​Сценарій свята «Обжинки»

Про матеріал

Сценарій свята «Обжинки»

Мета: ознайомити присутніх із варіантом українського обряду обжинки, розвивати спостережливість, творче мислення; виховувати інтерес до усної народної творчості, бажання наслідувати традиції наших предків.

Обладнання: інтер'єр сільського подвір'я, колосся пшениці, серпи, вінок, польові квіти, хліб-сіль на рушнику.

Учасники:ведучі, женці, господар, господиня.

Перегляд файлу

 

 

 

Сценарій свята «Обжинки»

 

 

Ващенко О.П.

 

 

 

Сценарій свята «Обжинки»

Мета: ознайомити присутніх із варіантом українського обряду обжинки, розвивати спостережливість, творче мислення; виховувати інтерес до усної народної творчості, бажання наслідувати традиції наших предків.

Обладнання: інтер’єр сільського подвір’я, колосся пшениці, серпи, вінок, польові квіти, хліб-сіль на рушнику.

Учасники:ведучі, женці, господар, господиня.

Організаційний момент.

Свято можна провести як на сцені актової зали так і в полі (заздалегідь домовившись)неподалік від населеного пункту. Місце, на якому буде відбуватися свято, треба умовно поділити на дві частини:  одна – інтер’єр сільського подвір’я, друга – поле.

Хід свята

Ведучий 1. З давніх-давен Україна славилася добрими, талановитими та працьовитими людьми. Наша держава була й залишається осередком міцних та усталених сільськогосподарських традицій.

Ведучий 2. Завдяки “золотим рукам”, мудрості, досвідченості аграріїв живе наша українська нива.

Ведучий 1. Напруженою порою хліборобського сезону в Україні були жнива, які відбувалися наприкінці літа. Серед багатьох місяців серпню належить особлива роль. Протягом року хліборобпрацював на останній місяць літа. Від того, як защедрив урожай, залежали статки селянина, його добробут і майбутнє. Відтак із серпнем – вінцем року – люди пов’язували свої надії й сподівання.

Ведучий 2. Одна річ виростити врожай, а інша – вчасно зібрати збіжжя. Не випадково в народі казали: «Один серпневий день рік годує». Тому хлібороби відкладали всі нагальні справи й намагалися зосередити зусилля лише на жнивах. Зрання й до пізнього вечора селяни не мали перепочинку, бо , як мовиться в прислів’ї, «серпень утоми не знає – усе збирає, припасає».

Ведучий 1. Чи знаєте ви чим пахне хліб? Він пахне полем, річкою, небом, росою, прохолодним вітерцем, свіжою вранішньою зорею.

Ведучий 2.Коровай землі й неба на нашому столі – це важка й виснажлива праця хлібороба! Ми низько вклоняємося їх подвигу! (Вклоняються хліборобам).

Ведучий 1.Нарешті  наставав день, коли закінчилися жнива, поле густо вкрито копами.

Ведучий 2. Скінчилася найспекотливіша та найвідповідальніша пора в селян – зібрано увесь врожай.  І прийшов час вшановувати людей,  відданих хліборобській справі.Тож запрошуємо всіх на свято "Обжинки"

Виходять  святково одягнені в українське вбрання, женці. Звучать пісні

ВГОРУ, СОНІНКО, ВГОРУ

Вгору, сонінко, вгору! (Двічі)

Най я нивоньку дожну.

Дивувалися ліси. (Двічі)

Де ся поділи вівси.

Женчики позжинали (Двічі)

Залізними серпами.

Залізними серпами, (Двічі)

Біленькими руками.

ОЙ СНОПЕ, СНОПЕ

Ой снопе, снопе,

Снопе великий,

Золотом — зерном

Колос налитий.

 

Ой снопе, снопе,

Снопе стеблистий,

Добре вродила

Пшениця чиста.

 

Будемо мати

Хліба доволі,

Бо працювали

Дружно на полі.

 

Ой снопе, снопе,

Снопе вусатий,

Несеш достаток

У кожну хату.

 

Несеш достаток

Кожній родині,

Славу велику

Нашій Вкраїні.

На полі женці збирають зжатий останній сніп, «останець» (або «дід»), перев’язують його стрічкою.

Жнець 1. Бувай здорова , нива.

Сто кіп жита уродила…

Жнець2.Копоньки, як гороньки.

