Сценарій "Свято Врожаю" для учнів 5-х класів

                                Сценарій Свята Урожаю

Ведуча. Добрий день, дорогі друзі! І він дійсно видався напрочуд добрим: подивіться навколо — і ви замилуєтесь дивовижною красою матінки-природи. Дерева ледь торкнула вереснева позолота.

Ведучий. Легенький вітерець несе срібні ниточки павутиння. Повітря напоєне незрівняними пахощами айстр, чорнобривців, жоржин… Сонце уже не таке спекотне, як влітку: воно лиш лагідно торкається обличчя, ласкавою посмішкою осяває будинки, дороги, краєвиди, вже не так рано виринає з-за неозорого обрію і чомусь квапливо поспішає увечері спати. Та зараз, небо, ясне та яскраве, радіє сьогоденню.

Ведуча. Ви чуєте?

Ведучий. Що це говорить, звідки? Ніяк зрозуміти не можу.

Ведуча. А я здається зрозуміла. Це говорять овочі та фрукти, що на столах у нас. Чуєш? Яка приємна насолода в цих словах, але  вони тужать за останніми сонячними днями, адже поглянь у вікно. На дворі осінь, а якщо осінь, то скоро і зима.

Ведучий. Ти знаєш, я думаю, вони задоволені собою, задоволені і осінню, бо  якби не осінь, не лежати б їм тут такими гарними, нарядними на цьому святковому столі.

Чуєш? Що це??

Ведуча. Послухай. Це тихі кроки господині — осені, яка вже прийшла на зміну теплому літу. Прислухайтесь: вона вже тут.

Ведучий. Поглянь-бо, а до нас ще  гості завітали. А ми тут говоримо, говоримо і зовсім забули, що у нас сьогодні таке велике свято. І скільки гостей запрошено до нього.

         Звучить лагідна музика. На сцену виходить Осінь.

Осінь. 
Добрий день, мої шановні
Діти, пані та панове.
Нині знов із вами я.
Осінь — ось моє ім’я.
Восени земля прекрасна.
Як завжди, прийшла я вчасно
І у села й у міста —
Всюди осінь золота.
Лист торкну — і диво стане:
Помаранчевим, багряним,
Ясно-жовтим стане ліс.
Як не віриш,— подивись!

 

Пісня

 

Ведуча.
Ні, це, друзі, нам не сниться:
Справді, осінь-чарівниця завітала у гаї
І творить дива свої.
Ось червоне та іскристе
На калині вже намисто,
Є у осені талан Ранком розливать туман,
Білий, молоко немов.
Осінь вся у праці знов:
Журавлі курличуть: певно,
Птах вона збирає в путь.
І, звичайно, недаремно Осінь щедрою зовуть.

 

Осінь.
Це приємно.
Я це знаю.
Щедрість — заповідь моя.
Познайомтесь з Урожаєм:
Він усюди там, де я.
Особливо цього року
Він в нас — парубок нівроку.
Я покличу урожай:
Гей-но, брате, завітай!

                                  На сцену виходить Урожай.
Урожай
Ось і я! Привіт, громадо!
(Звертається до Осені.)
тобі я, сестро, радий!
Осінь — це моя пора.
І приємно показати
І дорослим, і малятам:
Я вродився «на ура».
Теплий день, і небо синє.
І доречне свято нині,
Хай лунають жарти, сміх!
А земля тепер спочине.
Я на ярмарок осінній
Вас запрошую усіх!

 

За столами стоять господині.

1-ша господиня
Наші гості довгожданні!
Щиро, щиро просим вас!
Ярмарок удався славний,
Все чудово, все гаразд:
Фрукти, овочі нівроку,
Ми зібрали залюбки.
Всі вони милують око,
Урожаю завдяки.

 

2-га господиня
Осінь! Ти — пора чудесна,
Ці усі смачні плоди
У дарунок нам принесла.
А погляньте-но сюди:
Цим духмяним короваєм
Із нового урожаю
Вас дозвольте привітать,
Побажати щастя й миру
І слова подяки щирі
Від душі гостям сказать.
        

 Вклоняючись, подають  господині  Осені на рушнику коровай.
 

