Сценарій свята "Дзвенить струмочком рідна мова"

Тема. Дзвенить струмочком рідна мова.

Мета. Дати учням уявлення про українську мову як рідну для українського народу; формувати інтерес до рідного слова, до пізнання нового в мові; розвивати творчі здібності дітей, зв’язне мовлення; виховувати щиру любов і захоплення своєю мовою, бажання її вивчати й шанувати.

Очікувані результати: сформованість ціннісного  ставлення до суспільства і держави, шанобливого ставлення до рідної мови.

Методичне забезпечення: презентація, аудіо записи українських пісень, вірші, рушники.

 

Сценарний хід години спілкування

 

Кл.керівник. Рідна мова — це мова дитинства, мова казок і пісень, мова землі й трави, що вибивається з цієї землі, мова золотої бджоли й вишневого цвіту, над яким вона в'ється. Це слово синього неба і гомін нашої героїчної історії. Мова єднає між собою різні покоління людей, вона передається як заповіт, як найдорожча спадщина.

Шановні діти,учителі,батьки, гості!  Вітаємо вас у нашій господі – на нашому святі, присвяченому рідній мові. Запрошуємо до слова щирого, до бесіди мудрої.

1. Добута з надр далеких поколінь,

Ти скарб наш вічний —

Українська мово!

Тебе кували в кузнях ковалі —

І гартувалось сталлю кожне слово.

2. Українська мова —

Давня й молода.

Світить рідне слово,

Як жива вода.

3. Звідки воно взялось,

Діло не просте...

В душу засівалось,

Із душі росте.

 

4. Буду я навчатись мови золотої

У трави-веснянки, у гори крутої,

В потічка веселого,

Що постане річкою.

В пагінця зеленого,

Що зросте смерічкою.

5. Розвивайся, звеселяйся,

Моя рідна мово,

У барвінки зодягайся,

Моє щире слово.

6. Колосися житом в полі,

Піснею в оселі,

Щоб зростали наші діти

Мудрі і веселі.

Кл. керівник. Батьківщина починається з батька і матері, з оселі, де ви вперше побачили світ, з мови, якою розмовляють ваші батьки, з подвір’я, по якому ви бігаєте , з України, де ви народилися. Україна - золота, чарівна сторона. Земля рясно уквітчана, зеленню закосичена. Скільки ніжних, ласкавих, поетичних слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до краю, де народились і живуть.

 

(Пісня "Це моя земля , це моя країна ")

 

7. Українська мова промениста,

Доступна й лагідна, весела і дзвінка.

Багата, як земля, джерельно - чиста,

І тепла, наче мамина рука.

Я вчуся нею гарно розмовляти,

Читаю вірші і пишу слова,

Бо рідну мову треба добре знати.

 

Вона чудова, ніжна і жива.

8. Вона дзвенить у срібному джерельці,

У дивних квітах, у дзвінкій росі.

Вона живе й співа в моєму серці,

ЇЇ ми дуже любимо усі .

9. Моя чарівна мова промениста,

Вона у пісні й казочці звучить.

Найкраща в світі рідна і барвиста,

А як без неї на Землі прожить?

В нас, українців, - українська мова!

В ній найсвітліші, лагідні слова.

Й матусі ніжна пісня колискова,

Як сонечко, нас щедро зігріва.

10. Є в нашій мові слова пречудові:

 

Гарні звертання, слова-привітання.

Треба їх добре нам пам'ятати

І повсякденно у мові вживати.

«Доброго ранку!» і «Доброго дня!» -

 

Не забувай говорити щодня.

А як збираєшся спати лягати,

Не забувай «На добраніч!» сказати!

 

11. Ще коли навіть дитятко в колибі,

Мама навчає казати «Спасибі!»

Слово подяки завжди пам'ятай,

«Дякую!» - слово частіше вживай!

12. Слово чарівне відкриє нам казку.

Лише скажи тепло й ніжно - «Будь ласка!»

«Прошу», Пробачте» і «Будьте здорові!»

Музика лине у кожному слові,

Ще й усміхнися при цьому чарівно.

 

Все, як у казочці, зміниться дивно.

Настрій поліпшиться, стане приємно,

 

Кожен до тебе всміхнеться взаємно.

13. До гарного слова нам треба звикати,

Щоб мова була як дзвінке джерело.

