Сценарій свята з напряму " Календарно-обрядові свята та звичаї українського народу у осінній період"

                     

 

 

 

 

Розробка сценарію свята з напряму

«Календарно-обрядові звичаї та свята

українського народу

в осінній період» 

 

 

Підготувала:

вчитель поч.класів Петрівського НВК,

керівник гуртка КПНЗ « Рай СЮН»

« Юні фітодизайнери»

Покровської райради

Тещинська В.М.

 

 

 

 

2018 р

 

ПІБ: Тещинська  Вікторія Миколаївна; 

Місце та досвід роботи: Петрівський НВК вчитель початкових класів, КПНЗ

« Рай СЮН» керівник гуртка « Юні фітодизайнери», Покровської райради,    досвід роботи 15 років; 

Контактні дані: 85364, Донецька область, Покровький район, с. Петрівка.

050 98 91 777

Назва роботи:  Розробка сценарія свята з напряму

 «Календарно-хліборобські обряди  та свята українського народу  осіннього циклу» 

Коротка анотація: Свято розраховане на дітей молодшого,  середнього шкільного віку. Має на меті формувати початкове уявлення про календар народних свят, формувати поняттєву базу народознавства, поглибити знання учнів про окремі народні свята; розвивати в учнів інтерес до традицій українського народу, потребу у збереженні національної пам’яті.

    Актуальність роботи полягає в необхідності національної самоідентифікації молодого покоління українців, нерозривного духовного зв’язку з попередніми поколіннями. Сценарій побудовано на основі інтерактивних та інформаційно-комунікаційних методів навчання. Розробка може бути корисною для керівників гуртків, а також для вчителів початкових та середніх  класів для проведення народознавчої позакласної роботи. 

 

 

 

Тема заняття:  «Календарно-хліборобські обряди  та свята українського народу  осіннього циклу»

Мета: формувати уявлення про календар народних свят, поглибити знання учнів про народні свята різних циклів календарного року,  викликати в учнів інтерес до традицій українського народу у відзначенні свят; сприяти формуванню духовно багатої особистості; розвивати пам’ять, аналітичне мислення, творчу уяву; виховувати шанобливе ставлення до традицій українського народу; виховувати почуття гордості за свій народ, любов до рідної мови;

 

 

 

 

( Під веселу українську мелодію виходять ведучі)

Ведучий 1. Доброго дня, вельмишановні пані і панове!

Ведучий 2 . Ми раді вітати Вас на нашому святі!

Ведучий 1.  Сьогодні Ви поринете у дивосвіт природи рідного краю, ознайомитеся із чудовими святами, звичаями та обрядами нашого народу в осінній цикл.

Ведучий 2. Кожен народ має свої звичаї, що виробилися протягом багатьох століть.

Ведучий 1. Й такими гарними звичаями, святами  та обрядами багата наша країна.

Ведучий 2. Український народ також виробляв традиції віками і перевіряв їх життєвим досвідом, створюючи тим самим культуру побуту нації.

( Звучить гімн)

Виходить учениця, декламує вірш.

Мене навчила рідна мати

Звичаї рідні шанувати,

І рідну мов, й рідний спів,

І славну пам’ять прадідів.

Ведучий 1. У різні пори року приваблива українська земля.

Ведучий 2. Адже вона  вона найквітучіша і запашна, красива і чиста.

Ведучий 1.  Після теплого, сонячного літа наступає чарівна пора року, яку в нашім народі називають – золотою.

Ведучий  2. Жовтіє листя на деревах, кущах, вся природа вдягається у багряні, парпурові, золотисті кольори.

(Виходять дівчатка, одна тримає в руках красиве листя, друга - кошик із фруктами, третя -  кошик із овочами. Декламують  вірш «Осінь»)

1. Нарядилась осінь
   в дороге намисто,
   золоте волосся
   розплела над містом,
   кольорові фарби
   вийняла з кишені,

і малює осінь
жовтим по зеленім…
2. Здогадатись можна
в парку по деревах:
є червона фарба
в неї і рожева…
Ще й відтінків різних
безліч осінь має,
а стрункі ялини
боком обминає…
3. Їй не шкода фарби
й часу ні хвилини,
колються нечемні
сосни та ялини.

Ведучий 1.  Осінь – водночас красива і журлива пора року.

Ведучий 2. Осінь, вступивши у свої права, змінює все навколо.

Ведучий 1.  Так, а ще закінчуються в цей час польові роботи. Люди збирають плоди своєї праці на землі.

Ведучий 2.  Настає найбагатша пора року, тому ще осінь називають – щедрою.   ( Виходять учні початкових класів, в кошиках яблука, груші, виконують пісню – «Щедра осінь»).

Слова пісні «Щедра осінь»

Наша осінь щедра, наша осінь мила

Наша осінь щедро всіх нас пригостила.

 Приспів

Грушечки медові, яблучка чудові.

Кавуни рябенькі, дині золотенькі.

 

Наша осінь світить, наша осінь гріє,

Наша осінь щедро пригощати вміє!

 Приспів (2р.)

 

 ( Після виконання пісні всих присутніх пригощають яблучками та грушами)

Ведучий 1.  Дуже гарні прислів’я про щедрість цієї пори існують.

Проводиться гра « Збери прислів’я».

1. Восени і горобець багатий.
2. Осінь багата  пирогами.
3. Курчат восени лічать.
4. Осінь – наша мати: і жебрака нагодує.

Ведучий 2. А ще наші предки навчилися передбачати погоду, спостерігаючи за рослинним і тваринним світом.

Ведучий 1. Ось які прикмети пов’язані з життям рослин восени, поширені в Україні.

Ведучий 2. Адже точний прогноз погоди завжди мав велике значення для хлібороба, селянина –трударя, завбачливого господаря.

( Виходять учні, розповідають про прикмети осені)

1. Осінній туман припадає до землі — буде сонячна днина, піднімається утворюючи хмари — на дощ.
2. Хмари низько осінню — чекай вітру і снігу.
3. Багато павутиння — на довгу суху осінь.
4. Калина достигла, а листя на ній зелене — осінь буде тепла.
5. Осінній іній — на суху й сонячну погоду.
6. Восени листопад швидко минув — чекай суворої зими.
7. Горобина вродила рясно — осінь буде дощова, а зима морозна.
8. Грім у вересні віщує теплу осінь.

Ведучий 1.  А зараз відгадайте загадку.

Ведучий 2.  У південний край землі відлітають журавлі;

Знов лункий шкільний звінок

Нас покликав на урок.

Як цей місяць звати?

Прошу відгадати.( Вересень).

Ведучий 1. Вересень-місяць добре газдує, овоч смачненький дітям дарує. Ведучий 2. Настав перший осінній місяць – вересень. О цій порі дуже буйно цвітуть вічнозелені кущі вересу.

Ведучий 1. Отже і назва місяця пов*язана з вересом.

Ведучий 2. Перше осіннє свято – Головосік, Іван Пісний ( Всічення, Усікновення),  яке припадає на 11 вересня.

Ведучий 1. Цей день вважали кінцем літа і початком зими. «Іван Пісний приблудив, красне літо проводив», «Іван Пісний — зими батько хресний».

В цей день християни дотримуються «голодного» або дуже жорсткого посту. На Східній Україні це єдиний в році день, коли не варять і не їдять борщу.

Ведучий 2. За народними віруваннями цього дня не можна брати у руки ніж, косу, сокиру: при вживанні хліба в деяких місцевостях його ламають руками. Гріхом було їсти все, що має круглу форму, — картоплю, яблука, капусту — все, що нагадувало усікненну голову Хрестителя. Категорично заборонялося зрізати мак та капусту, бо казали «що з головки може кров потекти».

Ведучий 1 . Цього дня не співали і не танцювали, тому що Іродіадова донька танцями і піснями випросила у царя Ірода голову Іоанна Хрестителя.

