Сценарій свята "Загубились букви"

«Загубились букви»

Історія ця трапилась одного весняного дня, коли казкові герої у чарівному королівстві  дружньо готувались до свята Букваря. 

(Феї, Білосніжка, гноми  прибирають зал до свята і співають)

Пісня

Знають всі коли є друг –

Все світлішає навкруг,

Якщо сам не підведеш –

Друзів більше ти знайдеш.

Приспів:

Дружать сонце і земля,

Дружать луки і поля,

Дружать діти на землі

І великі, і малі!

Разом ходим на гурток,

Поспішаєм на каток.

Нам незгоди не страшні –

З другом весело мені.

Приспів.

Де єднає дружба всіх –

Там лунає пісня й сміх,

Свято нам несуть у дім –

Буде весело усім.

Приспів.

 

Фея1:

Ясне сонечко проміння

Посилає щедро в клас,

Це воно, напевно, знає

Що сьогодні свято в нас.

 

Фея2:

Є святкових днів багато

На листках календаря.

А між ними наше свято-

Вшанування Букваря!

 

Білосніжка:

Поспішайте друзі милі

Святкувати час настав.

 (Забігає Незнайко, обходить коло, з усіма вітається за руку)

 

Незнайко:

Ой! Ой! Ой! Насилу врятувався!

Добрий вечір!

 

Фея1:

Який вечір? Адже зараз день!

 

Незнайко:

 А я й не знаю чи вечір, чи день?

 

Фея2:

А чому це ти так кричав?

 

Незнайко:

Та то я від злодія тікав!

 

Білосніжка:

Від злодія? Від якого?

 

Незнайко:

Від звичайного, який хотів вкрасти мій капелюх!

 

Фея1:

Який твій капелюх? А навіщо він йому?

 

Незнайко:

Як це навіщо? Ви хіба не знаєте? Чим більший капелюх, тим розумніша голова!

 

Білосніжка:

Ой, Незнайко! Не сміши нас! У тебе розумна голова? Літер ти не знаєш, читати не вмієш.

 

Незнайко (співає):

Це давним -  давно усім зрозуміти час.

Все на світі все одно неможливо знать.

Справді, справді неможливо,

Чесно, чесно неможливо,

Абсолютно неможливо все на світі знать.

Пр:

У світі написано сотні книжок,

Може мільйони, а може трильйони,

Їх прочитаєш – і ти вже дідок,

Сивий дідок з довгою бородою!

 

Сороки:

Скре-ке-ке! Скре-ке-ке!

 

 

Сорока 1:

Чи ви чули отаке:

Нині свято Букваря, а букварика нема!

 

Сорока 2:

–       Ось хто лиха нам накоїв!  Хто читати не хотів!

 

Сорока 1:

–       Не хотів учитись  в школі!

 

Обидві сороки разом:

–       Хто Букварик загубив!

 

Незнайко:

Це все наклеп і брехня!

Доведіть, що винен я!

(Заходить Попелюшка)

 

Попелюшка:

Була Шапочка Червона –

Стала Синя Борода,

А Дюймовочка маленька

Стала вище Гуллівера.

В Буратіно ніс відпав,

А Мальвіну смерч забрав!

Ще продовжувать, чи досить?

Порятунку усі просять!

Що, хлопча ледачкувате,

Скажеш, що не винуватий?!

 

Незнайко:

Це якась страшна облуда…

Більш чинити так не буду!

Гарно я навчусь читати,

Зможу все переказати.

Годі вже мене повчати,

Я пішов Буквар шукати!

 

Голос ведучого:

– А тим часом у казковому лісі…

 

Баба Яга (розглядаючи книгу, що у неї в руках):

Книгу я знайшла чарівну,

У чаклунстві так потрібну…

Буду Яглика навчати,

Щоб умів людей лякати!..

(залякує глядачів у залі)

Яглику! Ти де сховався?

Подивись-но, в мами цяця!

(шукає Яглика і ніде не знаходить)

Ото капосний малюк!

Геть відбився вже від рук!

Зараз мамця почаклує,

Вітерцем тебе придує…

Чуфир-чуфир…

(чаклує, звук вітру. На сцену забігає Яглик так, наче його хтось невидимий штовхає, падає перед Ягою, помічає Буквар, вихоплює його з рук матері та відкриває)

 

 

Яглик:

Що ж це, матінко моя,

Знову Чорна магія?!

Якісь знаки та карлючки!

Чи не татові це штучки?..

А це що? (вказує на літеру «О» у Букварі)

 

Баба Яга (забираючи книжку, з докором): О!

Яглик:

О-отрута?!. Не бери!

Мерщій викинь, поклади!

 

Баба Яга:

Нумо, Яглик, вгамуйся!

І за мене не турбуйся…

Справді, книга чари має,

Бо дітей читать навчає…

Будь-який малий школяр

Зна, що книга ця – Буквар!

Ось і ти навчись читати,

Досить вже байдикувати!

600 років лише й знаєш,

Що гуляєш та гасаєш!

 

Яглик:

– Я – читати? Ти жартуєш!

Баба Яга (беручи мітлу і погрожуючи синові):

– Ти мене погано чуєш?!.

(Яглик намагається утекти, але Баба Яга хапає його за вухо і, підганяючи мітлою, саджає за стіл та кладе перед ним Буква)

 

Баба Яга:

Букви вчи, не йди нікуди,

А то гірше тобі буде.

Ось тобі секундомір –

Потім себе перевір.

А прийде Кощій, наш тато,

Йому будеш звітувати!

Я ж лечу в ліс на нараду

І даю тобі пораду:

Краще справою займися…

Бо підеш до школи вчиться!

(Яглик бере Буквар, сумно зітхає. Баба Яга виходить, прихопивши мітлу. За сценою звук польоту. ЗВУК «ПОЛІТ» Яглик прислухається, радо кидає Буквар на стіл)

 

Букварик:

Я – Букварик чарівний,

Швидше ти мене відкрий…

Сам тобі допоможу,

Вмить читати научу!

Лиш мене не ображай,

А люби і поважай!

Коли дуже ти захочеш,

Все на світі знати зможеш!

 

Яглик:

Ага! Хочу… Хочу!

(Лунає музика. Забігають Яглик та Незнайко, сваряться, тягнуть Букварика кожен до себе)

 

Яглик:

– Це мій Буквар! Моя мама його перша знайшла!

 

Незнайко:

– А от і ні! Це мій Буквар, бо я його перший загубив!

(Хапає букварик і втікає. Прибігає до школи розмахує буквариком)

 

Незнайко:

Ось букварик. Я знайшов!

(віддає букварик принцесі)

Попелюшка:

Як це сталось?                                                                                                                               Куди  букви позникали?

 

Фея 2:

Ой-ой-ой! Хто  може  знати ,

Як  всі  букви  позбирати ?

(Забігають  мишки)

 

Мишка:

Шкряб , шкряб , крізь  дірку  бачу

Хтось  у  лісі  гірко  плаче .

Чим  же вам допомогти?

Щоб  не  плакала  тут  ви?

Білосніжка:

Усі  букви  погубились .

Що  робити , мишки  сірі ?

 

 

Мишка.

 З  радістю  допоможу  і  таке  я вам  скажу:

Букви   “ем “ «ш» “и”  візьміть ! 

У  Букварик  покладіть,

а  я  далі  побіжу ,

ще  до вас когось пришлю.     

( Вибігають) 

 

Їжачиха.

Ох  як  страшно  я  втомилась ,

Поки  сюди  докотилась ,

Звуся  просто - їжачиха.

Голочки-відводять  лихо.

Букву “ї” я вам   віддам.

Тут вона згодиться    вам.

А  тепер  вже  побіжу,   може  грибочків   знайду.

 

Зайчик 1 : 

Є  у  заячому  світі  такі  букви  на  приміті .

Куций  хвостик – буква  ‘’це’’, а  ще  гарна  буква “є”.

З  нею  все  на  світі  є :

 

Зайчик 2:

Є  зайчиха , є зайчата , є  де  в  полі  пострибати.

Заєць  зна  життя  своє , побіжу – бо справи  є .

Колобок.  

Я  від  баби  утік , я  від  діда  утік.

І до вас  прибіг , букву  “о”  приніс.

Чув , що  феї тут  сумують,  то  я  О  їм подарую.

 

Ведмедик:

Помагати всім готовий

І тому прийшов до школи ,

Приніс  букви «де» „І” і „ВЕ”

Хай букварик оживе.

 

Дощик:

Швидко я сюди примчався,

Бо дізнався, бо дізнався,

Що тут трапилась біда – букв усіх  не вистача.

Щоб провели щасливо свято,

Я хочу букву ”ЩА” подарувати.

 

Хмаринка:

Я – хмаронька-хмаринка,

Неба пухнаста дитинка,

Закрила сонця промінці,

Тримаю букву “ХА” в руці.

Хай “ХА” залишиться у вас,

Хай весело сміється клас.

 

Метелик:

Ой, під дощик я попав,

Та мені не сумно –

І букву свою я вам  подарую.

Це гарненька буква „Е”

В мене є іще одне.

 

 

 

Лисичка.

Я лисичка, я хитренька,

Букву “ЕЛ” віддам тихенько,

Хвостом пишним поведу,

Слід з дороги замету.

 

Незнайко:

Стільки букв, я вже втомився

Дайте трішки відпочити.

Танець «Ми маленькі діти»

 

Жуки

На спині краплинки-цятки:

Крильцями тріпочу.

Букви  «Же» та «у» віддати  хочу.

 

Жабка:

У болітці серед лісу

Якось мені стало тісно -

Всі набридли подружки,

Несмачними стали мушки.

Я прийшла до вас на свято

Принесла я букв багато:

Букву «бе», «ге», «те»,

А ще букви «ҐЕ», «ЕН», «ЗЕ».

Сорока 1:

Лісом довго я літала,

Букву дивну відшукала,

Ніби Б, а ніби Р –

Сперечались дотепер.     

 

Попелюшка:

Не впізнала? Ну й дива!

Буква ця не є нова.

Це повинен знати всяк –

Її назва – “м’який знак”.

 

Дюймовочка .

Яке  було  життя  славне

На  вікні  в  моєї  мами .

У  горіховій  шкарлупці .

На  трояндовій  пелюстці .

А  тепер – одна  блукаю ,

Свою  ластівку  шукаю .

Казка  далі  мене  кличе

Вам  же   ‘’ ю’’та «ій»   позичу.

Вбігають квіти:

 

Фіалка:

 Як  ніч  спаде  на  землю  покривалом ,

Я  зачарую  запахом  своїм .

Фіалка  букву  ‘’еф’’  дарує  славну ,

Щоб  колір  фіолетовий  розцвів ,

І  все  живе  навколо  розбудив .

 

Ромашка:

Жовтіє  сонце  в  серединці

Біленькі  пелюстки  голубить .

Я ромашка  на  тонкій  стеблинці

Скажіте, хто мене не любить?

Мене  в  вінки  вплітають  діти .

Чуйне  й  добре  серце  маю .

Скажу  відверто  я  тепер ,

Вам  пропоную  букву ‘’ ер’’

 

Айстра:

Опівночі  айстра  в  саду  розцвіла .

Умилась  росою , вінок  одягла .

І  стала  рожевого  ранку  чекати ,

Бо  в школу  хотіла  на  свято  потрапити .

Від  родичів  своїх , та  ще  від  себе

Букви  ‘’ес’’  та  ‘’а’’  принесла  я для  тебе .

 

Входить  Червона  Шапочка

Які  чарівні,  чудові  квіти !

І  навіть  вміють  говорити !

Я  з  вами  познайомитись  готова ,

Всі  знають , що я - Шапочка  Червона .

Із казки  поспішала , букви  “че”  та  “пе” несла.

Разом:

Мур-няу!..

Хто це галас в лісі зняв?!.

 

Киця 1:

Знову Ви!  От морока!

Треба вам оті уроки?

Краще грайтесь, розважайтесь

І нічим не переймайтесь…

 

 

 

Киця 2:

Літери? Це просто дивно!

І кому вони потрібні?

У – горбате, А – нерівне..

Ну а цю… Не треба й вчити! (показує на літеру «Ж»)

 

Киця 3:

Я без них не знаю лиха

І гуляю у дворі!

Краще б літери сиділи

У своєму Букварі!

 

Киця 1:

З мене приклад всі беріть

І уроки не учіть!

(ФОНОГРАМА «НУ ЩО СКАЗАТЬ?» Киці співають пісню на мотив «Что сказать»)

Киці (співають):

Безтурботно пісні я співаю,

І гуляю сама по собі,

Ваших клопотів, люди, не знаю,

І спокійно на серці мені.

Я красива, струнка і весела,

Я подобаюсь друзям своїм,

Серед кішок усіх – королева,

І крім «Віскас», нічого не їм.

Пр:

Ну що сказати, що сказать?

Жила б і не тужила,

Якби ж от дітям розум дать,

Щоб уроків не вчили…

Ну що сказать, ну що сказать?

Хай добре знають всюди:

Кому потрібні Букварі?!

Та викиньте їх, люди!

 

Ведмедик 1:

Ой, не треба так казати.

Букви всі потрібно знати.

А у школі ж так цікаво,

Тут життя таке яскраве!

 

Киця 2:

Ой,  знайшли, за що сваритись!

 

Білосніжка:

–       Не сваріться, не дражніться!

 

 

Фея1:

–       Всі швиденько помиріться!

 

Попелюшка:

–       В нас сьогодні свято гарне!

 

Фея 2:

–       І сумуєте ви марно!

