Сценарій свята до Дня козацтва

Про матеріал
Сценарій загальношкільного свята до Дня українського козацтва. Може стати у нагоді класним керівникам у роботі із учнями.
Перегляд файлу

 

         «КОЗАЦЬКА СЛАВА НЕ ВМРЕ, НЕ ЗАГИНЕ…»/сценарій загальношкільного світа до Дня українського козацтва/

             /звучить мелодія козацького маршу/

Ведучий:

        Шановні гості та всі присутні в цій залі! Дозвольте сьогодні поздоровити Вас з Днем Українського козацтва! Нехай вже давно минули дні Запорізької Січі, але козацтво існує, як живиться в кожній людині прагнення до вільного та незалежного життя.

     Ведучий:

   Сьогодні козак – не той, хто одягнений у вишиванку й шаровари. Козак – це передовсім воїн за духом, і воюватиме він тільки за честь і свободу. ШЛЯХЕТНІСТЬ, МУДРІСТЬ, ВІДВАГА – три основні прикмети козака: шляхетного не підкупиш, мудрого не обдуриш, мужнього не залякаєш!

      Ведучий:

   У глибині душі кожного українця живе козак: воїн, який нічого не боїться і за рідну землю без роздумів віддасть своє життя. Отже всіх ще раз вітаємо зі святом і бажаємо міцного козацького здоров'я, незламної волі до перемоги та патріотичного духу, який допоможе долати будь-які перешкоди!

      Ведучий:

    14 жовтня оголошено Днем українського козацтва та Збройних Сил України. Сьогодні великої ваги набуває відродження українського козацтва, бо це і відродження України.

     Це свято встановлене на честь Божої матері, яка зняла зі своєї голови білу хустку-покрову і розкинула її над людьми, що знаходились в церкві, одночасно молячись за їхнє спасіння і порятунок від біди. Саме ця її довга покрова і стала своєрідним оберегом України, символом її споконвічного прагнення до встановлення злагоди і миру між своїми та чужими землями. Для запорізьких козаків Покрова була заступницею у далеких походах. Під охороною Богоматері їм не страшні були ні морські стихії, ні злі ворожі сили. Зображення Богородиці завжди було на хрестах, які носили козаки. На Запоріжжі була церква святої Покрови, і запорозькі козаки вважали святу Покрову своєю покровителькою.

         / звучить мелодія молитви виходять діти із лампадками /

 

Покрова, матінка Покрова,

Ти вічна тиша вечорова,

Ти ніжний, лагідний світанок,

Кленового листка танок.

 

Он там яріє горобина,

І величава Катерина

Нам дорікає: «Діти, діти..»

І куполами тихо світить.

 

Усі ми під твоїм покровом, -

Свята земля, свята основа,

Хай буде радість, буде свято,

Бо ми живем, бо нас багато.

 

Козацька слава не погасне,

Як образ дорогий і ясний,

Як ніжний, лагідний світанок,

Кленового листка танок,

Як вічна тиша вечорова, -

Покрова, матінка Покрова.

 

Церква Покрови – Козацька святиня.

Дух, а не камінь в ній був головним.

Матір Ісуса – Січі Берегиня –

Вкрила народ свій Руном Світловим.

 

Церква Покрови – не страх, а бажання

Бути з Царицею Неба завжди.

Ліки давала вона від страждання,

Віру кріпила в боях і нужді.

 

 

 

 

Серце і розум людей очищала,

Душі робила широкими всім,

Хто не цурався її Покривала,

Хто прагнув жити у Царстві Святім.

 

                                  / пісня «Аве, Марія»/

 

Ведучий:

          Як відомо, людина нерозривно пов'язана з минулим свого народу, його історією, і сьогодні ми перегорнемо одну із сторінок нашого славного минулого.

Ведучий:

         Ми можемо пишатися тим, що Україна ніколи не поневолювала інші народи, а захищала себе від ворогів. Був час, коли всю нашу землю загарбали й поділили між собою сусідні держави. Нестерпно було жити українському народу в неволі. І почав він утікати в пониззя Дніпра, за пороги, де були дикі степи. Втікачі називали себе козаками, тобто вільними людьми. На островах, що лежали посеред бистрої Дніпрової води, вони заснували Запорізьку Січ.

 

/на сцені сидять біля багаття козаки, тихо звучить народна пісня/

 

                                      Інсценівка «Новобранець»

Ворожка. Куди йдеш, хлопче?

Хлопець. Тай сам не знаю. Іду кращої долі шукати.