Подумай сім раз, перед тим як сказати,

Щоб слово твоє людям радість несло,

Щоб чарами ніжними слово дзвеніло,

Напоєне ласкою завжди було.

З добром і любов'ю від серця летіло

Й до іншого серця зі щирістю йшло.

Кл. керівник. Наша чарівна мова в усьому світі визнана однією з наймилозвучніших. Однак, на жаль, мовлення наших однолітків, та й деяких дорослих, засмічене суржиком, лайливими словами. Не думаю, що такої мови їх навчили батьки чи вчителі у школі. А ось і вони.

 

На сцену - «галявину» вискакують діти, галасують, стрибають, вигукують лайливі слова, збивають гриби, лякають птахів, потім ідуть.

 

Кл. керівник. І про що вони кричали? Якою мовою спілкувалися? Та хіба ж це можна назвати спілкуванням?

 

На сцену повертаються учні, які щойно бешкетували.

 

Учень 1.  А тут ми вже були разів зо три,

                 Що не базар і що не говори.

 

Учень 2.  Ми заблудилися, і нам кранти,

                 Куди тепер нам, пацани, іти?

 

Учень 3. Ну, круто блуд у хащі нас завів.

                А ,тіпа, як він, блін, посмів?

 

Дід ( підходить до дітей).

              А ви, хлоп’ята, наче зажурились,

              Можливо, ви з дороги збились?

              Присядьте, поговоримо тихенько,

              Та й розійдемось згодом помаленьку.

 

Учень 1. Ти хто, старий? Базар кончай

                Й права свої тут не качай.

                Як стежку знаєш – покажи

                Й за дурнів нас тут не держи!

 

Дід.         Стежок у лісі є багато,

                І кожна з них веде до хати.

                А ви , хлоп’ята, загордились,

                Тож зі своєї стежки збились.

                Ось даю клубок з нитками,

                Щоб не плутали стежками,

                А розумними були

                Та до каменя дійшли.

                 Камінь вам усе розкаже

                 І на всі дороги вкаже.

 

Дід іде, а діти шукають камінь. Знайшли.

Учень 1. Що робити нам з тобою,

                Йти дорогою якою?

                Й де дорогу тут знайти?

                Точно знаю – нам кранти.

 

Учень 2. Ти давай його почисть,

                Може, напис є якийсь?

 

Учень 3. Мох давайте обірвемо,

                Може щось під ним знайдемо?

 

Хлопці розчищають камінь та виймають листи. Читають їх.

 

Лист 1.

 Як ліворуч ви підете,

 То доріженьку знайдете.

 Що веде в далекий край,

 Через гори, за Дунай.

 Там все буде для людини,

 Лиш не буде Батьківщини.

 Не живе там пречудова

 Рідна українська мова.

 Й рідна пісня не звучить,

 Що ж, як хочете – ідіть!

 

 Хлопці перешіптуються, але не йдуть.

 

Лист 2

 А як хочете – праворуч

 Йдіть собі – це ваша справа.

 Там добробут в кожній хаті,

 В основному всі багаті.

 Серед них є сильні й дужі,

 Але всі вони байдужі,

 Та й історії немає,

 Бо її ніхто не знає.

 І традицій там нема,

 А в людських серцях – зима.

 Мова рідна загубилась,

 Рідна пісня не звучить.

Що ж, як хочете – ідіть!

 

Хлопці перешіптуються, але не йдуть.

 

Лист 3.

 Ще одна дорога – прямо.

 Можна йти по ній так само,

 Не такі вже там й багаті,

 Та тепло є в кожній хаті,

 А серця, як сонце, сяють.

 Рідних там пісень співають

 І лунає рідна мова

 Українська, світанкова.

 Там є друзі і родина,

 І у всіх є Батьківщина.

 

Учень 1. Мо, наліво ми підемо

                Й щастя там своє знайдемо?

 

Учень 2. І направо навіть можна,

               Там живуть усі заможно…

 

Учень 3. Вліво? Там нема родини.

                Жити як без Батьківщини?

                Вправо? Нецікаво жити,

                Можна зовсім збайдужіти…

                Прямо йти! Це ж так чудово –

                Рідна пісня, рідне слово!

 

Учень 1. Ти, мабуть, таки правий,

                Йдемо краще по прямій!

