Сценарій свята про хліб
Мета: Ознайомити дітей із шляхом надходження хліба на стіл, розширити знання дітей про шлях хліба з поля до столу. Збагатити знання дітей про хліб та обряди, пов’язані з ним; довести до відома учнів, що хліб – результат праці
людей багатьох професій.
Виховувати повагу до праці хлібороба, бережливе ставлення до хліба.
Обладнання: рушники, коровай, прислів’я. ілюстрації, малюнки дітей, колосок, , коровай з тіста. Експозиція «Шлях хліба», експозиція «Виставка хлібобулочних виробів».
Учениця, (взявши в руки коровай па рушнику). Сьогодні ми будемо величати хліб. Бо в нього вкладена праця людська. її мудрість і сила.
Хліб — усьому голова. Мабуть, ці слова ви вже чули багато разів, і вони стали звичними і буденними. Але до хліба не можна ставитись по-буденному Це святиня людська І скільки не проходить років і тисячоліть, а він залишається святим і величним завжди.
Пісня «Окраєць хліба на столі»
Хліб у народі завжди берегли, пильнували, щоб він не падав додолу. А як упаде, слід підняти його, перепросити, поцілувати і з’їсти. Коли хтось знаходив на дорозі окраєць, треба його було підняти, обтрусити і покласти на видному місці – птахам.
Давайте і ми будемо наслідувати традиціям наших предків і з шаною відноситися до хліба.
Хліб священний лежить на столі —
Запашний і рум’яний, високий.
Знають добре старі і малі,
Що то рук хліборобських неспокій.
Хліб священний лежить на столі,
В нього запах жнив’яного літа.
День весняний —
Сівачеві знати —
Може цілий рік прогодувати!
Ляже яре зерно в ґрунт весняний,—
Незабаром проросте насіння.
А як дуже сонечко пригріє —
Лан зеленим килимом укриє.
Під весняним дощиком пшениця
Виростати буде, колоситься.
Непомітно літечко настане:
Глянь — і колос наливатись стане.
Зростає колос золотий,
Налитий сонцем й небом,
Щоб ми вклонилися йому
І багатіли хлібом.
Пісня «Буде коровай»
Ясне сонечко світило,
А з хмарки - водичка.
Виростала, дозрівала
Золота пшеничка.
Хвилька котить колосочки,
Вітерець гойдає,
Вже пшениченька-сестричка |
В полі достигає! | (2)
Золотенькі колосочки
Я серпом стинаю
І снопи собі гарненько
Рівненько складаю.
Буде, буде коровай
На столі у хаті
Для дідуся, для бабусі, |
Для мами і тата! | (2)
Коровай під сонцем ріс.
Пахне сонечком він красним,
Пахне полем, колосками
І роботящими руками
Теплий хліб, виплеканий теплими руками, — таїть у собі тепло серця. Які ж пахощі природи рук роботящих переплелися в ньому?
Пахне хліб, як тепло пахне хліб!
Любов ю трударів, і радістю земною,
І сонцем, що всміхалося весною,
І щастям наших неповторних діб
— Духмяно пахне хліб!
Чи знаєш ти чим пахне хліб,
Коли весною кілька діб
Гуркоче трактор за рікою
Хліб пахне працею людською.
Чим пахне хліб, чи знаєш ти,
Як поведуть твої брати
Зерном наповнені машини
Хліб пахне соками земними.
Чи знаєш ти, чим хліб запах,
Коли жнивують у степах
Твої батьки в гарячу пору?
Він пахне щастям хлібозбору.
Чи знаєш ти, чим хліб землі
Пахтить на вашому столі
Весною, влітку і зимою?
Хліб пахне радістю людською.
Пісня «Сіяв батько жито»
Урожай, (виходить).
Я — Урожай добірний. Багатий, щедрий, вірний (Кланяється)
Щастя, радості цій господі Кажуть, виріс я на городі, І у полі, на ниві, в саду,
А господаря не знайду. (Учні відповід. "Це — хлібороб").
Учень.
Він землю молоду, красиву
Тримає на своїх плечах.
У нього руки мозолясті,
Учениця.
Чи є більше щастя на землі,
Як сіють хліб, виплескувать достаток!
У хлібі тім життя бере початок,
В нім сила нездоланних трударів.
Нехай же з року в рік,
Із роду в рід
- Не буде хліборобам переводу
Пісня про хліб
Горджуся родом хліборобів,
Майстрами хліба і землі
Шаную скромний їх доробок,
Діла великі і малі.
Ось дар священний їх — хлібина
Лежить у мене на столі,
Неначе пісня голубина,
Неначе сонце на крилі.
Чи є ще більше щастя на землі,
Як сіять хліб, виплекувать достаток?
У хлібі тім життя бере початок,
В нім нездоланна сила трударів.
Нехай же з року в рік, із роду в рід
Не буде хліборобам переводу!
Хай слава їхня вічно не заходить,
Аж доки сонце ллє на землю світ!
Які чудові обряди і звичаї приносить до нас наша українська земля, люди праці, їх любов до рідного краю.. Так, коли збирали врожай, на корню залишали жменю хлібних колосків, їх завивали. Жито залишали Спасу «на бороду», ячмінь — Маковею, пшеницю - Пречистій на одягання, гречку – Покрові Інші робили собі «дідуха» - сніп жита чи пшениці, як уособлення хліборобського дух?, і зберігали на Святий вечір, заносили його до хати, ставили НП покуті - 6 січня.
Існував ще один звичай. З останніх колосків заплітали вінок і одягали його на саму красиву дівчину.
На столі, на білій скатертині
Сяє, наче сонце, паляниця
З печі вийнята. А господині
Радісно, бо сповнена світлиця
Пахощами хлібними.
Пісня «Паляниця»
Наш народ склав багато цікавих і смішних історій, пов’язаних з хлібом.
І часто ледачих, лінивих висміювали, самі боялися стати такими
Сценка (виконують 2 учні).
- Чого ти плачеш?
- Та мало не вмерла.
- Голова болить?
-Ні
- Чи серце коле?
- Ні.
- Може ноги крутить чи руки віл роботи болять?
- Зовсім не від того
- Од нього ж?
—З голоду.
- Хіба хліба не було?
- Та був, так ножа не було відрізати.
Звідки береться хліб?
Запитав у Зіни Гліб:
- А звідкіль береться хліб?
Розвела руками Зіна:
- Звідкіля ж ? Із магазину!
Відкривається сцена. Виходять діти в стилізованих костюмах та розігрують сценку «Хліб і торт» Дмитра Мусієнко.
Автор. Лежачи на полиці в магазині, Хліб і Торт засперечалися.
- Торт. Що не кажи, а я і гарніший за тебе, і значно смачніший.
Хліб. Зате — я потрібніший.
- Торт. Ну, й кумедний. Та коли б ти був потрібніший, ніж я, то й ціною був би вищий!
- Хліб. Не все оцінюється грошима. Краще вже хай буду й недорогим, і не таким гарним, зате я щасливий, що необхідний людям не тільки на свята, як от ти, а завжди і скрізь.
Хліб! Яке щире і тепле почуття поваги викликає це слово в серці кожної людини.
Це наша щоденна їжа. Це найдавніша і найпотрібніша їжа на землі. Але для кожного народу хліб не просто стравою – це була основа основ його життя і найдорожча святиня.
Хліб у кожній родині – найперший годувальник, батько, всьому голова.
Діти:
Щодня до нас приходить гість –
Рум’яний, теплий, свіжий,
І називається він хліб,
Він наша перша їжа.
Звичайно, перша, головна,
Як сонце і повітря,
Хлібина ніжна і смачна
Пшенична або житня.
Імен багато має хліб,
Є гарні і незвичні –
Рогалик, торт, батон, пиріг
І паска й паляниця.
Ще – бакалійник і калач,
Перепічка і піца.
За 5 – 6 тисяч літ до нас
Вже пахло в світі хлібом.
І перший в світі хлібодар
Ним снідав і обідав.
З тих незапам’ятних часів
Хліб на столі – це свято;
Скажіть, святіше щось за хліб
Чи будемо ми мати?
Пісня «Вийшли в поле косарі»
Вийшли в поле косарі
Косить ранком на зорі...
Приспів:
Гей, нуте, косарі,
Бо нерано почали,
Хоч нерано почали,
Так багато утяли!
До обіду покосили,
Гострі коси потупили...
Приспів.
По обіді спочивали,
Гострі коси поклепали...
Приспів.
Увечері холодком
Йшли додому всі рядком...
Приспів.
А в стоги як пометаєм,
То добряче погуляєм!
Ведуча:
Відгадайте загадку
По полю бродить,
Зерно молотить,
Жне, косить,
Хліба не просить. (Комбайн).
.
Які ще машини допомагають вирощувати урожай? Зараз багато машин, які допомагають при вирощуванні і збиранні хліба. Раніше таких машин не було.
Раніше хліб жали серпом, в’язали у снопи і складали у копи.
Ведуча:
Хоч праця була важкою, але завжди супроводжувалася піснями.
Пісня «Як діждемо літа». (з рухами)
Не кидайся хлібом, він святий, —
В суворості ласкавий,
Бувало, каже дід старий
Малечі кучерявій.
Не грайся хлібом, то ж бо гріх! —
Іще до немовляти,
Щасливий стримуючи сміх,
Бувало, каже мати.
Бо красен труд,
Хоч рясен піт,
Бо жита дух медовий
Життя несе у людський світ
І людські ріднить мови.
Хліб чесно вчіться здобувати,
Умійте й крихту шанувати _
З маленьства мати науча...
Крізь все життя нам дзвонить колос,
Крізь всі літа нам чути голос
І матері, і сівача.
І кожен день, і кожну мить
Дай, Боже, хліб насущний,
Щоб ми могли у мирі жити,
Щоб не були бездушні.
Молись до хліба, не кидай,
Хай хліб спасінням буде.
Бо не черствіє хліб святий,
Черствіють тільки люди.