Ворожка. Давай поворожу, всю правду скажу. Давай руку! Буде тобі, козаченьку, аж три доріженьки вкупі: перша – в Рим, друга – в Крим, а третя – на Запоріжжя. Щасти, козакові, Боже!

Хлопець. Піду, мабуть, на Запоріжжя. ( Звертається до отамана.) Прийміть до гурту! ( Низько кланяється, знявши шапку.)

Отаман. Хреститися вмієш?

Хлопець. Умію.

Отаман. «Отче наш» знаєш?

Хлопець. Знаю.

Отаман. Шаблю в руках тримати вмієш?

Хлопець. Умію.

Отаман. Закони козацькі сповняти будеш?

Хлопець. Буду.

Отаман. А гопак танцювати вмієш?

Хлопець. Вмію.

Отаман. Танцюй.

Хлопець танцює.

1-й козак. Одного разу зі мною трапилась дивовижна пригода.

2-й козак. Де? У шинку чи уві сні?

1-й козак. Ти що, з глузду з'їхав?... У бою! Пораненого з гармати майже в серце і ледь живого мене оточили татари…

3-й козак. Як же їм не поталанило!

1-й козак. Синку, не лізь поперед батька в пекло.

4-й козак. Що ж далі було?

1-й козак. Попив водички, перехрестився і до справи. Двох бусурман насадив на спис, трьох зарубав шаблею, чотирьох застрелив з пістоля…

5-й козак. Інші втекли?

1-й козак. Втекли… Аж п’яти виблискували!

6-й козак. А скільки всього було татар?

1-й козак. Троє.

6-й козак. А знищив дев'ятьох.

Козаки сміються

2-й козак. Таку байку вперше в житті чую.

3-й козак. … І не востаннє!

Козаки продовжують займатися своїми справами. Напівголосно виконують пісню « Засвіт встали козаченьки».

Ведучий 

        Серед запорозьких козаків не було сором'язливих чи фізично слабких чоловіків. Вони легко витримували спеку й холод, спрагу та голод.

Ведучий

         Запорожці досконало володіли зброєю, любили співати, танцювати, жартувати. А головне – це воля!

Ведучий

         Волю козаки цінували понад усе. Щохвилини зі зброєю в руках вони були готові виступити на її захист.

 

Ведучий 

          Щоб стати козаком, потрібно було відповідати п’яти умовам.

 

Ведучий

          Бути неодруженим, розмовляти українською мовою, присягнути на вірність, сповідувати православну віру, пройти випробування.

Ведучий 

          Спілкування українською мовою та православ’я були провідними умовами, які майже ніколи на порушувались. 

 

 Ведучі залишають сцену. Виходить парубок. Звертається до запорожців.

 

Парубок.  Здоровенькі були! Чи тут у козаки записують?

1-й козак.  І тобі не хворіти. А навіщо тобі козацтво?

Парубок.  Щоб захищати неньку Україну від «людоловів».

2-й козак.  Благородна мета.

3-й козак.  До церкви ходиш?

Парубок.  А як же! Я православної віри ( хреститься, цілує хрестик)

4-й козак. А хто твій батько?

Парубок.  Відставний старшина Максим Гармаш. А я його син, Іван.

4-й козак. Гармаш? Знаю такого. Стріляв з гармати краще, ніж я в дитинстві з рогатки.

Парубок.  Після важкого поранення батько залишив Січ, одружився, отримав землю. Утримує зимовник «Черкаський Брід» на Лугані.

4-й козак. Гармаш був завзятим воїном. Сподіваюсь, що син також стане гарним козаком.

5-й козак. Синку, розкажи про себе.

Парубок.  Я полюю з восьми літ, читаю звіра слід, ковальську справу добре знаю, у столярці досвід маю, до дівчат уже залицявся…

6-й козак. А кашу готувати доводилось?

Парубок.  Ні. Ще молодий, навчуся.

6-й козак. Так вчися. Ось тобі казанок, крупа. Звариш кашу – гукни. А ми підемо на курган за степом спостерігати.

      Козаки залишають сцену. Іван мовить: «Або пан, або пропав». Звучить фонограма пісні «Ой Морозе, Морозенку». Парубок розпалює багаття, лагодить казанок, висипає крупу, помішує кашу, знімає пробу, радісно мовить: «Їсти можна!». Кілька разів кричить: «Панове! Запрошую на вечерю!». Козаки не відкликаються.

