Сценарій свята рідної мови «О мово рідна, золота колиско…»

Сценарій свята рідної мови

«О мово рідна, золота колиско…»

 

Мета: ознайомити учнів зі скарбами рідної мови, виховувати патріотичні почуття, інтерес до історичного минулого, звичаїв, обрядів нашого народу, прищеплювати любов і повагу до української мови, а також толерантне ставлення до інших мов.

 

Місце проведення: актова зала, святково прибрана світлиця.

Хід свята

(Голос за кулісами)

6 листопада 1997 року було підписано Указ Президента України, у якому говориться: "На підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливості ролі української мови в консолідації суспільства постановляю: "Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця".

 

Ведуча: Доброго ранку всім!

 

Із святом вас, шановні добродії, із святом, шанувальники рідного слова. Корені українського слова проросли з найдавніших діалектів праслов’янських племен, рясними пагонами розвинулися в часи Давньоруської держави. Древнє слово квітами-перлами розцвітало у найдавніших пам’ятках культури Київської Русі, у полемічних творах, у красному письменстві різних часів.

Ведучий

Сьогодні наше свято – це свято української мови та писемності. З часу винайдення писемності фактично почався період документальної історії людства, тому стало можливим не тільки передавати мовну інформацію на відстані, але й закріпити її в часі.

Ведуча

 

У Київській Русі книги цінувалися, як рідкісні скарби. Мати декілька книг означало володіти цілим багатством. "Повість минулих літ" називає книги "ріками, які наповнюють всесвіт мудрістю незмірної глибини". "Якщо старанно пошукати в книгах мудрості, – зазначав літописець, – то знайдеш користь душі своїй".

Ведучий: Україна та її культура святкують своє відродження. Але цьому передувала тяжка боротьба. Дуже багато жорстоких літ і століть пережила наша невмируща мова, мужньо знісши і витерпівши наругу наймогутніших царських сатрапів та посіпак шлахетсько-панських і своїх панів.

 

(Звучить пісня "Реве та стогне Дніпр широкий". )

На сцені 8 дівчат в українському вбранні. Кожна із них зачитує одну із дат в скорботному календарі української мови, після чого повертається і йде в глибину сцени)

1720 рік – російський цар Петро I заборонив друкувати книжки українською мовою.

1796 рік – видано розпорядження про вилучення у населення України українських букварів та українських текстів із церковних книг.

1775 р. – зруйновано Запорізьку Січ і закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.

1862 р. – закрито українські недільні школи, які безкоштовно організовували видатні діячі української культури.

1863 р. – указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою.

1876 р. – указ російського царя Олександра ІІ про заборону друкування нот українських пісень.

1884 р. – закрито всі українські театри.

1908 р. – вся культура і освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкідливою , "могущей визвать последствия, угрожающиє спокойствию и безопасности Российской  империии.”

Учениця. Хотіли вирвати язик,

Хотіли ноги поламати,

 Топтали під шалений крик,

 В`язнили, кидали за грати.

Зробить калікою з калік

Тебе хотіли, рідна мати!

 

Учениця. Як довго ждали ми своєї волі слова,

                 І ось воно співа, бринить.

                Бринить-співає наша мова,

               Чарує, тішить і п`янить.

 

 

Фанфари.

 Звучить марш запорізьких козаків. Виходять хлопці. Один читає наказ:

 «Догогі друзі!. Нині світлеє свято зібрало нас у цій залі. Зібралися люди добрі на свято своє, свято традицій, народних пісень вольних, мови рідної. І прославимо в цей день мову рідну, пісню українську. Хай у віках живе діло славних рук і не висихає джерело душ людських і традицій народних! Цьому бути!

Звучить пісня « Пісня солов'їна ».

  ЗАКРИТИ КУЛІСИ

ВІДКРИТИ КУЛІСИ

  Лунає музика

Господиня: Якось Бог вирішив наділити дітей світу талантами.

На сцені сидить Бог на кріслі–троні. Він одягнений у білу рясу, з бородою. До нього підходять учні 5 класу, одягнені по-різному. Кожен щось говорить до Бога. Він починає обдаровувати дітей.

Господиня: Французи вибрали елегантність і красу (дає дівчинці дзеркало і капелюшок).

Угорці – любов до господарювання (Бог дає фартушок)

Німці – дисципліну і порядок (книгу з написом «Закон»).

 Поляки – здатність до торгівлі (мішечок із грошима).

Італійці одержали хист до музики (музичний інструмент).

Діти радіють подарункам, піднімаючи їх високо, показують усім. Помалу зникають за сценою. У куточку сцени залишається одна дівчинка, одягнена в українське вбрання. Вона плаче, закривши руками очі…

Господиня:  Обдарувавши всіх, підвівся Бог зі свого трону і раптом побачив у куточку дівчинку. Вона була боса, одягнута у вишивану сорочку, руса коса переплетена синьою стрічкою, а на голові багряний вінок.

Бог: Хто ти? Чого плачеш?

Дівчинка: Я – Україна, а плачу, бо стогне земля моя від пролитої крові та пожеж. Сини мої на чужій роботі, у своїй хаті нема правди й волі.

Бог: Чого ж ти не підійшла до мене раніше? Я всі таланти роздав. Як же зарадити твоєму горю?

 Бог: Є у мене скарб неоціненний, який уславить тебе на цілий світ. Це- пісня.

(дає дівчинці сопілку. Вона прикладає її до грудей, посміхається, веселішає)

Господиня: Узяла дівчинка – Україна дарунок і міцно притиснула його до серця. Поклонилась низенько Всевишньому і з ясним обличчям понесла пісню людям.

Дівчинка підходить до краю сцени, лине тиха мелодія пісні.

 

Дівчинка: Народе мій! Нас Бог благословив. Дарунок дав нам – скарб неоціненний. Прийміть його – це пісня голосна.(Дівчинка співає пісню).

 

Господар:   Мова – великий Божий дар для людини. У світі налічується близько трьох тисяч мов. У кожного народу вона своя. А серед них – ніби запашна квітка в чудовому букеті – наша українська мова.

Господиня: На цій планеті живе вона –

у віковічному серпанку

Та калиновому вінку, вродлива,

бо прокинулася зранку,

Струнка і горда, серед руж червоних

І солов`їв, у сукні волошковій.

Звучить музика. Танцюють мавки.

Виходить Мова

Монолог Мови: Я невтомна й працьовита, не омину жодного закутка, жодної оселі. Загляну і в карпатські гори, і в поліські простори, покружляю дзвінкою луною і по Наддніпрянщині, і в деснянських долинах. Не шкодую ні сили, ні багатоголосих барвів, дарую всім і кожному частинку своєї самобутньої незрівнянної душі. Дзвеніла потічком у смерекових зрубах, співала жайворонком над білосніжними мазаночками і розливалася сосновим духом у поліських хатинах…От лиш панське ярмо уривало шию, напувало гірким потом.

 Летіли роки, а я все не старіла, а я розквітала більше і яскравіше.Ніжними ліричними співанками, войовничими гімнами і просто старовинними стрілецькими піснями перекочувалася в степовому різнотрав`ї. Свіча надії ще палахкотить у моєму серці, і сію, сію свою запашну житню любов і колоскове мелодійне словесо з гірким калиновим присмаком. Допоки живу я дзвінка і солов`їна , доти топтатимеш ряст і ти…

Виходять.

 Звучить музика

Господар: Мово рідна! Світлоносна! Ти – як море, безкрайнє і бездонне.. І не вистачить життя, аби переплисти твій мовний океан. Бо ти є вічність, ти – часточка народу, ти єднаєш родину, ти – рушник вишиваний, який стелиться від батьківської хати і показує нам дорогу у світ.

 

Виходять2 читці: дівчина і хлопець. Тихо лине мелодія колискової.

1. Коли не мовиш ти ще слова –

Та словом ти уже живеш:

Від мами чуєш колискову

І уві сні, коли заснеш!

 

2. Від маминого поцілунку

Промовиш слово, потім два,

І, як на ниточку, на думку

Нанижуться твої слова.

 

1. А потім вересень святковий

У айстрах прийде  - ти школяр!

І вперше сам напишеш слово,

І прочитаєш сам буквар!

 

2. А в юності, у час ранковий,

Як сріблом міниться роса,

Знайти єдине схочеш слово,

Коханій щоб його сказать.

1. Затим слова своєму сину

І доні мусиш ти знайти:

Щоб вірність мали лебедину,

Щоб від марнот уберегти.

2. Коли ж літа впадуть в покоси,

Життя – донизу, до кінця.

Прощення в Бога ти попросиш,

У Сина, Духа і Отця…

1. Цінуймо Рідне Слово, сину,

З яким прийшли ми у життя:

Воно лиш творить з нас Людину,

Об`єднує сердець биття!

Лине мелодія з фільму «Титанік».

Виходить дівчинка в українському вбранні 

Із пуп`янка долонь

Вихоплюється слово,

Беззвучне і гучне, з роси, води й сльози.

Молись за нас, молись, Пречиста рідна Мово,

Народжена з хлібів і чистої лози.

Єдина і свята, Пречиста Діво Мово,

У полум`ї свічок прийди в пусті серця,

Навчи молитись нас блакитно й калиново,

Навчи чудових слів, яким нема кінця.

 

Звучить мелодія

Господиня: Чуєш, пісня лунає – і ти мимохіть тягнешся вслід за нею. Слово в пісні, як вода в річці, як соловейко в гаю, як та зоря на небі…

(  Лунає пісня

Господиня: Слово рідне! Мово рідна! Арфо серця мого! Люблю зажуру пісень твоїх, музику слів твоїх і невмирущий оптимізм гумору

Дід приїхав із села, ходить по столиці.

Має гроші - не минає жодної крамниці.

Попросив він:

 - Покажіть кухлик той, що з краю.

 - Что? Чево? Я нє панімаю.

  - Кухлик люба покажіть, той, що з боку смужка.

 - Да какой же кухлік здесь, єслі ето кружка.

 Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови:

 - На Вкраїні живете й не знаєте мови.

 Продавщиця теж була гостра та бідова.

 - У меня єсть свой язик, ні к чему мне мова.

 І сказав їй мудрий дід:

 - Цим пишатися не слід,

Бо якраз така біда в моєї корови:

Має, бідна, язика і не знає мови.

 

 

  Господиня: Ой, яка ж весела, гарна, співуча наша рідна мова. Яка мова – такий і народ.   А ти чув, що про людину судять за 4 ознаками: який вона вигляд має, що вона робить, як вона говорить, що вона говорить.

Господар: Ти хочеш сказати, що ставлення до людини у світі залежить аж на 50% від її мови?

(Звучить весела музика)

Господиня: Очам не вірю: Проня Прокопівна та Голохвастов.

Голохвастов. Ой, Пронько! Скоко я ожидав цього моменту!

Ми снова вдвоем-ти і я.

Проня. Ой, хто це там щебечет?

Голохвастов. Так, єто ж я , Свирид Петрович Галасвастов. Правда тут прикольно, ципочка моя!

Проня. Не свести! Тріщиш, як гарабец на гелке!

Голохвастов. Не прикольно тута! Пригласили- і даже і даже бухвета нету. Про шо-то расказують.

Проня.  Та пра мову, как її треба любити. А я б оце чаю з сахарьом випила, канхфетов би з'ела. А то все ходю, просю.

Голохвастов. Так оставайся, ципочка моя!

Проня. Та вже останусь, бо з нами приехали дядько Тарас з Київа і тьотя Мотя з Курська.

 Дядько Тарас. Люди добрі! Що сталося з нашим селищем? Усі в автобусі то какають то шокають. Не почуєш чистої рідної мови . Тільки й залишилося українського , що на школі написано Нововодолазький СНВК.

Тетя Мотя. Та шо там гаварить, дядьку.Испортили паселок!.Даже на школе шопопало написано. Лучше быть компьютезированой, чем украинизированой.

Звучить музика на слова Т.Г Шевченка.

Голос Шевченка За кулісами:

Шевченко:

Схаменіться, добрі люди!

Бо горе вам буде!

Що зробили ви із мовою своєю.

Зі словом нашим українським?

(Виходить на сцену, всі хилять голови)

Шевченко:

З домовини, довіку ранимої,

Над владиками світу встаю.

І до вас промовляю, сини мої:

Не проспіть рідну мову свою

В казематах я гибів недарма

І в могилу дочасно зійшов,

Щоб ніколи чужинська казарма

Не топтала наш геній і кров.

І нарешті, ковтнувши свободи,

Не втішайтесь дарами в раю…

Я прошу тебе, рідний народе:

Збережи рідну мову свою..

ЗАКРИТИ КУЛІСИ

Відеореклама «Любіть Україну»                                

ВІДКРИТИ КУЛІСИ    

Господар: Дашо, а яку мову ти вважаєш для себе рідною? Чому?

Господиня: Звичайно, українську, бо це мова моїх батьків, бабусі, дідуся, мова, якою я розмовляю зі своїм братиком, друзями.

Господар: А чи вважаєш ти рідну мову великою? І чи пишаєшся ти нею?

Господиня: Це питання просте і складне водночас. Я пишаюся рідною мовою, тому що живу на Україні і є справжньою українкою. До того ж моя мова така співуча, така ніжна, така грайлива, така принадна, просто найпрекрасніша у світі.

Господар: Цікаво, а для наших однолітків, товаришів, учнів нашої школи ці питання є актуальними?

Господиня: Так, про це я можу говорити досить упевнено! Адже результати експрес-опитування говорять самі за себе:

  На екрані висвітлюються фрагменти висловлювань, звучить музика(тихо)

 ГОСПОДАР-

ГОСПОДИНЯ

- Слово рідне! Ти, як багатокрила птаха,

 - прагнеш простору і висоти,

 - ти виткане чарівною калиною

 - і  синім барвінком,

- вишневим цвітом

- і запашною рутою-м`ятою.

-Ти ніколи не зів`янеш,

 -ти будеш вічно жити і розвиватися!

- Бережімо наш найкращий цвіт – рідну мову –

- збагачуймо її,

- розвиваймо, 

-дбаймо про її чистоту і красу,

 - говорімо одне одному лише добрі слова!

Господиня: Щиро вітаємо усіх нас із цим чудовим святом – Днем рідної мови.

Господар: Нехай материнське слово буде для всіх нас оберегом та духовним  джерелом життя.

Разом: Щастя, миру, добра!

Звучить пісня «Мова єднання»    Відеопрезентація.