Ведучий 2. У старовинних переказах про святих Іоанн Хреститель зцілює усі хвороби голови.Також цього дня збирали коріння цілющих трав, якими лікували головні болі.

Ведучий 1 . А ще в цей день селяни не зважувалися виходити на город, щоб не накликати лиха.

Ведучий 2 . За народним віруванням, день Головосіка є останньою межею гроз. А грім у цей день віщував довгу та теплу осінь.

 Ведучий 1 . А ось такі прикмети із цим днем.

 ( Виходить три дитини).

1. Загримів Головосік – тепла прибавить рік.
2. Якщо на Івана журавлі на південь полетіли, то зима, за прикметами, ранньою буде.
3. Лебедя побачити в небі - до снігу, а гуся - до дощу.

Ведучий 2 . Ось з такими пересторогами і відзначали це свято.

Ведучий 1. Мабуть,  жодне свято не позначене стількома цікавими і різнохарактерними обрядодіями, як Семена Стовпника.

Ведучий 2. За християнським календарем це перший день осені, а у давнину – початок нового року, а саме – 14 вересня.

Ведучий 1. До Семена,  традиційно, годилося повністю обсіятись озиминою.

 «Як посієш мене до Семена, — казало жито, — то все будеш мати із мене, а як посієш по Покрові (14 жовтня), то будеш виводити по корові». 

Ведучий 2. Закінчивши сівбу, господар вносив до хати кабицю — спеціальний пристрій, під яким знаходилась лучина, підвішував її до стелі і запалював скіпку; посвіт мав зберігатися в оселі аж до Великодня. 

Ведучий 1. З цієї нагоди родина влаштовувала святкову вечерю, на яку запрошували сусідів. Гості вітали господарів із закінченням сівби та запаленням родинного посвіту, частувалися домашніми напоями.

Ведучий 2. Оскільки за народною уявою святий Семен опікувався вогнем, птахами та погодою, то на Лівобережжі в цей день господарі ввечері виганяли з хати мух та бліх, «щоб перевелася нечисть». Годилося це робити лише віником, виготовленим з полину.

Ведучий 1. Крім того, на Семена в Києві відбувалося велике осіннє базарне свято, на яке з'їжджалися з інших міст та селищ. На велелюдний ринок виносили грубу воскову свічку та людиноподібну ляльку. Біля них збирався багатотисячний натовп міщан, щоб «оженити свічку».

Ведучий 2. Молодь у цей день починала осінні ворожіння.

Ведучий 1. Від Семенового дня селяни починали масове копання картоплі. На городах хазяї розпалювали вогнища, пекли бульбу і гріли руки, «щоб не мерзли зимою». 

Проводиться гра « Збери картоплю».

( Діти із заплющеними очима збирають у кошик картоплю під музику. Хто більше назбирав – той переможець).

Ведучий 2. З цього дня бере свій початок і «старе» бабине літо, яке закінчується на другу Пречисту (21 вересня). Тому спостерігали, якою в цей день буде погода: якщо ясною, то осінь і зима порадують теплом і сонцем.

Ведучий 1. А подих осені вже відчутний усюди. Це змушувало селян поспішати з польовими роботами. А тим, хто захоплювався надмірним празникуванням, нагадували: «Любив на Семена мед-пиво пити — не лінуйся і робити!».

Проводиться інсценізація « Ходить гарбуз по городу».

Ведучий 1. Дедалі частіше землю огортають сиві тумани,  багряна осінь розсипає сріблястим намистом холодні роси.

Ведучий 2. Бабине літо в Україні починається 14 вересня і триває близько двох тижнів.

Ведучий 1. Бабине літо… Чому цю пору теплих осінніх днів назвали саме так?

( Виходять учні. Розповідають про походження назви « бабине літо».)

1 учень. Є кілька думок з приводу походження терміна «бабине літо». І найпоширеніший з них з`явився ще в давнину. Згідно з цією версією, сільські жінки могли звільнитися від польових робіт і присвятити час дітям, домашнім справам тільки коли вже наступала осінь. У бабине літо на Русі було прийнято влаштовувати застілля, зустрічатися з рідними.

2 учень.  А ще цю назву пов*язують  з домашньою працею жінок після жнив, бо тоді, власне, починалась жіноча ( бабина) робота: тіпання ( очищення волокна)  конопель, вибілювання полотна. Але для заготівлі солінь, прядіння пряжі, обробки льону представниці прекрасної статі обирали погожі дні.

3 учень.  Однією з ознак бабиного літа вважається летить у повітрі павутина. І срібні нитки згідно ще однієї версії порівнювали з пасмами сивого жінок. А саме бабине літо - з періодом розквіту жіночої краси. Бабиним короткий шматочок літа може називатися і в честь жіночих чар, адже кожна жінка - трохи чарівниця, здатна керувати навіть погодою.

4 учень. Здавна люди примітили: коли багато павутиння – чекай на теплу, ясну осінь, але холодну зиму. 

Ведучий 2.   Кінець бабиного літа в уяві нашого народу пов’язувався з відльотом у вирій диких гусей.

Ведучий 1. Існувала прикмета – дикі гуси на відльоті – кінець бабиному літу.

( Проводиться народна гра « Гуси».)

Правила гри: одну дитину обирають за хазяїна, другу – за вовка. Креслять лінію на землі. Гуси по один бік лінії, хазяїн по другій. А вовк – ховається. Тоді хазяїн гукає гусей:

• Гуси, гуси, додому!

А вони відмовляють:

• Вовк за горою!
• Що робить?

• Гуси скубе.
• Які та які?
• Сірі та білі!
• Тікайте гусоньки, щоб вас не поїли!

Тоді гуси біжать, а вовк ловить. Як піймає по той бік лінії, де гуси, то гуси – його, а як на хазяївому – то відпускає.

Знову хазяїн жене гусей на пашу, а відтіль гукає так само.

Вокв ловить доти, поки не переловить усіх.

Ведучий 2. Наші пращури добре знали, наприклад, що збирати калину можна лише в період між першою та другою Пречистими.

Ведучий 1. Це період з 28 серпня по 21 вересня.

Ведучий 2.  Цим терміном визначали й осінню сівбу зернових.

Ведучий 1. І зараз ми розкажемо про другу Пречисту, яка припадає на 21 вересня.

Ведучий 2. Це свято ще називають “осениною” – адже цього дня за народним календарем настає осінь.

Ведучий 1. Свято Другої Пречистої традиційно вважається жіночим святом, коли жінку належить вшановувати як продовжувачку роду. Це свято, очевидно, успадковує давнє арійське свято Рожениць, коли наші предки висловлювали подяку “польним духам”, тобто опікунам нив та врожаю, дідам-ладам, які спочатку засівали і пророщували зерно, а потім поливали.

Ведучий 2. Жiнки, в яких немає дiтей, справляють обiд i запрошують бiдних, — «щоб молилися Богородицi за її дiтей». Такi жiнки також замовляють службу Божу в церквi, а пiсля богослужiння запрошують людей до себе на обiд.
Ведучий 1. На Другу Пречисту заготовляли калину, а пасічники остаточно утеплювали на зиму бджолині вулики. Власники ж овець вдруге проводили стрижку.

Ведучий 2. До Другої Пречистої годилося повністю викопати бульбу і засіяти землю житом.

Ведучий 1. А ще під цю пору зазвичай холоднішає, дні стають похмурими, йдуть дощі.

Ведучий 2. Ось послухайте, які прислів*я про цей день існують.

( Виходять учні, по черзі розповідають прислів’я).

1.Прийшла Перша Пречиста – одягла природа намисто, прийшла Друга Пречиста – взяла комара нечиста, прийшла Третя Пречиста – стала діброва безлиста.

2. Прийшла Пречиста – на дереві чисто, а прийде Покрова – на дереві голо.

