Сценарій урочистої лінійки з нагоди визволення України від фашистських загарбників "Тих днів у пам`яті не стерти і сьогодні... "

«Тих днів у пам`яті не стерти і сьогодні»

(сценарій урочистої лінійки пам’яті з нагоди 73-ї річниці визволення України від фашистських загарбників)

 

                                                                            Сікора З.І., педагог-організатор

                                                              КЗ «Рубіжанська обласна                         

                                                                загальноосвітня санаторна

                                                                       школа-інтернат І-ІІІ ступенів»

 

Мета: ознайомити учнів з трагічними сторінками Другої світової війни; показати, наскільки важливо сьогодні пам’ятати уроки історії та подвиги наших дідів і прадідів; виховувати в учнів почуття патріотизму, гордості за людей своєї землі, які відстояли її незалежність і волю; спонукати учнів сприймати уроки минулого серцем, щоб пам’ятати вічно, якою ціною здобуто перемогу в цій війні.

Обладнання: карта та прапор України, вазон з маками, столик із свічкою та калиною на рушнику, кошик із жовто-блакитними квітами, мікрофони, мікшер, комп’ютер, літературно-книжкова виставка.

                                                      Хід заходу

(Звучить пісня «Прокинься, моя Україно…». Учні 5-11 класів шикуються на ІІІ поверсі закладу біля оформленої інсталяції до Дня визволення України від фашистських загарбників. Поряд стоїть літературно-книжкова виставка. До мікрофона виходить педагог-організатор).

Педагог-організатор. У кожнім місті, кожнім парку

                              Сліди історії стоять.

                              З граніту зроблені солдати,

                              Нам про минуле хочуть розказати.

І кожен з них розповідає

Про ті події, ті роки,

Коли фашисти роздирали

Країну нашу на шматки.

Шановні учні! Шановні молоді громадяни України! У ці останні дні жовтня 1944 року міста і села України були остаточно звільнено від німецько-фашиських загарбників. Пам’ять про тих, хто не шкодував себе, рятував рідну землю і приніс перемогу над окупантами, живе і нині. Саме 28 жовтня 1944 року завершилося визволення Українських земель від фашистського поневолення.

Чудова осінь фарбувала доли

Й веселкою переливалися ліси,

Коли у жовтні, в ту далеку пору

Нам визволителі свободу принесли.

Урочиста лінійка «Тих днів у пам’яті не стерти і сьогодні» з нагоди 73-ї річниці визволення України від фашистських загарбників, оголошується відкритою.

(Звучить Державний Гімн України).

Педагог-організатор. 73 роки. Швидко, мов струмки води, збігають роки, квітнуть дерева, половіють жита, приходять у світ нові покоління. Але не старіє пам’ять тих літ. Вона живе у спогадах бійця і в суворому монументі, як свідок грізних років і переможних боїв, пильно дивиться на нас у залах музеїв, із сторінок книг, її мужню та величну, надійно оберігає народ, передаючи, як святиню, у спадщину поколінням.

                                       Матері, послухайте, і отці послухайте,

                                       І, сини, послухайте, як гучить вогонь.

                                       Хлопці в землю падали, а вогню не зрадили,

                                       І пробилось полум’я в хлопців із долонь.

І над ранами та й над болями,

І над кленами та й тополями,

І над горами та й над долами

Вічне полум’я, вічне полум’я.

Матері, схилітеся, і отці, схилітеся,

І, сини, схилітеся, лиш не треба сліз.

Хлопці в землю падали, але дня не зрадили,

І до сонця тягнеться кожен обеліск.

Та із ранками й надвечір’ями,

Та із ріками та міжгір’ями,

Та із хмарами та сузір’ями

Вічне полум’я нам довірено.

Матері, ненавидьте, і отці, ненавидьте,

І, сини, ненавидьте, – кат не йде в запас.

Хлопці в землю падали, але дня не зрадили,

Той вогонь – по ворогу, той вогонь – за нас.

І над травами та й над росами,

І над юними та й дорослими,

І над тишею та й над простором

Вічне полум’я, вічним пострілом.

(Звучить мелодія пісні «Никто не забыт» С.Пьєхі. Виходять до мікрофону учні-читці).