 

Учень 2. Йдемо прямо – прямо й жити,

                Там не можна збайдужіти,

                 Будемо вчити мову й знати

                 І свої пісні співати…

 

Діти виконують українську народну пісню «Мав я раз дівчиноньку чепурненьку».

 

Кл. керівник. Українська пісня народжена неосяжними степами, зеленими гаями, стрункою тополею і червоною калиною, високим явором і плакучою вербою. Вічна, сповнена юної привабливості, звучить вона над просторами рідного краю, легко злітаючи на крилах мелодій.

 

Діти виконують танцювальні рухи під мелодію пісні «Немає України без калини» ( сл. М. Вороного, муз. Я. Ярославенка).

 

Кл. керівник. Добрі люди кажуть, що українець співає весь рік і весь вік. І це нам від Бога дано!

 Якось Господь Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Французи вибрали елегантність і красу. Угорці – любов до господарювання, німці – дисципліну і порядок. Росіяни вибрали владність, поляки – талант торгувати, італійці одержали хист до музики. Україні ж Господь дав неоціненний скарб, який прославив нас і наш народ на цілий світ, - пісню.

  Було колись заборонено мову і письмо. Однак нація збереглася чи не завдяки пісенному вінку, що ним заквітчана Україна.

 

Учні разом.

  Незабутнє – забудеться,

           Неможливе – не здійсниться,

  Найчистіше – забрудниться.

  Тільки пісня залишиться.

 

Звучить пісня «Україночка» ( сл. А. Демиденка, муз. Г. Татарченка) у вик. О. Білозір.

 

Сценка «Онука»

 

Баба Параска. Палажко, до тебе, бачу, з міста онука приїхала. Така кумедна: якийсь ремінь з бляхами на животі, на ногах чоботи з гострими носаками, а зачіска на голові – чисто гребінь півня мого нагадує. Що з себе людина робить?

 

Баба Палажка. Твоя правда, Параско, просто жах. А що зі своїм вродливим обличчям зробила! Я її не впізнала. А вже як близько до мене підійшла, то бачу, що моя Наталочка приїхала. Та ще, знаєш, на руках пальчатки геть порвані.

 

Баба Параска. Та мають же батьки гроші, щоб нові купити!

 

Баба Палажка. Так дівчина каже, що нічого не розумію я, це мода така тепер. Ой- ой- ой… Збирається на якусь ди – ко – ско – те – ку.

 

Баба Параска. Якось я проходила біля нашого клубу. Так там такий гуркіт, шум, крик…

 

Баба Палажка. Наталка каже, що це музика… А яка ж це музика? Нічого не розумію.

 

Баба Параска. Так, Палажко, забувають наші діти, онуки пісню рідну, мовою українською співану.

 

Виходить онука.

 

Онука. Здрастє, бабо Параско.

 

Баба Параска. Доброго дня, Наталко. Кудись поспішаєш?

 

Онука. На дискотеку.

 

Баба Параска. Краще б ти наших пісень українських співала.

 

Онука. Пісні українські? Що там цікавого?

 

Співає українську пісню на мелодію сучасної пісні.

 

Баба Параска. Та ні! Не так цю пісню треба співати. Ось послухай:

 

Звучить запис укр. народної пісні «Засвистали козаченьки».

 

Баба Палажка. Наш народ любить співати, жартувати, танцювати. Давай з нами у танок.

 

Діти виконують танок під мелодію укр. народної пісні «Ярема».

 

Баба  Параска. Сподобалося?

 

Онука. Так!

 

Кл керівник. Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій, багатій, мальовничій землі. І де б не були, скрізь відчуваємо її поклик, хвилюємося до сліз, зачувши рідне слово.

 

Учні по черзі.

 

Я – дитина українська,

Вкраїнського роду.

Українці – то є назва

Славного народу.

 

 

Україна – то край славний

Аж по синє море

Україна – то лан пишний.

І степи, і гори.

 

 

І як мені України

Щиро не кохати?

Мене ненька по – вкраїнськи

Вчила розмовляти.

 

 

І як мені України

Щиро не любити?

Мене вчили по – вкраїнськи

Господа молити.

 

 

За свій рідний край і нарід

Я Господа молю:

Зішли, Боже, Україні

І щастя, і долю!