Сценарій свята до Міжнародного дня рідної мови

Сценарій свята  до Міжнародного дня рідної мови

«Краща мова єднання – це українська!..»

Лунає пісня Наталії Бучинської «Краща мова єднання…»

        Сцена прикрашена квітами, рушниками.

 У центрі слова «О слово рідне, що без тебе я!».

 Лунають слова за сценою:

 

                   «Ну що б, здавалося, слова...

Слова та голос — більш нічого,

А серце б’ється — ожива,

Як їх почує!»

  

Згорають очі слів, згорають слів повіки.

Та є слова, що рвуть байдужий рот.

Це наше слово. Жить йому повіки.

Народ всевічний. Слово — наш народ.

 

 (Виходять ведучі - хлопчик і дівчинка в українських костюмах з хлібом і сіллю на вишитому рушнику)

Ведучий 1

Добрий день вам, добрі люди!
Хай вам щастя-доля буде,
Не на день і не на рік,
А на довгий-довгий вік.
 

Ведучий 2
Гостей дорогих ми вітаємо щиро,
Стрічаємо з хлібом, любов'ю і миром.
Для людей відкрита хата наша біла,
Тільки б жодна кривда в неї не забігла.
 

 

Ведучий 1: Мово! Пресвятая Богородице мого народу! З чорнозему, з любистку, м’яти, рясту, євшану-зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі й місяця народжена.

 

Ведучий 2: Мово! Мудра берегине, що не давала погаснути земному вогню роду нашого і тримала народ на небесному олімпі волелюбності, слави і гордого духу.

 

 

ВЕДУЧА  

Мова — це той інструмент, який єднає націю, народ в єдине ціле. Це великий скарб, який треба шанувати, берегти і розумно збагачувати.

ВЕДУЧА

 Ми переконані, що тут зібралися справжні українці, шанувальники рідного слова, знавці бездонної скарбниці нашого фольклору, української пісні.

 

ВЕДУЧА Тож запрошуємо всіх вас до нашої господи на хліб та сіль, на слово щире, на бесіду мудру, на свято української мови,яка є міцним корінням нашої вічно-живої культури.

 

Ведуча1 Яка прекрасна українська мова! Виплекана колоссям, землею, виспівана птахами, звеличена письменниками. Мова… Яка ти багатогранна, ніжна, чиста, як промінчики сонця, що яскравим сяйвом осипають землю добром, радістю, плодами.

 

Ведучий2 Ти квітуєш пелюстками слів у морозних думах полину, даєш поетові дужі крила, щоб міг піднятися у височінь, ученим ти відкриваєш мудрість людської душі. Ти повна сил, як кремезний дуб широколистий, тобі рости,  рости й не в’янути, бо у твоїм серці – «великого народу ніжна і замріяна душа»

Гімн українській мові (Відео №1)

Так багато різних мов існує в світі,

Знають добре навіть це маленькі діти.

Кожна кращою є для свого народу,

Богом українська дана в нагороду!

 

Всім гостям ми раді, хто повагу має,

До традицій наших й мову хто вивчає.

Тим, кому до українського байдуже,

Ми не подамо руки з тобою, друже!

 

Стань поруч і заспіваймо, брате,

Мову батьківську всім треба знати.

Мову держави, в якій живемо,

Прапор якої у світ несемо!

 

Хто б ти не був і якої віри,

Насамперед ти є українець!

Тож гідним будь України-неньки,

Мову козацьку люби серденьком!

 

Ти не будь в своїй державі яничаром,

Що несе Вкраїні лихо і покару.

Мову продає, що від дідів зосталась,

Віру віддає чужинцям на поталу.

 

Але станем ми пліч-о-пліч проти змови,

Занедбати не дамо своєї мови!

Всі ми патріоти неньки України,

В нас вона одна і мова в нас єдина!

 

 

Учениця

Коли до серця крадеться тривога,—

За долю України я боюсь,—

З молитвою звертаюся до Бога

І мовою вкраїнською молюсь.

Прошу для України в Бога щастя

І захисту для всіх її дітей.

А мова українська, мов причастя,

Теплом своїм торкається грудей...

О Боже мій, Великий, Всемогутній,

Мою вкраїнську мову порятуй.

І в світлий день пришестя, день майбутній

Вкраїні Царство Щастя приготуй.