Парубок.  Мабуть, не голодні! А я зранку нічого не їв.

 

         Насипає повну миску каші. З апетитом вечеряє. Повертаються козаки.

Парубок.  Панове, де ви були? Ваш наказ виконав. Смачна каша… була.

1-й козак.  Перший іспит Іван витримав. Кашу зварив. себе почастував, нам залишив.

Козаки сміються.

2-й козак.  Щоб стати справжнім козаком, учись, синку, військової справи, поважай січове товариство, наші звичаї та традиції.

3-й козак.  Сили набирайся, а то від вітру хитаєшся.

Парубок.  Помиляєшся, батьку! Господь здоровям та силою мене не обділив. Давай на руках боротись. Переможений буде завтра кашу варити.

3-й козак. Згоден!

        Під заохочувальні вигуки козаків борються на руках. Синок перемагає, батько в розпачі розводить руками.

Парубок.  Щасливий сьогодні у мене день. Я запам’ятаю його на все життя. Є привід заспівати гарну пісню. /виходять із сцени/

 

                  / пісня «Гей ви хлопці, козаченьки» /

 

Ведучий 

        Сьогодні ми з вами мандруємо козацькими стежками. Славна і багата історія нашого народу. Героїчну сторінку в неї вписали славні запорожці, степові рицарі, оборонці української землі. Тож згадаймо про козаків, які колись безкрайніми степами вітром літали, шаблями ворогів змітали, на чайках по Дніпру гуляли, Крим руйнували, в Стамбул завертали.

 

Ведучий

Пройшло все: одна слава зосталась і слава та не вмре, не поляже, про лицарство козацьке вам сьогодні розкаже. Розкаже вона і про Байду, П.Сагайдачного, гетьмана Богдана, грізного отамана І.Сірка.

 

Ведучий

 

        А ми пам'ятаймо

         Бої на Чорнім морі,                     І всім нагадаймо

         Гармати Жовтих Вод .                  Героїв у нашім роду.

         Забули вже портами                   Забули тугодуми,

         В Парижі та Москві                      Як воля січова

        Як шану віддавали                      Творила віщі думи

        Козацькій коругві.                       Збирала в кров слова.

        Забула вже Європа                     А ми заспіваймо,

        Ту силу молоду,                           Забути не даймо

        Що біля Конотопа                       А ми запам'ятаймо

        Розбила вщент орду.                   І всім нагадаймо,

        А ми заспіваймо,                         Що слава козацька жива!

 

Ведучий

        Гей, починалось все з дикого поля!

        Вільному – воля! Полеглим тополя!

        Мертві ганьби не ймуть.

        Та не раз усміхалась козакам доля!

Ведучий

        За дніпровими порогами, за південними дорогами,

        За степами, за широкими, наші прадіди жили.

        Мали Січ козацьку сильную, цінували волю вільную.

        Україну свою рідную як зіницю берегли.

Ведучий

        Було колись в Україні – ревіли гармати,

        Було колись запорожці – вміли панувати!

Ведучий

        Панували, добували і славу, і волю.

        Минулося… осталися могили на полі.

 

Ведучий

        Було колись добре жити, на тій Україні!..

        А згадаймо! Може, серце хоч трохи спочине.

 

Ведучий 

       Причинами виникнення козацтва були: польське панування, що змушувало селян втікати в степи від кріпацької неволі, та ще більшим лихом були набіги турків і татар на українській землі. В боротьбі проти турецької навали та свавілля польської шляхти український народ створив власне військо – козацтво. Втікачі селились за Дніпровими порогами і на острові Хортиця заклали першу Січ – фортецю. Козаки казали: Січ – мати, а Великий Луг – батько».

 

Ведучий 

       То хто ж вони – козаки? Це вільні люди. І постає в уяві образ сильних, мужніх і сміливих героїв, захисників рідної землі, православної віри. І через століття відчувається шелест козацьких знамен, брязкіт козацької зброї, стогін української землі від копит ординців, плач невільників і бій, як блискавка, як межа між життям і смертю.

                              /Відео про Запорізьку Січ/

 

Ведучий      

         Перша Січ закладена на острові Хортиця близько 1544 р. Її засновником став легендарний Байда – Вишневецький. Він перший вирішив покласти край турецьким нападам на Україну, зібравши під своїм керівництвом чимале військо, Байда організував сміливі походи в Крим, громив турецькі фортеці на чорному морі. Через зраду попав в полон до турецького султана, загинув мученицькою смертю.

