Сценарій свята на тему «Серце віддаю дітям»

Сценарій

святкового концерту, присвяченого Дню учителя,

«Серце віддаю дітям»

На фоні осінньої мелодії звучить вірш Надії Красоткіної

 «А осінь все довкіл розмалювала»

А осінь все довкіл розмалювала
В руді, червоні й жовті кольори.
Тепла та сонечка багато ще прислала
І синяви безмежної згори,
А в тому небі — птахи в високості,
Не видно їх, лиш чути голоси.
І я прийшла до осені у гості
Набратися любові і краси…
Краса в усьому, просто не злічити,
У кожному листочку і грибку.
Усе в природі хоче відпочити,
І зиму жде холодну і тривку.
Тому сьогодні в спокої радіє,
Що теплий день і різні кольори.
Пора осіння вабити уміє…
І так ще буде може тижнів три…
А потім вітер зніме всі листочки
І понесе у вирій назавжди.
Оголяться усі сади й лісочки
І вже погоди доброї не жди.
Підуть дощі, прийдуть вітри-завії,
Засипле снігом, забіліє все…
А от сьогодні небо так синіє,
Це осінь для усіх красу несе.

Ведучий 1: Осінь…Разом із яскравим різнобарв’ям квітів, шелестом падолисту, ніжним поцілунком сонячного промінчика, дотиком павутинки вона дарує нам чудове свято.

Ведучий 2: 

Вчительська доля, мудрістю вкрита,

Дзвенить вона трепетом юних сердець.

Вчительська доля, дощами умита,

Вона для людей буде вічним взірцем.

Ведучий 1:

Вклонімося низько учительській долі

І шану святу крізь віки пронесем,

Серця подаруєм у щедрих долонях

І щиру любов принесем.

Ведучий 2: 

Лине з роками учительська доля,

Та в серці живе молодечий політ.

Вчительська доля, посріблені скроні,

І щира молитва за учнів своїх.

(Пісня «Спасибі, вчителю»)

Ведучий 1:  Дорогі викладачі! Вас вітає людина, яка усе своє життя віддала нелегкій роботі педагога. І зараз ця тендітна жінка несе дуже важливу і відповідальну ношу, вона  живе лише думкою про вас, про коледж, про студентів.  _______________, просимо Вас до слова.

(Виступ директора та гостей свята. Вручення грамот і нагород викладачам)

(Пісня «І навіть та берізка»)

Ведучий 1:

Учителю! Ти йдеш по цій землі

І слід стає твій крок за кроком

Яскравим вогником у сутінках пітьми,
А все життя для тебе є уроком.

Ведучий 1:

Ти бачиш те, що іншим не під силу,
І відповідь даєш на всі «чому?»
Ти не даремно тут, бо серце має крила,
Воно для всіх – віддать його кому?

Ведучий 2:  Майбутнє наше, наших дітей, взагалі нашого народу — в руках учителя, в його золотім серці.

Ведучий 1:Для одних учитель — світлий образ турботливої, ласкавої матері, яка пробачає дитячі витівки; для інших він путівник по дивовижному світу: читай його і довідаєшся про далекі землі й людей; а дехто бачить в учителеві скромного трудівника, що проводить весь свій час над книгами і зошитами.

Ведучий 2:  Мудрі, далекоглядні, самовіддані, терплячі, лагідні і суворі – все це ви, дорогі наші викладачі!

Ведучий 2: Вам, шановні викладачі!

Ведучий 1: Вам, порадникам і наставникам молоді!

Разом: Даруємо  це свято!

(Танець «Маріонетки»)

(На екрані заставка 95+ МАКБНАУ. Виходить студент-учасник команди КВК коледжу )

МОНОЛОГ СТУДЕНТА

Учитель! Слово ж яке!.. Учитель! Легко сказати! Треба б, побачивши його на вулиці,  за  п'ятдесят  метрів  шапку  скидати. В нашій країні, де в школу ходить кожен перший, а вчиться кожен десятий, вчитель — це перша людина.

Я із свого шкільного життя пам’ятаю, як мама мене привела у перший клас, а батько забрав з випускного. Ну і ще, як переводили мене з класу в клас: з сьомого класу до восьмого, з восьмого в дев'ятий, а з дев'ятого - у робітничий клас! Та працювати мені не хотілося. От і отримав вирок батьківського суду: чотири роки строгого режиму у місцях «нє столь отдальонних» з конфіскацією мобільного телефону.