Коли до серця крадеться тривога,—

За долю України я боюсь,—

З молитвою звертаюся до Бога

І мовою вкраїнською молюсь.

 

 

Ведуча.  21 лютого відзначається Міжнародний день рідної мови. Це відносно молоде свято – до календарів усього світу воно увійшло тільки у 1999 році. І в Україні це свято також лише почало писати свою історію, хоча сама проблема української мови на українських землях нараховує кілька століть. Де і коли народилася традиція Міжнародного дня рідної мови?

 

Ведучий. Історія свята, на жаль, має дуже трагічне начало. 21 лютого 1952 року у Бангладеші влада жорстоко придушила демонстрацію протесту протиурядової заборони на використання в країні бенгальської мови. Відтоді цей день у Бангладеші став днем полегших за рідну мову. Минуло багато років. Аж у жовтні 1999 року на Тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було запроваджено Міжнародний день рідної мови, а починаючи з 21 лютого 2000 року, цей день відзначають і в нас.

 

Ведуча.Мова — одне з багатьох див, створених людьми. Вона віддзеркалює душу народу, його історію.

Ведучий. Народжується нове  життя. Перші слова… Вони із матусиної колискової, бабусиної легенди. Саме вони відкривають дитині безмежний  світ зеленої діброви – мови. Отже, мова – спів, мова – казка. У мові – сиві віки і юний прийдешній день.

Ведучий . Через мову створюється неповторний емоційний світ єднання поколінь, світ, у якому живе рідне слово. Дитина ще нескоро вимовить його, але в дитячу пам'ять уже влилися звуки рідної мови.
 

ВЕДУЧИЙ.Рідна мово! Який тернистий шлях довелося пройти тобі у своєму розвитку, скільки заборон витерпіти, яку мученицьку, але велику долю вистраждати.

Пісня Батьківська мова.

І радісно й святково,

І гордо, і велично

Я мову солов'їну

Несу в піснях у світ!

Бо українське слово,  |

Як та вода кринична,  |

Як у саду калина,     |

Що свій дарує цвіт!   | (2)

 

Приспів:

Вона – сонцесяйна,

Вона – промениста,

У ній – правіків течія!

Така життєдайна       |

І праведно чиста –    |

Це батьківська мова,  |

Це мова моя!          | (2)

 

В ній – серця насолода,

Моєї долі крила,

Вона – барвиста мова,

Батьківський заповіт!

У ній душа народу     |

І непоборна сила,     |

У ній незгасна пісня, |

Що лине з роду в рід! | (2)

 

Приспів.

 

 

Ведучий. Рідна мова! Запашна,співуча,гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів, вона встала з колін, як піднялася й наша Україна.

 

Читець.

В землі віки лежала мова
І врешті вибилась на світ.
О мово, ночі колискова!
Прийми мій радісний привіт.
Навік пройшла пора безславна.
Цвіти і сяй, моя державна... ( О.Олесь)

 

Мово рідна, слово рідне,

         Хто вас забуває,

         Той у грудях не серденько,

         Тільки камінь має…

         У тій мові ми співали,

         В ній казки казали,

         У тій мові нам минувшість

         Нашу відкривали…

 

Читець.

Мова — краса спілкування, 
Мова — як сонце ясне, 
Мова — то предків надбання, 
Мова — багатство моє. 
Мова — то чиста криниця, 
Де б'є, мов сльоза, джерело, 
Мова — це наша світлиця, 
Вона — як добірне зерно. 
Мова — державна перлина, 
Нею завжди дорожіть:
Без мови немає країни —
Мову, як матір, любіть.

 

Читець.
Мова наша, мова — 
Мова кольорова, 
В ній гроза травнева 
Й тиша вечорова.

Мова наша, мова — 
Літ минулих повість, 
Вічно юна мудрість, 
Сива наша совість.

Я без тебе, мово, 
Без зерна полова, 
Соняшник без сонця, 
Без птахів діброва.

Як вогонь у серці 
Я несу в майбутнє 
Невгасиму мову, 
Слово незабутнє.
 

     Пісня Рідна мова

Мова першого кохання І щасливої сльози! Мова сонця на світанні Та ранкової роси! Зірка пізня та красива, Що на небесах зійшла! Мова - пісня, мова - сила, Мова - це моя душа!   Приспів: Серце рідною співає! Мрії рідною і сни! Мова дому, мова краю Неповторної краси! Серце рідною співає Про найкращі почуття! Рідну мову я кохаю - України в ній життя!   Мова рідної домівки, Солов'їний ніжний спів! Мова скрипки та сопілки, Музики, думок, віршів! Неповторна її врода, Що не підібрати слів! Мова вільного народу Української землі!   Приспів. (2)   Рідну мову я кохаю - України в ній життя!