3. Пречиста – картопля чиста.

4. Перша Пречиста жито засіває, а друга – дощем поливає.

( Проводиться народна гра « Дощик»)

Діти обирають собі ведучого-кашовара. Він з горщиком та дерев’яною ложкою стає в центрі, ходить по колу і “варить” кашу та “вимішує” її ложкою. Діти, взявшись за руки, ходять навколо нього і промовляють:

Іди, іди, дощику,
Зварим тобі борщику
У новому горщику.
Тобі каша, а нам – борщ.
Щоб густіший ішов дощ.

  Після промовки діти зупиняються, а кашовар, заплющивши очі, обертається, піднявши руки з горщиком догори. Потім прямує до дітей і комусь із них вручає горщик, не відкриваючи очей. Кому випаде, той стає кашоваром і веде гру далі.

А коли гра набридає, діти кажуть такі слова:

Дощику, дощику, перестань!
Ми поїдем на баштан,
Та візьмемо диньку,
Усім по шматочку,
А тобі – ціленьку!

І,  підстрибуючи на одній нозі, розбігаються.

Ведучий 1. 25 вересня, слов’яни вшановували відразу двох божеств. Одним з них було осіннє втілення сонця – Світовид. Його зображували у вигляді чотириликого чоловіка, різні лики якого дивилися в минуле і майбутнє, на небеса і землю.

 

 

Ведучий 2. Цей суворий бог стежив, щоб у всіх світах дотримувалися закони Прави і не порушувався порядок загального буття. Якщо ж десь порушувалася гармонія світу, він приходив на допомогу скривдженим і суворо карав неслухняних волі небес.

Ведучий 1. Світовид вважався одним з покровителів воїнів, причому він допомагав їм не тільки в бою, але і в мирний час. Птахом, присвяченій Світовиду, вважався півень, і в день свята на капище його приносили в жертву богу осіннього сонця.

Ведучий 2. Іншим божеством, якому віддавали почесті в цей день, був Овсень – розподільник матеріальних благ і організатор єдності слов’янських родів. Овсеня шанували як своєрідний міст з літа в літо, його вшанування пов’язували із закінченням сільськогосподарських робіт, початком общинних свят і сезону весіль.

Ведучий 1. Зображували бога у вигляді багато одягненого вершника, в правій руці несе багаті плоди врожаю, а в лівій – суху траву і гілки.

Ведучий 2. Працьовитих і чесних Овсень щедро обдаровував багатством, а нечистих на руку і лінивців карав бідністю і неприємностями. На Овсеня неодмінно влаштовувалося багате застілля, головною окрасою якого був величезний, спеціально випечений калач.

 Ведучий 1. Він символізував багатство слов’янської громади і одночасно – несе людям урожай сильний і мудрий осіннє сонце. Згідно з прикметами, після Овсеня ясних днів ставало все менше, починалися затяжні дощі, і осінь остаточно вступала у свої права.

Ведучий 2. Ось, так непомітно майже минув перший осінній місяць. А для селянина він особливий.

Ведучий 1. Нарешті випорано ниву – зібрано врожай, на полях уже проклюнулися  осінні сходи, помітно облисіли дерева.

Ведучий 2 . Природа вже налаштовується на зимовий спочинок.

Ведучий 1. 27 вересня – Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього, або у народі кажуть – Здвиження.

Ведучий 2. У цей день годилося відвідати церкву та ярмарок, бо 

« Здвиження – день ярмарку і храмів». Не виконували важких робіт. Особливо пов*язаних із деревом – не рубали, не кололи дров, не пиляли дошок.

Ведучий 1. Старалися на планувати важливих справ на Воздвиження, оскільки вони могли закінчитися невдало.

Ведучий 2. У народі говорили, що на Воздвиження осінь літо відсуває. За три дні до свята прибирали всі овочі з корінням, щоб ранкові заморозки не знищили урожай.

Ведучий 2. Старалися на планувати важливих справ на Воздвиження, оскільки вони могли закінчитися невдало.

Ведучий 1. Селяни займалися заготовками капусти на зиму і часто робили це разом, організовуючи так звані капустяні вечірки. Вважалося, якщо дівчина, збираючись на посиденьки, прочитає спеціальнe змову, то зустріне хлопця, якого полюбить.

Ведучий 1. Також 27 вересня починали садити яблуні та смородину – це можна робити приблизно до середини жовтня.

Ведучий 2. У цей день птахи починають відлітати у теплі краї, а усі гади земні (змії, вужі, ящірки) ховаються у нори. Тому заборонялося до лісу ходити, щоб гадюки не затягнули до своєї ями. Якщо ж змія вкусить людину, то їй закриті двері до вирію, і вона замерзне узимку.

( Проводиться гра « Зроби опудало». З гарбуза та інших природних матеріалів створити обличчя, за основу – беруть гарбуз. За оплесками обирається переможець).

Ведучий 1. Кличуть нас поля, ліси, сади

Дозбиратиосені плоди.

Із дерев спадає листя жовте.

То землею ходить … .    (жовтень)

Ведучий 2. Жовтень – місяць, коли дерева одягаються у жовтогарячий колір.

Ведучий 1. А місяць жовтень мряку розвіє, в лісах,  садочках, лист пожовтіє.

Ведучий 2. З особливим нетерпінням цього місяця чекали пасічники, а саме другий день цього місяця .

Ведучий 1. 2 жовтня – День трьох мучеників – Трохима, Зосима та Савватія.

Ведучий 2. Адже ще віддавна вони були оберігачами « мухи божої» - так називали бджіл.

Ведучий 1. Практично на кожній паіці висіли ікони цих святих наставників.

( Виконується дитяча пісня-гра « Бджоли», музика народна, слова В. Верховинець)

Зум-м-м-м...

Хто так ніжно-любо грає

В вуличку маленькім?

Та то ж бджоли розмовляють,

Гомонять тихенько.

Зум-м-м-м...

 

Про що вони розмовляють,

Гомонять тихенько?

Про степи, квітками вкриті,

Про мед солоденький.

Зум-м-м-м...

 

А, як сонечко засяє,

Вилітають бджоли

У степи, гаї зелені,

На квітчасте поле.

Зум-м-м-м...

 

До квіточків припадають

І медочку просять

І дарунок той солодкий

В вуличок відносять.

Зум-м-м-м...

 

А як часом з неба дощик

Стане накрапати,

Тоді мусять бджілки з поля

В вулики тікати.

Зум-м-м-м...

Ведучий 1. Віддавна осінньо-зимовий період належав рукодільництву.

Ведучий 2. Настала пора для  жіноцтва.

Ведучий 1. Таким днем було Зачаття пророка Іоана Прдтечі, котре припадає на 6 жовтня.

Ведучий 2. З цього часу  в  сільських оселях мали з*явитися прядки, веретена.

Ведучий 1. Отже, як бачимо для жіноцтва цей період не приніс відпочинку, бо тепер були клопоти із рукоділлям.

Ведучий 2. Проте найбільшою радістю для сім*ї було, коли закінчували останню губку полотна.

Ведучий 1.  Зібравшись наче на свято, розкручували сувій, розглядали виріб, хвалили вдалих ткаль та гудили тих, хто допускав помилки.

Ведучий 2. У багатьох регіонах це був початок осінніх вечорниць.

Ведучий 1. Молодь збиралася в одній хаті, найстарша мешканка тим часом обсівала посвіт горіхами й насінням.

                       (З'являється господиня, яка обсіває посвіт).

Господиня. Захисти, посвіте, худібку — коників, воликів і всяку пашницю. Захисти бджілок, винеси їх на красну весну, приспор медку й вощечку, дай че­лядоньці охоту раненько вставати, при світлі працю­вати, щоб нашому роду не було переводу!

 (На сцені збираються діти у національних кос­тюмах).

Дівчата (співають).

Ой прийшли ж ніченьки довгенькі

Посвіти ж нам, комину біленький,

Ми ж тебе квітами убрали,

Барвіночком, рутою оперезали

                            (Заходять хлопці).

Хлопці.

Добрий вечір вашій хаті. Уклін господині!

Чи веселі вечорниці у вас на Вкраїні?

Господиня.

Вечір свято починає і до хати всіх скликає.

Просимо, просимо.

Всі.

Гей, на наших вечорницях

Хто сумний — розвеселиться!

 

Співи, танці, небилиці —

Гарні будуть вечорниці!

( Виконується пісня  «Глибока криниця»).

Глибока кирниця, глибоко копана,
Там стоїть Катруся*, як намальована.
Ла-ла-ла-ла-ла, ха-ха, (3) як намальована.

При кирниці стала, водиці набрала,

Про свого Йвасика милого думала.
Ла-ла-ла-ла-ла, ха-ха, (3) милого думала.

Якби тя, Йвасику, на дні зобачила,
То зараз би-м туди в кирницю скочила.
Ла-ла-ла-ла-ла, ха-ха, (3) в кирницю скочила.

Найперш би вкинула цей гарний віночок,
Що я його сплела з рожевих ружечок.
Ла-ла-ла-ла-ла, ха-ха, (3) з рожевих ружечок.

Ой ні, я не скочу – кирниця глибока,
Кирниця глибока і зимна в ній вода.
Ла-ла-ла-ла-ла, ха-ха, (3) і зимна в ній вода.

(Конкурс гуморесок. Хлопці розповідають по черзі гуморески, дівчата вибирають найкращу небилицю).

1. Господар хати.

Мужик лиха наробив, 
А жінки боявся, — 
Сюди-туди по кутках — 
Та й під піл сховався.
Та лопатою під піл: 
«А вилізай, враже!» 
А той далі у куток — 
Та й до неї каже:

— Геть, погана сатано! 
Геть, бісова мати! 
Тепер мене не займай, 
Я господар хати!

 

2. Виправдався
Як вернувсь Івась додому:
не шапка – а клоччя.
Батько поглядом відміряв:
- Знов учворив, хлопче!...
 

Мне в руках подерту шапку,
не підводить чола.
- То не я , то хлопці, - каже, - 
грали у футбола.

Батько: Ну, а ти дивився,
роззявивши рота?
- Ні! – Підскочив аж Івасик. – 
Стояв на воротах!
 

3.Не встиг
Став Микола на порозі:
- Я ішов од бабці
і посередині рову
посковзнувсь на кладці…
- Як? У рів та в нових штанях? - 
До Миколи мати.
- Мамцю, сталось все так швидко - 
Я й не встиг їх зняти.

(Дівчата загадують хлопцям загадки).

1.  Що то за пані у білім жупані⁷

Дружить з рогачами, горщиками, казанами.

(Піч)

2. Біле, як сорочка, пухнасте, як квочка,

 Крил не має, а гарно літає.

(Сніг)

3. Спереду — горб, ззаду — горб,

А замість голови — дірка.

(Горщик)

Ведучий 2. Чотирнадцятого жовтня відзначається одне з найбільш шанованих свят в Україні - свято Покрови Пресвятої Богородиці, або, як зазвичай кажуть, "Покрови" чи "Святої Покрови".

Ведучий 1. Його вважають головним осіннім християнським святом. За народною традицією Покрова - це плеяда осінніх свят, що підводили підсумок господарському, хліборобському року.

Ведучий 2. Історія виникнення свята сягає сивої тисячолітньої давнини і пов’язана з незвичайним станом природи і, відповідно, особливим етапом у житті людини.

Ведучий 1. Свято Покрови було введено у християнство в 10 столітті. Про це свято існує така легенда.

Ведучий 2. Місто Константинополь було оточене чужинцями, і тоді біля церкви з’явилася Пресвята Богородиця разом із ангелами, пророками та апостолами і накрила своїм омофором (це вишите церковне  покривало) всіх місцевих жителів, що молилися. Це було передвістям перемоги. Так і сталося: невдовзі надійшли воїни-захисники і звільнили населення від нападників.

Ведучий 1. Звідси і пішла назва Покрови, а  свято означає перемогу над ворогом.

Ведучий 2. Культ Богородиці як Заступниці й Покровительки широко розвинувся серед українського народу: українські князі, королі, військо, козаки та гетьмани обирали Богородицю своєю Покровителькою та Опікункою. Деякі українські князі на своїх печатках використовували іконки Божої Матері або молитви до Неї.

Ведучий 1. Домашню худобу годували «дожинковим» снопом, тобто останнім, і вже з Покрови на пасовище не виганяли. З цього дня її тримали у хлівах і переводили на зимове харчування, навіть якщо ще не було снігу. 

Ведучий 2. Традиційно вважається, що до Покрови земля повинна вкритись листям або снігом.

Ведучий 1. Звісно ж, в цей світлий день віруючий християнин звертається з молитвою до Богородиці та просить в неї міцного здоров’я, допомоги, підтримки і захисту, а також допомоги в сімейному житті і, звичайно ж, в коханні.

Ведучий 2.  Прийнято вважати, що протягом усього року, Богородиця оберігає людину, яка в неї в цей день просить допомоги, покриваючи її безпосередньо своїм покровом.

( Проводиться інсценування звичая на Покрову, виходить: 1 учень – автор, 2 - дівчина-господиня)

Автор. На Покрову існував такий звичай: старша господиня брала вишитого рушника, що був над iконою Богородиці, і розвiшувала його над вхiдними дверима. Пiд ним ставали, як йшли до церкви.

( Виходить дівчина і виконує цей звичай, промовляючи:

Пресвята Покрiвонько,

Перед твоїм кривалом

Голови схиляємо.

Прохаємо, Покрiвонько,

Од лиха укрити,

Здоров’ячко наше

Знов нам обновити.

Автор. Це робили для того аби всі члени родини були здоровими. А для того, щоб будинок завжди був захищений від нечистої сили і, щоб Покрова опікувалася оселею, то її в цей день освячували свяченою водою та празниковою свічкою, а також вселялися в новий дім й святкували ще й новосілля.

Ведучий 1. В цей день можна пекти млинці і обносити ними кути житла, щоб задобрити домовика, а вечорами влаштовувати гучні застілля.
Ведучий 2. В цей день теж потрібно робити дари бідним і сиротам, а також обкурювати будинку димком від підпалених гілочок яблуні або вишні – для благополуччя та удачі.

Ведучий 1. Як у будь-яке релігійне свято, на Покрову Пресвятої Богородиці не можна робити серйозну господарську роботу, а також виконувати багато домашніх обов’язків, а саме: будувати, копати, прибирати, прати, шити, в’язати, прасувати.

Ведучий 2. У свято Покрови також не можна лихословити, лаятися з людьми, вживати алкогольні напої, бажано навіть не готувати щось серйозне до пізньої вечері.

Ведучий 1. Свято Покрови було і останнім терміном праці найманих робітників – строкачів. Вони працювали од 22 травня до Покрови.

 

Ведучий 2. Тому на Покрову заробітчани улаштовували пишні колектині утчи.

Ведучий 1. А в Карпатах це був останній день повернення пастуших отар з полонини.

Ведучий 2. Період від Пречистої до Покрови був часом сватання, то з 14 жовтня наставала весільна пора. В народі жартували: "Прийшла Пречиста – несе старостів нечиста, а прийде Покрова – зареве дівка, як корова".

