Сценарій свята осені «Осіння казка»

 

 

 

 

 

 

 

 

Сценарій свята осені

«Осіння казка»

 

 

 

 

 

 

 

Підготувала

 вчитель початкових класів 

Литвинівської ЗОШ І – ІІІ ст.

Перегінець Анастасія Василівн

Добрий день всім!  І він дійсно видався добрим: подивіться навколо — і ви замилуєтесь дивовижною красою матінки-природи. Дерева ледь торкнула осіння позолота. Легенький вітерець несе срібні ниточки павутиння. Повітря напоєне незрівняними пахощами айстр, чорнобривців, жоржин… Сонце уже не таке спекотне, як влітку: воно лиш лагідно торкається своєю  ласкавою посмішкою усе навколо.

 День за днем, за тижнем тижні                                

Непомітно лине час,

Різні зміни дивовижні

Відбуваються круг нас.

    

      От зима, весна та літо,

    Осінь, потім знов зима.

   Сивий час летить над світом,

     І кінця йому нема.

 

Кожен місяць кожну пору,

На землі нове вбрання.

Й ми самі не те , що вчора, -

Дітвора зроста щодня.

 

 Глянь навколо оком пильни

   І побачиш зміни ці.

   Ось повільно, неухильно

    Йдуть по черзі місяці.

 

          Ходить осінь по садах
           Ходить, усміхається
          Ніби в казці швидко так
           Кольори міняються.
 

           Мов господарка уміла
           Лиш пройшла лісочком
            Ген калина вже дозріла
           Виросли грибочки.

      Тихо осінь ходить гаєм,
      Ліс довкола, аж горить.
        Ясен листя осипає,
       Дуб нахмурений стоїть.

              А берізка над потоком,
              Стала, наче молода,
              Вітер, ніби ненароком,
              Їй косиці обрива.

 

Швидко літо пролетіло –

Ніби й зовсім не було.

Ходить рідним краєм осінь –

Листя кидає в вікно.

Кажуть: осінь – невесела.

Плачуть і міста і села.

Ходить осінь по дворах.

Дощ іде і сумно – жах!

 

В парках і садочках,
На доріжки й трави,
Падають листочки,
Ніжно — золотаві.
Де не глянь — довкола,
Килим кольористий,
Віти напівголі,
Й небо сине, чисте.

Метушні немає,
Тиха прохолода,
Осінь золотава,
Тихо, ніжно ходить.

     

 Осінь, осінь… лист жовтіє,
       З неба часом дощик сіє.
Червонясте, золотисте,
Опадає з кленів листя.

Лісом дощик поблукав,
Та подавсь до міста,
Загубившись поміж трав,
Голубе намисто.

Гай зелений вже жовтіє,
Листя опадає,
Літо швидко пролетіло,
Холод наступає.

 

Як помандрує по гаях

З чарівним пензлем у руках -

Все розмалює на путі,

Дерева стануть золоті.

І ми її уклінно просим:

- Заходь у гості, щедра осінь!

              Осінь, осінь,

В гості тебе просимо

З щедрими хлібами, високими снопами,

З листопадом і дощем, з перелітнім журавлем.

ОСІНЬ ;      Добрий день! В добрий час!

Рада дуже бачить вас!

Я - Осінь чарівна й ясна.

Я - дивна, наче казочка сама.

Тримаю пензлик у руках,

            Малюю я в садках, в гаях.

      Малюю всюди - тут і там,

      Щ об догодити, любі, вам. .

 

 Ні, це, друзі, нам не сниться:

Справді, осінь-чарівниця завітала у гаї

І творить дива свої.

Ось червоне та іскристе

На калині вже намисто,

 

Є у осені талант                                                                                                                          

Ранком розливать туман,

Білий, молоко немов.

Осінь вся у праці знов

Журавлі курличуть, певно,

Їх  вона збирає в путь.

І, звичайно, недаремно                                                                                                                

 Осінь щедрою зовуть

 

– Ви знаєте, діти, сьогодні на поштову адресу нашої школи прийшло багато телеграм.

– Цікаво. Хто ж їх надіслав? Діти, допоможіть прочитати.

( Діти читають телеграми )

 

Дуже засмучена. Мишка розбила яєчко, прийти не зможу.   Курочка Ряба.
 

З’їв семеро козенят. Болить живіт.   Вовк.
 

Від дідуся втік, від бабусі втік, а лисичка відпускати не хоче.   Колобок.
 

Ніяк не витягнемо ріпку, тому прибути не зможемо.   Дід, баба. Внучка.

 

– Діти, я вважаю, що причини поважні. Ну нічого. Не будемо сумувати. А будемо розважатись. З казкою завжди весело.

 

Дзвени, дзвени, мій дзвонику
Дзвени гучніш, гучніш.
І всім, хто любить казку,
Допоможи скоріш.

 

 

 

 

 

1. Відгадайте казкові загадки:

 

Любі діти, коли йшла,
По дорозі це знайшла.
Це хатинка невеличка,
Ми у казці….                         (“Рукавичка”)

 

Від цієї булави
Змій позбувся голови.
Прагне хлопчик буть хоч трошки
Схожим на ….                       (“Котигорошка “)

 

Хто до нас прийшов на свято,
Вередливий та пихатий?
Вередлива то коза
Ми у казці ….                                    (“ Дереза”)

 

Хто на гусячих крилятах
Прилетів до мами й тата,
Був міцний. Бо їв кулешик.
Це відомий всім ….              (“ Телесик”)

 

На голову глечик лисиця наділа,
Мерщій до річки поспішила,
Скоріше глечика сварити, у річці жартуна втопити.
І не подумала лисиця.
Що і сама може втопиться.      (“ Лисиця і глечик”)

 

Сидить півник на печі.
Їсть смачненькі калачі.
Тут лисичка прибігає.
Мерщій півника хапає.
Біжить котик рятувати,
В лисиці півника забрати.      (“ Котик і півник”)

Знайшов півник колосок,
Змолов борошна мішок.
Спік негайно у печі
Пиріжки та калачі.
Мишенят не пригощав,
Бо жоден з них не помагав.    (“ Колосок”)

 

 

     Зустріч з казкою — це свято.
   Не було б її у нас,
   Ми б не знали так багато 
   Про новий і давній час.

  В кожнім домі, в кожній хаті,
     І у місті, і в селі —
    Хто навчився вже читати,
    Має казку на столі.
 
  Існує книг багато на землі.
     Вони цікаві, мудрі, гарні.
     Та кожен з нас, дорослий чи малий, 
     Всяк казочку читати полюбляє.

 

 Казка – це світ чарівний та незвичний, 
    Казка – це диво, сповнене краси.
    Поринуть в казку, це ж бо так цікаво, 
    Це справді свято, радість для душі.

  У казці звірі мову мають, 
    Дерева розмовляють, мов живі.
    Добро і правда завжди зло долають, 
    Тому і люблять казку діти всі.

  

 В країну казок підемо я і ти, 
    У казці всім цікаво побувати. 
    Там вірних друзів можемо знайти, 
     І з ними хочемо поспівати.

 

Затужило за сонечком небо,
Потускніли усі кольори.
Ой, не треба дощити, не треба,
Хай ще сонце сміється згори.
 

Хай тепло нам дарує і ласку,
Й диво-фарби усіх кольорів.
Прошепоче осінню нам казку
В пишних кронах могутніх дубів.
 

Хай заграють цимбали й валторни
В жовтих кленах, в берізках, в гаю.
Осінь, осінь... Така неповторна
І чарівна у ріднім краю.

 Осіннє золото осипалось до ніг,

 Пташки давно у вирій полетіли.

 Далеко за моря їх шлях проліг —

 Сади й ліси без них осиротіли.

 

Опале листя стиха шурхотить,

 В верхів’ї сосен вітерець співає.

 На самоті осінній сум звучить,

 Земля стомилась і відпочиває

 

Пора осіння тиха й чарівна.
Земля вночі туманами сповита.
Вдень лине тихо музика сумна
На павутинні бабиного літа.

Й пливе між листям кольоровий сум,
Осіннім сонцем ледве вже зігрітий.
В сухому листячку сховавсь од вітру шум,
І холодок проймає гордовитий.
 

Палітра осені яскрава ще й жива,
Жоржини кольорові серце гріють.
Та вранці паморозь травичку покрива,
І від морозу квіточки сивіють.
 

Рослинний світ потроху завмира,
Тускніє барв рясне палахкотіння.
Тому й тужлива осені пора,
Бо світ піде зимі у володіння.