Снопики, як зороньки.

Жнець 3.Кінець нивоньці, кінець,

Будемо плести вінець.

Жнець 4. У нашого господаря

Та золота брама,

Мальовані одвірки,

Зробимо сьогодні обжинки.

Жнець 1.Дякую тобі ,земле, за гарний урожай! Дякую вам , люди  добрі , за гарну працю!(Вклоняється до землі й до людей)

Жнець 2. У долину, женчики, у долину.

По червоную калину.

Будемо калину ламати,

Будемо бороду вбирати.

Найкращий жнець підходить до останнього жмутка збіжжя - «Спасові на бороду», перев’язує його червоною стрічкою, нахиляє до сходу сонця й,витрушуючи останнє зерно в ріллю,  промовляє:

Жнець 1.Рідна земле, прийми це зерно до свого лона, щоб в наступному році ти була ще родючіша, а  врожай багатший!

Між колоссями ставить воду, кладе хліб,сіль, промовляючи:

Жнець 1. 1. Оце тобі борода, хліб, сіль і вода.

Жнець 2. Давайте , хлопці, відпочинемо, на стерні покачаємося, щоб спина не боліла й сила прибувала.

Жнець 3. Ой ниво наша, ниво, Верни нам нашу силу! Ми на тобі жили, силоньку положили.

Женці сідають відпочити на стерні, щоб не боліла спина й легко було жати наступного року. Вони обирають найкращого женця, який буде нести до господи останній сніп.

Дівчата співають пісні, збираючи останні колосся та вплітаючи їх у вінок разом із польовими квітами як символ щедрого врожаю.

Вони ворожать на врожай за допомогою серпа:вішають серп на ліве плече, відходять від полукіпка на кілька кроків і, стоячи до нього спиною, кидають,  якщо упаде й удариться гострим кінчиком об землю чи підлогу, то слід чекати на добрий урожай, я якщо ж серп упаде держаком униз, то гарного врожаю не чекай. 

Потім обирають найкращу жницю.

Дівчина 1.  Треба нам порадитися,  дівчата, кого вибрати за «княгиню».

Дівчина 2. А давайте Одарку, вона не тільки вродлива, ще й працьовита.

Дівчина 3. За нею в полі й не встигнеш.

Дівчина 4. Як та перепілка від однієї копиці до іншої переліта.

Дівчина 5. А серп у її руках так і мерехтить.

(Дівчата гукають Одарку, яка збирає квіти й колосся для вінка.)

Дівчина 1. А що , Одарко, чи не для себе такі гарні квіти зірвала.

Одарка. Та ні, дівчата, це для вінка, який одягне  найкраща з нас.

Дівчина 2. Ми тут порадилися й вирішили, що найпрацьовитішою жницею була саме ти, Одарко. Тому цей віночок ми сплели саме для тебе.

Одарко. Дякую вам, моя подружки, за таку довіру. (Вклоняється дівчатам).

Дівчата співають пісні, одягають дівчині вінок , підводять її до «дружка», який буде нести останній сніп і всі разом йдуть додому хазяїв.

Звучить пісня.

ОЙ КОТИВСЯ ВІНОЧОК ПО ПОЛЮ, ПО ПОЛЮ

Ой котився віночок по полю, по полю,

Та й просився женчиків додому, додому.

— Ой ідіте, женчики, ходою, ходою,

Візьміть мене, женчики, з собою, з собою,

Щоб не припав я в полі росою, росою,

Бо як в полі росою припадете,

То й додому на вечерю не дійдете...

Перед тим , як увійти у двір «княгиню» й «дружка» обливали водою,щоб захистити від нечистої сили.

Звучить пісня.

ОДЧИНЯЙ, ПАНЕ, ВОРОТА

Одчиняй, пане, ворота:

Іде твоя робота,

Одчиняй і сіни,

Щоб гребчики сіли;

Одчиняй, пане, хату:

Давай женцям плату.

Ой чуй, пані, чуй:

Вечерю готуй!

Ой як готовонька —

Сідай, вельможенька,

А як не готова,

То й не сиди дома.

Гості вітаються з господарями, які зустрічають їх із хлібом - сіллю.

Звучить пісня.

Господинечко наша

Чи готова каша?

Чи готові пироги,

Бо вже в полі облоги.