Осінь
Й вам спасибі, господарки,
Що мене не підвели,
Що вставали рано-зранку,
Працьовитими були.
І пололи, й поливали,
Доглядали сад, поля.
Про врожай свій ви подбали —
І віддячила земля.

 

 

3-тя господиня
Довелося потрудитись,
Щоби нині не зганьбитись.
Зараз — час відпочивать,
А тепер нам треба, звісно,
Для гостей веселу пісню
Та душевну заспівать.

 

Ведуча. А ти знаєш, чи є в нашої осені помічники? Невже вона сама самісінька  так розфарбовує листя різними барвами? Невже вона сама  збирає плоди урожаю?

Ведучий. Незнаю. Але мені здається у неї є якість помічники. Ну не могла б вона сама з усім справлятись!  Ти як думаєш?

Осінь.

А ось і я. Чую, мене звали?

Вересень

Вересень я — брат молодший.
Осінь — це моя сестра!
Я дарую дні погожі
І завершую жнива.

Заплітаю срібло в коси
І березі, і вербі.
Йде в багрянім листі осінь
По натрудженій землі

Ведуча 1. Назва першого місяця пов’язана з вересом – рослиною дуже поширеною на Поліссі. Верес, як і липові гаї, дуже цінний медонос. У середині вересня відлітають у вирій птахи. Колись люди, побачивши в небі ключ журавлів, примовляли: “З чужої сторононьки вертайтесь додомоньку”.

Ведучий 2. При цьому треба було загорнути в хустинку грудочку землі і тримати її до весни. Помітивши перший журавлиний ключ, що повертався з вирію, ту грудочку одразу ж закопували у полі чи городі. Це робили для того, щоб весна була щедрою і буйною.

Жовтень

Ну а я — брат середній,

Я жовтень-бандурист

Моя мелодія осіння

З дерев скидає жовтий лист,

Вкрива дерев коріння.

Пливуть лебідками хмарки,

Небес палітра синя

Акордом хлюпають ставки

Літає павутиння.

Ведучий 2. Українська назва другого осіннього місяця не потребує будь-яких пояснень. Довколишні гаї вже зодяглися в яскравий привабливий жовтогарячий колір з усіма його відтінками.

Ведуча2. Назва “жовтень” відома ще з давніх часів. В Україні були й інші назви: хмурень, листопадник, зазимник. Однак найточнішою можна вважати народну назву – весільник. Бо починаючи від Покрови, тобто 14 жовтня, вже дозволялося справляти весілля. У народі так і казали: жовтень – на весілля багатий.

 

Листопад

Листопадом звусь я, друзі,
Осені найстарший брат.
Я зриваю листя
Із калини в лузі,
Змочую дощем я
Хлопців і дівчат.

Та не бійтеся дощів осінніх, люди!
Мушу землю добре я полить,
То тоді й врожай наступний гарним буде:
Жито і пшениця колосками зашумить!

Ведучий 2. Назва останнього місяця теж не потребує особливих роз’яснень. У цю пору з дерев опадає останнє листя, ліс стає незатишним, непривітним.

Ведуча 2. Досить цікавими є давні назви листопада – напівзимник, ворота зими, грудкотрус, падолист.             

Ведуча. Слухай, щось я не можу зрозуміти, а що все у нас Осінь та Осінь керує святом. А де ж наш Урожай? Хіба не він головний на святі?

Ведучий. Так, звичайно головний. Адже це його дари радують нас всю осінь. Це він дивує різноманіттям овочів та фруктів на столах.  Давай подивимось, де ж наш Урожай? Урожає?? Де ти??

 Урожай:

Я приходжу в гості осінню лише до тих, хто трудом своїм закликає мене до себе. І приходжу я не сам, а зі мною завжди вся моя рідня, з якою я відвідую кожну хату, де живуть такі хороші трударі і залишаємося там на всю зиму. І аж до наступного урожаю.

Осінь:

Ох, який ти розумний, Урожає! А скажи мені,  де ж вона зараз, твоя родина!?

Урожай:

Ось вона! Зустрічайте!

Шановні гості, ви ж не просто так сюди прийшли. Ану відгадайте, хто вони?!

( Входять овочі ).

Огірочки:

Ми зеленої всі масті,
Всі довгасті, всі смугасті.
Прив’язали нас в рядках,
На зелених ланцюжках.
Гарбузові сини й дочки,
А зовуть нас - …….

 

 

Буряки:

Є у нас брати столові,
Учні всі у нашій школі.
Виривали їх на полі,
Ми зростали там рядками,
Люди звуть нас - …….

Диня:

Я на грядці сонцем сяю,
Родичів багато маю,
Гарбузову господиню
Усі знають. Хто я?....

Гарбуз:

Повз, мов танк я на город,
Повз й на грудки і загруз,
Та чомусь мене в народі
Звуть не танк. А як?...

 

Ведучий 1:

А чи живі, чи здорові, всі родичі гарбузові?

Овочі разом:

Живі всі, на смак чудові. І до свята всі готові.

Осінь: А я теж не сама прийшла на свято. Зустрічайте моїх подруг.

 

 

Польові русалки (2 дівчат)

Ми — польові русалоньки,
Живемо у житах,
Минулися забавоньки, —
Так сумно на полях!

А влітку ж у віночках ми
Водили хоровод,
Заквітчані волошками,
Ми тішили народ!

Повіяв вітер з півночі,
Вже вижаті жита.
Холодний дощик мочить нас,
І квітів вже нема! (До Осені.)

Порадь нам, Осінь Золота,
Де зиму зимувати,
Не зів’яла щоб краса,
Як літа нам діждати?

Осінь

Ой, русалки молоденькі,
Не журіться, не тужіть,
А ідіть у гай темненький —
Та лягайте там і спіть.

Осінь вас накриє листям,
Снігом-ковдрою — зима.
А коли пригріє сонце,
Знов розбудить вас весна!

Пісня

Ведучий 2. Швидко минає літечко й  у розпалі передвісник золотої осені – серпень, це час, коли закінчуються основні роботи у полі. Вінець важкої річної праці хлібороба – жнива – споконвіку в Україні відзначалися урочисто, велично: піснями, обрядами, святковими дійствами. Час жнив розподіляється на три етапи: зажинки, власне жнива і обжинки.

Ведуча 2. 19 серпня за новим стилем люди святять фрукти й овочі, обжинкове колосся, щоб їх споживати й дякувати Спасові за те, що дав нам хліб святий. А в основі цього величного народного свята – урочистості на честь завершення врожаю, збирання плодів, які в народі завжди шанували. Свято врожаю справляють тричі: перший Спас – водяний, медовий  – 14 серпня, другий – яблучний – 19 серпня, третій – горіховий – 29 серпня. Є прикмета: із першого Спаса починають відлітати у теплі краї ластівки й стрижі: «Ластівка весну зачинає, осінь викликає». Якщо на другого Спаса сухо, то й осінь буде суха, лагідна, якщо дощ, то осінь буде мокра. І, нарешті, широковідоме: «Прийшов Спас – готуй рукавиці про запас». Адже в окремих районах України  в цей час вже починаються приморозки

Учні

Осені пора —
Літо догора…
Сонечко вже спить,
Листя шелестить.

Нива золота,
Вижаті жита.
Линуть журавлі
В теплії краї.

Хай щастить сім’ї
В радості й біді,
Хай мине зима
Й буде знов весна!

Полум’ям свіча
Хай нас зустріча,
Комина тепло
Щоб завжди було!

В цей вечірній час
Ми прийшли до вас,
І з людських сердець
Вам шлемо вінець!

Козак.

 Увага, увага! Спішіть – поспішайте!

Господарі і гості, глядіть, не минайте!

На ярмарок прошу гуртом, поодинці –

Чекають на вас чудові гостинці!

Тут щедрі дарунки із саду, городу,

Тут пісня і жарти усім в нагороду!

Осінь:

Що ж, я дякую усім. Урожай залишається з вами, а я піду, адже скоро прийде зима. І я мушу звільнити їй своє місце. Адже рівно через рік я знову завітаю до вас у гості. Тому на прощання давайте я вас пригощу своїм осіннім короваєм .

(Осінь Пригощає гостей короваєм). В цей час звучить пісня «Куди йде дитинство». Всі учасники свята співають.