Сценарій свята " Прощавай, початкова школа!"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 ( сценарій свята )

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Напис на дошці:

Прямуй, дитино, в добру путь.

У світ, де вчаться і ростуть!

Розумна і щаслива будь,

А перші кроки не забудь!

 

Вчитель. Доброго дня, наші гості! Ось і прийшов цей святковий день. На вулиці світить яскраве сонце,  співають пташки, сонце пестить нас своїм золотим промінням.             

Час летить  невблаганно  і змінює все, що нас оточує. Життєва дорога людини також мінлива і нелегка, несе в життя і сум, і радощі. Все має початок і кінець. Не можна сказати, що закінчується дитинство наших дітей. Однак сьогоднішній день проводить невидиму межу між дитинством і юністю.

Тож дозвольте запросити до класу тих, кому присвячується це свято - наших випускників, учнів 4-го класу. Вітаємо їх.

(Під музику діти заходять до класу).

 

Увага! Шановні друзі! 

Ми сьогодні зустрілись

У тіснім нашім крузі

На радісне святе — веселе, чудове,—

Ми закінчили початкову школу!

 

Хай пісня тут лине! 

Хай сміх скрізь лунає,

У кожного радісна усмішка сяє!

Всі дружні, веселі.

Радійте за нас: Ми всі перейшли у 5 клас!

 

                                (Звучить пісня «Детство»)

 

Учитель. Давайте пригадаємо, скільки свят відбулося у цьому залі. І знову

                       він зібрав нас!

 

Скільки  зустрічали свят у  цьому  залі,

А такого свята ми іще не знали.

 

І сумне, й веселе

В нас сьогодні свято —

Будуть нас у п'ятий

Клас випроводжати.

 

Світлим усміхом квітне довкола,

І пісні веселково дзвенять.

Вся сьогодні заквітчана школа –

Свято кличе дівчат і хлоп’ят .

 

На душі в нас чарівно й святково,

Бо навчання закінчилось в нас.

І на серці так легко, чудово –

Це веселий і радісний час!

 

Всі роки ми старались, учились

І слухняними в школі були.

Ми дружили, писали, трудились

І, звичайно, росли та росли.

 

Наші перші кроки, сходинки чудові,

Ми пройшли успішно в радості й теплі.

Ласкою зігріті, сповнені любові,

Що найкраще може бути на Землі?

 

Ми писати вчились, вчились малювати,

З піснею дружити, друзів завели.

Ми усі навчились з сонечком вставати,

В початковій школі весело жили.

 

Ще ми полюбляли, коли в школі свято,

Кожен був артистом, говорив слова.

Готувались діти весело й завзято,

А в душі звучала музика жива.

Перші кроки в школі просто не даються,

Сміх тут був і сльози, радість і печаль.

А сьогодні з вчителем діти розстаються,

І прощатись дітям  з вчителькою жаль.

 

Незвичайно якось стислося серденько,

Спогади, як хвиля, зрушились нараз.

Тож давайте, діти, вклонимось низенько,

Подаруєм квіти вчительці від нас!

 

( Пісня « Наша вчителька» )

 

Наша перша вчителька, наше любе сонце,

Нам знання давала, вчила нас усіх.

І, як перший промінь ластився в віконце,

В школі линув дзвінко наш дитячий сміх.

 

Учителько перша!

Зібрались ми нині,

Щоб дяку і шану віддати тобі

За ласку, за мудрість, бо в кожній дитині

Ти частку душі залишила навік!

 

Ви навчали багатьох:

І синочків, і дочок,

Та таких, як ми ,розумних

Не було в вас діточок.

 

Ой, нема де правди діти,

Було всяке серед нас:

Той у школі звик шуміти,

Той у рок не хотів вчити,

Той запізнювався в клас.

 

Та такого не було ,

Щоб робив це хтось на зло,

Бо усі ми повсякчас

Дуже – дуже любим вас!