 

 

Дівчата в українських костюмах.

1-ша.

Мово! Пресвята Богородице мого народу! З чорнозему, рясту, любистку, м'яти, євшан-зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі і місяця народжена!

2-га.

Мово! Мудра Берегине, що не давала погаснути зеленому вогнищу роду нашого і тримала народ на небесному олімпі волелюбності, слави і гордого духу.

3-я.

Мово! Велична молитво наша у своїй нероздільній трійці, що єси Ти і Бог – Любов, і Бог-Віра, і Бог-Надія. То ж стояла Ти на чатах коло вівтаря нашого національного храму й не впускала туди злого духа виродження, злого духа скверноти, злого духа ганьби! 

4-а.

Мово моя! Звонкова кринице на середохресній дорозі нашої долі. Твої джерела б'ють десь від магми, тому й вогненна така. То ж зцілювала ти втомлених духом, давала силу, здоров'я, довгий вік і навіть безсмертя тим, що пили Тебе, цілющу джерелицю, і невмирущими ставали ті, що молилися на дароване Тобою Слово. Бо "Споконвіку було Слово. І Слово було у Бога. І Слово було Бог".

5-а.

Мово наша! Пречиста незаймана Діво! Яничарами в степах впіймана, в дикий кривавий ясир погнана, на продажній толоці розтоптана, в рабство за безцінь на тому торжищі продана!

6-а.

Мово наша! Передчасно постаріла, змарніла, на хресті мук розіп'ята, на палю посаджена, за ребро на гак повішана дітьми-покручами.

5-а.

Прости ж їх, змарнілих, здрібнілих, перероджених, звироднілих нащадків козацького роду, які повірили лукавим корчмарям і ненажерливим косарям, що Ти не древня, що Ти не мудра, не велична, не прекрасна, не свята, не вічна єси.

4-а.

Стаю перед Тобою на коліна і за всіх благаю: прости нас, грішних, і повернися до нашої хати, звідки Тебе було вигнано, вернися до  нашого краю.

3-я.

 Прости! Воскресни! Повернися! Возродися! Забуяй віщим і вічним Словом від лісів – до моря, від гір – до степів. Освіти від мороку і освяти святоруську землю. Русь – Україну возвелич! Порятуй народ її на віки!

 

 

  
 

 

 

 

 

Ведучий.

А зараз послухайте розповідь про подію, яка відбулась у 1916 році (інсценізація).

Оповідач: Було це давно, ще за старої Австрії, в далекому 1916 році. У купе вагона першого класу швидкого потягу «Львів – Відень" їхали чотири пасажири: англієць, німець, італієць та українець, відомий львівський юрист Богдан Косів. Розмова велася навколо різних проблем і тем. Нарешті заговорили про мови - чия краща і котрій з них належить світове майбутнє.

 

Англієць:

- Англія - країна великих завойовників, мандрівників і мореплавців, які рознесли славу англійської мови по всьому світі. Англійська мова - мова Шекспіра, Байрона,Діккенса, Ньютона, Дарвіна та інших великих літераторів і вчених. Безумовно, англійській мові належить світове майбутнє.

 

Німець:

- Ні в якому разі! (гордовито)Німецька мова - це мова двох великих імперій - Німеччини й Австрії, які займають більше половиниЄвропи. Це мова філософії, техніки, армії, медицини, мова Гегеля, Канта, Вагнера, Гете, Гейне. І тому, безперечно, німецька мова претендує на світове панування. 

 

Італієць:

- Панове, ви обидва помиляєтеся(усміхнувся і тихо).Італійська мова - це мова сонячної Італії, мова музики й кохання, а про кохання мріє кожен. На мелодійній італійській мові написані кращі твори епохи Відродження, твори Дайте, Бокаччо, Петрарки, лібрето знаменитих опер Верді, Пучіні, Россіні, Доніцетті. Тому італійськіймові належить бути провідною у світі. 

