Сценарій свята Андріївські вечорниці "Я тобі Андрію..."

Мета: ознайомити учнів із національними традиціями святкування свята Андрія Первозваного у різних регіонах України; підвищити їх культурний і пізнавальний рівень; залучити учнів до активного вивчення культури рідного краю; вміти знаходити інформацію.

Обладнання: лавки, прядка, самотканні доріжки, вишиті рушники,  традиційний український посуд.

Ведуча: День святого Андрія Первозванного припадає на 13 грудня. Серед осінньо-зимових празників він найбільше виділяється поетичністю й неповторністю. Його іще називають у народі — Калита. Він вважається парубоцьким святом. Як ви пам'ятаєте, напередодні, себто 7 грудня, дівчата вже мали змогу відзначити обрядодіями свою покровительку — Катерину. Позаяк свято Андрія є логічним продовженням молодіжних ґуль, де юнаки і дівчата обирали одне одного для майбутнього подружнього життя.
Ведуча-історик: Уявіть собі подорож. Відвідувати будемо інший часовий вимір, ну хоч би 19 ст. Задля цього досить перевтілитися в наших прабабусь та прадідусів і піддивитися, як сааме їм вдавалос без телевізорів, дискотек, музичних центрів та комп’ютерів цікаво та весело проводити дозвілля?

Мати: Ой лишенько, що ж це я так забарилася, поки все повимітала, самій же ніколи в дзеркало глянути…..А зараз вже і почнуть люди сходитися…

Дівчата: Добрий вечір вам у хату.

Дівчина1: Добрий вечір, тітонько! Чи можна в вашу хату?

Мати: Заходьте дівчата, сідайте! Зараз вареників на всіх наліпимо. Може ще гості будуть…(Порається)

Галя: Давайте, дівчата, не роздягайтеся, побіжіть по воду. Принесіть її в роті і замісимо тісто на балабушки. Тільки на хлопців не звертайте уваги.

Ведуча-історик: Хочу сказати, що в ті часи на свято Андрія   ворожили.

1-а ведуча: Знаєте, дівчата,  всі ворожіння в цей вечір починалися з ночі, в яку народився один з апостолів Ісуса Христа – Андрій Первозванний.

2-а ведуча: Ну що, дівчата, наберемо водиці святої, дістанемо свічки.

(Дівчата наливають воду в миски, запалюють свічки)

1-а дівчина: Хто перший нареченого буде роздивлятися?

2-а дівчина: Я зараз.

1-а дівчина: Якого хочеш побачити? Білявого чи чорнявого?

2-а дівчина: Бачу, бачу, який красень!

3-я дівчина: Я знаю ворожбу зі стрічкою. Потрібно написати імена хлопців на стрічках. Покласти їх на край великої тарілки, запалити свічку. І до якої стрічки підпливе стрічка, такий і буде суджений.

4-а дівчина: А я знаю теж таке ворожіння. З клоччя роблять дві свічки і підпалюють. Якщо свічки згоряли рівномірно і прихилялися одна до одної, то це ознака щасливого шлюбу, а коли розхиляються – нещасливого.

5-а дівчина: Брали різні речі і кожну - під окрему тарілочку клали. Якщо під тарілкою буде

перстень -  скоро заміж вийде; 

квіточка -  ще дівуватиме;

мірта -  то незабаром її розлука з милим чекає;

лялька -  зрада від коханої людини;

купюра - означає великі гроші;

цукерка - солодке життя.

6-а дівчина: А ще так ворожили. Дівчина свій чобіт скидала та й із заплющеними очима його від себе кидала. Коли кидала, то стояти на одному місці мала. А інші дівчата дивилися, в який бік чобіт носком упав, то з цього боку й буде її наречений шукав.

7-а дівчина: Та ще на вулицю дівчата вибігають і першого зустрічного зупиняють, у нього ім'я питають. Вірять, що таке ім'я буде у майбутнього чоловіка. Досі дівчата на Андрія на підвіконні ставлять у воду гілочку вишні чи яблуні, або гілочку бузкову чи черемхову. Коли розквітне до Різдва, то буде ця дівчина щаслива.

1.               Брали книгу, задавали питання і загадували сторінку і рядок.
2.               Обручку підвішували на волосині, опускали в склянку, до половини наповнену водою, тричі стукали об дно. Піднімали до країв склянки, обручка на волосині оберталась, скільки разів вона дзенькне по склянці, визначали, в скільки років дівчина вийде заміж.
3.               Над тарілкою з водою трималася запалена свічка, віск з неї виливався у різні фігурки, які мали означати майбутнє.

4.               Під кожну з тарілок клалася обручка, носовичок чи копійка. Вибравши одну з тарілок, можна було дізнатись, як вийдеш заміж - з кохання, з розрахунку чи "по зальоту".
5.               Черевики переставлялися ланцюжком один за другим з найдальшого кутка кімнати до порога. Та дівчина, черевик якої переступить поріг першим, першою мала й заміж піти.
6.               Розкладалися на підлозі, а потім ми впускали до кімнати голодну собачку і мали встежити, чий пиріжок вона першим схопить, то мала вийти заміж.

Особливе місце на Андрія займає обрядова гра «Калита» («Калета») , в якій брали участь дівчата і хлопці. Дівчата збиралися разом і пекли Калиту - великий круглий корж із білого борошна. Кожна дівчина повинна була взяти участь у приготуванні Калити. Тісто місили всі по черзі, починаючи від найстаршої дівки і до наймолодшої дівчинки. Посередині коржа робили дірку.

В деяких етнографічних джерелах збереглися дані, що Калита, як правило, становила 35 см в діаметрі і 1,5 см товщини. Солодке з медом тісто пекли в печі і запікали так, щоб важко було відкусити. Зверху Калету намащували медом. Для виготовлення Калети брали «непочату воду» або ж воду, настояну на пахучих травах.

        На вечорницях, коли збиралася молодь разом, Калету за допомогою стрічки підвішували до стволока посередині хати, а потім стрибали, щоб вкусити. Після Калети брали горнятко з медом, на дно якого клали перстень. Хлопець мав дістати той перстень губами, але так, щоб не вмочити власного носа. Вважалося, якщо хлопець дістане і носа не вмочить - ожениться і буде щасливим.

 (Входить пан Калитинський з калитою і квачем. Дівчата тримають на мотузці підвішену калиту).

•                   Я, пан Калитинський, прошу пана Коцюбинського калиту кусати!

(Коцюбинський їде на коцюбі).

•                   Добрий вечір, пане Калитинський!
•                   Дорого здоров'я, пане Коцюбинський!
•                   Куди ідете?
•                   Іду калиту кусати.
•                   А я буду по писку писати!
•                   А я вкушу!
•                   А я писну!
•                   А я мазну!

А наша калита нам набила живота.

А тепер ми її з'їли і за пером полетіли.

А наша калита та й з маком і медом.

Йди до неї, кусай її, сторожа не бійся.

Кусай, кусай калиту, але не засмійся.

Йди до неї, кусай її ,і назад не вертайся,

(Знімає калиту і роздає всім учасникам порівну).

Хлопці: Агов, чи є хтось у цьому домі?

Дівчата: Заходьте, заходьте …

Хлопець2: Макітру вареників на стіл – підемо!

Дівчина 3: Та вже будуть вам вареники – їжте їх, хоч лусніть, тільки воду

дайте донести!

Хлопець 3: Ну що ж! Вважайте, що ви нас умовили. ( Тут дівчата ідуть

вареники ліпити, а тим часом хлопці спілкуються на дворі).

Хлопці: Дівчата! А чи готові ваші вареники? Почастуйте нас!

Мати: Зараз ми вас почастуємо.

(Співають пісню «А мій милий вареничків хоче».

Дівчата пригощають хлопців варениками)

(Усі разом співають пісню «Ти ж мене підманула»)

Кум. Батько:  Добрий вечір гостям! Ми з кумом на ярмарку були.

Кум.  Та й купили яблуньку.

А та яблунька садова,

Не що інше, як дівчина молода,

Дівчинонька чепурненька біля хати стояла,

Свою долю виглядала.

Тай нам, козакам, наморгала.

Учасники вечорниць із гостями співають українські народні пісні.