Ведучий 

           Слава козаків була в їх ватажках. Крізь бурхливі століття пронесла до нас пам'ять славетні імена. Один з них - Петро Сагайдачний належав до найосвіченіших людей свого часу.

 

                                 / відео про Сагайдачного /

 

                   / пісня «Ой там на горі женці жнуть» /

 

Ведучий

 

         Ой, Хмельницький Богдане,

         Гетьмане славний!

         Добрий розум тобі дався,

         Що султана  і кримського хана ти відцурався.

 

   

 

           На сцену виходять мати і Богдан Хмельницький

Мати.

           Сину мій! Обрали тебе гетьманом не для забавки. Не гордуй тимчасовим твоїм обранням. Шануй старших себе, не обтяжуй підлеглих тобі людей більше того, що можуть нести на собі. Май рівну любов до всіх. Коли учиниш противно сьому, то всяк зло, котре останеться від тебе, нехай від усіх наших людей відвернеться, а впаде на твою голову.

Хмельницький .

             Ні! Не можемо зброї ми скласти та йти по домівках. А щоб осягнути мирне життя для краю нашого, щоб жити в безпеці за дітей і матерів наших,щоб бути господарем на своїй ниві, -  повинні ми у битві змусити ворогів облишити навіть думки про підкоронення нашого краю. Віднині ми неприступні і нескорені.

 

Ведучий

        Попід гору доріженька веде,

        Доріженькою отаманчик іде

        Отаманчик попереду іде,

        Козаченьків за собою веде.

        Марширують України сини

        І співають всі весело вони:

        Отамане, отаманчику наш!

        Веди, батьку, ти на ворога нас!

        Козаченьки марширують, ідуть,

        Нехай буде щаслива їм путь.

 

На сцену виходять козаки.

Хмельницький

       Та в нас поповнення!

       Чиї ж ви будете?

 

Козак   Ми – сини славного українського народу.

 

Ведучий    Ну що ж, будемо знайомі.

 

Козак Богдан

        Це я – козак Богдан

        У мене шапка і жупан,

        У мене самопал-рушниця

        І шабля рідная сестриця.

 

Козак Іван.

        А я – Іван пізній

        Бо пізно родився,

        Та з ворогом в Січі

        Не раз уже бився.

        У мене,Івана

        У мене спис калений,

        Знають ляхи польські

        Й турок нехрещений.

 

Козак Данило.

        Я – Данило

Козак Степан.

        Я – Степан

Козак Данило.

        В нас на двох – один жупан

        І одна гармата, -

Козак Степан.

        Буде ворог України

        Від нас лихо мати.

Козак Гаврило.

        Болять мене старі рани,

        Та болять ще й досі,

        А як ляха десь зачую

        То аж крутить в носі.

        Та так крутить! Та так крутить!

        Що не можу спати.

        Мушу тому пану-ляху голову відняти,

        А як скінчу ту роботу,

        То повеселюся,

        Бо я зроду сам Підкова –

        Гаврилом звуся.

 

Козак Тарас.

        Я на чайці у поході

        Не в одній бував пригоді

        В Цареграді і в Стамбулі:

        Турки труть ще й досі гулі,

        Бо в бою бував не раз

        України син – Тарас.

 

Козак Голота.

        А я козак – Голота

        Не боюся ні вогню, ні меча,

        Ні третього болота.

        Випиваю не раз горілки кварту,

        І  цілу ніч можу нести варту.

        Там, де козак Голота стоїть,

        Навіть муха не пролетить.

 

Козак Роман.

        А я – Козак Ромко

        Б'ю з пістоля громко

        І точно вціляю –

        Тверду руку маю.

 

 

Козак Онисько.

        Під моєю булавою

        Наклав турок головою,

        Наклав турок, наклав лях,

        Не один панисько,

        Бо не знає в бою страху

        Козачок Онисько.

 

               / Звучить пісня «Пісенька джури»»/

 

Ведучий

         Довго терпів наш народ неволю і гніт Польщі. Богдан Хмельницький очолив Національно-визвольну війну, саме йому судилося зіграти епохальну роль у нашій історії, відродити українську державу – Гетьманщину .

 

Ведучий

         Відгомоніли бурі і грози, пройшли століття і літа,

         А жаль стискає серце й досі, як Берестечко пригада.

         О, як летіла світом слава! Трощив панів народний гнів!

         Були вже Корсунь і Пилява, Блискучий Зборів, Київ, Львів.

 

Ведучий

         Богдане, Богдане ти живеш у згадках,

         Ми вклоняємось тобі від усіх нащадків

         Богдане, Богдане! Батьку наш гетьмане!

         Твоя слава на Вкраїні повік не зів»яне.

 

Ведучий

  Серед визначних вождів найяскравішою постаттю був Іван Сірко. 22 рази козаки обирали його кошовим отаманом. За своє військове життя Іван Сірко брав участь у 55 походах і завжди виходив переможцем. Сірка прозвали турки « Урус-шайтаном», тобто українським чортом. Пізніше Сірко очолив повстання проти царських воєвод. За це кошовий попав у царську немилість і був засланий у Сибір.

 

 

Ведучий

          Цар не любив Сірка та побоювався його. Але коли 300 тисяч турків перейшли Дунай і хмарою посунули на Україну, в цей час цар згадав про Сірка. Запорожці зажадали від Царського уряду повернення на Січ грози бусурманів. Цар змушений був поступитись. Сірко з військом запорожців, завдавши ворогам величезних втрат, визволив з неволі багатьох братів.

 

                                       / виходять козаки /

Козак 1. О, до нас прибув посланець Султана Мухамеда ІV.

Входить посланець, читає.

Посланець.

«Султан Мухамед ІV Запорозьким козакам…»

Я, Султан Мухамед,брат сонця і місяця,

Онук і намісник Божий, державець Царств

Македонського, Вавілонського, Єрусалимського,

Великого і малого Єгипту, Цар над царями,

Лицар, ніким не поборений вояка, не вступний

Оборонець гробу Ісуса Христа, пестун самого Бога,

Надія і утіха мусульман, острах і великий

Оборонець християн, наказую вам, запорозькі козаки!

З доброї волі піддатися мені без суперечки

І мене вашими наскоками не турбувати більше.

 

Козаки сміються

 

Отаман. Відписуй!

Писар.   «Запорозькі козаки турецькому султанові:

Отаман. 

            Ти – шайтан  Турецький, проклятого чорта брат і товариш, і самого Люципера секретар, який ти в чорта лицар? Не будеш ти годен синів християнських під собою мати. Твого війська не боїмось, землею і водою битимемось з тобою.

Запорожець 1.  Вавілонський ти кухар, Македонський Колесник;

Запорожець 2.   Єрусалимський броварник,Олександрійський козолуп;

Запорожець 3.   Великого і Малого Єгипту свинар, Вірменська свиня;

Запорожець 4.    Татарський сагайдак, Каменецький кат.

Запорожець 1.    Самого Гаспида онук, усього світу і півсвіту блазень, а нашого Бога дурень.

Писар.   Числа не знаємо, бо календаря не маємо.

                Місяць у небі, а рік у книзі, а день так, як у нас.

 

        Веселі та щасливі запорожці танцюють гопака.

 

                                   /   Пісня «Три тополі»/

 

Ведучий   Ще в сиву давнину люди знали про нерозривний зв'язок  минулого, сучасного і майбутнього.

Ведучий   Спогади про козацький період історії – жива вода для дерева життя українського народу.

Ведучий   Рідна ненька Україна вистраждала волю. І сьогодні  на східних рубежах нащадки славних козаків відстоюють волю і незалежність нашої держави.

Ведучий   Дай же, Боже,  віднині неньці-України  щасливую долю.

Ведучий   Щасливий  той народ, що має свою знаменну історію, але двічі щасливий той народ, який після тривалого небуття врешті-решт відкриває своє минуле, бо наша українська історія – це незбагненний шлях.

 

                /   Пісня «Ми козаки , нащадки України» /

 

Ведучий

Вже стільки закривавлених століть

Тебе, Вкраїно, імені лишали.

То ж встаньмо, браття, в цю врочисту мить,

Внесімо прапор вільної держави!

 

Ведучий

Степів таврійських і карпатських гір

З»єднався колір синій, жовтий.

Гей, недругам усім наперекір

Внесімо прапор вільної держави.

 

Ведучий

Ганьбив наш прапор хто хотів,

Його полотна в попелі лежали.

Але він знов, як день новий, розцвів.

Внесімо прапор вільної держави!

 

Ведучий

Повірмо в те, що нас вже не збороть,

І прислухаймося до минувшої козацької слави.

Хай будуть з нами Правда і Господь!

Внесімо прапор вільної держави!

 

/звучить гімн, всі встають, із задніх рядів розгортають Прапор України/

 

 

docx
Додано
2 листопада 2023
Переглядів
96
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку