Сценарій свята "Українці - великий народ"

Про матеріал

Сценарій свята "Українці - великий народ". Виховний орієнтир: ціннісне ставлення до суспільства і держави, національно-патріотичне виховання.

Перегляд файлу

Сценарій свята «Українці – великий народ»

Ведучий.            Колись давним-давно на нашій рідній землі перекидали люди маленьку насінину, ніби зігрівали її своїми руками. Та й вирішили дати їй життя — посадили.

Ведучий.           Із землі пробився ніжний паросток, який із часом виріс у розкішне дерево, яке й об’єднало всі народності України в єдину націю.

Ведучий.           Тому й називають таке дерево деревом українского роду, бо стовбур у нас один, а його гілочки – це ми, українці, такі різні, талановиті, неповторні.

Ведучий.        На білому світі є різні країни,

                        Де ріки, ліси і лани.

                        Та тільки одна на землі — Україна,

                        А ми — її доньки й сини.

Ведучий.        Усюди є небо, і зорі скрізь сяють.

                         І квіти усюди ростуть.

                         Та тільки одну Батьківщину ми маємо,

                         Її Україною звуть.

Ведучий.         Дніпропетровщина – земля щедра на талановитих дітей, дарує сьогодні тобі, Батьківщино, своє мистецтво.

Виходять козаки під козацький марш.

Козак 1.             Українці – вільні люди! 

Кзак 2.                   Українці – безстрашні люди!

Козак 1.             Українці – борці за волю,

                               За народу щасливу долю.

 

Козак 2.                   Українець – чесна, смілива людина,

                              Найдорожча йому – Батьківщина!

 

 

Козак 1.             Рідна земля, Батьківщина – це той скарб, який дає нам силу і натхнення.

Козак 2.                   Наша історія, дух волі, козацтва оживуть у танці з бубнами.  

Танець з бубном.

Ведучий.            У жодній країні дерево народної поезії не видало таких великих плодів, ніде дух народу не виявлявся в піснях так живо, як серед українців.

Ведучий.          Який захопливий подих туги, які глибокі людські почуття в піснях, що співає український народ.

 Пісня «Зелен клен».

Ведучий.        Для українського народу характерне яскраво виражене почуття гумору. Він багато пережив і терпів, бідував і голодував, страждав і плакав, був рабом і наймитом, але ніколи не втрачав життєстверджуючого оптимізму, віри у краще життя і тонкого гумору.

Ведучий.              Зустрічайте кумів Петра та Панька! ( Ішутін, Бугрімов виходять під веселу мелодію)

Інсценізація «Пригоди Петра та Панька».

1.Куме, а чому ти не поїхав на село до матері? Ти ж їй обіцяв!

2.Не зміг! Загадав я у понеділок поїхати у вівторок, подивився у середу, що у четвер не поїду, чого ж мені їхати у п’ятницю, коли субота та неділя у мене вихідні?

1.Куме, а ваш синок подав про себе звістку?

2.Аякже… Маю вже невістку.

1.Листом чи телеграфом повідомив?

2.Онучку передав через знайомих.

1.Скажи мені, що б ти робити став, якби я зараз дав тобі, приміром, макітри три вареників із сиром?

2.Ого, якби ж! Я їв би, їв би, їв би, їв би, їв… А ті, що з’їсти був би неспроможний, узяв та понадкусював би кожний!

1.Куме, оце ви вже при моїй пам’яті років 20 садите картоплю на одному місці. І родить! А кажуть, що треба робити сівозміну.

2.А ми сівозміну робимо. Один рік баба садить картоплю, а на другий рік — я.

1.Знаєте, куме, мені цієї ночі так боліли зуби, що я аж на стіну дерся. Якщо так буде надалі, то вже не знаю, що робити.

2.А ви приставте на цю ніч до стіни драбину.

1. Куме, а я недавно в лотерею виграв добру суму.

2.Перестань ти говорити про ту лотерею.

1.Що ви, куме, я ділюся радістю своєю.

2.Нащо мені радість ваша?

 Де ви , куме , так навчились?

 Краще б, куме, ви зі мною

 Грішми поділились.

2.Куме, хвате вже теревенити! Краще ходімо на базар, може кого знайомого побачимо, нові історії почуємо.

1.Звісно, ходімо, куме.        

Жартівливий танець «Мала баба курку».

Ведучий.     Українці – талановиті люди, які вміють грати на різних музичних інструментах. 

Ведучий.      Гра на інструментах виявляє багатство української душі, творчу вдачу, свідчить про високу духовну культуру народу.

Інструментальна композиція. 

Ведучий.     Українці - дуже трудолюбива нація. Ми вміємо добре працювати, а також і гарно відпочивати.

Ведучий.         Україна – це дивовижна країна, де можна відвідати неймовірні місця, насолодитися чарівною природою рідного краю, відчути гостинність нашого народу.

Ведучий.    На мить завітаємо до сонячної Одеси – найбільшого туристичного та культурного центру на Півдні України.

Театрально-хореографічна композиція.

Ведучий.         Українці – справжні патріоти своєї Батьківщини. Протягом багатьох століть проливали кров наші прадіди та діди за незалежність України.  І сьогодні країні не бракує захисників. Зараз в АТО воюють наші герої –  мужні, сміливі, хоробрі. Не шкодуючи власного життя, захищають неньку-Україну. 

Виходить Мати під сумну музику.

Проводжає мама сина на війну.

Душу розриває і собі й йому

Тихими сльозами, що із серця йдуть...

Слів немає в мами, скроні аж гудуть.

Бо не знає мама, і ніхто не зна:

Чи надовго буде Клята ця війна,

Чи вже скоро діти додому прийдуть?

 А хто зна чи прийдуть, чи там пропадуть.

Люди, схаменіться! Досить воювать.

З весни було треба ниви засівать

Нині замість жита міни та гроби...

Збережи нас, Боже. Господи, прости! 

Нам життя дається один тільки раз!

Матінко Христова, помолись за нас!

Танець «Синку мій, синку».

Ведучий.           Змінюються часи і влада, змінюється життя і людський світогляд. Але незмінними залишаються найвищі істини.

Ведучий.             Нерозгаданою залишається таємниця душі, в якій незгасним вогнем горить священне і нездоланне почуття любові. 

Пісня «Варто чи ні».

Декламування вірша про Україну під музику.

                                   До українців. Віктор Баранов
Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,
Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці:
Де той рік, де той місяць, той проклятий тиждень і день,
Коли ми, українці, забули, що ми — українці?
І що в нас є душа, повна власних чеснот і щедрот,
І що є у нас дума, як ще од Байди нам в’ється,
І що ми на Вкраїні — таки український народ,
А не просто юрба, що у звітах населенням зветься.
І що хміль наш — у пісні, а не у барилах вина,
І що щедрість — в серцях, а не в магазинних вітринах.
І що є у нас мова, і що українська вона,
Без якої наш край — територія, а не Вкраїна.
Я до себе кажу і до кожного з вас: — Говори!
Говорімо усі, хоч ми й добре навчились мовчати!
Запитаймо у себе: відколи, з якої пори
Почали українці себе у собі забувати?
Запитаймо й про те, як ми дружно дійшли до буття,
У якому свідомості нашій збагнути незмога,
Чом солодшим од меду нам видався чад забуття
Рідних слів, і пісень, і джерел, і стежок від порога?
Українці мої! То вкраїнці ми з вами — чи як?
Чи в «моголах» і вмерти судила нам доля пихата?
Чи в могили й забрати судилось нам наш переляк,
Що розцвів нам у душах смиренністю «меншого брата»?
Українці мої! Як гірчать мені власні слова…
Знаю добре, що й вам вони теж — не солодкі гостинці.
Але мушу казати, бо серце, мов свічка, сплива,
Коли бачу, як люто себе зневажають вкраїнці.
Українці мої! Дай вам Боже і щастя, і сил.
Можна жити й хохлом, і не згіркне від того хлібина.
Тільки хто ж колись небо нахилить до ваших могил,
Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна?..

Фінальна пісня  «Заспіваймо пісню про Україну».

docx
Додано
11 січня 2018
Переглядів
3156
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку