Мета свята: ознайомлювати дітей з оберегами української родини, пробуджувати пізнавальні інтереси до історії свого родоводу, української нації, її культури і побуту; виховувати глибокі почуття любові до батьків, роду свого, почуття пошани до людей, праці, гордості за майстерність родичів, близьких; сприяти розвиткові творчих здібностей дітей, бажання примножувати родинні традиції, берегти свою національну культуру.
Широківська ЗОШ І-ІІІ ст.
Сценарій свята
«Від зірниці до зірниці хай лунають вечорниці"
Підготувала і провела
Кл. керівник 9 класу
Попович Світлана Іванівна
13.12.2018 року
Сценарій свята «Від зірниці до зірниці хай лунають вечорниці"
Мета: ознайомлювати дітей з оберегами української родини, пробуджувати пізнавальні інтереси до історії свого родоводу, української нації, її культури і побуту; виховувати глибокі почуття любові до батьків, роду свого, почуття пошани до людей, праці, гордості за майстерність родичів, близьких; сприяти розвиткові творчих здібностей дітей, бажання примножувати родинні традиції, берегти свою національну культуру.
Обладнання: інтер'єр сільської хати (предмети побуту та обереги старовинної української сім'ї скомпоновано в етнографічну композицію), аудіозаписи українських пісень.
Запрошені: вчителі, батьки, учні (одягнені в українські костюми).
Звучить Пісня «Ой зелене жито зелене»
Вступ з відео (дівчина і хлопець)
Ведуча1. Ведуча. Серед осінньо-зимових свят виділяється, мабуть, найцікавіше - день Андрія Первозванного, чи, як його ще називають у народі, Калита. Свято припадає на 13 грудня і є логічним продовженням молодіжних гулянь, де юнаки і дівчата шукали себе пару для майбутнього подружнього життя. До прийняття християнства свято називали Калитою. Потім первісна назва була замінена на свято Андрія Первозванного.
Ведуча 2.За стародавньою християнською легендою апостол Андрій Первозванний проповідував християнство в Царгороді, на побережжі Чорного моря та околицях Києва. В староукраїнському літописі, що датується XIII століттям, знаходимо такий переказ: "Андрій навчався у Синопі. Коли прийшов до Корсуня, побачив, що з Корсуня близько до Дніпрового гирла. І пішов у Дніпрове гирло. Відтіль поплив вгору Дніпром, став під горами на його березі. Вставши вранці, сказав до учнів, що були з ним: "Чи ви бачите ці гори? На цих горах засяє ласка Божа і буде великий город, і Бог збудує багато церков". І вийшов на ці гори, поблагословив учнів своїх і поставив хрест, і, помолившись Богові, зійшов із цієї гори, де опісля був Київ. І поплив угору Дніпром..."
Ведуча1.Таким чином, як переповідає переказ, апостол Андрій першим приніс християнську віру в Київ. Там на честь святого Андрія Первозванного і з'явилось свято.
Ведуча2.Звичаї та обряди в день цього святого мають дохристиянський характер: ворожіння, заклинання, ритуальне кусання калити (коржа з білого борошна)
Ведуча 1.Здавніх-давен славилася Україна таким звичаєм, як ворожіння у ніч на Андрія. Ця давня традиція - прекрасний витвір людської фантазії, призабутий сьогодні. Ми хочемо повернути йому життя. Нехай оживе одне із сторінок молодості наших матерів і бабусь.
«Від зірниці до зірниці хай лунають вечорниці».
Сцена І
(Сільська хата, в хаті Галя).
Галя. Як довго я чекала цього вечора. Дівчата обіцяли зайти за мною, коли мама не пустять. А я сьогодні вже такою хорошою була: і курей нагодувала, і їсти наварила, ще й у хаті прибралась.
(Заходить Мати).
Мати. Галю! А куди це ти вирядилася, чи не сватів зустрічаєш?
Галя. З вами дочекаєшся сватів, коли ви навіть на вулицю не пускаєте. Матінко-голубонько, ну пустіть мене до дівчат. Вони ж сьогодні будуть гадати, калиту гуляти. Я ж цілий рік чекала цього дня. Ви ж обіцялись, мамо!
Мати. Ну, та я що? Я ніби й пустила б, та батько наш...
Галя (перебиваючи). Ну хіба ж він не найбільше мене любить?! То ви пускаєте, мамо?
Мати. Хіба ж я не була молодою?!
(Заходить батько).
Батько. Стара! Злий-но мені на руки. Ото худоба, мало хліва не рознесла, ледве встиг впоратися з нею. А чого це наша Галя наче писанка вирядилась? (наче з скрині вилізла).
Галя (улесливо). Таточку, а ви знаєте, який день сьогодні?
Батько. А чому ж не знаю - хороший! Правда, змерз я трохи.
Галя. От ви змерзли, а я ще й на вулиці не була. Я і в хаті прибиралася, і їсти наварила, і чоботи ваші...
Батько. І куди це ти, облеснице, хилиш? Мене старого не проведеш. Кажи вже, що там надумала.
Галя. Таточку, пустіть Андрія справляти. Калиту гуляти!
Батько. Тож ти ще мала.
Галя. Як до роботи - то не мала, а як погуляти - то мала!
Голоси дівчат (за дверима). Галю! Галю! Ми за тобою!
(Галя сіпнулась було до дверей).
Батько. Як на вулицю, то шметка, як віник.
(Галя зупинилась).
Галя. Мамо! Тату! Пустіть на вулицю!
Мати. Старий! А може, нехай?
Батько. Нехай! Нехай! То й нехай!
А ти, стара, вечеряти давай!
(Галя цілує батьків та вибігає на вулицю).
Сцена ІІ
Господиня: Господи, господи! Як подумаєш, коли це ми дівували, зачуєш де-небудь вечорниці, так аж тини тріщать. А тепер... От чекають, поки ніч настане. Ні, що не кажіть, а світ змінився. Ось, хоч би хлопці, які ж вони тепер? Тьху на їх хист, та й годі! Чи такі були колись? Як налетять, було, так що орли-соколи! А зараз що? Потопче на одному місці, повихиляється, покорчиться, якби його судороги схопили, а ти навіть не відчула, що в руках хлопця побувала...
Уже й вечір, а ні дівчат, ні хлопців немає. Як подумати, що коли це ми дівували, зачуєш де-небудь вечорниці, то аж тини тріщать… Зовсім не те, що тепер. От скоро вже треті півні заспівають, а вечорниці ще й не починалися. Ой – ой - йой! Куди все поділося? А, хоч заспіваю пісню згадаю молодість.
(Співає пісню.) (В саду гуляла)
(чути сміх …Господиня схоплюється. Заходять дівчата)
1 дівчина : Добрий вечір вашій хаті,
Уклін господині,
Чи веселі вечорниці в нашій Україні.
Добрий вечір, господине, славна молодице.
Чули, що у цій хатині будуть вечорниці.
2 дівчина : Аби щастя було в хаті,
Щоб усі були багаті,
Аби було любо, мило,
Аби всі були щасливі.
3 дівчина: Будем з вами добрі, щирі,
То і будем жити в мирі.
Тоді всім нам допоможе
Матір світу – Мати Божа.
Господиня: Добрий вечір, добрий вечір, любі гості!
Просимо, просимо.
Поспішайте, дівчатонька,
Все приготувати,
Бо пора вже вечорниці
Всім нам починати.
Зваримо вареників
Біленьких, смачненьких,
Та й запросим до нас в гості,
Хлопчиків гарненьких,
Щоб вони разом із нами
Дружно працювали,
Андріївські вечорниці
Піснею стрічали.
(Дівчата співають пісню) (Пісня «Ой чий то кінь стоїть»)
Господиня: Дівчата, а що це у вас в руках?
4 Дівчина : Та це ж вишневі гілочки. Ми поставимо їх у воду, і якщо гілка зацвіте до Різдва чи Маланки – то це добра ознака, бо й дівоча доля цвіте, а якщо ні – кепські справи (ставлять гілочки у вазу).
Вмощуйтесь зручніше. Будьте як вдома. Сьогодні вечір, у який мають здійснитися ваші надії. Хочете знати свою долю, дівчата?
Дівчата: Хочемо!
Господиня: Бач, які бистрі й розумні. Гаразд! Хай вже буде по вашому. То може
і я помолодію біля вас.
Господиня: Ну що, дівчата, де наша миска, наберемо водиці святої, дістанемо з комірчини свічки.
(Дівчата наливають воду в миску, запалюють свічки).
5 Дівчина : Хто перший свого нареченого буде роздивлятися?
6 Дівчина : Я зараз!
7 Дівчина : Якого хочеш побачити білявого чи чорнявого?
Всі дівчата (ходять по колу приказуючи) :
Андрію, Андрію!
Андрію, Андрію!
На тебе маємо надію,
Долю хочемо знати,
Просимо допомагати.
Прийди до нас у цей вечірній час,
У цю годину –
Та обдаруй кожну дівчину.
6 Дівчина (дивиться у миску і бачить коханого) : Бачу, бачу, який красень!
(Все повторюється коли дивляться всі дівчата)
7 Дівчина : Бачу, бачу, он вже обіймається! (Всі сміються)
Господиня: Колись, щоб знати, котра з нас швидше заміж вийде, ми складали чоботи до
порога. Чий перший на поріг стани та і заміж швидше вийде. Ану , дівчата,спробуйте і
перевірте. Роззувайтеся! Ти, Оксано, перша, і так капчик за капчиком. Потім перший знову
переставляє вперед і так аж до порога.
( Дівчата, сміючись, міряють чоботи підлогу. Токи вітають першу і другу "відданиць", хлопці крадуть з порога перший капець).
4 дівчина: О! Доворожилася! Боса додому піду. Хто забрав чобіт? ( Виглядає за двері, там хлопці, заходять у хату).
4 дівчина: Відразу наречений об'явився. Прошу віддати, а то в ноги зимно.
1 хлопець: Може, ще й взути?
4 дівчина: Це я вже сама вмію. Бач, заміж першою збираюсь!
2 хлопець: А чого ж то нас ніхто не кличе? Зірка перша вже зійшла!
5 дівчина: Ходіть, ходіть ворожити будемо.
(Хлопці, заходять і танцюють Гопака ).
3 хлопець: Добрий вечір, добрим людям!
Господиня: А я вже думала, що вечорниці без парубків будуть.
4 хлопець: Добрий вечір вам, а то дівчата слова не дадуть сказати.
6 дівчина: А тепер найголосистішому співаку дамо смоктунця, щоб бульки не пускав і ще голосніше співав.
5 хлопець: А давайте, хлопці, гуморески розкажемо, тільки не перебивати.
Мандарини
Гей, було це на риночку, громадяни любі.
Продавали мандарини хлопці чорночубі.
А ті фрукти купувала молода дівиця,
У якої довгі ноги й куцая спідниця.
Склада фрукти та дівиця у свою корзинку
І впустила ту корзинку просто серед ринку.
Як нагнулася збирати діва мандарини—
Описать пером не можна дивної картини!
Мандаринники до неї кинулись прожогом,
Поставали на коліна, наче перед Богом.
Все зібрали, розшукали най- дрібнішу штучку.
Попрощалася дівиця з хлопцями за ручку.
Веселенькі до прилавка повернулись хлопці,
А там грошиків немає, пусто у коробці.
І хіба ж дівиця мила в тому ви- новата,
Що піймались, як-то кажуть, на живця хлоп'ята?
6 хлопець:
Ясновидиця
Раз Хома зустрів циганку, ткнув у руку п'ятака і сказав: —Якщо ти справді Ясновидяща така, розтлумач мені, будь ласка, що цей сон мій означа: уночі мені приснилось, що купив я «Москвича». Подивилася циганка пильним оком на Хому, на костюм його благенький і отвітила йому: — Означає сон твій віщий, що при скромній зарплатні ти придбать собі машину можеш тільки уві сні.
7 хлопець: Ми так замучилися, проголодалися, може нам би чого з’їсти?
(пісня «Наші хлопці вареників хочуть»)
Господиня: Милі гості, просим сісти,
1 дівчина: Вареники будем їсти.
2 дівчина: Вареники непогані,
3 дівчина: Вареники у сметані.
4 дівчина: Вас чекають у макітрі
5 дівчина: Вареники дуже ситні.
6 дівчина: Білобокі, круглолиці,
7 дівчина: З української пшениці.
8 дівчина: Їжте, їжте, просим щиро
1 дівчина: Вареники наші з сиром
2 дівчина: Вареники непогані
3 дівчина: Вареники у сметані.
Господиня: Дівчата, почастуйте хлопців.
(Їдять)
7 дівчина: Андрій народився!
(Разом співають колядки)
4 дівчина:
(Бере пиріг і підходить до хлопця)
З’їж , Андрійку, пиріжок,
Він дуже смачненький,
А у нього всередині
Сирочок дрібненький.
5 хлопець: (кусає пиріг і кривиться)
Чи ти, дівча, з роду-віку
Пирогів не їла,
Що ти свої пироги
Клоччям начинила?
Нехай тебе лихий знає
З цими пирогами,
Ти би краще розкидала їх помежи псами.
4 дівчина: Чи я не хазяйка, чи на господиня,
Сім днів в хаті не мела, печі не топила.
Сватай мене, хлопче, премудрую швачку.
Рушник на кілочку, сміттячко в куточку.
Туди – хить, сюди – хить ,за сміттячко вісім кіп.
А дев’ята кіпка, щоб вимела тітка.
Ідуть люди з міста та й з мене сміються,
Що на моїх подушках ворони несуться!
Не смійтеся, люди, якось воно буде,
Обскубаю вороння, ще й перина буде.
( Голос з коридору « Хлопці, допоможіть мені!»
Відчиняються двері і на порозі стоїть з великим гарбузом в руках Роман.
В’язанка бубликів у нього на шиї )
8 хлопець (Роман) : От і клята та дівка Уляна, я ж до неї і так, і сяк, і бубликом хотів пригостити, а вона все брикається та глузує. Я думав, що вже домовився з нею про весільну сукню, а вона мені – гарбуз. Та нічого, мабуть, багато насіння з нього буде, та й кашу гарбузову я полюбляю.
5 дівчина: Не сумуй, Ромцю!
8 хлопець (Роман) : Я і не сумую, та батько буде бити! До кого ж тепер поведуть мене свататись. Я вже чисто замучився.
Чи я, тату, не доріс,
Чи я, тату, переріс,
Чи не рублена хата,
Чом не люблять дівчата?
6 дівчина: Ой , Ромцю, любиш ти гарбузову кашу, а не Уляну.
8 дівчина: А давайте заспіваємо.
(Пісня Ти ж мене підманула )
Господиня: А зараз всім до праці. Ось борошно, ось тарілка кожній. Зараз дівчата біжать до джерела, набирають повен рот води, прибігають сюди беруть тарілки з борошном і місять паляничку. Кожну свою позначає. Замісите покладете на бляшку і будете випікати. Біжіть дівчата до джерела.
(Дівчата вибігають)
Господиня: А я піду калиту допікати.
1 хлопець: Тітко Вірю! А для чого оті паляниці позначати?
Господиня: Щоб кожна дівчина свою впізнала...
2 хлопець: А що буде як паляниці спечуться?
Господиня: Ми їх покладемо собаці. Чию паляницю собака найшвидше з'їсть, та дівчина найшвидше заміж піде.
3 хлопець: Ото цікаво! (Пішов).
( Вбігають по черзі дівчата, місять тісто, виробляють паляниці: деякі змушені повернутися назад за водою, бо випустили з рота воду, хлопці їх смішать).
Господиня: В кого паляничка готова, кладіть на бляшку.
- Галино, а йди-но сюди! Віднеси пекти ці паляниці.
( Галина виходить)
4 хлопець: Ви б нам тітко розказали, звідки пішов отой звичай - гадати на Андрія.
Господиня: Розкажу, як від старих людей чула.
Андрій - один з апостолів Ісуса Христа. Його ще називають Первозваним, бо саме його та його брата Симона - Петра Ісус зробив своїми першими учнями. Обидва були рибалками, обидва без вагань прийняли вчення Христа і були наділені властивостями зцілителів. В апостолів вірили , бачили їхні надзвичайні вміння зцілювати хворих, калік, незрячі, кволі, кволі після зустрічі з ними ставали здоровими. З роками народ звертатися до Андрія - Первозваного ,як до свого зцілителя. Люди вірили, що саме в ніч народження апостола можуть збутися ті бажання, які омріяв кожен. Особливо дівчата. І ще старі люди кажуть, що все загадане збудеться тільки тоді, коли в нього віриш. Без віри гадання не буде мати ніякої сили. От так мої любі.
Господиня: Дівчата, а ходіть глянемо чи паляниці готові!
Ведуча: 13 грудня-одне з трьох важливих свят передріздвяного посту. Перше - Введення Марії у храм (4грудня), друге - Андрія Первозваного ( 13 гру дня) і третє - Миколи Чудотворця (19грудня ) Ці свята ніби регулюють поведінку людини і певною мірою мають дидактичне значення: Саме від Введення починається піст. У цей час молодь навчають різних ремесел, співаючи чи ведучи розмови. Розповідають казки та легенди повчального характеру. В них засуджуються брехня, розпуста.
(Входить господиня)
Господиня: А ось і паляниці готові!
(Дівчата підбігають і забирають кожна свою. Складають їх на дошку по черзі ).
Господиня: Ходімо до собаки!
5 хлопець: Цікаво, чи захоче ще їх їсти!
(Дівчата і хлопці заглядають, чию паляницю взяв собака. Жарти, сміх).
Господиня: Ну, що, дівчата, цікава гра?
Дівчата: Цікава!
Господиня: А зараз ворожба для хлопців. Оце вам тарілка, двічата кидають туди свої перстні.
Наливайте воду і губами дістаньте перстень, чий дістанете, та й парою буде.
Поки вони будуть бавитися, ви дівчата ідіть і принесіть дров.
(Дівчата приносять).
А тепер порахуйте кожна по скільки принесли? Через стільки років і заміж підете. (Сміх).
1 дівчина: Я принесла ось це зілля. Бабця казала, що вони колись сплітали з нього віночок і підкидали в гурті дівчат вгору. На кого віночок впаде, той заміж перший піде.
2 дівчина: Поки плестимуть віночок, давайте підготуємо стіл до ворожіння.
(Обкладають стіл волочком, з одного боку рушника ставлять різні предмети. Кожна дівчина загадує на предметі імена хлопців, кожна своїх. Пускають перстень, до якого предмета перстень покотиться, так буде називатися її суджений).
(Дівчата по черзі пускають колечко. Сміються і підштовхують одна другу).
1 дівчина: Вінок готовий! Ану, всі до гурту!
(Підкидають вінок догори. Сміх, голоси дівчат.
6 хлопець: А тепер давайте калиту ділити.
(підвішують калиту на зріст людини)
3 Дівчина : А Дідом хто буде?
7 Хлопець: Филимон, він до ладу вміє примовляти!
(Сцена з Дідом ).
Дід. Ну що ж, дякую за довіру. Слухайте мою умову: хто вкусить коржа, під'їхавши до нього, і не засміється, тому все минеться, а як засміється - то від мене не відмиється. Ну, хто перший? Ти? А може, ти?
4 Дівчина: А я не хочу!
5 дівчина: А я боюсь!
6 дівчина :А я й так вже регочу!
7дівчина: Ну, я перша поїду, де моє не пропадало. Сім бід, один отвіт.
(Скаче на хрестовині з кочерги та лопати).
Діду, діду, я до тебе в гості їду.
По яким ділам?
Зараз оголошу я вам: хочу калиту кусать.
А я буду по пиці писать.
Як засміюсь, писай.
Ану-ану, кусай (кусає).
Мене ніхто зроду віку не розсмішить.
Дід. Хто наступний?
8 Дівчина: Давайте, діду, я поїду.
Діду, діду, я до тебе калиту кусать їду.
Гляди ж, не нароби сліду.
Та не смішіть мене.
Ну-ну, кусай, або личко підставляй.
Ой, їй же Богу не можу!
Кусай, кажу тобі.
Ой, нажила біду собі (вкусила і засміялась )
Дід.Ось тобі туди й сюди! (Маже її сажею). (Дівчина втікає).
8 Хлопець. А дайте і я проскакаю на ціх скакунові.
Дід. Пожалуйте, господин-сковородин.
Діду, діду, я до тебе їду кусать калиту.
Не дуже пасуй, коня не попсуй.
Діду, діду, я кусати калиту хочу.
Стривай, лише віхоть вмочу.
А солодка калита?
Хай скуштує, хто пита!
Ой, укушу.
Ой, напишу. (Кусає).
Ну куснув. (Сміється).
А я писнув. (Маже його сажею).
1Дівчина. А тепер я. Діду, діду, я їду.
Дід. Куди?
1Дівчина. До твоєї бороди! (Зриває бороду).
Дід. Оце вже, мабуть, і по калиті.
(Всі хлопці беруть участь у кусанні калити. Паляницю одержують ті, хто вкусить і не засміється. Всіх хто засміється мажуть сажею.
Дівчата смішать хлопців, щоб вимазати їх сажею.)
Господиня: А ми, дівчата, ворожили ще ось як: натягували стрічку. Кожна дівчина
прив'язувала до неї свою нитку. Чия нитка швидше згорить, то та дівчина першою заміж вийде.
2 дівчина: А давайте й ми так поворожимо!
(Ворожать)
3 дівчина: Дівчата, а давайте погадаємо ще на шапці. Мені бабця
розказувала: в шапку кладеться лялька, перстень, ключ і інші предмети.
2 дівчина: Давайте, я це все в шапку покладу, а ви не підглядайте. А тепер йдіть і вгадуйте свою долю.
( Мірт - ще походиш в дівчатах, лялька- зрадить милий,
ключ - бути тобі господинею, перстень - скоро весілля).
Господиня: Хлопці, дівчата, заколядуймо. Сьогодні вже й колядувати годиться.
(Колядують «Добрий вечір тобі, пане господарю» та « Небо і земля»)
6 хлопець: Дякуємо господині за теплу хату, молодим дівчатам за стіл багатий.
Нехай на свята у вашій хаті буде гостей багато.
5 Дівчина : Ми гуляли, веселились,
Усім весело було.
Вечорниці завершились
І здається все пройшло.
7 Хлопець : Ні, так просто не проходить,
В серці струночка бринить.
Про шкільні ці вечорниці
Спомин в серці буде жить.
Ведуча:1 Ось і ожили перед нами ігри і забави нашого народу. Тепер головне, щоб вони і надалі не пішли у забуття. Міцний наш рід, жива у ньому пам'ять про минуле. Тож бережіть цю прекрасну, невичерпну скарбницю. У ній розум, кмітливість, гумор, надія і світло завтрашнього дня. Хай у вас завжди живим вогником світяться обереги пам'яті!
Ведуча 2.Дорогі друзі! Ми раді, що сьогодні не було байдужих, що наші вечорниці допомогли вам оцінити скарби нашого талановитого українського народу.