 

Дуже просимо простити

Нам маленькі ці грішки.

Ми правдиво будем жити

І трудитись так, як ви!

 

Були радощі і болі,

Успіхи й невдачі,

Та найбільш тепла й любові

Було в очах ваших.

 

Нас навчила вчителька

Пісень багато.

А сьогодні ми для неї

Будемо співати!

 

( Пісня « Вчителю» )

 

Учитель .   Як швидко настало прощальне це свято,

                     Як швидко прийшов розлучатися час.

                     Чотири роки були ми разом, малята,

                     Сьогодні ми з вами — останній раз.

                     Але ж не будемо сумувати,

                     Є нам, про що згадати.

                     Згадаємо разом чотири радісних роки,

                     Веселі перерви, цікаві уроки.

                     Згадайте, як бувало, ви в школу поспішали,

                     Хто кликав на урок?

Всі.  Шкільний дзвінок!

                                                (Дзвенить дзвоник.)

 

Учитель.  Пам'ятаєте, як він вперше покликав вас на перший урок? Якими несміливими неумійками ви зайшли за мною в шкільні двері? Як вчилися безшумно сідати і вставати з-за парти? Як одержували свої перші бали? А сьогодні він дзвенить для вас у четвертому класі востаннє. Вітає вас із закінченням початкової школи.

                                             (Дзвенить дзвоник.)

 

Ми пригадаєм той дзвінок веселий,  

Що продзвенів нам перший раз,

Коли ввійшли ми з квітами у школу

У свій найкращий перший клас.

 

Ми всі були смішними малюками,

Коли зайшли уперше у свій клас,

Коли дали нам зошит з олівцями

Й за парти посадили перший в житті раз.

 

У дівчаток — бантики пишні,

І портфелики у руках.

Губки — наче спілі вишні,

І цікавість у очах.

 

Хлопчики усі — швиденькі

І рухливі, і меткі,

Ми були такі маленькі,

А от виросли які.

 

 

Сьогодні трішки сумно нам усім —

Прощаємось зі своїм рідним класом,

І з тим, що стало нам усім

Таким близьким, що й передати важко!

 

Учитель. Всі діти намагались навчатись якомога краще. З першого дня навчання ви потоваришували... з ким?

 

Всі.  З Букварем!

 

Учитель.  Так, з Букварем! Пам'ятаєте?

 

Ми Букварик почали в вересні вивчати,

І багато встигли ми вже запам'ятати.

Хоч і важко було нам алфавіт вивчати,

Та Буквар любимий всім

Легко й подолати.

 

 

На урок до нас Сова 

часто прилітала,

Друкувать склади й читать

нам допомагала.

 

Літера перша, і перше слово,  

З книжкою перша серйозна розмова.

Перша сторінка, друга сторінка,

Перший успіх, смішинка, сльозинка.

 

Букварик.

Я ваша перша книжка, любі діти,

Букварик, що прийшов у перший клас.

Навчив читати , вчитись і радіти

Й до школи привчав кожного з вас.

 

Читанка.

Я – Читанка. Щоденно й без вагання

Вам виробляла техніку читання.

А ще вела за руку з юних літ

В казковий і чарівний дивосвіт.

 

Я і Україна.

А я успішно і завжди сумлінно

Вела в історію й природу України.

Дитину вчила у суспільстві жити,

Любити світ й себе у нім любити.

 

Зошит.

 А я вас вперше вчив усіх писати,

І палички, гачечки та нулі.

Учнівську ручку в паличках тримати,

А палички були такі малі…

 

Букварик.

Тепер настав нам розлучитись час.

В минуле вже підемо ми від вас.

І  не повернемось. Тому – то прощавайте!

Й чого навчили вас , того не забувайте!

 

Читанка.

До вас тепер прийде література,

В якій є все: наука і культура,

Творіння думки і людське життя,

Любов, духовність, різні почуття.

 

 

Я і Україна.

А замість мене буде в вас природа,

Та біологія, історія народів

І географія Землі – про цілий світ,

Щоб ви були розумні з юних літ.

 

Зошит.

Тепер і зошити у вас великі стали,

А я маленький і смішний для вас.

Бо ви уже давно повиростали

І розлучатися, прощатися нам час.

 

Дівчинка.

Вам за науку дякуємо ми.

Тепер ми глибше будем все вивчати.

У світ підемо вченими людьми,

Та будемо усе чудово знати.

Вчення – це світло, невчення – пітьма.

І хто читає, знає той багато

Тож ми до школи ходим не дарма.

 

 

А про перші наші кроки

І круті стежинки

Нагадають вам, напевно,

Веселі смішинки.

 

(Виконуються частівки на мелодію «Бабки-ёжки».)

 

Ось послухайте, подружки,

Що ми вам розкажемо.

Проспіваємо частівки

І себе покажемо.

 

Математика моя,

Ох ти і зараза!

Через тебе вчора я

Плакала три рази.

 

Читання — таке складне,

Хоч читати й треба,

Я сиджу — ні «Бе» ні «Ме»

В нім нема потреби!

 

На уроці фізкультури

Бігали сто метрів, 

Заморились, наче бігли    

Триста кілометрів.

 

Вам частівки проспівали,

Бачите, ми — виший клас!

Хочемо, надовго щоб ви

Всі запам'ятали нас.

 

Все не так просто

-Танько, будемо дружити?

Буду твій портфель носити,

І додому проводжати,

І від хлопців захищати!

- Добре, згода.

- То на здачу

Дай, перепишу задачу.

 

Вчитель бережно розправив

Зошита у Вови...

-Чом ти знову не поставив

Знаки розділові?

- Ставив, - глянув той сміливо, -

Як ви зошит брали.

То вони, тоді, можливо,

Десь повипадали.

 

Скрутне положення

-         Віто , скільки сім на сім?

-         Та, здається, 47

-         Ну, а вісім на чотири?

-         Небагато - 44.

А пізніше у спортзалі

Віта подругам казала:

-         В нас скрутне положення,

Бо таблиці множення

Наша вчителька не знає,

Кожен день мене питає.

 

Учитель. Як часто ми починали нове життя і говорили самі собі: «Все, завтра почну нове життя, почну краще вчитися, гарнесенько виконаю вправу з української мови і задачу з математики сам розв'яжу. А читати буду кожного дня. І от тоді буду вчитися на відмінно».

 

 

( Вибігає лінь, хапає двох учнів )

Лінь.

Ось ти , мій молодець! І ти іди до мене, красунчику! Як же я люблю таких діток, що одне говорять, але ніколи не виконують цього. Ну, це мої хлопчики-лінивчики. Я їх так люблю!

Хлопчик. Відчепись від мене, я не твій молодець, я ніколи з тобою не дружив. Геть від мене!

Дівчинка.

Геть від нього, відійди! Іншу жертву десь знайди! Відпусти, погана лінь, хлопця доброго покинь! Мало ти дітей скосила, що піднятись їм не сила? Йди від нас за небокрай, наших хлопців відпускай!

 

Лінь.

А як ні? Що далі буде? Мене ж люблять усі люди! Не пущу і не чекай, та так грізно не гукай! Ну а цих я вподобала і назавжди їх придбала!

 

Дівчинка.

Ах! Не хочеш відпускати? Значить будем воювати! Друзів ми не залишаєм, а з біди їх виручаєм. Гей, усі на допомогу, вирушайте у дорогу. Зошити й книжки беріть й Ліні дружно доведіть, що навчання, праця й труд лінь на порох розітруть!

 

( діти дають книжки заручникам і ті починають вчитися )

 

Лінь. Ой, та нате вже, беріть лиш від мене відійдіть. Все ще буде в іншім часі, я знайду їх в п’ятім класі. Ні, не буду я у збитку ще навідаю їх влітку.