 

Українець:

- Я також міг би сказати, що моя мова – це мова незрівняного Котляревського, мова геніального Шевченка. Я можу назвати ще багато славних імен свого народу, проте вашим шляхом не піду. Ви ж по суті нічого не сказали про багатство і можливості ваших мов. Чи могли б ви на своїх мовах написати невеличке оповідання, в якому б усі слова починалися з тої самої літери? 

 

Англієць, німець та італієць:

- Ні,ні,ні! Це ж неможливо!

 

Українець:

- Це на ваших мовах неможливо, а нашою –зовсім просто. Назвіть якусь літеру!

 

Німець:

- Нехай буде "П" !

 

Українець:

- Добре. Оповідання буде називатися…

…ПЕРШИЙ ПОЦІЛУНОК

Популярному перемишлянському поетові Павлові Петровичу Подільчаку прийшло поштою приємне повідомлення: "Приїздіть, пане Павле,- писав поважний правитель Підгорецькогоповіту Полікарп Паскевич,-погостюєте, повеселитесь".

Пан ПавлоПетровиич поспішив, прибувши першим потягом. Підгорецький палац Паскевичів привітно прийняв приїжджого поета. 

Потім під'їхали поважні персони - приятелі Паскевичів... Посадили пана Павла Петровича поряд панночки - премилої Поліни. Поговорили про політику, погоду. Пан Павло Петрович прочитав підібрані пречудові поезії. Панна Поліна Полікарпівна програла прекрасні полонези Понятовського, прелюдії Пучіні. Поспівали пісень, потанцювали падеспань, польку. Прийшла пора пообідати.

 

 

 

Поставили повні підноси пляшок: портвейну, плиски, пшеничної, підігрітого пуншу, пільзенське пиво. принесли печені поросята, приправлені перцем, півники, пахучі паляниці, печінковий паштет, пухкі пампушки під печеричною підливкою, пироги, підсмажені пляцки, пиво. Потім принесли печених поросят, приправлених перцем півників. Потім подали пахучі паляниці, печінковий паштет, пухкі пампушки під печеричною підливкою, пироги, підсмажені пляцки, пресолодкі пряники, персикове повидло, помаранчі, повні порцелянові полумиски полуниць, порічок.

Почувши приємну повноту, пан Павло подумав про панночку. Панна Поліна попросила прогулятися по Підгорецькому парку, помилуватися природою, послухати пташині переспіви. Пропозиція повністю підійшла прихмелілому поетові. Походили,погуляли....Порослий папороттю предавній парк подарував приємну прохолоду. Повітря п'янило принадними пахощами. Побродивши по парку, пара присіла під порослим плющем платаном. Посиділи, помріяли, позітхали, пошепталися, пригорнулися.

Почувся перший поцілунок: прощай парубоче привілля, пора поетові приймакувати!

Оповідач:

В купе пролунали оплески. Всі визнали, що милозвучна, багата українська мова житиме вічно поміж інших мов світу.

Та зазнайкуватий німець ніяк не міг визнати своєї поразки.

 

Німець:

- Ну а коли б я назвав іншу літеру? Ну, наприклад, літеру "С"!

 

Українець:

- Гаразд, хай буде «С». Я на своїй мові можу укласти не лише оповідання, але й навіть вірш, де всі слова будуть починатися на "С". Якщо Ваша ласка, прошу послухати.

САМОТНІЙ САД

Сипле, стелить сад самотній

Сірий смуток - срібний сніг,

Сумно стогне сонний струмінь

Серце слуха скорбний сміх

Серед саду страх сіріє.

Сад солодкий спокій снить.

Сонно сипляться сніжинки,

Струмінь стомлено сичить.

Стихли струни, стихли співи,

Срібні співи серенад

Сріблом стеляться сніжинки -

Спить самотній сонний сад...

 

Англієць та італієць:

- Геніально! Незрівнянно!

 

Оповідач:

Потім усі замовкли. Говорити не було потреби.

 

 

 

      Танець дівчат.  Українська мова-мова барвінкова(танець з рушниками)  

 

 

ВЕДУЧИЙ  Золота струна мови — символ таланту, краси і добробуту народу. Вона піснею бринить у його душі, барвисто квітує на рушниках та килимах, дивує вигадливістю кольорових мініатюр на писанках, але найголосніше озивається в пісні.

 

Учень

Вивчайте,  любіть  свою  мову, 

як  світлу  Вітчизну  любіть, 

як  стягів  красу  малинову, 

як  рідного  неба  блакить. 

Учениця

Ми  з  нею  відомі  усюди, 

усе  в  ній,  що  треба  нам,  є, 

а  хто  свою  мову  забуде, 

той  серце  забуде  своє. 

Учень.

Мова — державна перлина,

Нею завжди дорожіть:

Без мови немає країни —

Мову, як матір, любіть!

 

ВЕДУЧА   Як чудово, коли народ зберігає свою мову. Адже мова — це показник існування нації. Поки існує мова, існує народ. У різних куточках світу лунає сьогодні українська мова. Де б не проживали представники української діаспори: в Німеччині чи Австралії, Сполучених Штатах Америки чи в Канаді,— скрізь вони утворюють свої національні осередки, відкривають українські школи, випускають українську пресу, передають із покоління в покоління рідну мову, аби не загубився український родовід серед інших національностей.

Учень

Мово рідна! Мово невмируща!

Нездоланна в просторі віків!

Ти потрібна нам, як хліб насущний,

Як дарунок вічний прабатьків.

Знаю: вороги не раз топтали

Нашу мову упродовж віків,

«Рідні» доморощені вандали

Поклонялись мові чужаків.

...Той, хто рідну мову забуває,

Всіх продасть: і матір, і дітей.

Той Вітчизни рідної не має

І повагу втратить у людей.

 

ВЕДУЧА  Українська література має свою могутню класику визнаних світом геніїв: Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесю Українку, Михайла Коцюбинського, Василя Симоненка. Золоту скарбницю рідної мови збагатили відомі майстри художнього слова – сучасні українські письменники: Ліна Костенко, Олесь Гончар, Павло Загребельний, Дмитро Павличко, Іван Драч. Прислухаймось до чарівних звуків, материнської лагідності і доброти, мудрості земної, втілених у поетичне слово.

 

Учень.

       Я знаю силу слова –

       воно гостріш штика

       І швидше навіть кулі,

       не тільки літака.

       Воно проміння швидше,

       в нім – думка й почуття

       воно іде в народи

       для вічного життя…

                               В.Сосюра

 

ВЕДУЧИЙ  Мова — це показник культури людини. Недаремно говорять: «Заговори, щоб я тебе побачив». Зречення рідної мови в наслідку призводить не тільки до мовної деградації, а й до самознищення особистості.

 

Учень.

Не грайся словом. Є святі слова,
Що матері з доріг вертають сина.
Спіши до неї, доки ще жива,
Допоки розум і допоки сила.
Знайди те слово - вічне і земне.
За часом час нам світ перестилає.
Минуще все. Лиш слово не мине
І та любов, що смертю смерть долає.

 

ВЕДУЧА   Українська мова створила українську народну пісню. Вона піднесла мову до чарівних висот, розкривши все її багатство і красу. Мабуть, не існує такого куточка Землі, де б не лунала українська пісня.

 

ВЕДУЧА  Тож плекаймо чудовий сад української мови, донесений до нас із глибини віків. Шануймо ж мову наших предків, мову Шевченка і Франка. Нехай вона стане мовою наших дітей і онуків, мовою наших нащадків, щоб не зникла Україна, не зник великий материк у слов’янському морі.

 

Пісня Мова моя

Мова моя українська чудова,
Віра й надія у кожному слові.
Мова моя - це поляна квіткова
Мова моя - це зоря світанкова.
Мова-то квітка Святої землі
Нею говорять дорослі й малі
 

Приспів:
Творить народ її кожен віками.
Рідної мови навчайся від мами.
Пісню бабуся мені колискову
Лагідно й ніжно співає про мову.
Мова співуча жива і барвиста.
Мова моя - як коштовне намисто.
Ти бережи, немов ока зіницю,
Хай джерелом вона чистим іскриться.

Мова одна нам дається, як віра,
Мова звучить наша гордо і щиро.
Мова моя - це моя перемога,
Мова моя- це до щастя дорога
Мова моя - оберіг мого дому,
Мову мою не зламати нікому.
Приспів
Творить народ її кожен віками.
Рідної мови навчайся від мами.
Пісню бабуся мені колискову
Лагідно й ніжно співає про мову.
Мова співуча жива і барвиста.
Мова моя - як коштовне намисто.
Ти бережи, немов ока зіницю,
Хай джерелом вона чистим іскриться.