Учень 1.Усе  було, були німі кургани,

                Війна  ішла не на життя – на смерть,

                Гриміли залпи і ятрились рани,

                І світ ішов, здавалось, шкереберть.

Учень 2. І вся Вкраїна ніби очманіла.

                Людина в землю заривалася, як кріт,

                А над землею бомби стугоніли,

                І падали тіла на рваний дріт.

Учень 3.  Це все було…

                 О, не забудьте, люди!

                 Своїх дідів і прадідів своїх,

 

                 Що руйнувався світ захланно і облудно.

                 І нищив все фашист на цій землі.

Учень 4. О, не забудьте тих,

                Хто рвався крізь багнети.

                В степах поклали голови свої.

               Щоб більше нашу рідну Україну

               Не шарпали розбійницькі бої.

Педагог-організатор. З перших днів війни Україна була центральною ділянкою воєнних дій. Війна двічі прокотилася по території України, знищуючи на своєму шляху людей, матеріальні та культурні цінності. Установлений нацистський окупаційний режим мав на меті знелюднення її території. За роки війни Україна втратила 8 млн. населення, із них у боях загинуло 2,5 млн., знищено військовополонених і цивільних осіб, померлих від голоду та відсутності медичної допомоги – 5,5 млн. Отже, загинуло майже 20 % населення, тобто кожний п’ятий мешканець України. Якщо ж ураховувати всі демографічні втрати (убитих, померлих від хвороб і голоду, депортованих, тих, хто не повернувся з евакуації, емігрантів, ненароджених), то Україна втратила за роки Другої світової війни 14,3 млн. осіб. Якщо в 1941 році в Україні проживало 41,7 млн. населення, то в 1945 році – лише 27,4 млн. На території України цілком чи частково було зруйновано понад семиста міст і 28 тисяч сіл, близько 10 мільйонів людей залишились без даху над головою, знищено понад 16 тисяч промислових підприємств.

Величезних збитків зазнала українська культура. Окупантами були пограбовані історичні та краєзнавчі музеї, бібліотеки, картинні галереї. Лише

зі Львову вивезено понад п’ять тисяч рукописів, понад три тисячі стародруків, 300 першодруків, майже 40 тис. томів різної літератури. Усього з України вороги вивезли понад триста тридцять тис. музейних експонатів.

Битва за визволення України тривала 22 місяці. Перші населені пункти України на східному Донбасі були звільнені в грудні 1942 року. Остаточне визволення українських земель почалося в ході Курської битви (липень – серпень 1943 року). Протягом вересня-жовтня 1943 року тривала героїчна битва за Дніпро, уздовж якого німці намагалися створити неприступну лінію стратегічної оборони. Кульмінацією битви за Дніпро стало визволення Києва від гітлерівців.

У ході визволення України силами чотирьох Українських фронтів, які нараховували понад 2,3 млн. осіб, протягом січня 1943 року – жовтня 1944 року було проведено серію, а точніше 35 блискучих наступальних операцій, під час яких було оточено 10 німецьких дивізій. Найважливішими воєнними операціями були: Воронезько-Харківська (13 січня – 3 березня 1943 року), Донбаська (13 серпня – 22 вересня 1943 року), Чернігівсько-Полтавська (26 серпня – 30 вересня 1943 року), Корсунь-Шевченківська (24 грудня 1943 р. – 17 лютого 1944 року ) та Львівсько-Сандомирська (13 липня – 29 серпня 1944 року).

Завершила визволення України Карпатська операція, що розпочалася 9 вересня 1944 року. 27 жовтня 1944 року було звільнено місто Ужгород, а 28 жовтня війська вийшли на сучасний кордон нашої Держави.

Педагог-організатор. Ми не були в бою, та бій той відчуваєм.

                             Чому і як живе у нас незнаний бій?

                             Чому до ворога ми, як вогонь, палаєм?

                             І день той в пам’яті тримаємо своїй.

Пам’ять... Вона кличе, хвилює, стукає у наші серця. Вона доносить до нас, нащадків, імена тих, хто не шкодував своєї крові, хто приніс у жертву найдорожче – життя. Сотні солдатів, офіцерів, партизанів і підпільників, сотні людських життів, розтерзаних війною, прийняла в себе українська земля. Вони були представниками різних національностей, але навічно стали синами України. Ми в неоплатному боргу перед тими, хто не дожив до світлого переможного дня, чиї імена, навічно викарбувані на пам’ятниках і обелісках, увійшли в пісні, спогади і легенди. Вклонімося їм низько і пам’ятаймо!

