок.

Гарбузові – близький родич. Поруч росту на городі.

Наші квіти і листки, немов брати-близнюки.

Чи великим, чи малим, не їдять мене сирим.

А смаженим, у сметані, в роті кожного я тану.                             

(Автор вірша Віра Іванюта)

Квасоля: Я повзу, немов змія, на високу тичку.

Бачу моркву і часник і буряка гичку.

Бур’яни вас обсідають, а на тичці – воля…

Як принцеса я на троні. Звуть мене – квасоля.

Старші люди мене варять, часто їдять, дуже хвалять.

Я повертаю пам’ять їм. Це давно відомо всім.                       

(Автор вірша Віра Іванюта)

Петрушка: Я всім овочам подружка, а зовуть мене – петрушка.

Я і в супі, і в салаті. Люблять мене в кожній хаті.

Я смачна і вітамінна. І на святі неодмінно

стіл святковий прикрашаю, зеленню гостей вражаю.             

(Автор вірша Віра Іванюта)

Кріп: Ну, який салат без кропу? І без кропу юшка?

Навіть якщо буде в ній зелена петрушка?!

Люди солять залюбки помідори й огірки.

Зелень мою і насіння додають всі неодмінно.

Я розкішний, кучерявий. Я присутній в різних стравах.

Стравам додаю смаку – маю вдачу я таку!                                   

(Автор вірша Віра Іванюта)                               

Перець: Паприка – в Болгарії, перець – в Україні,

у нагоді стану я кожній господині.

Червоний, чорний і духмяний

я у печені й рибі пряній, у курці гриль і в шашликах,

в супі харчо і в огірках.

плоди – в салат шаткують, рисом з м’ясом фарширують.

Дух мій і носі всім лоскоче: скуштувати кожен хоче.                  

(Автор вірша Віра Іванюта)

Баклажан: Баклажан я гарний, синій виріс тут, на Україні.

І шматочками, і лечо, і квашений з часничком,

і дорослим, і малечі – всім смакую за столом.

А крученики – то диво! Все смачне з мене й красиве!          

(Автор вірша Віра Іванюта)

Салат: Я – салат одеський кучерявий – смачна і корисна дуже страва.

До ковбаски й бутербродів подають мене.

Почуваюсь, як на святі, я – салат в салаті,

на столі, коли зима мине!                                                             

(Автор вірша Віра Іванюта)

Редиска: Кажуть, що гірка я, не солодша хріну.

Цю свою властивість ніде не подіну.

Хоч я й справді гіркувата, все ж бажаючих багато 

ранньою весною поласувати мною!                                               

(Автор вірша Віра Іванюта)                         

Гарбуз: Не сваріться, любі, годі! Я - найстарший на городі!

Я – великий і бокастий, жовтогрудий і смугастий.

Я – чудовий дар осінній з гарним і смачним насінням.

Хто їсть кашу гарбузову, буде сильним і здоровим!                    

(Автор вірша Віра Паронова)

Осінь:  Любі друзі! Скажу вам по секрету: насправді, всі герої суперечки дуже важливі. Щоб рости здоровими і дужими, треба їсти різні овочі і фрукти, ягоди, виноград, горіхи, зелень, квасолю, горох, кукурудзу, пити соки.

1- й учень: Осінь така мила! Осінь славна! Осінь завітала до нас із гостинцями. Осінь багата, осінь чарівна!..

 2-й учень: Осінь незбагненна, дивна, загадкова. І така прекрасна, і така чудова!

(Входить Цукерка.)

 Буряк: Привіт, небого!

 Цукерка: Небого?! Яка я тобі небога? Ти поглянь на мене! Сукня моя новенька, блискуча. Я красива і солодка. Моє житло – охайна картонна коробочка. А ти? Ти поглянь на себе! Живеш у землі під вітрами і дощами, палючим сонцем. Завжди такий брудний і чубатий… Не знаю я таких родичів! (Відвертається з гонором)

Диня:  А все ж , Цукерко, ви родичі! Столовий Буряк – двоюрідний брат твого батька –Цукрового Буряка.

Цукерка: (Здивовано) Мій батько  - Цукровий Буряк?

Диня:  Саме так! З цукрових буряків на цукровому заводі виготовляють цукор, а вже з нього на кондитерській фабриці виготовляють і вас – смачні цукерки. Так що, це –твій дядько. Не цурайся свого роду!

Цукерка: Я й не знала! Спасибі вам, тіточко, що повідомили мені цю новину! (до Буряка) Вибачте, дядечку, мою нечемність і передайте привіт  усім нашим родичам.

Буряк: Дякую, передам. Добре, що ти зрозуміла свою помилку, бо хто цурається свого роду, того й люди не поважають!

(Всі овочі танцюють вальс дружби. По закінченні танцю сходять зі сцени. На сцену виходять волошки та колосочки )

1-й колосок:  Знаю, чули, любі друзі, ви не раз такі слова: «Хліб потрібно шанувати! Хліб – усьому голова!» Коровай, калач і здоба – наш достаток на столі. Хліб - дарунок хлібороба, труд його біля землі!

2 – й колосок: Хліборобська праця, друзі, нелегка і клопітка, та ростуть у нас щороку ярина й озимина. Ген хліба шумлять у полі… Де початок їм, де край? Подивіться, на роздоллі достигає урожай!

1-а волошка: І наліво, і направо, аж до обрію лани.

Колоски рясні, тужаві, тихо шепчуться вони.

 2-а волошка: Додолу гнуться під вагою на легенькім вітерці.

Колосок зімнеш рукою – повно зерна у руці.

3-а волошка: Тож усі радіють люди: гарний видавсь урожай.

В нас достаток повний буде, буде щедрий коровай

3-й колосок: Коли скосять пшениченьку яру, вас, волошки, візьмемо у пару.

Наші милі квітоньки – волошки.  ми із вами потанцюєм трошки!

(Колосочки і волошки танцюють таночок. В кінці танцю виходить дівчинка в українському вбранні із короваєм. Кланяється і кладе його на стіл.)

4-й колосок: Любі друзі! Як їсте ви паляниці, калачі смачні їсте,

не забудьте уклониться хліборобові за те!

4-а волошка: Спасибі хліборобам працьовитим за їхній труд великий, нелегкий.

Всі колосочки і волошки: Сьогодні дружно всі дорослі й діти шлють хліборобам свій привіт палкий!

(Всі діти заходять на сцену.)

1-а учениця: Потемніли крони сосон, тихо сіються дощі,

оголила тепла осінь і дерева, і кущі!

І тепер здаля помітні гнізд воронячих шапки.

Зникли птахи перелітні – гуси, ластівки, шпаки

(Всі співають пісню Т.Попатенко на сл. М. Івенсен «Шпачок прощається»)

2-а учениця:  Журавлі летять, курличуть, шлють останнє «Прощавай».

Літечко з собою кличуть, забирають в теплий край!

3-й учень: Летять листки пожовклі і зів’ялі, летять до ніг і сумно шелестять.

Затих гайок і верби кучеряві пташиним співом вже не гомонять.

А ниточки ясні срібноволосі шепочуть тихо: «Осінь, осінь, осінь!...»

3-я учениця: Летять листки і скрізь так непривітно. Заснув гайок і нивка вже не та.

Колишеться вітрець одноманітно. І між стернею бродить самота.

А ниточки ясні, срібноволосі шепочуть тихо: «Осінь, осінь, осінь!..»

4-й учень: Щедра осінь і багата, з подарунками прийшла.

То ж дозволь нам запитати, що ти, осінь, принесла?

Осінь:  Я принесла вам калини червоне намисто, пишний коровай та листячко

барвисте.

( Всі діти співають пісню «Осінь наступила» )

Учителька: Ось і закінчилось наше свято! Цікаве і талантами багате. До нових зустрічей!