 

Дівчинка. Лінь, іди, чому пристала та й так довго заважала? А тепер іди від нас, нам дорослішати час. За книжки ми всі взялися й ліні підлої збулися!

 

Всі разом. Йди від нас , погана Лінь, йди й не повертайся. Пропади назавжди, згинь, навіть не старайся повернутися до нас. Нам тебе не треба. Ми тебе у 5 клас не візьмем до себе!

(Лінь похиливши голову виходить)

Хлопчик

                                  НОВЕ ЖИТТЯ

Вчора Вітя так промовив:

— З мене досить, от вам слово:

Я почну життя нове!

Аркуш взяв і олівець, Сів і піше по порядку:

— В сім встаю, роблю зарядку,

Чищу зуби, мию шию, 

Неодмінно вуха мию.

Потім — кухня. Там сніданок

Всім готую сам, без мами.

Потім мию, підмітаю, —

І до школи поспішаю.

Ще у плани — пунктів з двадцять,

Та не варто зупиняться — Чому? — питаєте. Все просто,

Бо знову мама миє посуд,

Підмітає та готує. А Вітько?

Вітько й не чує.

Він у ліжку й досі спить,

А над ліжком план висить!

 

 

 

Учитель.

Любі мами, а зараз я прошу вас пригадати ту неповторну мить, коли ви відчули, що у вас під серцем зріє нове життя.

Ви ще не знали, хлопчик це чи дівчинка, але вже тоді безмежно його любили і з нетерпінням чекали народження свого найкращого, найріднішого, найгеніальнішого малюка. Дев’ять місяців ви були з ним одним цілим.

Дорогі діти. Мами подарували вам життя, це з ними ви робили свої перші кроки, це біля ваших ліжечок матусі провели не одну безсонну ніч, коли ви хворіли. Це вони радіють вашому навіть найменшому успіхові.

 

1. Матусю, матусю рідненька

Життя дарувала мені.

І сонечко в синьому небі,

І росяні ранки ясні.

Ночами, рідненька, не спала,

Коли я бувало хворів,

Любов’ю мене лікувала

Ще краще від тих лікарів.

 

2. Як падала я – підіймала,

Втирала сльозинки рясні.

І пестила, і обіймала,

Минали і болі й жалі.

 

3. В мені лиш хороше ти бачиш,

Але, коли шкоду зроблю,

Усе зрозумієш, пробачиш,

Тебе над усе я люблю!

 

4. Зі мною ти вчила уроки,

З варенням пиріжки.

Цукерки смачні купувала

І іграшки і книжечки.

 

5.Не знаю, де слів назбирати,

Щоб висловить дяку свою,

Матусю, кохана, найкраща,

Тебе над усе я люблю.

 

 

6. Хай щастя тобі усміхнеться,

Хай все удається в житті,

Хай квіти для тебе лиш квітнуть,

Хай ранки цвітуть золоті.

 

 Вчитель. Ми нагороджуємо медалями наших мам за добросовісну допомогу, щиру підтримку, неабияку силу волі. За відчайдушне терпіння, наснагу, витрачене здоров’я. Адже наші мами весь час допомагали нам, своїм дітям у навчанні. За це присвоюємо їм звання «Феї мудрості й терпіння».

( нагородження)

 

Вчитель.

Поруч із вами, дорогі діти, всі ці роки був і батько. Адже він – голова сім’ї, її сила та гордість. Татові руки все вміють, все можуть: носять на руках своїх маленьких синів і дочок, підставляють свої сильні плечі, коли необхідно їх підтримати. Тепло батьківської любові зігріває нас у люті морози й заметілі.

 

Учень. Низький уклін вам, дорогі наші татусі! Не сумуйте, ми про вас теж не забуваємо, й щиро любимо й чекаємо вашої підтримки, мудрої поради, допомоги.