Мова моя це молитва до Бога
І важливіше немає нічого
Ніжно плекай і шануй кожне слово …
Скарб найдорожчий наш - це рідна мова !

 

ВЕДУЧА  Сьогодні ще актуальніше звучить голос нашого відомого поета Василя Симоненка «Без мови, без святості душі, без думки про завтрашній день немає громадянина».

 

УЧЕНЬ

Рідна мово моя українська,

В світі гордо, натхненно звучи!

Волелюбна моя, материнська,

Мово рідна моя, не мовчи!

Хай же світлою буде дорога

Серед різних нелегких доріг...

Ми звертаємось нині до Бога,

Щоб тобі, мово, він допоміг.

Матір Божа, свята і єдина,

Дай нам щастя, любові й тепла!

Щоб квітуча моя Україна

Рідну мову, як стяг, підняла.

Будь прихильною, Матінко Божа!

Жити праведно в світі навчи!

Щоб світила нам зірка погожа.

Мово рідна моя, не мовчи!

 

ВЕДУЧА.   У пророчому посланні «І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм» український Мойсей — Тарас Григорович Шевченко писав:

Все розберіть... та й спитайте тоді себе:

Що ми?

Чиї сини? яких батьків?

Ким? За що закуті?

 

ВЕДУЧИЙ   Поставмо ці питання й собі. Відчуймо себе не «рабами, подножками, гряззю Москви» і не «перевертнями», що «з матері полатану сорочку знімають, помагають недолюдкам матір катувати». Ні! Згадаймо, що...

Ми є нащадки гнівного Тараса,

Його терни торкнулись наших тіл.

Народ возвести в націю — не в расу

Огненним словом Велетень хотів...

Встеляймо кручу пам’яті щоденно

Освяченими вітами верби:

Держава наша буде суверенна,

Коли відчуємо себе народом ми.

 

 

Мова кожного народу
неповторна і — своя;
в ній гримлять громи в негоду,
в тиші — трелі солов’я.
На своїй природній мові
і потоки гомонять;
зелен-клени у діброві
по-кленовому шумлять.
Солов’їну, барвінкову,
колосисту — на віки —
українську рідну мову
в дар мені дали батьки.
Берегти її, плекати
буду всюди й повсякчас, —
бо ж єдина — так, як мати, —
мова в кожного із нас!

 

ВЕДУЧА. Наше свято завершується. Думаю, що сьогодні ви відчули, яка красива та мелодійна наша мова. І як важливо знати її, вміти висловлювати свої думки і гарно говорити, щоб вас зрозуміли інші.

 

ВЕДУЧА.Подальша доля нашої мови залежить від нас!Від того як буде рідне слово бриніти в нашій душі,як воно буде жити в ній,Тож вболівайте за рідне слово,вірте в його чарівну силу,адже воно того варте,бо це мова нашої країни!

Українська мова неозора,

Ти безмежна,як небо і зорі!

Ти прекрасна як сонце і квіти!

Наша нене,а ми твої діти !

Ведучий 1 Тож побажаємо всім українцям, що свято бережуть українське слово, щастя, натхнення, добра, миру, світлого майбутнього, живіть повноцінно, досягайте вершин, адже у ваших руках доля нашої країни.

 

 

Ведучий 2Вітаємо всіх із Міжнародним днем рідної мови. Бажаємо, щоб українське  Слово було для Вас духовним джерелом життя.  Шануймо його не з примусу, а лише за покликом власного сумління та гідності.  Плекаймо в душі любов до рідної мови.

На цій оптимістичній ноті дозвольте завершити наше свято. Всього вам найкращого! До нових зустрічей! Дякуємо за увагу!

 

 

Пісня «Краща мова єднання – це українська» (Наталія Бучинська)

 

 

Синє небо над горою, найчарівніше з усіх

Ти під ним відчуєш волю і дитячий спогад слів.

Як побачиш синє море, степ безкрайній в далині,

Закохаєшся в дівочість української землі.

 

Приспів:

Краща мова єднання це українська

Нам Україну народила,

Краща мова кохання це українська

Сила небес їй дала крила.

 

Програш

 

Ми талантами своїми і красою вразим всіх

Бог нам дав єдине щастя, а у злі нам жити гріх.

Не цураймося ніколи усім серцем полюбить.

Бо життя безкрайнє поле, все життя безкрайня мить.

 

Приспів.

Програш.

Приспів. (2)