 

 

Киці:

Свято буде? «Віскас»!.. Мяу!..

Букви «ка» та «я» для вас!

 

Білосніжка:

• О, чуєте, хтось пісеньку співає.

 

Заходить букварик

Я – веселий Букварик,

Весело співаю,

Бо веселе свято в школі

Я сьогодні маю.

 

До Незнайка

Добре літери вивчай,

Потім — у склади складай.

Як складеш їх у слова —

Розпочнуться вмить дива.

Все зумієш прочитати:

Що читають мама й тато,

Назви вулиць та казки,

Вірші та товсті книжки

Про русалку чарівну,

Про Ягу стару й страшну,

І про лицарів чудових,

І про гномиків казкових...

Тож ні маму, ані тата,

Ні сестричку, ані брата

Не проси та не чекай,

Просто сядь та почитай!

 

Сорока 2:

Ну, що зрозумів, Незнайко, навіщо треба вивчити букви?

 

Незнайко:

Та зрозумів я, зрозумів.

Виходять гноми

 

Пісня «Дякуємо букварику» («100 % щастя»)

Букварик з собою до школи приносим,

Читаємо  в ньому казки

Про друзів хороших, про зоряні ночі,

Про щастя та мир на землі.

Він навчає усіх дарувати добро,

Ми бажаєм його вам усім.

Хай минає печаль і розвіється зло,

Хай лелеки летять в кожен дім.

Приспів

Дякуєм Букварику дорогий.

За країну дива, країну мрій,

Друзів на всі віки і шлях легкий.

Запалив ти в серці вогонь до знань

Це наш шлях до здійснення всіх бажань.

Щастя у кожен дім бажаєм всім.

Всііім!

Матуся букварик зі мною читала,

Немов малювала весну.

Читати навчились, крилатими стали,

Вночі вже тепер не засну.

Через ріки,поля, мов на крилах лечу

Книга радість приносить  й добро.

Хай казки оживуть на її сторінках,

Побажання в піснях донесу.

Приспів (2 рази)

 

Білосніжка:

В житті все починається  з малого:

З зернини – хліб, з промінчика – зоря.

І кожен з нас свою дорогу

Теж починав з малого букваря.

 

Гном 1:

Навчились ми писати

Читаєм просто клас!

Але не думайте, що  все це

Вдавалось  легко нам.

Гном 2:

Недавно – дуже дивно –

Здавалося мені:

І як писати рівно

Ці літери трудні?

 

 Гном 3:

І навіть з паличками

Я впоратись не міг.

Криві та з карлючками,

Ну, просто, як на сміх.

 Гном 4:

А далі знов рядочок,

Мов бублик, кругле «О».

Мені аж серед ночі

Ввижалося воно.

 Гном 5:

Пишу – виходить криво,

Неначе пада вбік.

А потім я, на диво,

Писав, писав – і звик.

 Гном 6:

Старався я не марно –

Кривуль ніде нема.

І ручка пише гарно,

Виписує сама.

 Гном 7:

І літеру, і кому

Я можу написать

І вже несу додому

Кругленьке перше молодець.

 

Букварик

Ну що ж, давайте попрощаємось…

Сьогодні вже в останній раз.

Нехай ми з вами розлучаємось,

Та пам’ятайте повсякчас:

Мої уроки – найпростіші,

Вони вели вас по казках,

Тепер ви друзі – найщиріші!

Бо ваша сила – у словах…

(Букварик виходить)

 

 

Фея 1:

Дитинство веселковими мостами,

Як в казці, швидко – швидко пролетить,

А потім юність росами – стежками …

Всі роки в школі – найсвітліша мить!

Пісня «Ми 1- Б клас»

У школі нашій ми лиш перший рік.

Для нас усіх він став важливим стартом,

І пропри свій ну зовсім юний вік,

Ми маєм мрії, що здійснити варто.

До класу поспішаємо щодня.

Старанно ми всі робимо завдання,

Пишатиметься нами вся рідня,

Бо є в нас добре вчитися бажання.

Приспів

Ми перший бе, перший бе клас

Тож запам’ятайте ви нас,

Спалахують нові зірки на довгі роки.

Ми перший бе, перший бе клас

Почуєте ви ще про нас

Спалахують нові зірки на довгі роки.

У  школі нашій учнів вчать.

Уважними нас бути не лінитись

Втомилися, а дзвоник ще мовчить.

Не хочемо в їдальню запізнитись.

Ми школу дуже любимо свою.

В ній затишно, цікаво і красиво.

Бажання всі реальністю стають,

Хай вистарчить здоров’я нам і сили.