Сценарій свята "Андріївські вечорниці"

Сценарій Андріївських вечорниць

Дія 1.

 Господиня: Просим всіх у нашу хату,

Превелику, пребагату.

Від зірниці до зірниці

Хай лунають вечорниці.

 

 Господар: Гей, на наших вечорницях,

Хто сумний – розвеселиться,

Співи, танці, небилиці –

Гарні будуть вечорниці!

 

Господиня:  Галю, йди готуй вечерю!

 

Галя: Стривайте, мамо, спочатку погуляю, женишки настигли. Вздовж вулиці подивлюся, поцілуюсь раз із милим та раз обіймуся.

 

(Співає пісню «В кінці греблі шумлять верби»).

 

Петро: Добрий вечір, дівчино, куди йдеш?

Скажи мені правдоньку, де живеш?

 

Галя: Он там моя хатонька край води,

З високого дерева, з лободи.

 

Петро: Чи будеш зі мною гуляти?

 

Галя: У городі бузина перерубленая, відчепися, ти поганий – я зарученая.

 

Петро: Ой, одна дівка задавалася, з помийниці умивалася.

 

(Галя повертається і втікає  від хлопця.)

 

Дія 2.

 

Господиня: Чого, доню, засумувала так? Всіх хлопців відженеш, як будеш такою.

 

Галя: То так.. і сама не знаю, мамо, сумно чогось, і  неспокійно мені сьогодні. До всіх хлопців мені байдуже, тільки б один не обминув.

 

Господиня: Не сумуй, Галинко, то просто вечір такий таємничий і місяць он як ясно світить.

 

Господар: Ой, людоньки добрі! Добре моєму кумові Івану. Має три сини, а от я маю одну Галю і тільки би співала, тай на вечорниці бігала, а по господарству нічого не помагає. Іванові сини і поле зорають, і сіно скосять, і дров нарубають, а моя все біля дзеркала крутиться. Та я через свою Галю мусив столяром стати, щоб придане їй наготувати: скриню, двері, стола, лавку і дай Боже дождати колисочку змайструвати.

 

Господиня: Все буде гаразд, Галю. Може той один і не обмине. Петро дуже на тебе задивляється, такий поважний, багатий.

 

Галя: Ой, мамо, і не говоріть мені про нього. От дівчата вже йдуть.

 

(Заходять дівчата. Співають пісню «Цвіте терен»).

 

Дівчина 1: Слава Богу вашій хаті!

 

Дівчина 2: Добрий вечір, тітонько, чи можна у вашу хату?

 

Господиня: Слава навіки. Заходьте дівчата. Сідайте. Зараз вареників на всіх наліпимо, може ще гості будуть.

 

Дівчина 3: А, може, й хлопці: Валентин, Василь, Роман, Тімур, Олег…Петро.

 

Галя: Петро, Петро, а я  - Романа люблю.

 

Дівчина 2: Ох, дівчата, якби то знати, хто той суджений! Хоч би краєчком ока глянути.

 

Господиня: А чом би й ні. І не тільки краєчком. Сьогодні ж Андрія. Знаєте, дівчата, всі ворожіння в цей вечір починалися з ночі. Давайте попросимо Андрія.

 

Дівчата (всі разом): Андрію, Андрію, на тебе я надіюсь. Хочемо  долю свою знати, просимо тебе помагати.

 

Господиня: Ось скуштуєте цих вареників і дізнаєтеся, ким буде ваш суджений.

 

( Господиня  пригощає дівчат варениками).

 

Дівчина 1:  А у мене вареник із сиром!

Буду з чоловіком жити у злагоді та мирі!

 

Дівчина 2: У мене вареник із сіллю. Що це означає?

 

Господиня: Будеш жити в достатку. Не будеш несолоно їсти.

 

Дівчина 3: А мій із соломою. А це що значить?

 

Господиня: Будеш солом’яною вдовою.

 

Дівчина 4 : А мій вареник із монетою.

 

Господиня: Багатою будеш.

 

Дівчина 5: А мій – із обручкою.

 

Господиня: Заміж скоро вийдеш. А щоб дізнатися ім’я хлопця – судженого, порібно підійти до першого незнайомого чоловіка і під будь – яким приводом запитати, як його звати. Таке й буде ім’я чоловіка (дівчата питають в залі).

А тепер скиньте по чобітку, розкрутіть його із заплющеними очима, киньте. Де носик – там і милий.

 

Галя : Святий Андрію, святий Андрію, на тебе єдиного маю надію.

Скажи мені нині, дорогий Андрію, звідки я маю чекати надію.

 

Господиня: А зараз простелимо доріжку чобітьми. Першою вийде заміж Галя, другою…, третьою…, інші – будуть дружками.

 

Дівчина 1: А де ж наші хлопці?

 

Дія 3.

 

Хопець 1:  Ось тут зачекаємо , ще не всі зібралися.

 

Хлопець 2 : А хто з дівчат за отамана цього року?

 

Хлопець 3: Ксеня.

 

Хлопець 4: Знову вона? Слухай, Валентине! Ти  - отаман, вона – отаман!

То ви б, може того… ну, може, обкрутимо вас.

 

Хлопець 5: І вам добре, і нам легше!

 

Хопець 1: Я й без тебе знаю, що мені робити. А чим то ми для тебе такі тяжкі?

 

Хлопець 2: Та ти ще нічого, а Ксеня – то крута дуже. Не дівка, а генерал.

 

Хлопець 3 : А йому б таку, щоб слова проти не сказала.

 

Хлопець 4: Ксеня порядок любить!

 

Хопець 5: А йому порядок, як кістка в горлі.

 

(Хлопці стукають в двері).

 

Хлопець 1: Пустіть до хати.

 

Дівчина 1: Гарненько попросіть.

( Хлопці знову стукають).

 

Дівчина 2: Агов, хто такий?

 

Хлопець 2: Пес рябий, баран крутий, ведмідь клишоногий. Пустіть до хати.

 

Дівчина 3: Не пустимо в хату, бо вас багато.

 

Хлопець 3: Пустіть ліпше, бо буде гірше.

 

Дівчина 4: Ми як візьмемо рогатини, насадимо ваші спини.

 

Хлопець 4: Дівчаточка – голуб’яточка, та ми ж прийшли миритися.

 

 Дівчина 5: А звідкіль це ви йдете?

 

Хлопець 5: Ой, дайте води напитися, бо так хочемо їсти, що аж духу нема.

 

Дівчина 1: Що ти таке говориш! Краще ось що нам скажи, що ви робите вмієте?

 

Хлопець 1: Можемо ложку змайструвати, ще й затанцювати, а як буде ваша

ласка, то ще й жартувати.

 

Господар: О, то це добре діло! Заходьте й жартуйте!

 

(Співають «Добрий вечір тобі…»)

 

(Дівчата впускають хлопців, співають по черзі).

 

Дівчина 1: Полюбила гультяя – така доля моя,

Я ж думала кучерявий, в нього чуба нема.

 

Хлопець 1: По дорозі жук – жук, по дорозі чорний,

Подивися,дівчинонько, який я моторний.

 

Хлопець 2: Галю, Галю, чорнобрива, чому в тебе очі криво?

 

Дівчина 2: Я на тебе подивилась – тай  брівонька іскривилась.

 

Дівчина 3: Але ж ти , Петро, дурний.

 

Хлопець 3: Зате я високий.

 

Дівчина 3: Ти ,напевно, ще й сліпий?

 

Хлопець 3: Зате кароокий.

 

Дівчина 4: Я з тобою не танцюю, а лишень – но мучусь.

 

Хлопець 4: Танцювати не навчився, зате довго кручусь.

 

Дівчина 5: Сяк – так до вечора буду жить,

А ввечері мій миленький прибіжить.

 

Хлопець 5: Брешеш, дівчино, брешеш,

До вечора на вулицю чешеш.

 

Галя : Та годі вам сперечатися! Краще пригостіть хлопців варениками. Але спочатку нехай пісню заспівають.

 

(Хлопці співають пісню «Із сиром пироги…»)

 

Господиня: А зараз ворожба для хлопців. Оце вам тарілки, оце вам перстені. Наливайте воду і губами дістаньте перстень з тарілки. Хто швидше.

 

Галя: Дівчата, а давайте погадаємо ще на тарілках: під тарілку кладеться лялька, перстень, ключ, мірт. Давайте, я це все під тарілки покладу, а ви не підглядайте. А тепер підходьте  і вгадуйте свою  долю.

 

(Мірт – ще походиш в дівчатах, лялька – зрадить милий, ключ – бути тобі господинею, перстень – скоро весілля).

 

Дівчата (всі разом): Сонце заходить, а калита сходить. (3 рази)

(Господиня виносить калиту).

 

Дівчина 1: Калита наша, он тобі каша, а нам дай краси й сили, щоб ми на світі довго жили.

 

Дівчина 2 : Оце так калита!Славна та ясна, на весь світ прекрасне!

 

Дівчина 3: Ой, калита, калита, із чого ти вилита.

 

Дівчина 4: Ой, із жита сповита, ой, я сонцем полита, для красного цвіту по білому світу.

 

Хлопець 1: Давайте її прив’яжемо й будемо кусати.

(Прив’язує калиту, інший хлопець виносить і кладе посеред хати навхрест коцюбу і лопату).

Хто перший до калити – сонця поїде?

 

Хлопець 2: Дозвольте мені.

 

Хлопець 1: Тоді витанцюй собі коня. Танцюємо від порога. Хто зачепить чи помилиться в танці, того в саджу вимажу. Гарно вискакує. Сідлай тепер коня…

( Хлопець сідає на коцюбу, мов на коня, і їде до калити).

 

Хлопець 2: Їду, їду калиту кусати.

 

Хлопець 1: А я буду сажею писати.

 

Хлопець2: Писнеш  чи ні, а я на білому коні й калита мені (підстрибує і кусає калиту).

 

Хлопець 1: Смачна калита, вкусив так, що аж дума сонцем запалала.

(Інший хлопець бере коцюбу та їде )

 

Хлопець 3: Діду, діду, калиту кусати їду!

 

Хлопець 1: Звідки ти?

 

Хлопець 3: З Халитви!

 

Хлопець 1: Чого хочеш?

 

Хлопець 3: Калити.

 

Хлопець 1: А не боїшся чорноти?

 

Хлопець 3: Ні, не боюся.

 

Хлопець 1: Тоді присядь.

(Не подумавши, сідає, порушивши правила гри, його Калитинський маже мажою).

 

Хлопець 4: Ще я калиту кусати спробую(танцює і збивається з ритму).

 

Галя: Та він танцює, як ведмідь у решеті.

 

Хлопець 1: Бачу, що ти до танцю не гаразд ( вимазує сажею).

 

Хлопець 5: Їду, їду калиту кусати.

 

Хлопець 1: А чи будеш слово казати?

 

Хлопець 5: Буду.

 

Хлопець 1:  У світі що найсильніше?

 

Хлопець 5: Вода.

 

Хлопець 1:  Що у світі найпрудкіше?

 

Хлопець 5: Світло.

 

Хлопець 1: Скільки у небі зір?

 

Хлопець 5: Як у морі піску.

 

Хлопець 1: скільки у морі піску?

 

Хлопець 5: Як на землі трави.

 

Хлопець 1: Скільки на землі трави?

 

Хлопець 5: Як проміння у сонця.

 

Хлопець 1: Скільки проміння у сонця?

 

Хлопець 5: Як в людини думок.

 

(Підстрибує і кусає калиту. Господиня знімає калиту і ділить між усіма присутніми).

 

Дія 4.

 

Дядько: Добрий вечір вашій хаті. Як у вас весело! А чи не бачили моєї жінки?

(Молодиця ховається за сценою).

 

Господиня: Не бачили!

 

Галя: Не було її тут!

 

Хлопець 1: Ми її не знаємо. А яка ваша жінка?

 

Дядько: Моя жінка знакомита, задрипана ззаду свита,

І на ногу налягає, і на плечах горбик має.

І на носі така булька, як за десять грошей кулька

Ззаду свита з реп’яхами – ото жінка моя сама!

 

Молодиця: А щоб тебе грім побив, п’янице нещасний!  І тут мене знайшов!

А щоб тобі язик відсох. Таке на мене наговорюєш!

Чи ти сватав мене вночі? Чи вилізли тобі очі?

Було сватати удень – розпитатися людей,

Наші люди не татари, усе б тобі розказали.

Де у мене горбик, де у мене булька,

Що в людей хлоп, як хлоп, а в мене -  свистулька.

 

Дядько: Жінко, не казися! Сідай та й мене запроси.

 

Хлопець 1: От же чортів дядько. Жодних вечорниць не пропустить.

 

Дядько: Та хіба ж це вечорниці? Ось колись були вечорниці: по всьому селі пісні було чути та музики, усмішки розповідали, де ви тепер їх знаєте.

 

Хлопець 2: Знаємо, дядько, не гризіться. Ось послухайте гумореску:

Це було позаторік та на нашім ринку –

Хтів купити чоловік кабанця чи свинку.

Нелегке це діло – нешкодливе щоб було, і щоб добре їло.

І нарешті підібрав:  О! Які хороші!

Гаманець мерщій дістав, став платити гроші.

•          А з якого ви села? Спитав молодиці.
•          Та йому відповіла:  - Я з села Мельниці.
•          Забирайте їх назад! – Буркнув незабаром, -

Я  Мельницьких поросят не візьму й задаром.

Тітка ближче підійшла:  - То ж назвіть причину?

•          А я з вашого села маю вже дружину!

 

Дівчина 1: І я знаю смішну історію:

Добра була мама  у дівульки Рити,

Не веліла доні навіть суп варити.

Чистячи картоплю, патраючи кури,

Можна зіпсувати з бісу манікюри.

В середу за Гриця вийшла заміж Рита,

А в суботу стала перший суп варити.

Курку у каструлю кинула з кишками,

Всипала картоплю разом з лушпайками…

А неділю рано Риту мати била: 

•          Ой нащо ж ти, доню, Гриця отруїла:

 

Господиня: Дівчата, а заспівайте щось, хай душа ласкою та добротою наповниться.

 

(Дівчата співають «Ой у вишневому саду»).

 

Хлопець 1: Дякуємо господині за теплу хату,

молодим дівчатам за стіл багатий.

Нехай на свята у вашій хаті

Буде що їсти й гостей багато!

 

Дівчина 1: Золотая зіронька мерехтить над хатою,

Хай ваша родинонька та буде багатою.

 

Дівчина 2: Щоб завжди на покуті сонечком хлібина,

І жила у злагоді вся ваша родина.

 

Дівчина 3: В вікна хай не стукає лихо зле з бідою,

А душа не вицвіте – буде молодою.

 

Дівчина 4: Хай же ваші діточки хворощів не знають,

Батькові та матері в домі помагають.

 

Дівчина 5: Щоб було довіку вам в хаті їсти й пити,

Щоб не розучилися ви людей любити!

 

 Всі співають колядку « Нова радість стала»