Сценарій свята "Слово рідне - диво калинове"

«Слово рідне - диво калинове»

(До Дня української писемності і мови, 1-2 класи)

 

Мета. Розширювати знання про красу і багатство української мови. Ознайомити дітей з українськими обрядами і звичаями. Пробудити почуття національної гідності. Виховувати любов до рідної мови, рідного краю, його традицій, почуття поваги до всього свого, українського, бажання розмовляти рідною мовою.

 

Обладнання. Вишивані рушники, коровай , калина,  портрет Т. Г. Шевченка, плакати «Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема», «Пісня - душа народу», «Кажуть, дитино, що мова наша - солов’їна»,  презентація «Історія нашої мови».

 

Форма проведення: свято

Сценарій свята

Вчитель: Шановні наші гості: батьки, вчителі, діти. 9 листопада – День української писемності та мови. Сьогодні ми зібрались, щоб вшанувати нашу рідну мову.  Запрошуємо Вас до нашої господи на хліб та сіль, на слово щире, на бесіду мудру – на свято рідної мови.

 

Ведучий:    На околиці села,

Як мовиться в казці,

Жив веселий дід Хома

І баба Параска.

Ведуча:      Біля хати у садку

Діти гомоніли,

Розважалися малі,

А старі раділи.

 

Ведучий:    Дід учив гончарувати,

На сопілці грати.

 

Ведуча:      Баба вчила вишивати

та пісні співати.

 

Ведучий:    Ой цікаві для малят

Ці часи дозвілля

Ведуча:      Скоромовки і казки,

Загадки й прислів’я.

 

Дідусь:      Хлопці, а загадайте-но дівчаткам загадки!

 

1. У нашої бабусі сидить звір у кожусі,

Біля пічки гріється, без водички миється.(котик)

                2.  На городі в нас росте сонце ясне, золоте

                     Жовте око, жовті вії, та чомусь воно не гріє.

          (соняшник)

3.  Летів птах через дах,

     Сів на воротах

     У червоних чоботах

    (лелека)

     4.  Чорний, та не ворон,

          Рогатий, та не бик,

Шість ніг без копит,

Летить – виє, сяде – землю риє.

(жук)

Дідусь:   Дівчатка ,  а  тепер  може  ви  загадаєте  хлопчикам  загадки.     Побачимо,  хто швидше відгадає: хлопчики чи дівчатка?

 

1. По дорозі цуцик біг,

Скільки цуцик має ніг

Почали усі лічити –

Десять вийшло у Микити.

Так, чи не так?          (не так)

А як?        (чотири) 

 

                    2.  Із неба диво золоте

І світить нам, і гріє,

Ніщо без нього не росте

І всяк йому радіє.(сонце) 

 

3.  Відгадайте, діти, хто

     має носик-долото.

     Ним комах з нори виймає,

     про здоров´я в лісі дбає.( дятел)

 

4.  Хто співає, свище, плаче,

     а ніхто його не баче?   (вітер)

 

Бабуся:  Придивіться уважно, які чудові вишивки. Це робота рук ваших мам,    бабусь. Немає в селі жодної оселі, де б не було вишиваного рушника.

Це давня традиція: гостям на рушнику підносити хліб, як символ гостинності нашого народу.

Сійся, родися, жито-пшениця

І всяка пашниця.

Щоб був хліб на столі

І щоб цвіли, як квіти

Гарні українські діти !

(Діти підносять коровай)

 

Бабуся:       Діти, а ви мабуть і прислів’я гарні знаєте ?

 

Всі разом:  Знаємо  !

(Діти розповідають прислів’я)

1.   Зробив діло – гуляй сміло.

 

2.   Діло майстра величає.

 

3.   Роботящі руки гори вернуть.

 

4.   Праця годує, а лінь марнує.

 

5.   Шануй батька й неньку, то буде скрізь гладенько.

 

6.   Життя прожити – не поле перейти.

 

7.   Гостре словечко коле сердечко.

 

8.   Слово – не горобець, вилетить – не впіймаєш.

 

9.   Пташка красна своїм пір’ям, а людина своїм знанням.

 

10.  Хто багато читає, той багато знає.

 

11.  Книжка вчить, як на світі жить.

 

12.  Хліб – усьому голова.

 

13.  Де сила не візьме, там розум допоможе.

 

14.  На сонці тепло, а біля матері добре.

 

15.  Бджола мала, а й та працює.

 

16.За рідний край - хоч помирай!

17.Хто літом спеки боїться, той зимою не має чим грітися.

18.Не родись багатий та вродливий, а родись при долі та щасливий.

19.Рання пташка дзьобик чистить, а пізня очиці жмурить.

20.Хотів зробити спішно, а вийшло смішно.
 

Дідусь:  Молодці діти! Ви напевно знаєте  багато українських народних   пісень. Адже пісня – душа народу.

 

Бабуся: Колись, як дорослі збиралися на свято, співали багато пісень. Давайте і ми,  діти, заспіваємо з вами українську народну пісню «Грицю, Грицю до роботи»

 

Дідусь:    Діти, а які скоромовки ви вмієте швидко промовляти?

 

1. Хитру сороку спіймати морока, на сорок сорок сорок морок.

 

2. За горою, біля броду обгороджений город,

  Бараболять по городу бараболя і горох.

 

3. На печі, на печі смачні та гарячі пшеничні калачі,

  Хочеш їсти калачі – не сиди на печі.

 

4. У Слави і Сави в сітях сом з вусами.

 

5. Їхав лис через ліс поламав п’ять  коліс.

 

 

6. Оленя одне блукало, оленя когось шукало.

 

7. Ліз карасик через перелазик та й уводу хлюп.

 

8. Ти, малий, скажи малому,

   Хай малий малому скаже,

   Хай малий теля прив’яже.

 

9. Босий хлопець сіно косить,

                        роса росить ноги босі.

 

10. Бабин біб розцвів у дощ,

   буде бабі біб у борщ.

11. Рак у річечку пірнув,
    раптом рибку ущипнув.
    Раче, раче-небораче,
    ти щипнув, а рибка плаче.
12.  Сім братів кольорів

                        В королівстві кольорів,

                        Кожен кольором керує.

                        в королівстві королює.

 

Ведуча:    Жила собі маленька дівчинка, яка дуже сумувала, а коли прийшли подружки, то розвеселили її. Як цю дівчинку звуть? Подоляночка

(Дівчатка співають пісню та виконують рухи )

 

Дідусь:   Коли  діти  збиралися, то гралися в різні  ігри.  А для цього  вони     знали  багато забавлянок. Може і ви знаєте?

 

1. Ходить квочка коло кілочка

Водить діток коло квіток.

 

2. Несу, несу хлібчик  дітям на обідчик

Більшому – більший, меншому – менший.

 

3. Котилася торба з високого горба,

А в тій торбі хліб, паляниця,

Кому доведеться, той буде жмуриться.

 

4. Гостювати йшла стоніжка,

     забруднила ноги трішки.

     На порозі біля хати

     стала ноги витирати.

     Всі сто ніжок обмітала,

     Всі сто ніжок витирала.

     А як стала на  помості-

     із гостей вертались гості.

 

Бабуся:  Коли   діти  збиралися  зі  старшими , то   ті   люди   їм   розповідали  цікаві  смішні історії.

 

Діти:            Дідусю, розкажи нам смішну історію.

Дідусь:        Ось послухайте смішну історію.

“Досадив”

Їхав раз дядько поганою конячкою, а вона й зупинилася, так він сам запрягся, а її прив’язав до воза та й каже: “Не схотіла їхати, то йди пішки”.

А може хто з вас знає смішну історію?

             Запасливий

- Знову мокрі черевики?! –

Сварить Вову мати.

Ти, мабуть, в усіх калюжах

Встигнув побувати?

- Що ви, мамо, - каже Вова, -

Не хвилюйтесь дуже:

Ще й на завтра залишилось

Чотири калюжі!

             Засвоєний урок

За якусь провину батько

Ставить Петю у куток .

Той насупився і каже:

– Добрий матиму урок!

Ось як виросту,то стану

Архітектором домів,

Щоби зводити будинки

Тільки круглі,без кутків!

           Хто старший?

Забіг увечері до хати

Знадвору збуджений Юрко,

у матері почав питати:

- Хто старший - я чи кіт Мурко?

- Звичайно, ти! - говорить мама.

- А як же так, скажи мені, -

Малий ніяк не дійде тями,

Мурко вусатий, а я ні?.

 

Бабуся:  Кожна  пора дарує свою красу: весна – ніжні  білі квіти,  осінь -    червоні ягоди. Важко  уявити  сільське подвір’я,  де б не ріс кущ калини. У канадців - клен, в росіян - берізка, а  в нас верба і калина.

Правду каже прислів’я: «Без верби і калини нема України»  

 

 1-й учень. Перша квіточка - наша родиночка. Друга квіточка - рідна сторона. Так говориться в пісні про калиновий цвіт. На луках і узліссі можна побачити цілі калинові гаї. Правду каже прислів’я: «Без верби і калини нема України».

  2-й учень. В народі кажуть: «Любуйся калиною, коли цвіте, а дитиною, коли росте». Часто матері колихали своїх маленьких діток, сидячи під калиною. А як потрібна була калина на весіллі! Коли випікали коровай, то прикрашали його калиною.
(Діти співають пісню « Ой,є в лісі калина»)

.
Слово рідне! Шум дерев!
Музика зір блакитнооких,
Шовковий спів степів широких,
Дніпра між них левиний рев.
Неначе юна зоря світанкова,
Ти лісами, степами ідеш.
Українська чарівна мово,
Ти у серці народу живеш.
Мелодійна моя, промениста,
Як земля, твій багатий словник.
Українська мово пречиста,
Ти у серці народу навік!
Українська прабатьківська мово,
До зірок через терни ідеш.
Рідна мово моя, пелюсткова,
Ти у серці народу живеш!
 

.

Вчитель:     Щасливі ми що народилися і живемо на такій чудовій, багатій,                             мальовничій землі – на нашій славній Україні.І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хвилюємося до сліз зачувши рідне слово…

 

Вірші про рідну мову

 

1. Велична, щедра і прекрасна мова

Прозора й чиста, як гірська вода.

Це України  мова барвінкова

Така багата й вічно молода

 

2. Її незміримо багату,

Дзвінку, і ніжну, і завзяту,

Як день сьогодняшній чудовий,

Люблю, люблю вкраїнську мову.

 

3. Буду я навчатись мови золотої

У трави – веснянки, у гори крутої

В потічках веселого, що постане річкою,

В пагінцях зеленого, що зросте смерічкою.

 

4. Ніхто не має права забувати

Своєї мови рідної ніде,

Як ті пісні, які співала мати,

І як своє дитинство золоте.

 

Учні виконують пісню «Україна»

 

Ведучий:           Вже скінчилось свято

Ведуча:             І прощатися нам пора.

Вчитель:           Ми бажаємо Вам

Діти:                  Щастя, миру і добра.