Так я став студентом цього чудового храму науки.

А тут викладачі ніколи не сварять! Ніколи, ніколи не сварять. Вони відразу б'ють. Причому добра половина викладачів б’є стипендією по кишені, а зла  ‒ добиває, викликаючи батьків. Ну як можна наказувати людину за те, що вона не робила! Я ж Олені Геннадіївні так і сказав: «Я не зробив домашнє завдання», а вона мені: «Сідай, два» А я їй: «Олено Геннадіївно! Я не заслуговую двійки!» А вона: «Знаю, але оцінок нижче у нас, на жаль, не ставлять!»

А ще викладачі оголосили війну запізненням і прогулам!

Ви запитаєте: «Ну і як?»  Програли! Вони думали, що я «любітєль» поспать, а я ‒ професіонал!

До речі, на правах реклами. Спеціально для бажаючих вміти майстерно прогулювати, запрошую на курси підвищення температури! Галина Миколаївна, тільки не кажіть мені: «Денис, де твоя совість?» Вона не відповідає або тимчасово недоступна (внє зони дєйствія сєті).

Я тут провів невеличке дослідження. За моєю статистикою, 50 % студентів мріють спалити коледж, 30 % - підірвати і 20 % - спочатку спалити, і тільки потім вже підірвати.  

А ще я помітив, що у наших викладачів є спонсор. А ім’я йому  ‒ ентузіазм. Ви знаєте, у чому більшість викладачів зберігають гроші? У мріях...

На занятті з української мови Галина Миколаївна загадала написати твір "Як я провів літо". Ну я і написав. Тепер вона знає, як треба жить. Відразу ж побігла до директора із заявою: «Прошу послати мене на курси підвищення зарплати». Судячи з учительської зарплати, наш уряд складається з мстивих двієчників.

А працю вчителя ні з чим не можна ні порівняти, ні зіставити. Учитель зобов'язаний перед суспільством, перед нашими батьками працювати тільки добре; усі наші досягнення — це його труд, його безсонні ночі, його сивина.

Учитель для людини — це те ж саме, що сонце для всесвіту. Він джерело тієї сили, що надає руху всій машині, яка заіржавіє у мертвому заціпенінні, якщо він не зуміє вдихнути в неї життя...

(Звучить заставка 95+ МАКБНАУ. На сцену виходять два учасники команди КВК. Їх виступ супроводжується демонстрацією світлин викладачів на екрані).

Ведучий 1: А зараз вашій увазі пропонується рубрика «Викладацьке діскавері»

Ведучий 2: І починаємо з найголовніших людей у нашому царстві викладачів.

Ведучий 2: Завідувачі відділень після перевірки присутності студентів на парах.

Ведучий 1: Да! Важка справа складати розклад. Спробуй но кожному вгодити!

Ведучий 2: А вирішувати усі методичні проблеми легко?!

Ведучий 1: Як же мені подобаються викладачі, які зберігають спокій при будь-яких обставинах! Справжні майстри своєї справи!

Ведучий 2: Та не усім цей спокій так легко дається. Деяких перекошує. А деякі живуть на заспокійливому.

Ведучий 1: Є викладачі, які взагалі впливають на студентів якимсь магічним чином. Чи то силою слова, чи то силою думки, а може …

Ведучий 2: Кожен викладач до занять готується по різному. Одних викладачів студенти бояться, інших поважають, а декого обожнюють.

Ведучий 1: Є такі, що крім викладацької діяльності виконують багато іншої роботи, важливої, складної, але непомітної.

Ведучий 2:Особливим темпераментом з-поміж усіх виділяються викладачі циклової комісії технічних дисциплін.

Ведучий 1: А у якому захваті студенти від молодих викладачів! Від того, як вони заходять в аудиторію, як проводять пари та як релаксують після них.

Разом: Ми вас любимо, дорогі викладачі!

(Пісня «Знаю, я твоя»)

(Заставка мелодія пісні «А я милого узнаю по походке». На сцені команда КВК)

Студентка 1: Ми хочемо запропонувати вашій увазі декілька викладацьких образів. Так би мовити, викладач очима студента. Сподіваємося, кожен впізнає свого улюбленого викладача.

(Учасники команди КВК проводять конкурс «Впізнай свого викладача»)

Студентка 2: Дорогі викладачі! Ви всі дуже різні. Кожен з вас ‒ особистість, виразна і неповторна! Повірте, що у нашій пам’яті викарбується кожен ваш погляд, кожне ваше слово, кожен жест. Спасибі вам за те, що ви є у нашому житті.

