Сценарій "Свято талантів"

СЦЕНАРІЙ СВЯТА

Дякую, матусю, за талант

Царство Небесне подібне до того чоловіка, що перш ніж рушити в подорож, покликав своїх слуг і доручив їм пильнувати своє майно.

Одному він дав п'ять талантів, другому - два, а третьому - один. Кожного наділив за здібностями та й поїхав. Одразу ж той, що одержав п'ять талантів, пустив їх в обіг і заробив іще п'ять. Так само зробив і той, що одержав два таланти. Він також вклав їх у справу й заробив ще два. А третій, що одержав один талант, пішов і закопав гроші в землю. Багато часу минуло, поки господар повернувся і зажадав їхнього звіту. Чоловік, що був одержав п'ять талантів, приніс до господаря його п'ять талантів і ще п'ять зароблених, мовивши: «Господарю, ти доручив мені п'ять талантів, а ось іще п'ять, що я заробив». Тоді той сказав йому на це: «Молодець! Ти добрий і вірний слуга! Ти добре впорався з цією малою сумою. Отже, я доручу тобі велику. Іди й розділи разом зі мною цю радість». Тоді підійшов той слуга, що був одержав два таланти від свого господаря, і мовив: «Господарю, ти доручив мені два таланти, а ось іще два, що я заробив». Хазяїн відповів йому на це: «Молодець! Ти добрий і вірний слуга! Ти добре впорався з цією малою сумою. Отже, я доручу тобі більшу. Іди й розділи зі мною цю радість». І підійшов до нього той, що одержав був один талант, і мовив: «Господарю, я знаю, що ти жорстокий. Збираєш урожай там, де нічого не садив, жнеш там, де нічого не сіяв. Тому я злякався і пішов та й закопав гроші в землю. Ось, забери своє!» У відповідь той мовив: «Ти поганий і ледачий слуга! Знаєш, що я збираю врожай там, де не садив, і жну там, де не сіяв. Тобі слід було пустити гроші в обіг, то ж повернувшись, я б і своє одержав, і прибуток мав. Заберіть у нього талант і віддайте тому, хто має їх десять. Той, хто має, одержить іще більше і матиме надміру, а у того, в кого нічого немає, забереться і те мале, що йому належить. Нікчемного слугу киньте геть в темряву кромішню, туди, де плач і скрегіт зубів».

Бувають неталановиті дорослі, але неталановитих дітей не існує. Але наші «СВІТАНЧАТА» всі талановиті, бо обдарували їх цими талантами Господь, небесні покровителі, та звісно, батьки.

І зараз вони підтвердять наші слова і продемонструють свої обдарування всім гостям.

 

Пісня «Добро»

 

Танець «Смайлики»

Навіть веселі смайлики усміхалися вам і підморгували одним очком. Знаєте чому?

Тому, що навіть смайлики знають, що «СВІТАНЧАТА» сумні не бувають. Адже зараз вам буде дуже весело. Готуйтеся, будь ласка.

 

Гуморески

Дащак О.

Прийшла мама з шкільних зборів  

І зітхає важко:  

– Що ж то вийде,чоловіче, 

З нашого Степашки. 

Щоб контрольну не писати 

В двері швабру вставив. 

А як вчитель почав грюкать -  

Диктофон підставив. 

Попередив МНС –  

«Школу заміновано». 

На історії кричав: 

«Вето не подолано». 

Ще газету сороміцьку 

На вроці читав. 

Два дрючки у клас приніс, 

Бійку влаштував. 

– Ну чого переживаєш, – 

Заспокоїв тато.  

– Як такі він має дані, – 

Буде депутатом! 

 

Кусий В.

Як зразковий предок, та близька людина,

батько витягнув щоденник із портфеля сина.

Відкриває, там оцінок як у полі гички,

пара трійок, кілька двійок, решта — одинички.

Подививсь на сина скоса, синок здогадався,

і під стіл від артрозносу евакуювався.

Вилазь звідти, каже батько, вилазь буде краще.

Ну і в кого ж ти вдалося отаке ледаще?

Неохоче полоненник вибрався з під столу,

— так то ж я знайшов твій щоденник і носив у школу,

показав, щоб наш учитель більше не чіплявся,

у кого я такий олух ледачий удався.

 

Андрухів П.

Повернувся першокласник із занять додому.
Ніс в чорнилі, мов мазнули квачиком по ньому.
— Що з тобою, мій синочку? — засміялась мати. —
Та невже ти в школі носом учишся писати?
— Смійся, смійся, — каже хлопчик. — Зараз ти заплачеш,
Коли двійку у моєму зошиті побачиш.

 

Мама ввечері прийшла з поля, із прополки,
А назустріч їй біжить стрибунець Миколка.
Стерегло город і сад цілий день хлоп'ятко.
— Ну, синочку, як діла?
— Мамо, все в порядку.
Я й циганці допоміг!
— Що ж вона робила?
— На городі і в саду курочку ловила.
А курочка як стрибне! і сховалась в просі.
Якби я не домоміг, то ловила б досі.

 

Андрухів М.

- Знову мокрі черевики?! –
Сварить Вову мати.
Ти, мабуть, в усіх калюжах
Встигнув побувати?
- Що ви, мамо, - каже Вова, -
Не хвилюйтесь дуже:
Ще й на завтра залишилось
Чотири калюжі!

 

— Якщо будеш,— каже дід,—
Ти на скрипці грати,
Буду тобі кожен день
На кіно давати.
— Пхе,— сміється Гриць малий,—
Так не вийде, діду!
На кіно мені дадуть
Четверо сусідів.
Будуть також кожен день
На кіно давати
Із умовою: якщо
Я не буду грати!

 

Стахів І.

Це я запізнився до вас на урок?

Та знаєте, скільки я звідав морок?!

А ви поміркуйте: уранці спросоння

будильник ударив мене по долоні.

Хотів я проснутись, та, бісова сплюха,

подушка мені приліпилась до вуха.

Почав я взуватись, а тут черевик

вчинив на всю хату і лемент, і крик:

- Куди ти від мене сховав мою ногу?

- Прийшлося бабусю гукать на підмогу.

- А вийшов – надворі попав у біду:

дід вишні обносив у нашім саду.

Так я того діда вже так налякав,

що сам на бігу розпанахав рукав.

А потім я довго втікав од кота:

бляшанку чіпляв він мені до хвоста.

Якого хвоста? Кіт же просто не знає

про те, що хвостів у дітей не буває.

А потім зненацька, ще й посеред шляху

накинулась річка на мене, невдаху.

Відкинув я річку подалі від книг,

а сам – то вже ледь роздягнутися встиг!

Ну й плавала річка у мене на спині –

аж губи у неї зробилися сині!

А потім… А потім страшна, аж зелена,

копиця з розгону полізла на мене!

А потім… Ось бачьте, під оком – синець!

То в мене з рогатки вціляв горобець!

А потім… Та, врешті, хіба цього мало?

Коли б ви хоч трохи такого зазнали,

то ви б не питали нікого й ніколи,

чого це до хлопців спізняються школи…

А хвилинку-веселинку завершить нам Устинка

Шкутяк У.

 

ПІСНЯ «УСЬОГО  ПОТРОХУ»

Людські руки…  Як багато вони можуть: готують їжу, малюють картини, пишуть вірші, створюють скульптури,  в’яжуть, вишивають, ліплять і не тільки смачнючі вареники та пампушки, а й цікаві фігурки з різного матеріалу. І все це до вашої уваги пропонуємо просто зараз.

 

Пластилін Ліщук Р.

 Дякуємо Радикові, що продемонстрував нам чудову пластику своїх рук. А естафету підхопить Євочка і також продемонструє моторику своїх маленьких, але жвавих пальчиків.

 

Гра на фортепіано Бабій Є.

Свою барву в розмаїття гри на музичних інструментах вносить Славчик. Просимо підтримати.

 

Гра на сопілці Кушнірюк Я.

 Фортепіано для наших «СВІТАНЧАТ» стає справжнім другом, адже його обирає навіть президент класу. Вітаємо Захара.

 

 Гра на фортепіано Балагура З.

 Наступний учень ризикує здобути славу Паганіні та перевершити в майстерності Василя Попадюка.

 

Гра на скрипці Стахів І.

 Життя, як фортепіано: чорна клавіша і біла клавіша, чорна, біла... Тішить тільки те, що білих значно більше. Хочеться вірити, що так буває і в житті. І це музикою спробує передати Юліанка.

 

Гра на фортепіано Бойко Ю.

 Свічки тополі моляться до неба,свічки тополі моляться до хмар, і наче кажуть, нам любити треба, адже життя – це справжній Божий дар. Вашій увазі представляємо пісню «Білі тополі» у виконанні Ромчика.

 

Пісня «Білі тополі» Гульванюк Р.

З ніжністю цієї квітки пов’язано багато віршів, пісень, переказів. За легендою – це улюблена квітка Матері Божої. Вашій увазі пропонуємо цікаву роботу у техніці орігамі, яку виконає Владиславчик.

 

Орігамі Кусий В.

 А ніжність нашої Терезочки можна порівняти тільки з Лілеєю, про яку вона власне і заспіває.

 

Пісня «Три лілеї» Стефанюк Т.

В нас раптом так затишно стало, як у справжнім квітнику. Такий квітник варто і полити. Ой, здається, дощик починається…

 

Танець з парасольками

Під благодатними краплями дощу буяє все довкола. Ой, а хто це в нас тут так тихенько причаївся?

 

Театральне дійство Гавриш А.

Весна впевнено крокує вулицями нашого міста. Така пора не може не надихати. Власне вона спонукає наших дівчаток творити таку красу.

 

Художники Козакевич А., Беренда Х., Павелко М.

 

Пісня «Мамочко моя» Копчук-Кашецька М.

 

Вірш «Мамі» Попович М.

Сяє над світом, над світом так лагідно сяє

Мами моєї ясна добротворна зоря.

Душу мою добрим світлом щодня осяває

Від «Букваря» у дитинстві і до «Кобзаря».

Найнадійніша і найжертовніша жінка.

Біла пелюстка лілеї Пречистої Діви із рук.

Мама моя – павутинка, калинка, кровинка,

Слово моє, моя барва, мій ангельський звук…

 

Пісня «Мам, ти мене вибач…» Андрухіви М. і П.

 І вже майже дорослий син танцює такий поважний танець із мамою.

 

Танець «Пісня про рушник» Струк М.

Пісня «Квіти для мами» Кушнірюк Я.

Діти несуть квіти матерям.

ФІНАЛ Скільки дзвоників-перлинок на стеблі в букетику цих конвалій, стільки слів вдячності, любі матусі, дарують вам наші «СВІТАНЧАТА» в подяку за такі дивовижні таланти.