Сценарій свята - конкурсу читців поезій Т. Г. Шевченка «Вінок Шевченкові сплітаємо із віршів»

КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИЙ КОМПЛЕКС   «ЗАГАЛЬНООСВІТНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД-

ДОШКІЛЬНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД» № 24 »

КАМ'ЯНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

 

Сценарій свята - конкурсу читців поезій Т. Г. Шевченка

«Вінок Шевченкові сплітаємо із віршів»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Сценарій розробила  Орел О. С.

вчитель української мови та літератури

 

 

 

                                                         м. Кам’янське

2018

 (Звучить мелодія пісні на вірші Т.Шевченка )

На сцену виходить ведуча із хлібом- сіллю та свічкою пам’яті.

Ведуча1     

          В історії кожного народу, серед її великих творців є поети, імена яких оповиті невмирущою любов’ю і славою. Таким поетом для українського народу є Тарас Шевченко. Справедливо, що Великого Кобзаря вважають народним пророком. Адже не одне покоління українців формує свої світогляди на його творах. Славетний Кобзар хотів бачити Україну вільною і незалежною, хотів справедливості та добробуту для нащадків, прагнув, щоб Україна була визнана усіма державами світу як могутня Європейська держава.

        Тарас Григорович Шевченко народився ранньою весною, коли природа чекає легкості вітру, тепла, сонця…

Щовесни, коли тануть сніги,

І на рясті просягає веселка,

Повні сил і живої снаги,

Ми вшановуєм  пам’ять Шевченка.

 

Ведучий 2 (фоново звучить тиха українська мелодія (кобза)).  

         Доброго дня, шановні  гості, дорогі учні, друзі! Раді вітати вас на святі, присвяченому  Тарасу Григоровичу Шевченку -  Великому Кобзарю,  національному пророку, Титану українства .

             Сьогодні ми зібралися, щоб глибше пізнати і відчути  чудові неперевершені поезії Т.Г.Шевченка. Він є гордістю українського народу, його славою. Ця людина знана в усіх куточках світу, а твори його відомі кожному серцю. Проте доля його була драматичною.

           До скасування кріпацтва поет не дожив лише кілька місяців. Але залишив нам у спадок полум’яне слово, яке вічно житиме у серцях сім’ї вільної, нової.

Шевченківські теми вічні, тому в історії світової культури він посідає особливе місце. У 26 років зовсім молодою людиною він став автором збірки «Кобзар», якій судилося безсмертя.

    

Ведуча 1 Сьогодні ми вшановуємо пам’ять  славного сина України, генія нашого народу  і даруємо йому вінок із неповторних безсмертних творів.  

 

 Ведучий 2 Шановні гості, дорогі учасники, вельмишановне журі! Дозвольте розпочати  літературне свято – конкурс «Вінок Шевченкові сплітаємо із віршів». Кожен учасник нашої конкурсної програми декламуватиме свій улюблений вірш Т. Г. Шевченка і влітатиме його у символічний вінок вдячності  та вічної шани нашому Пророку.

Ведуча 1 Увага! Увага! Увага! Ми розпочинаємо конкурс на кращого читця поезій Т. Г. Шевченка Тож запрошуємо наших учасників.

( Під запис пісні виходять  всі учасники  конкурсу.  В конкурсі беруть участь  учні 5-6 класів).

          Сьогодні у святі – конкурсі «Вінок Шевченкові сплітаємо із віршів»  беруть участь ____  учнів  5-6 класів. Наші учасники  - справжні поціновувачі   та  знавці  поетичного слова та невмирущого голосу  Великого Кобзаря.  Відповідальність сьогодні на них неабияка, тим паче, що й конкурс  в нас не такий собі, а – шевченківський!  Отже,  підтримайте конкурсантів щирими посмішками та дружніми оплесками!

А визначати рівень майстерності виконання поезій та акторське мистецтво наших конкурсантів буде вельмишановне журі у складі:

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Читці ( Валєєва М)

Є в році день один ─ його святкуєм ми,

Зібравшись у братерські кола,

Щоб промінь ще додать у лютий час пітьми

Поетові до ореола.

І скрізь, де ще живуть України сини,

Незрадливі народу діти,

Те свято справити заходяться вони,

Щоб разом плакати й радіти.

І смуток свій несуть за скривджених людей,

І віру в кращий час приносять.

І пісня голосна, як наш народ смутна

Гуде в мелодії чудовній:

У тонах жалібних розказує вона

Про наші болі невимовні.