(Танець)

(Сценка «Інтерв’ю з викладачем ». На сцену виходить два студенти в образах  викладача і журналіста)

В: Доброго дня! Сідайте, будь-ласка.

Ж: (Знічено озирається, шукаючи куди ж сідать)

В: Ой, вибачте. Звичка!

Ж: Дозвольте задати вам кілька питань.

В: Тут питання задаю я!

Ж: (Округлює очі)

В: Ой, вибачте. Звичка!

Ж: Скажіть, хто такий, на Вашу думку, учитель, викладач?

В: Це людина, яка колись вважала, що любить дітей.

Ж: А хто ж такий студент?

В: Цссс! Не промовляй при мені це слово! Тільки при одній думці про нього у мене серце скажено б'ється, руки тремтять, ноги підкошуються, я навіть говорити не можу.

Ж: Мабуть тому у Вас і такий вигляд?

В: Да, я любив у школі жартувати над вчителями, кнопки на стілець підкладати... А ці, гади, до чого додумалися! На стілець мені букет троянд поклали... Ніби то повинно бути приємно… Але ж боляче!

Ж: Розкажіть, будь-ласка, як Вам працюється?

В: Ні, працювати стало зовсім неможливо. Викладач боїться директора. Директор ‒ інспектора. Інспектор ‒ перевіряючих з міністерства. Міністр ‒ батьків. Батьки бояться дітей. І тільки діти нікого не бояться…

Ж: За таку роботу Вам, напевне, добре платять?

В: Ви знаєте, до цих пір я міг існувати на одну зарплату ‒ але мої діти десь дізналися, що інші діти їдять кожен день ...

Ж: А правда кажуть, що Вам студенти і садять город, і полють бур’яни, і бульбу копають?

В: Каюсь. Грішний.

Ж: Та хіба ж можна використовувати чужий труд!

В: Цссс! Студенти про це не знають. Я вирвав з усіх підручників параграф про скасування кріпосного права. 

Ж: Ви вірите в Бога?

В: Без віри в нашій справі не можна! Я молюся і хрещуся перед кожною парою, коли заходжу до аудиторії.

Ж: А серед студентів є віруючі?

В: Ну їм трішки простіше. Вони до церкви тільки двічі на рік ходять, щоб помолитися. На зимову і літню службу.

Ж: Злий Ви якийсь!

В:  Не буває злих викладачів - буває мало квітів і цукерок!

Ж: Назвіть три причини, за якими ви любите свою роботу?
В:  Червень, липень, серпень...

(Пісня «Батьківщина»)

(На сцену виходять два викладачі і читають вірш)

Учительська доля

У кожного є доля, є талан,
І кожен має в серці Божу іскру.
Я прагну у житті творить талант,
Плекати долю, доброчесну й чисту.
 

Хоч не працюю я на “фабриці зірок”
І не хапаю жменями їх з неба,
Я йду вперед, і кожен вдалий крок
Роблю відважно, якщо є потреба.
 

… Я пам’ятаю, коли в перший клас
Мене за руку проводжала мама.
Тоді я всім сказала і не раз,
Що стану вчителем...
 

Звершилося. – Дитячий передзвін.
Відлунням долі пролунав в обитель.
Я з гордістю іще раз відповім.
Я – не простий, я є щасливий вчитель.
 

Моє життя – турбота про дитину,
Мої думки – луна її страждання,
Я є тому, щоб гіркоту полину
Не скуштувало боязке бажання.
 

І сенс не в тім, як стати знаменитим,
Або як у житті здобуть багатство,
Учитель – щоб навчить дітей любити,
Але не породити святотатство.
 

Учитель – щоб плекати мудрість світу,
Він той, хто береже красу дитини
Вершиною в житті його зеніту
Є зверешеність ще юної людини.
 

Я напишу життя, як ту веселку:
Барвисто, радісно й відкрито!
Я намалюю в нім свого лелеку
І усміхнусь талановито…

Дорогі колеги!  Прийміть від нас найщиріші вітання і побажання миру, добра, світла, тепла. Просимо вибачення за несерйозність сьогоднішнього концерту, за жарти про нас. Посміхніться! І нехай посмішка завжди сяє на вашому обличчі. Ми зі студентським колективом подарували вам частинку свого серця!

(Вручення повітряних сердець і квітів викладачам)

 (Фінальна пісня)