Звідусіль тихо люди ідуть

З оберемками зір до граніту.

Треба вміти мовчати нам тут,

Щоб майбутнє могло говорити.

Перервався пташиний політ,

Колискову притримала мати ...

Зупинилося серце на мить –

Зараз треба мовчати, мовчати!

Оголошується хвилина мовчання (звук метроному у записі).

Педагог-організатор. Скільки б не прошло десятиріч, ми завжди будемо звертатися до тих історичних подій, що знаменують перемогу життя над смертю, розуму над безумством, гуманності над варварством.

І живуть у пам’яті народу

Його вірні дочки і сини,

Ті, що не вернулися з походів

Грізної, великої війни.

Їх життя, їх помисли високі,

Котрим не судилось розцвісти,

Закликають мир ясний і спокій,

Як зіницю ока, берегти.

Педагог-організатор. Цього осіннього дня по всій Україні вкриваються квітами і величні пам’ятники, і скромні обеліски. І це означає, що пам'ять народна жива, що подвиг загиблих в бою не забуто.              

Право покласти квіти до Пам’ятного знаку загиблим воїнам рубіжанам у роки Другої світової війни надається Тітаренко Єгору, учню 8 класу та Кравченко Руслані, учениці 7 класу.

(Звучить пісня «Солдатська душа», покладання квітів).                       

Педагог-організатор.  Десь там, в історії, гули фронти,

                                        Клекотала пеклом знавісніла битва...

                                        Солдаток плач, й скорбота сироти,

                                        І матерів свята молитва.

За тих синів, що не вернулись з бою,

Сміливо йшли в останню штикову.

Десь там під Золотим чи Лозовою

Й навіки падали в траву...

                                       Десь там, в історії...

                                       Та кров холоне й нині,

                                       В зажурі вічній наші матері...

                                       Я хочу щастя милій Україні,

                                       Я хочу миру на моїй землі!

(Звучить пісня «Україно-ненько» у виконанні ансамблю учениць 8 класу).

Педагог-організатор. Дорогу ціну заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні. Не щезне з пам’яті людської, не піде у забуття великий подвиг нашого народу – перемога над фашизмом. «Та що є смерть, якщо це за народ?!! І що життя, якщо без України?!!»

(Звучить мелодія пісні «Никто не забыт» С.Пьєхі. До мікрофону виходять чотири учні-читці).

Учень1. Катами мучена, розп’ята,

               Ти не скорилась ворогам.

               Ти знала: прийде час розплати,

               Впаде на голови катам.

Ти знала: мучитись недовго,

Що заясніє небозвід,

Що зійде сонце, зійде сонце,

І все дивилася на схід,

                У далину, де дні і ночі

                Від вибухів здіймався дим,

                Дивились виплакані очі

                На Україну – рідний дім.

Учень 2. Боже наш, спаси і збережи

               Державу нашу – Україну,

               Від всіх напастей відверни,

               Не доведи нас до загину.

Учень 3. Прийми благання наші і прийми подяку

                За милосердя, за твоє терпіння,

                За всі гріхи і за провину всяку,

                Почуй, Спасителю, наші моління.

Учень 4. Дай працю чесну для життя земного.

                Пошли нам дощ у спеку, в холод дай тепла,

                Щоб все цвіло у кожного двора,

                Щоб на столі був хліб, було й до хліба,

                Дай миру нам, дай злагоди й добра.

Педагог-організатор. Пам’ятайте, діти, ви – майбутнє України. Своїми знаннями, працею, здобутками примножуйте її культуру, своїми досягненнями славьте її. Будьте гідними своїх пращурів, любіть рідну землю, бережіть волю та незалежність України, поважайте свій народ і свою мелодійну мову. Шануйте себе і свою гідність, і шановані будете іншими.

 Ми – єдина країна! Попри всі негаразди, ми прагнемо одного – спокою, миру та чистого блакитного неба над головою.

(Звучить пісня Н.Бучинської «Свята Перемога»).