Ведучий 1. В цей день селяни спостерігали за природою, намагаючись спрогнозувати майбутнє. Існували такі прикмети:

( Виходять учні, ознайомлюють із прикметами)

1. Якщо на Покрову відлітають журавлі, то зима буде ранньою і холодною.
2. Якщо дуб і береза на Покрову скинуть усе листя, то рік буде легкий, а якщо не все – до суворої зими.
3. До Покрови – осінь, після Покрови – зима.
4. Звідки на Покрову вітер дме, з того боку і чекай на перші морози.
5. Якщо на Покрову вітер південний – зима буде теплою, північний і східний – холодною, західний – сніжною.
6. Якщо перший сніг до Покрови випаде, то зима не скоро прийде.
7. Яка погода на Покрову, такою вся зима буде.
8. Не утеплиш дім до Покрови – всю зиму будеш мерзнути.
9. Багато млинців на Покрову – вдома всю зиму буде тепло.
10.  Якщо на Покрову перетопити піч яблунею, то всю зиму вдома буде тепло.

Ведучий 2. Віддавна вважалося, що вінець хліборобського року наступав не тоді, коли хліб скошено й пов'язано в копи, а лишень з часу його перевезення до обійсть і обмолоту.

Ведучий 1. Про це слушно нагадує приказка: «Не той хліб, що у полі, а той, що в стодолі», але ще один не менш слушний вислів говорить: «Не хліб, що в оборі, а хліб, що в коморі». 

Ведучий 2. Ось існувала така приказка – прийшов осінній Лука – з*явилися хліб і мука.

Ведучий 1. І справді - господар міг бути остаточно вдоволений своєю працею лише тоді, коли засіки сповна наповнено збіжжям. «Не хвались,— казали,— нажавши, а хвались намолотивши» чи «Як на толоку молотиться, то в хаті не колотиться».

Ведучий 2. З давніх-давен наш народ над усе цінує хліб як найбільшу святість.

Ведучий 1. Борони Боже, щоб хтось поклав його сподом догори.

Ведучий 2. А змести крихти хліба на землю вважалося великим гріхом.

Ведучий 1. Мрії про достаток широко відбилися  в народній творчості. Ось послухайте, які прислів’я існують про хліб.

( Виходять учні й розповідають прислів’я)

1. Земля – матінка, а хліб – батечко.
2. Бережи хліб для їди, а гроші для біди.
3. У багатого вантаж на кораблі, у бідного хліб на умі.
4. Не удобрити жито, збереш хліба на гріш.
5. І багатий мужик, та без хліба – не селянин.
6. Розмовами ситий не будеш, якщо хліба не здобудеш.
7. Хліба ні шматка – і в горлі туга.
8. І обід не в обід, коли хліба немає.
9. Без печі холодно, а без хліба – голодно.
10. Немає хліба – клади зуби на полицю.
11. Якщо хліба ні куска, так і в теремі туга.

Ведучий 2. Таким чином, хоч осінній Лука і не вельми показний обрядовими та релігійними дійствами, він слугував для селянина орієнтиром закінчення усіх робіт, пов'язаних із зерновими. 

Ведучий 1. Лише коли хліб був у коморі, хлібороб міг полегшено зітхнути, згадавши застережливу приказку: «Не придбаєш до Луки, не буде ані хліба, ані муки».

(Проводиться конкурс на найкращого їдця вареників.)

Ведучий 2. Увага! Запрошую козаків до конкурсу.

Ведучий 1. Просимо на сцену сміливців. Швидше виходьте, а то вареники холонуть. Треба швидше з'їсти всі варе­ники без допомоги рук.

(Конкурс триває під супровід української пісні «Нашому роду нема переводу».)

Ведучий 2. Капле з неба, дахів, стріх

Дощ холодний, перший сніг.

Почорнів без листя сад.

Що за місяць - ? ….. ( Листопад)

Ведучий 1. Листопад – зимі брат. Так говорять люди. Бо саме в цей останній місяць осені може розпочатися – справжнісінька зима…

Ведучий 2. У листопаді, через його примхливість, люди тримали на підхваті водночас і віз, і сани, бо невідомо було, яку він принесе погоду.

( Виходить хлопчик-листопад)

Я, славний місяць листопад,

Все листя обтрусив підряд,

Замів стежини чисто,

Прикрасив кожне місто.

Ведучий 1. Зі свят осіннього циклу  особливо пам*ятний день  - день святого великомученика Димитрія, який припадає на 8 листопада.

Ведучий 2. Свято Димитра здавна шанувалося в народі, оскільки воно завершувало хліборобський рік й започатковує зиму.

Ведучий 1. Цього дня справляють «родинну», чи інакше – «дідову» суботу, тобто влаштовують поминальний обід за померлими родичами.  

Ведучий 2. В цей день вважалося за добру ознаку, якщо буде багато прошаків, вони символізували духів. Їх добре обдаровували.

Ведучий 1. Нащі пращури вважали, що це Бог посилає на землю цих старців, щоб вони обійшли її, обдивилися, як живуть і що роблять земляни.

Ведучий 2. З Дмитром на Поліссі пов’язані завершальні обряди тваринників. З цього дня вже корів не пасли на пасовиськах.

Ведучий 1. А на Буковині намагалися посадити бодай одне дерево, бо  Дмитро «фрукту любить».

Ведучий 2. За цим днем у давнину завбачували погоду – якими будуть літо і зима, врожай тощо.

( Виходять учні, розповідають прикмети)

1. День на Дмитрія без снігу — зими ще не буде.
2. Дмитро на снігу — весна буде пізньою.
3. Земля на Дмитра замерзла і дме холодний вітер — снігу не буде до свят.

4. Сніг і мороз на Дмитра — весна буде пізня й холодна.
5. На Дмитра тепло — весна буде рання, м'яка.
6. Якщо відлига, то на теплу зиму і ранню весну, цей день зі снігом — весна пізня; холод і сніг — на пізню і холодну весну.
7. Відлига на Дмитра — зима буде з мокрим теплом, а весна — рання.
8. Випав сніг — увесь листопад буде холодним і морозяним.
9. Замерзла земля і дме холодний вітер — снігу не буде до Нового року.
10. Якщо кури ходять дотемна — наступного дня буде негода.

Ведучий 1. А 10 листопада – день Великомучениці Параскеви, або святої П’ятниці.

Ведучий 2. В цей день жінки не мали права прясти й шити. Адже існує повір’я, що цього дня П’ятниця з’являється у вигляді дуже бідної жінки, тіло якої пошпигане голками, понівечене веретенами.

Ведучий 1. Це її так бідолашну, понівечили люди, котрі в день святої П’ятниці працювали.

Ведучий 2. Ікону Параскеви П’ятниці в минулих століттях часто можна було побачити в будинках християн. Та й зараз вона не рідкість в червоному кутку оселі.

Ведучий 1. Вважається, що Параскева оберігає будинок від злого ока і дарує родині добробут та мир. Обов’язково ікону тримають у себе власники полів і худоби – вона є їх покровителькою і дарує родючість. 

Ведучий 2. В день її пам’яті  в храм приносять урожай і освячують його. Плоди залишають до наступного року.

Ведучий 1. На честь П’ятниці переповідали й вірші.

( Виходить дівчинка й декламує вірш)

Ще й сонечко не заходило,
Щось до мене та й приходило. 
Чи то Середа чи П'ятінка, 
Чи то моя рідна матінка. 
 

Вона в мене не обідала, 
Вона в мене не полуднувала, 
Тільки прийшла та пожаліла.

 

Устану я рано в П'ятінку, 
Та й проведу свою матінку 
За дві гори та високії, 
За дві річеньки глибокії — 
Сама стану під калиною 
Із малою із дитиною.

( Проводиться гра "На баштані”)

Хід гри

Обирається сторож лічилкою:

Гоп, гоп, кавун. Малайди-драйди, кавун.

Мацики-брики, не спіши, наш баштан стережи!

       Сторож ходить по баштану, береже свій урожай, радіє, що багато вродило кавунів і динь. У цей час школярі ховаються за кущами, спостерігаючи за дідом. Стомившись, той іде відпочити в холодок. Діти біжать на баштан зі словами:

• Крадем, крадем кавуни, нема діда вдома,
• Поїхав по дрова. Дрова погоріли, діда вовки з’їли.

      Діти удають , ніби рвуть кавуни. Сторож помічає дітей і кидається їх ловити. Кого він спіймав, той стає ведучим сторожом.

Ведучий 2. Зі святом двох чудотворців Кузьми й Демьяна, яке припадає на 14 листопада, пов’язано чимало цікавих символічних обрідодій.

Ведучий 1. Це свято, яке співпадає з початком листопада за старим стилем, мало магічну дію — відганяти мороз, а відтак це були «безморозні» святі, котрим християнство приписало «завідування» морозом, засухою, заметіллю. 

Ведучий 2. Тому селяни до сходу сонця виходили в цей день з хлібом-сіллю та страсною свічкою на поріг, щоб зустріти і запросити до обійсть своїх покровителів.

Ведучий 1. Увечері господар ще раз виходив у двір, вилазив на ворота і запрошував Безморозних, а потім закликав мороза. Пізніше цих безіменних почали називати іменами Кузьми і Дем'яна.

Ведучий 2. З першим днем останнього осіннього місяця (за старим стилем) пов'язаний ще один обряд. У багатьох місцевостях це завершення сезону пастухів і остання зустріч череди. Наймані пастухи у цей день приганяли худобу з поля раніше, ніж завжди.

Ведучий 1. Стадо зустрічали всі власники. Вони вітали доглядачів хлібом-сіллю, дарунками, прикрашали вінками.

( Проводиться гра "Чабан”)

Хід гри

Ведучий – чабан. Діти зображають овець, а кілька з них – вовки. Чабан зі словами:

                       Ой у лісі, у ліску я овечки пасу

 

   Гонить овець пастися на лужок. Вівці розбігаються, пасуться. Чабан стереже їх. Зі словами:      

                       День кінчається , овечки додому вертаються.

                       Через ліс біжать, а там вовки сидять –

           Жене овець пастух додому. По дорозі їх перестрівають вовки, ловлять

овечок і відводять до свого лігва. Чабан знову жене отару пастися. Перемагають найспритніші, найхитріші і найпрудкіші "вівці”, які після 3 – 5 разів лишаються на волі, не попадають вовку в зуби.

Ведучий 2.  Найпохіднішими стравами у цей день були варена і смажена курятина, голубці, вареники, гречана каша і куряча юшка.

Ведучий 1. Тому і вас ми пригощаємо вареною картоплею.

( Усіх присутніх пригощають вареною картоплею)

Ведучий 2.  Народна уява пов'язувала з Кузьмою і Дем'яном покровительство ремесел, зосібно ковальства. Тому найпишніше цей день відзначали ковалі — найшановніші фахівці села. Варто з цього приводу пригадати такий факт: за відсутності попа, згоду на шлюб міг дати коваль.

 

Ведучий 1. Чесний і мудрий коваль посів належне місце і в усній народній творчості. Він символізує охоронця хліборобської праці, винахідника плуга.

( Проводиться народна дитяча пісня-гра « Куй-куй, ковалі»)

 

 

Куй-куй, ковалі,

То великі, то малі.

 

А старого коваля

Посадили на коня.

 

А старую ковалицю

Посадили на телицю.

 

А маленьких ковалят

Посадили на телят!

 

Гей, цоб, тр-р! Цабе!

Ведучий 2. Багато Свят, які пов’язані зі святими, відповідають конкретній господарській та виробничій діяльності селянина.

Ведучий 1. І насамперед це стосується хліборобського циклу, тваринництва тощо.

Ведучий 2. Є одне свято, яке дуже шанується в Україні, але позбавлене  такої традиції щодо святкування.

Ведучий 1. Це свято – Собор  Архистратига Михаїла й інших небесних сил безплотних, яке святкується 21 листопада.

Ведучий 2. Церква шанує Михайла, як захисника віри християнської і поборника зла і темних сил.

Ведучий 1. Свято Михайла дуже шановане народом і християнською церквою. «На Михайла працювати - може пан Бог покарати» - говорили селяни.

Ведучий 2.  І в народній уяві Михайло - лицар, що бореться із чортами та усією нечистю. Це архангел, який стоїть в обороні людини перед злою силою. 

Ведучий 1. Архистратига Михаїла мисливці в Україні вважають своїм покровителем. Тому-то саме в цей день мисливці йшли до церкви й перед образом Михайла ставили свічку.

Ведучий 2. А ще вважалося, що після Михайла зима неодмінно має сповістити про себе.  Це підтверджують прикмети та прислів’я.

( Діти ознайомлюють із прикметами та прислів’ями)

1. До Михайла зима спала, по Михайлу ріки у льоди скувала.
2. З Михайла зима не стоїть, а танцює, віхолами та морозами лютує.
3. Коли на Михайлів день є іній, великі сніги упадуть, а якщо вранці туман, відлиги на землю прийдуть.
4. Як на Михайла вітер з полудня, то буде тепло і до півгрудня.
5. Якщо Михайло дощем не услужить, добру і суху весну ворожить.
6. Якщо ніч ясна на Михайла, то буде довго тривати сувора і сніжна зима.
7. Якщо випав сніг, то кажуть: «Приїхав Михайло на білім коні».

Ведучий 1. Сучасне покоління людей практично вже не знає про одну з традиційних форм харчування, яке регламентувалося за допомогою говіння. Ведучий 2. Нам, на жаль, майже не відомі й офіційні обмеження скоромини в дохристиянські часи. Можемо лише здогадуватися, що наші далекі пращури надавали перевагу рослинній їжі, а відтак не було потреби вдаватися до відповідних заборон.

Ведучий 1. Останній день напередодні посту – 27 листопада Свято Пилипа. В кожній оселі готували чимало смачних страв — борщ, локшину, пиріжки, вареники, смажене м'ясо, переважно птицю. 

Ведучий 2. За давнім звичаєм, до батьків обов'язково мали прийти на вечерю дочки із зятями, котрі недавно пошлюбувалися, а також запрошували кумів та одиноких сільчан. Залишки од вечері відносили бідним людям.

Ведучий 1. Відтак з наступного дня вже починав відлік Різдвяний піст. У цей час люди спостерігали за погодою. 

Ведучий 2. «Яка ніч у Пилипівку,— казали,— такий день у Петрівку», 
а «Якщо на Пилипівський піст лежить сніг, то він лежатиме до повені», себто буде холодною і сталою зима.

Ведучий 1. Якщо жіноцтво використовувало цей період для прядіння, то чоловіки намагалися заготувати якомога більше дров: як-не-як, з цього часу зима починала ошкірюватися лютими морозами та заметілями. Тому й жартували: «Як хочеш лози, то в Пилипівку вози».

Ведучий 2.  Пилипівський піст, крім усього, співпадав з найкоротшим сонцестоянням. Як слушно мовить прислів'я: «У Пилипівку день до обіду»

Ведучий 1 . Зараз ми перевіримо, як у нас дівчата впо­раються із господарськими справами. Розпочнемо конкурс на найкращу господарочку. Треба швидко і правильно розташувати картки із назвами компо­нентів, з яких готують борщ

( пиріжки, вареники).

( Проводиться конкурс «Найкраща господарочка».)

Ведучий 1 . А зараз ми перевіримо, які ви запам’ятали свята, про які ми розповідали на нашому святі.

Діти ведуть хоровод, промовляючи слова:

• Хоровод поведемо,
  Жовте листя зберемо!
  Швидко, Олю
  (називається ім’я будь-якої
  дитини), вибігай,

Осіннє свято, називай!

Ведучий 1 . Молодці! Але час минає, і вже настає пора прощатися. Сподіваюся, для Вас цей час не минув марно.

Ведучий 1 . Шановні гості, дивлячись на ваші і дитячі радісні і просвітлені обличчя, думаю, що не забуті ще українські  народні традиції, живе ще в нас українська рідна душа. 

Ведучий 1 . Не забувайте і шануйте традиції свого народу. Вивчайте їх та передавайте ці знання іншим.

Ведучий 1 . Спасибі й Вам, любі гості. Хай, і в нас, і в вас все буде гаразд,

Ведучий 1 .  Щоб  Ви і ми щасливі були. З осінню  золотою   Вас вітаємо!

Разом:  Будьте всі здорові! (Ведучі вклоняються)

 

( Проводиться ярмарок з випічки, осінніх поробок. Керівник гуртка проводить майстер клас з виготовлення осіннього віночка)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література.

1. Джерело: http://dovidka.biz.ua/virshi-pro-sichen/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
2.  http://dovidka.biz.ua/prikmeti-pro-osin-na-ukrayinskiy/ 
3. http://ruminus.ru/minusovki/kids/Дetskie_Уkrainskie/Щedra_osin_.html
4. https://24tv.ua/ukrayina_tag1119?utm_source=seocopy
5. Скуратівський В.Т Дідух: Свята українського народу. – К.: Освіта, 1995. – 272 с.
6. Цимбалюк В.І. , Жайворонок В.В., Соколовська А.П. Світлиця: Навч.посібник з українознавства для 1 класу. – К.: Педагогічна думка, 2001 – 208 с.
7. Іватьо Н.С. Дивосвіт : Навч.посібник для 3 класу чотириріч. Та 2 класу триріч.початк.шк./ Н.С. Іватьо, О.Д. Жовнір, Т.М. Коструба. – К.: Арка, 2000. – 168 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток

Кросворд «Осінній букет». Уважно подивіться на малюнок. 
Як називаються дерева, що подарували листя для цього барвистого букета? 
              У кольоровому стовпчику ви прочитаєте назву дерева.

   

 

 

 

 

     Відгадайте загадки та впишіть назви овочів у клітинки кросворду.

У кольоровому стовпчику ви прочитаєте назву дуже корисної овочевої рослини.

 

1.  І печуть мене , і варять, і їдять мене, і хвалять, бо я добра і смачна.

2.  Сидить дівчина в коморі , а коса її надворі.

3.  Маю жовтий вусок, золотий колосок, буде з мене борошно й паляниця м'яка.

4.  Хто мене роздягати прийметься, той слізьми заллється.

5.  Що то за голова, що лиш зуби та борода ?

6.  І смачний, і круглий, але не кабачок.

7.  Не кінь , не віл, а прив'язаний?

 

 

 

 

 

 

 

 

Вірші про осінь

ОСІНЬ
Сіла осінь на порозі,
Довгі коси розплела,
Спілі яблука на возі
До бабусі привезла.

Вітром  двері відчинила:
- Дари з воза забирайте!
Павутинкою злетіла:
- Через рік мене чекайте!
Л. Новикова

ЧАКЛУНКА
Осінь фарби готувала,
У відерця наливала.
Змішувала, чаклувала,
Потім все розфарбувала.
Придивіться, все довкола
Стало різнокольоровим!
Н. Замрія

ОСІНЬ
Нині осінь нас чарує,
Неповторна, чарівна,
Різні барви нам дарує
І дивує нас вона.
Виглядає так казково
Восени і парк, і гай,
Розмаїттям кольоровим
Прикрашає осінь край!

ОСІНЬ
Ніби притомилося сонечко привітне:
У траві пожовклій молочай не квітне.
Облетіло літо листячком із клена,
Лиш ялинка в лісі сонячно зелена.
Журавлі курличуть: летимо у вирій.
Пропливає осінь на хмарині синій.
Б. Чалий

КОРОЛЕВА ОСІНЬ
Королева Осінь
Всіх до столу просить.
Всіх без винятку частує
Й для Зими запас готує.
Н. Замрія

ЛІСОМ ОСІНЬ ПОХОДИЛА
Лісом осінь походила —
Все навкруг позолотила.
Залишила лиш ялинку
Їжачкові на хатинку.
Г. Шевчук

ЛІСОВА КОЛИСКА
Стежка, озеро, стіжок –
Все у падолисті,
І в гніздечку для пташок
Задрімав сухий листок,
Наче у колисці.
В. Скомаровський

ОСІННІЙ ПАРК
Вже побагряніло
Листячко на клені,
Але на вербиці
Ще воно зелене.
На каштані листя
З жовтою каймою.
Йду осіннім парком
Тихою ходою.
Таких фарб немає
Влітку, ні зимою.
Недаремно осінь
Зветься золотою.
О. Війтик-Ющук

ОСІНЬ
… Осінь на узліссі
Фарби розбавляла,
Пензликом легенько
Листя фарбувала.

Вже руда ліщина,
Пожовтіли клени.
В пурпурі осіннім
Тільки дуб зелений.

Утішає ясен:
- Не сумуй за літом!
Геть усі діброви
В золото одіто.
П. Осадчук

ДАРИ  ОСЕНІ
Восени врожай збирають
На городах і в садках.
Груші, яблука звисають
На тонесеньких гілках.

В лісі білочка руденька
Під пеньком знайшла грибок.
Ухопила — та хутенько
Заховала в теремок.
Г. Шевчук
ОСІНЬ
Листячко дубове,
Листячко кленове
Жовкне і спадає
Тихо із гілок.
Вітер позіхає,
В купу їх згортає
Попід білу хату
Та на моріжок.
Айстри похилились,
Ніби потомились —
Сонечка немає,
Спатоньки пора!
А красольки в'ялі
До землі припали.
Наче під листочком
Вітер догоря.
К. Перелісна

ЛИСТОПАД
Осінь, осінь, листопад,
Жовте листя стелить сад,
За моря в краї далекі
Відлетіли вже лелеки.
Хмари небо затягли,
Вітер віє з-за гори,
Ходить осінь листопадом,
Жовте листя стелить садом.
А. Житкевич

ОСІНЬ
Осінь, ліс зашелестів,
Опадає листя.
Ліс накинув кожушок
Золотистий.
Відлітають вже птахи,
І пісень не чути
Забуваються стежки
В ліс забутий.
М. Трохим

ОСІНЬ
Знову я дивлюсь в віконце:
Он за ліс заходить сонце.
В лісі ходить хитрий лис...
«Мамо, що це, подивись?

Вчора ліс ще був зеленим
А сьогодні... онде клени
Червоніють, мов вітрила,
І берізка пожовтіла».

«Як красиво, — каже мама, -
Це віконце — наче рама,
А від сонця подарунок —
Панни Осені малюнок».
О.  Роговенко

ОСІНЬ
Непомітно з’явилася осінь –
День коротшим стає щодоби.
Глянь, берізки – уже златокосі,
І в дубів багряніють чуби.

Вже у теплі краї відлетіли
Сонцелюби – дзвінкі журавлі,
Не страшні їм тепер заметілі
На далекій південній землі.
В. Бичко

КЛЕНОВІ ЛИСТКИ
Осінь, осінь... Лист жовтіє.
З неба часом дощик сіє.
Червонясте, золотисте
Опадає з кленів листя.
Діти ті листки збирають,
У книжки їх закладають.
Наче човники, рікою
Їх пускають за водою.
З них плетуть вінки барвисті —
Червонясті, золотисті.
І. Блажкевич

БАРВИСТА ОСІНЬ
Осінній дощик дрібно плаче,
І листячко жовтогаряче
З дерев поволі опадає,
Лиш клен рудий горить-палає.

Дарує нам барвиста осінь
Буяння фарб і неба просинь:
Ранкові прохолодні роси,
Верби старої жовті коси,

Багрянець лісу світанковий,
Пташиний щебет загадковий
І павутиння візерунки —
Це щедрі осені дарунки.
Т. Корольова

ЗОЛОТА ОСІНЬ
Ще недавно в небі синім
Пролітали журавлі,
А сьогодні в безгомінні
Ходить осінь по землі.
І від краю і до краю,
Від двора і до двора
Золотого урожаю
Знов до нас прийшла пора.
О. Бродський

ОСІНЬ
Коли вона загляне в сад —
Наллється соком виноград,
І різні яблука ренет
Солодкі стануть, наче мед.
Коли огляне баштани —
Надмуться гордо кавуни,
І запишається в хустках
Товста капуста на грядках.
Як помандрує по гаях
З чарівним пензлем у руках —
Все розмалює на путі,
Берези стануть золоті!
І ми її уклінно просим: —
Заходь у гості, щедра осінь!
І. Кульська

ОСІНЬ
Осінню дмухнуло,—
Висохли квіточки,
Хмуро, безпритульно
Глянули садочки.
Жовкне і травиця.
Така її доля,
Хіба зелениться
Хлібець серед поля.
Хмара небо криє,
Сонечко не блисне,
Вітер вовком виє,
Дощ потоком висне.
Швидко погнав води
Струмок бистрохвильний;
Пташка від негоди
Подалася в вирій.
П. Грабовський

ОСІНЬ, НАША ОСІНЬ
Осінь наша, осінь —
Золота година,
Неба ясна просинь,
Пісня журавлина,
Бабиного літа
Довгі, білі коси...
І дорослі й діти
Люблять тебе, осінь.
Та не тільки славна
За свою ти вроду —
Урожай іздавна
Ти несеш народу:
Щедра і дорідна,
Пахнеш ти медами,
Славиш край наш рідний
Зерном і плодами!
М. Познанська

ХОДИТЬ ОСІНЬ
Загорнулися в тумани
Запечалені світанки,
Ходить осінь по стежинах,
Губить літа витинанки.

Розфарбовує осики,
Розлива свою журбу,
Взувши жовті черевики,
Іде прясти під вербу.

Золотими ниточками
Вишива сорочки кленам
І засмаглими руками
Листя струшує зелене.

На долоні   розсипає
Срібні роси-намистини,
В довгі коси заплітає
Оксамитові   жоржини.
Л. Новикова

ЗОЛОТА ОСІНЬ
В парках і садочках,
На доріжки й трави,
Падають листочки
Буро-золотаві.

Де не глянь, навколо
Килим кольористий,
Віти напівголі
Й небо синє-чисте.

Метушні немає,
Тиша й прохолода –
Осінь золотая
Тихо-ніжно ходить.
К. Перелісна

 

Осінні прикмети.

• З’явилися опеньки – літо скінчилося.
• Якщо луки обплутані тенетником, гуси гуляють стадами, шпаки довго не відлітають, а зайці довго не біліють, то осінь буде протяжна.
• Осінь буде теплою, якщо до пізнього літа цвітуть братки, лютики, маргаритки, деревій, конюшина.
• Грім у вересні віщує теплу осінь.
• Лебеді летять на південь пізно – осінь буде довгою і теплою.
• Якщо птахи затримуються в рідних краях довше звичайного, то холоднеча прийде не скоро.
• Якщо качка сидить ще на воді і не відлітає навіть у холодний дощ, то хороша погода ще протримається довго.
• Пізній розквіт горобини – до довгої осені.
• Коли в лісі мало горобини, то осінь буде суха, а коли багато – дощова.

• У листопаді тепло морозу – не указ.
• Коли в листопаді небо заплаче, то слідом за дощем і зима прийде.
• Якщо 21 листопада відлига дорогу руйнуватиме, не чекай санного шляху до 19 грудня. (Варіант: 21 листопада відлига стезю розіб’є – не чекати санної дороги до 19 грудня).
• 25 листопада – якщо дощ або сніг, бути відлизі до 4 грудня. (Варіант: 25 листопада – коль погода дощова, або сніжно, то бути теплій погоді до 4 грудня).
• 28 листопада – вже коли сніг лежить, то лежати йому до повені. (Варіант: 28 ноября – вже якщо випав сніг, щось не розтанути йому до розливу річок).
• У зайців шерсть побіліла – зима близько.

• Осикові листя лягають горілиць – до студеної зими, виворотом до верху – зима тепла.
• Якщо білка будує гніздо низько – до морозної зими, якщо високо – до теплої.
• Бджоли восени щільно закладають льоток прополісом (воском) – на холодну зиму, залишають його відкритим – до теплої зими.
• Високо птиці перелітні летять восени, так снігу багато буде, а низько – так мало снігу буде.
• Восени птахи летять низько – до холодної, високо – до теплої зими.

• Сире літо і тепла осінь – до довгої, холодної зими.
• Якщо горіхів багато, а грибів немає – зима буде сніжна й сувора.
• Хлебород – перед суворою зимою.
• Строгій зимі бути, коли птах дружно в відліт пішов.
• Великі мурашині купи до осені – на сувору зиму.
• Якщо в зайцях багато жиру, то зима буде сувора.
• Якщо миші відривають нори на теплу сторону – зима сувора.
• Кроти та миші роблять великі запаси – до суворої і сніжної зими.
• Якщо кроти з осені натаскувати в свої нори багато стерні або соломи – зима буде холодна.
• Пізній листопад – до суворої і тривалої зими, хоча й пізньої.
• Якщо восени листопад пройде швидко – буде сувора зима.
• Якщо листопад пройде скоро, треба очікувати крутої зими.
• Якщо з дерева лист не чисто спаде – буде холодна зима.
• Якщо миші у льоні гніздо зів’ють, то в зиму великі сніги будуть.
• Якщо в жовтні лист з дерева не чисто спадає – чекай суворої зими.
• Жовтневий грім – зима безсніжна (морозна або, навпаки, тепла?).

• При неврожаї на шишки ялини і сосни зима лютою не буває.
• Кури починають линяти рано восени – до теплої зими.
• З’явилися комари пізньої осені – до м’якої зими.
• Поки лист з вишень не спав, скільки б снігу не випало, відлига його зжене.
• Лист хоч і пожовтів, але відпадає слабо – морози настануть не скоро.

• Якщо восени листя берези почнуть жовтіти з верхівки, то майбутня весна буде рання, а якщо знизу – то пізня.
• Рано восени багато снігу – до ранньої весни.
• Якщо восени снігу насипле рано, то і весна буде рання.

• Снігу надує – хліба прибуде, вода розіллється – сіна набереться.

• Зірки яскраві – на гарну погоду, тьмяні – до дощу.
• Перед дощем місяць мутнуватий або блідий, перед вітром – чистий і яскравий.
• Товсті купчасті хмари ходять низько – до негоди, високо – до гарної погоди.
• Іній на деревах – до морозів, туман – до відлиги.
• Колі дме північний сердитий вітер – буде холоднеча недалече, южак подув – до тепла, західний – до мокроти, східний до тепла.

• Захід жовтий, золотистий або рожевий – буде хороша погода. (Не тільки восени)
• Восени сіренький ранок, так чекай червоного дня.
• Осінній іній – до сухої, сонячної погоді.

• У осінню негоду сім погод надворі: сіє, віє, кружляє, каламутить, реве, зверху ллє і знизу мете.
• Збіглися жучки в одну купку – бути негоді.
• Птах на дах сідає – до непогоди.
• Хмари опускаються – до негоди.
• Післяобідній дощ – довгий.
• Після ожеледиці чекай дощу.

• Хмари рідкі – буде ясно і холодно.
• Домашня птиця ховає голову під крило – до холоду.

• Гуси полетіли – скоро бути снігу.
• Осінній сніжок – не лежок: випав та й тане.
• Денний сніг не лежить – перший міцний сніг випадає вночі.
• Якщо випавший вночі сніг залишається на гілках дерев, то й на землі не розтане.

• При заході сонця затягує небо з півночі – до вітру. (Не тільки восени).