Всі ці роки ви допомагали нам вчитися, підтримували нас, давали добрі поради, цікавилися нашим шкільним життям, вчили нас любити школу, вчительку, Україну.

 

1.Поруч з нами завжди був татусь.

Він про нас піклується і дбає.

Вдома господарство догляда

І матусі любій він допомога.

 

2. Сильна й дужа татова рука

І майструє, і дрова рубає.

Але лагідною й ніжною бува,

Коли братика малого забавляє.

 

3. Я до тата ніжно пригорнусь

І відчую на плечі його долоню.

Поцілує й скаже мій татусь:

- - Ти красуня справжня моя доню.

 

5. Ми із татом робим всю роботу

На рибалку їздимо частенько,

Лагодим машину, а іще

Ми, звичайно, помагаєм неньці.

 

6. Ми за турботу вдячні всім татам.

Зичимо здоров’я і щастя багато.

Щоб вам завжди все удавалось,

Сонечко в небі вам усміхалось.

 

Вчитель. Дорогі татусі, сьогодні ми хочемо нагородити вас за все, що ви зробили для нас, почесними медалями «Королі витримки і терпіння»

 

Вчитель

Дорогі батьки!

Ви дяку від мене прийміть за дітей хороших,

За втрачені сили, недоспані ночі,

За допомогу, за ваші уміння,

За віру в дитя, за ласку й терпіння,

За вірність прикладів і вправ.

За те, що у класі ремонти робили,

І фарбували, і стіни білили,

Костюми красиві до свят готували,

І що на змаганнях за них вболівали.

Бажаю ще більше терпіння набратись,

Бо ще вісім років вам разом навчатись.

 

 

Рідні мами, рідні тата!

Ми вітаєм вас на святі,

Ми вас любим щиро-щиро,

Вам бажаєм щастя й миру.

 

За вашу працю, ласку і любов

 «Спасибі» — кажемо вам знов і знов.

 Бажаємо вам радості багато

І даруємо щиро цей-танок завзятий!

 

                                                (Танець.)

 

 

Вчитель.

А зараз я хочу нагадати вам казку В. Сухомлинського «Співуча пір’їнка», в якій говориться, що жив на світі дивовижний птах Стрепет.

Дивовижний, бо співав крилом. Мав у своєму крилі особливу співучу пір’їнку. Сталося лихо: Загубив птах пір’їнку, але хлопчик Сергійко знайшов та повернув пташці. Виріс хлопчик, але часто згадував Стрепета і думав : «У кожної людини є своя співуча пір’їна. Нещасний той, у кого такої пір’їнки нема.» Я думаю, що всі діти у нас у класі – щасливі, бо кожен має свій талант, вже виявив себе у чомусь. По – перше, як ви уже переконалися, наші діти – справжні артисти і співаки, читці віршів, футболісти. Гарно малюють, складають вірші. Тому кожен із вас одержить сьогодні медаль «Співуча пір’їна»

(Вручення медалей «Співуча пір’їна»)

 

Учитель.  Шановні батьки, благословіть своїх дітей.

 

Батьки 

Нехай вас Господь благословляє 

У світлу путь на добрії діла,     

На вірну стежку вірно наставляє,

Щоб доля в вас щасливою була!

( слово надається батькам)

 

Як же час проліта непомітно —

Наші діти так швидко ростуть!

Ніби тільки прийшли до школи,

А тепер вже в п'ятий клас ідуть.

 

 

Перша вчителька!

Добра, терпляча,

Наче мама була нам малим,

Любов була щира, гаряча,

Зігрівала сердечко усім.

 

Ми пам'ятаємо перший дзвоник

У шкільному нашому житті, 

Ми пам'ятаємо Ваші руки,

Що в перший клас нас повели.

 

Перше учителя слово, 

Де б не стелився нам путь

Так, як і матері мову, 

Нам у житті не забуть.

Шановна наша вчителько,

Вам вдячний весь клас,

І прощальна пісня-дарунок

Звучить Вам від нас.

 

Школо наша початкова,     

Прощавай і будь здорова,

Нових діточок стрічай,

Та й про нас не забувай.

А ми про тебе не забудемо!

 

                           (Звучить пісня «Перша вчителька».)

 

Шановна вчителько нова!    

За нас Ви будьте певні,     

Хоч ми рухливі й шумні,

Зате розумні й чемні.

 

 

Хоч і звуть нас «пустуни маленькі»,  

І часто в школі ми здіймаєм галас й сміх,

Та ми потягнемось до Вас,

немов до неньки,

Якщо полюбите Ви щиро усіх нас.

 

Ми будем гарно лиш учитись

І з поведінкою буде все гаразд.

Та Ви прийміть нас із любов'ю тільки

І поведіть у п'ятий клас.

 

Сьогодні радісно і трохи сумно нині

Складєм дяку вчительці, батькам.

Ми – український цвіт, ми – діти України!

І будемо трудитись, вірте нам!

 

Із дерева роду зростає пагіння,

І лине до сонця до світла.

Стрічай, Україно, нове покоління,

Що ніби веселка розквітло.

Іде в твою школу знання здобувати,

Щоб бути розумним у світі,

І світлу державу свою будувати

У новому тисячолітті.

Стрічай, Україно, чарівне суцвіття

Дітей своїх рідних у школі,

Сумлінно веди їх у тисячоліття,

У щасті з любов'ю до волі.

 

( пісня «Коли співають діти» )

 

 

Учитель

Любі діти, на прощання —

Мої сердечні побажання.

Найсвітліша дорога на світі -

Це дорога до знань, до школи.

Пам'ятайте це, любі діти,

Не забудьте цього ніколи.

 

 

Хай вам сонечко сміється,

І наука хай дається.

Хай щастить вам, діти, всюди!

Хай ростуть з вас гарні люди!

 

 

                               МЫ ЖЕЛАЕМ СЧАСТЬЯ ВАМ

 

В мир, в котором множество дорог,

Выходить нам наступает срок.

 Будет там и солнца свет,

И дождь, и снег, и гром.

 Но запомнит каждый пусть из нас,

Что в любой наш, даже трудный час,

 Будет школа верить в нас

И вспоминать добром.

 

   Припев:       

Мы желаем счастья вам,

Счастья в этом мире большом,

Как солнце по утрам,

Пусть оно заходит в дом.

Мы желаем счастья вам,

И оно должно быть таким:

Когда ты счастлив сам,

Счастьем поделись с  другим.

 

Вчитель.

Життя - це таємнича книга.

І скільки в ній незвіданих доріг...

Ти озирнешся і помітиш,

Як швидко пролетів за роком рік.

 

Початкова школа навчила вас добру, ввічливості, відкрила перед вами непізнані світи знань. Попереду вас чекає цілий океан різноманітних знань, які доведеться поступово здобувати вже з іншими учителями.

Тому, бажаю вам добра і радості,

Миру і затишку.

Здоров я і сили,

І кожен день, що йде новий,

Хай тільки щастя вам приносить!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Пiсня «Перша вчителька».

 

Як швидко пролетiли

Роки, неначе днi.

Ми так рости спiшили,

Як трави навеснi.

Iз Вами ми ділили

І радiсть, i печаль.

Ми так рости спішили!

Тепер прощатись жаль.

 

 

Приспiв:

 

Учителька найперша,

Як зiронька ясна.

На все життя у серцi

Залишиться вона!

Терпляча, добра, мила,

За кроком крок, щодня,

І нас добра навчила,

Дала мiцнi знання.

Не скажеш: «Стiйте роки!

Дитинство, постривай!»

І школi початковiй

Ми скажем «Прощавай!»