Урок мужності "Україна пам'ятає подвиг солдата"

Мета: закріпити знання учнів про події Великої Вітчизняної війни  та про визволення України від німецько-фашиських загарбників, здійснити демонстацію архівних документів періоду Україна в ІІ світовій війні, вшанувати память загиблих визволителів; розвивати вміння висловлювати власну точку зору, вміння коментувати події, спияти формуванню у свідомості учнів значимість перемоги для українського народу, величину вкладу кожного ветерана даної війни у здобутті перемоги; виховувати повагу, шанобливе ставлення до учасників ІІ світової війни,  любов до країни,  в якій ми живемо, до рідного краю, прагнення бути патріотом своєї держави.

Оформлення:1. Надписи:  28.10.1944 р. — завершення визволення України.

2. Стіл, а на ньому — рушник, свічка, калина, фотографії  загиблих на фронтах Великої Вітчизняної війни.

Обладнання: ПК, проектор   Форма проведення: урок пам”яті

Учень.                                                                        Учень.

Гула, стогнала і ревла земля,

Сивіли в горі мати і кохана.

В огні була Вкраїнонька моя —

Була війна жорстока. Вітчизняна.

Живі і мертві, мертві і живі

Герої наші — воїни-солдати.

Ми знаємо: у тій страшній війні

Змогли  либонь ви ворога здолати.

Вступне слово вчителя. В останні дні жовтня 1944 року міста і села України були остаточно звільнено від німецьких окупантыв. 28 жовтня вся Україна відзначає річницю визволення від  німецько-фашистських загарбників. 72 роки тому останній фашист покинув землю нашої Батьківщини. Пам'ять про тих, хто не шкодував себе, рятував рідну землю і приніс перемогу над окупантами, живе і нині. Сьогоднішній  урок  пам'яті ми присвячуємо 72-гій річниці визволення України від німецько-фашиських загарпників.

Ведучий 1. Але до цього дня потрібно було пройти кілометри шляху, спочатку відступаючи, залишаючи фашистові наші краї, але потім з новими силами, зібравшись кинутися на ворога знову і вже гнати їх до кордону не зупиняючись.

 Ведучий 2. Україна. Її безкрайні поля, зелені ліси і гори, блакитний Дніпро, все  вразила пухлина фашистської чуми. Скільки українських хлопців і дівчат пішли на фронт, щоб захищати свою країну.

 Перегляд відеокліпа «28 жовтня визволення України від німецько-фашиських загарпників».

 Ведучий 3. Раптово запалала на величезних просторах заграва, застогнала від жахливої болю земля. З світлої солов'їної ночі в чотири години ранку 22 червня на неї обрушилося незліченна кількість бомб і снарядів. Тисячі німецьких гармат відкрили вогонь по радянських прикордонних заставах, у вузлах зв'язку і районах розташування частин і з'єднань Червоної Армії.

 Ведучий 1. Тисячі танків з чорними хрестами прасували гусеницями українські простори. Машина гітлерівської агресії була запущена на повну потужність.

 Перегляд відеокліпа «22 червня 1941».

 Ведучий 2. Битва за визволення України тривала  680 днів і ночей. Влітку 1943 року  загальний наступ на Курській дузі  дав можливість визволити м. Харьків(23 серпня 1943 року). Почався загальний наступ, який мав на меті повністю звільнити Україну від німецько-фашистських загарбників. Першим етапом цього плану стала підготовка до визволення Лівобережної України. Кульмінацією битви за Україну стає форсування Дніпра, а згодом визволення Києва.

Ведучий 3. На напрямі головного удару було зосереджено понад 2 000 гармат і 500 установок реактивної артилерії— «КАТЮШ». З лис­топада 1943 р. з району Лютізького плацдарму почався вирішальний наступ. Столиця України мала бути звільнена до 2б-ої річниці Жовтня. Жорстокі бої точилися день і ніч, у Пущі-Водиці при нічному наступі танки в бойових порядках ішли із ввімкненими фарами, ревом сирен. 6 листопада 1943 р. Київ був звільнений від ворога.

Ведучий1.Наступ 22 березня - 16 квітня 1944 року на Півдні став ви­рішальним: звільнено Миколаїв, Одесу, всю Правобережну Україну, вна­слідок чого радянські війська вийшли на кордон з Румунією. Наступ у квітні 1944 року в Криму повністю ліквідував німецьке угрупування на південному відрізку фронту. 9 травня 1944 року було звільнено Севасто­поль.

Ведучий 2. 13липня - 27серпня 1944 року війська Червоної Армії визволили західні області України, вийшли на територію сусідньої області. 8 жовт­ня було звільнено від фашистів останній населений пункт України — се­лище Лавочне Дрогобицької (нині Львівської) області. 28 жовт­ня 1944 р. визволено Ужгород — останній населений пункт у межах сучас­них кордонів України. Таким чином, у результаті проведених у січні - жовтні 1944 року чотирма Українськими фронтами наступальних операцій було звільнено Україну від німецько-фашистських загарбників.                 Перегляд відео «Визволення».

Ведучий 3. Як багато їх залишилося там, на полях, в низинах, в лісах і болотах! А скількох пам'ятають тільки самі близькі люди, не завжди знаючи, під яким обеліском, в якому краю похований син, чоловік, батько... Пам'ять невіддільна від сутності людини, без неї неможливе саме життя.

 Учень.  Пройшла війна стежками долі

 Там, де тепер цвітуть сади.

 Де хліб росте на митрнім полі,

 Війна залишила сліди.

 Учень.  Вогонь  війни спалив чимало

 І юних доль, і чистих мрій.

  Лише надія  не вмирала.

 Коли  солдати йшли у бій.

Учень.   Вітчизну рідну захищали

 Вони від хижих ворогів.

 Життя любили та вмитрали

     За рідний дім, за матерів.                            Перегляд відео «Пам’ять»

Ведучий1: І знов біля братської тихо стою,

І спогад приходить, мов тихе зітхання,

Пливе, наче вічність, здобута в бою,

Хвилина мовчання…

Ведучий 2: І подвиги мужні і дружнє плече,

І роки надій, перемог, сподівання,                І серце сльозою нараз опече

Хвилина мовчання…

Хвилина мовчання    Звучить тихо пісня «Журавлі».                                                                                                Солдатські квіти

Чому у полі маків так багато

Червоним цвітом квітне у житах?

Бо там багато полягло солдатів

Як пролітав війни тут чорний птах.

Чому у полі розцвіли волошки?

І всі такі красиві, голубі.

Вони хотіли ще пожить хоч трошки.

Війна закрила очі голубі.

І кров багрянцем землю закрасила,

І плакали і небо, і земля.

Нікому їх піднять було несила,

Бо птаху тому - смерть ім'я.

Чому у полі зацвіли ромашки?

Такі несмілі, білі, як зима.

Це наречені тут знайшли коханих,

Та їхні коси вкрила сивина.

А   на кущі червоної калини

Мала пташина жадібно співа.

То не пташина, їхня рідна мама

Сюди у гості здалека прийшла.

Ніхто у полі квітів не зриває.

Нехай на згадку нам вони цвітуть.

І навіть вітер жалібно співає

Нехай же війни більше не прийдуть!!!

Перегляд відео

 ОКЗ «Карпівська середня загальноосвітня школа»