А там промова знов у пишній похвалі

Тараса гучно прославляє;

І чується тоді, що знов він на землі

І тихим словом промовляє:

 

2. «Мені однаково, що бучно так мені( Сердюк Д.)

Ви спомин правите щороку;

Мені однаково, що в честь мою пісні

Складаєте в хвалу високу;

Однаковісінько було б мені й тоді,

Як би були мене й забули, ─

Але я радий тим, що у такій біді

Ви ще душею не поснули.

Я радий тим, що в вас любов пережила

Часи страшної безнадії;

Нехай же й вам  за те моя хвала,

Що в вас живі чуття святії.

О, бережіть її, ту чистую любов,

До обездоленого люду!

Я задля його жив і кайдани знайшов,

Його й на небі не забуду.

Любіть же ви його, працюйте, бороніть

Від темряви, що душу в’яже.

Довічная любов ─ то мій вам заповіт,

А та любов вам шлях покаже».

 

5-А _____________________________________________

 

За сценою (голос ведучого)

Наша дума, наша пісня не вмре, не загине.

От де, люди, наша слава, слава України.

Без золота, без каменю, без хитрої мови,

А голосна і правдива, мов Господа слово.  (Т. Шевченко)

 

Ведуча1

Виходить  на сцену з Кобзарем у руках

(На фоні тихенького співу «Думи мої, думи мої…»)

Відкриває Кобзар

……….Возвеличу

Малих отих рабів німих!

А на сторожі коло їх

Поставлю слово.

Наче читає із Кобзар.

Пісня продовжує звучати

Учітеся, брати мої,

Думайте, читайте,

І чужому научайтесь,

Свого не цурайтесь.

Обніміте ж, брати мої,

Найменшого брата –

Нехай мати усміхнеться,

Заплакана мати.

І світ ясний, невечерній,

Новий засіяє...

Обніміться ж, брати мої,

Молю вас, благаю!  (Т. Шевченко)

 

5-Б_______________________________________________________

В українському строю, виходить, пригортаючи «Кобзар» до грудей.

Маленька україночка( Дікос М.)

 

Ти могутньою рукою

В моє серце молодеє

Уложив на віки вічні все хорошеє, святеє.

Прочитавши твої думи,

Моє серце стрепенулось

Та до рідної країни

Щиро, чоло пригорнулось.

Ти навчив мене кохати

Україну, нашу мати,

Вивчив волю шанувати,

Правди в світові шукати.

І останнє слово

В душу глибоко запало, –

Вірю, вірю, мій Учитель,

Що воно там не пропало.

 

Ведучий 2

 Вплетімо у вінок Великому Кобзарю його могутнє слово, його щиру віру, його любов до ближнього. Давайте всі разом згадаємо вирази Т. Г. Шевченка, що стали крилатими, тобто афоризми.

 

1.Не дай спати ходячому, серцем замирати  і гнилою колодою по світу валятись, а дай жити, серцем жити і людей любити.

 

2. Любітеся, брати мої,

Україну любіте

І за неї, безталанну,

Господа моліте («В казематі 1847 р.).

 

3.Свою Україну любіть,                          

Любіть її... Во время люте,

В остатню тяжкую минуту

За неї Господа моліть («В казематі» 1847р.)

 

4.Наша дума, наша пісня

Не вмре, не загине

От де, люде, наша слава,

Слава України! («До Основ'яненка» 1840 р.).

 

5. Я так її, я так люблю мою Україну убогу, що проклену святого Бога, за неї душу погублю!

 

6. І на оновленій землі

Врага не буде, супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люде на землі.

 

6 А  клас

6 Б  клас

Ведуча1

А поки наше журі плідно працює та підбиває підсумки конкурсу читців, (а завдання в них дуже нелегке), пропоную вашій увазі цікаву гру …..

 

Слово  журі.  Визначення  переможців.

Церемонія нагородження переможців.

 

Ведучий 2

Доки зорі в небі сяють,

Доки люде будуть жить,

Доки квіти розцвітають,

Будеш сонцем нам світить.

Сіяв зерна правди й згоди,

Співом з сна будив нарід:

Слава велетню свободи,

Вічна слава з роду в рід…

 

Разом вигукують слова: «Кобзареве слово вічне!»

 

Ведуча 1

Отож, читайте  і перечитуйте Шевченкове слово, вивчайте його творчість, станьте гідними його заповідей і мрій! Щиро дякуємо учасникам за участь, а гостям – за увагу!