 

До межі, женчики, до межі,

Бо мої пиріжечки у діжі.

До краю, женчики, до краю,

То я вам пиріжечків покраю.

Дівчата підводять  до хазяїв «княгиню» ,співають.

ВІДЧИНЯЙ ЖЕ, ГОСПОДАРЮ

Відчиняй же, господарю,

Ворота, ворота,

Бо несемо віночок

З золота, з золота.

 

Застеляй же, господине,

Обруси, обруси,

Ой щоб же наш віночок

Не трусив, не трусив.

 

Бо як буде той віночок

Трусити, трусити,

То й не буде пшениченька

Родити, родити.

 

Покладемо той віночок

На лаву, на лаву,

Щоб родила пшениченька

На славу, на славу.

 

Ой зарула коровиця,

Зарула, зарула,

Ой щоб її господиня

Почула, почула.

 

— Ой ще ж бо я коровицю

Не доїла, не доїла,

А вже своїм женчикам

Вечероньки наварила.

 

А вже ж тая вечеронька

Немила, немила,

Бо вже ж тая нивонька

Втомила, втомила.

 

Дівчина знімає вінок і кладе його на хлібину, щоб не було безхліб’я, і просить за нього викуп.

 

Дівчина 1. Господарю, господине, а чи бачите ви , який гарний вінок ми з дівчатами сплели з доброго колосся, квітами польовими уквітчали, щоб у вашій коморі завжди повно зерна було.  Тому просимо викуп.

Дівчина 2. Господарям вінок, а нам почастунок.

 (Господарі й гості торгуються. Господиня дає викуп. Обжинковий вінок вішали в хаті на стіні й зберігали до осені, щоб вилущеним із нього зерном розпочати сів озимини.)

Жнець передає господарю останній сніп – вінець .  Добрий господар зберігав цей сніп до Спаса, а на Спаса ніс до церкви святити.

Жнець. Даємо вам сніп пелехатий, щоб був господар багатий.

Господар. Дякувати Богові, що дав нам урожай.  Дякуємо й вам, дорогі женці, що пшеницю дожали.

Господиня. Суди, Боже, у здоров’ї пожити й на той рік доріднішого діждати.

(Господарі запрошують усіх до хати на святкову вечерю)

На сцену з’являються всі учасники дійства.

Жнець 1.

Пишаюсь родом хліборобів,

Майстрами хліба і землі

Шаную скромний їх доробок,

Діла великі і малі.

Жнець 2.

Ось дар священний їх — хлібина

Лежить на  нашому столі,

Неначе пісня голубина,

Неначе сонце на крилі.

Жнець 3.

Чи є ще більше щастя на землі,

Як сіять хліб, виплекувать достаток?

У хлібі тім життя бере початок,

В  нім нездоланна сила трударів.

Жнець 4.

Нехай же з року в рік, із роду в рід

Не буде хліборобам переводу!

Хай слава їхня вічно не заходить,

Аж доки сонце ллє на землю світ!

Ведучий 1. Велика подяка вам за любов до землі, терпіння й витримку.Нехай не переводиться селянський рід на українській землі, а праця відданих їй трударів буде належно поцінованою.

Ведучий 2.Хай і надалі рясно колосяться щедрими врожаями ваші ниви, утілюються в життя  плани, задуми та сподівання, здоров’я міцніє, а трудові успіхи примножуються.


Використана література

  1. Дубравина В.В. Пісні Сумщини. – К: Музична школа, 1989. – С. 190.
  2. Михалко А.Я. Пісенний вінок: українські народні пісні. – К.: Криниця, 2005. – С.200.
  3. Павлюк С.П. Українське народознавство: навч. посібник. – К: Знання, 2006.- С.155.
  4. Павлюк С.П. Українське народознавство: навч. посібник .- Львів : Фенікс, 1994. - С.155.
  5. Смецюк Р. Золоті ключі: українські народні пісні. – К: Музична Україна, 2011. – С.76.
  6. Скуратівський В.Т. Український народний календар. – К.: Техніка, 2003. – С.181.
  7. Чаморова Н.В. 232 найпопулярніші українські народні пісні. - Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2008. – 400 с.
  8. Шкода М.Н. Традиції і свята українського народу. – Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2007. – С. 137.

 

 

Завантаження...
docx
Додано
26 лютого 2018
Переглядів
7754
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку