«Коштовний скарб народу…

Мета. Формувати розуміння того, що українська мова - наш національний скарб, без якого не може існувати ні народ, ні Україна як держава; розширювати знання про красу й  багатство української мови; виховувати любов до рідного слова, рідного краю, почуття поваги до всього свого, українського, бажання розмовляти рідною мовою.

 

Учитель.    Коли розпочинаємо щось гоже,

Говоримо: «Допоможи нам, Боже!»

Щоб шлях пройти з колиски до могили,

Пошли нам, Господи, здоров’я й сили.

Щоб те здійснить, на що зродила неня,

Пошли нам, Господи, благословення.

Нехай Господь відкриє нам добру скарбницю свою,нехай небо дає дощ землі в потрібний час, і щоб благословенні були всі справи рук наших. Кожному у дар Божий дана мова. Усі живі створіння на Землі спілкуються між собою: одні - мовою жестів, інші - мовою звуків.

            На білому світі,

На чорній землі

Є мова у квітів,

Є мова в зорі.

Є мова у бджілки,

В метелика й клена,

В бузкової гілки,

В любистка зеленого.

Є мова в калини,

В дрімучого лісу,

У річки й стежини,

В осіннього листу.

Та тільки тому,

Хто цурається рідної мови,

Не промовлять вони ані слова.

      (Вихід усіх дітей під музику-танок)

Учитель    І лише нам, людям, найдосконалішим із мешканців Землі, було даровано можливість спілкуватися за допомогою мови. Саме завдяки їй ми можемо порозумітися, висловити почуття.

Учитель      Маємо безцінний дар: одну з наймилозвучніших, найбагатших і найкрасивіших мов світу,  щедро напоєну  теплими сонячними променями, срібними жайворонковими переливами  та солов’їними трелями, калиновим голосом сопілки. Мову -   зігріту душею, оспівану й озвучену серцем.

Учениця   Українська мова - це безмежний океан. Вона мелодійна, як пісня солов'їна,барвиста, неначе веселка, гомінлива  немов весняний струмочок.

          ( діти говорять по одному слову)

Ніжна, мила, світанкова

Ясна, чиста, колискова,

Мелодійна, дзвінкотюча,

Дивна, радісна, співуча,

Лагідна, жива, казкова,

Красна, чарівна, шовкова,

Найдорожча, добра, власна,

Мудра, сонячна, прекрасна,

Солов’їна, барвінкова

Українська рідна мова!

        Пісня про мову Інна Римар

 

  Добро було завжди. І завжди було зло. Та світ існує завдяки Мудрості, яка їх урівноважує. А робить вона це з допомогою МОВИ.

   Як  з’явилася мова? Чи може обійтися без неї людина? Навіщо вона нам, людям? На ці запитання спробуємо знайти відповіді в казці, яку пропонуємо вашій увазі.

                        І дія  Урок мудрості

(дівчата з портфелями повертаються зі школи)(Фон)

Даша.  Ах знову я з мови двійку схопила.

              Десять помилок якихось зробила.

              Навіщо та мова потрібна в наш час?

              Комп’ютер помилки ті виправить враз.

Маша.  Комп’ютер за тебе і думати стане?

               Він дуже розумний та не бездоганний.

              Програму для нього людина складає,

              А власних думок наш комп’ютер не має.

Даша. То й що, бо я думати теж не люблю,

              Коли  що захочу, тоді і роблю.

Маша. А як же без мовлення світ пізнавати?

Даша. Навіщо? Нічого не хочу я знати.

             Ну а для того щоби спілкуватись,

             То мови у школі не треба навчатись.

    (з’являється Мудрість)

Мудрість. Так мову і втратити зовсім неважко,

                    А жити людині без неї так тяжко.

                    Я пропоную у казку піти

                    І витоки мови в легендах знайти.

   Ведучий.  Увага, дорослі! Увага, малята!

                      Земля на казки наша дуже багата.

                      Я вам пропоную, відкрийте серця,

                      Нехай їх заповнить історія ця.

               Легенда «Як ростуть слова?»     

Ведуча  (говорить на фоні співу пташок та шуму води)

      Про це вже мало хто пам’ятає, бо минуло відтоді не сто, не двісті, а тисячі років. На щедрих плодючих землях, оточених горами, жило плем’я німів. Вони вирощували виноград, персики, апельсини, усіляку городину й жили в достатку. Та коли б ми з вами якимось дивом потрапили в ті краї, то не почули б жодного слова – лише шум водограю й щебетання пташок звучали там. Німи не вміли говорити, вони тільки ворушили губами й читали слова по вустах. Може, то було й непогано, бо ж не знали ні сварок, ні лайки, а тому й приятелювали і старий, і малий.

Ведучий  

     Одна лише дівчинка Мова жила сама за високим кам’яним парканом. Щодня вона поралася у квітнику. Мову вважали чарівницею, бо ж розумілася на травах: яка від кашлю, яка від зубного болю, а яка від лихоманки. Прийшов до неї зі своїм горем і молодий юнак, але, на жаль,він теж не вмів говорити, а тільки ворушив губами.

(Виходить дівчинка  Мова в гарному вбранні  та яскравому вінку. Ходить, збирає до кошика квіти і трави наспівуючи пісню «Ой у лузі червона калина». Раптом з’являється хлопець. Ворушить губами, розповідає, допомагає собі руками).

Мова

  -  Зачекай! Зачекай! Ти так схвильовано мені розповідаєш свою історію, що я не можу тебе зрозуміти. У мене є маленька таємниця. Ходімо зі мною.

(Дівчинка Мова приводить гостя до свого квітника.)

• Зірви ось цю квіточку і ось цю. Ці квіти уміють розмовляти і поки ти знаходишся у моєму королівстві, також можеш говорити.

 

Хлопчик

-  Ой, і справді. Шановна паняночко,  сусідська дівчинка Марійка, яка мені дуже подобається, сліпа від народження. Вона  хоче померти, бо почувається дуже самотньою. Люди і

я  нічим не можемо їй зарадити, адже  вона не бачить слів утіхи…

Мова   (задумливо)

- Не зумію я повернути Марійці зір, та як дати надію до життя  я знаю. Візьми з собою цей чудовий букет (збирає букет квітів), це - слова. Я тобі зібрала найкращі. Віднеси його Марійці, хай вона почує тебе, хай радість прийде в її засмучену душу.

Хлопчик

- Дякую тобі,  дівчинко Мово! Це найкращий подарунок для  неї і для мене!

(Хлопець бере букет, несе дівчині, віддає. Дівчина притискає букет до себе, посміхається).

• Ти… красива…Ти…потрібна…мені…Живи… Благаю

Ведуча   

    А наступного дня всі німи юрмилися біля Мовиного подвір’я. Вони прийшли по слова.(Кілька німів обступають Мову, простягають до неї руки, ворушать губами).

Мова

  - Добре, добре. Я навчу вас вирощувати слова. Ось бачите (показує кошик)тут повно корінчиків.  Кожне слово, наче квітка, має корінь, а з нього виростають листочки - суфікси, пагінці – префікси і пуп’янки – закінчення. З одного кореня може вирости багато слів-квітів. Бережіть свої квітники, виполюйте бур’яни і вирощуйте найкращі слова.

Ведучий   

      По корінчику розібрали німи щедрий подарунок Мови, обсадили всю землю дивоквітами і передали наступним поколінням таємницю про те, як ростуть слова.

                    Пісня

Не створив тим ні проповідь, ані промову,

Поговоримо друзі сьогодні про мову.

 Що в нас вийде таки - діалог, монолог?

Знаймо в суті, що слово - дарує нам Бог.

         Одне - пише рука; інше - мовлять уста,

         Говорити, здавалось би справа проста?

         Аж ніяк не проста... Бог - створив нас людьми!

         То ж за наші слова, дамо відповідь ми.

Мова була мечем в усі роди й віки,

 Слово - скелю січе, називає зірки.

Слово ...пише листа... далі ставить печатку,

Воно буде в кінці, бо було на початку.

            Забринить густо в пісні, розморозить вірша,

            Так до болю притисне... що заплаче душа.

            Та насправді нам дані слова і серця,

            Щоб прославити гідно свого Творця.

А тепер ми просвітимо сторону темну:

Слово вкладене в мову - усну й писемну.

Чому темну? Бо мова говорить про те,

Хто родився, хто вчиться, працює, росте.

           І ми - Словом, як Богом освячуєм Чашу.

           Мов у світі багато. Говорімо про нашу.

          Про найкращу... добрішу з усіх людських мов,

           Бо дарує нам з нею Бог правдиву любов.

Як не знаємо мови - живемо дарма.

Бо це правда, - "без мови народу нема!"

Поки все суєта, і за вітром гонитва...

відкриваймо уста... хай велична молитва

            полетить до небес, хай просвітить наш дух.

             Щоб могли розпізнати, хто ворог, хто друг.

             Щоби діти і внуки могли в світі жити.

             Пам'ятаймо, що мову - потрібно любити.

Ось моя рідна мова, рідне слово Вам пише.

Вона творить подружжя, дитятко колише...

Вчить нас жити, любити, молитись, прощати.

Мова - наша душа! Мова - розуму Мати!

          Дай нам, Боже Святий, все достойно пройти.

         Ти нам мову цю дав. Тож її - освяти!

                       Пісня  Патріотичний танець

           «Боже, Україну збережи!»

Магістр. Молитва слова- це надзвичайна сила,

                Яка завжди дива творила.

                Та це чарівне джерело

               Доступним людству не завжди було.

Мудрість. Як мудрість, я про мову дбала,

                   У рівновазі все тримала.

                   І помічниці дві було.

                  Добро привітне та пречорне Зло.

Птах. Час пролітав, і кружляла Земля,

             Була вона юна, мов справжнє маля.

            Злагода й мир на ній панували.

            Ваги розуміння на місці стояли.

 Сова. А матінка Мудрість про всіх піклувалась.

             Рослина і камінь-усе розвивалось,

             Усе розмовляло, жило і росло,

              Усім на Землі дуже добре було.

Камінь.  Надумала Мудрість якось відпочити,

               Своїм помічницям екзамен зробити.

                Покликала всіх, настанови дала,

                  І владу, що йде від Добра та від Зла.

Мудрість.   Добро- добрі справи іде хай робити,

                     А зло –допоможе Добро зрозуміти.

                      Та тільки лиш міру в усьому тримайте,

                      Ваги чарівні ви глядіть не хитайте.

                      Що треба підкажуть Сова і Змія

                       Все знають вони про що знаю і я.

                        А щоб розуміння між вами було-

                       Ось мови єдиної вам джерело.

(  усі виходять крім добра і зла)

 Зло.   Нам треба щось таке зробити,

            Про що всі будуть говорити.

            Щоби прославитись в віках…

Добро.    Що ти говориш? Просто жах!

                  Все хай лишається як є-

                  Від змін завжди гірше стає.

Зло.   Ти знаєш, мова- гостра криця,

             Як зброя нам вона згодиться.

              Ми переможемо світи!

                Нас буде двоє-я і ти!

 Добро.  Ти що не можна нам єднатися!

                 Ваги ж бо можуть розхитатися,

                 У хаосі загине все……..

Зло.    Та хто ж цю зброю понесе?

            Щоб я та воїв не знайшла?!!

             Збираймо всіх до джерела.

                            ІІ дія Нарада

  (підходять Камінь, Медуза, Птиця, Ведмідь)

      Зібралась природа жива й нежива

           Й бурхливу нараду розпочала.

  Зло.  Шановні друзі, прошу слова!

            Ось джерело, початок мови.

             Я вас закликаю над ним працювати,

            Щоб тих, хто є слабший, перемагати.

   Добро.    Ні, друзі, прошу вас, не слід воювати,

                   Ви краще навчайтесь читати й писати,

                   Щоб мудрість велику для себе знайти,

                 Вершин піднебесних в знаннях досягти.

Камінь.     Я думаю думку вже тисячу років.

                  Робити не хочу  незважених кроків.

                   Хто прагне багато- втрачає усе.

                   Неспокій і клопіт нам мова несе.

                   Тому джерело ви самі доглядайте

                   І миcлити каменю не заважайте.

 Медуза. Незграба! Думки його важать сто тонн!

                  А часу потрібно так цілий вагон,

                  Щоб декілька слів нерозумних сказати…

                 Я взагалі пропоную мовчати!

                  Бо користі зовсім від мови нема,

                   Лише пересваримось всі тут дарма.

  Ведмідь. Я думати зовсім чомусь не люблю.

                   Все з першого слова завжди я ловлю.

                   Мене не цікавить майбутнього час….

                   Тут нудно. Піду я подалі від вас.

  Птиця. Найкращий розум має птах!

                Він розуміється в словах!

                 На всіх поділим джерело,

                 Щоб сварок більше не було.

                 Ану пернаті, налітай!

                 Кому що треба-вибирай!

          (Підходять до джерела і забирають вогники)

 Камінь. Я обираю думки і гадання.

 Медуза.   Я залишаю для себе мовчання.

 Ведмідь. Нам деякі звуки потрібні бува…

Птах. А ми заберемо красиві слова.

          (Грім, паніка, всі тікають)

       І тут неначе від грози,

      Враз захитались терези!

      І зникло мови джерело…

      Його неначе не було…

                         Всі перестали розуміти

                         І одні з одним говорити.

                       Добро і Зло у ту хвилину

                       Претворились на людину.

                  ІІІ дія Країна мовчання

 Магістр. Ніхто не міг вже розмовляти,

                Тож буду я перекладати.

 Маша.  Дє-пу-пу!

               ( Щось здається я шукаю.)

             Йо-ма –йо!

              ( Але що- не пам’ятаю!)

Даша.      Ой-йой –йой-йо-йой!

            (Як без мови розмовляти?)

             Бум-бурум-бурум-бурум!

             ( Як думки передавати?)

  Разом .   Няв-няв-няв, гав-гав, ку-ку!

                   (Дайте нам учительку!)

  Змія.   Як же вам порозумітися?

               Ну панове, треба вчитися!

               Різних звуків наберіть,

               До джерела їх поверніть…..

Даша. О-о-о-о-о-о-о!

            (Звук, мов море коливається)

Маша. Ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля!

            ( Але щось не розмовляється!)

 Сова. Ви продовжуйте навчання-

            У країну йдіть Мовчання.

          Щоб правильно мову навчитись сприймати,

          Вам слухати треба уважно й мовчати.

          Царівну Медузу у морі знайдіть,

         Мистецтво мовчання у неї візьміть.

          І десь там у глибині,

         Перли слів лежать на дні.

                  ІV дія  Підводне царство

Медуза.  Я- Медуза морська, в глибині проживаю.

                  Із світу всього я скарби тут збираю.

                  Мов бульбашки, звуки до мене пірнають,

               Та більше ніколи вже не виринають,

               Їх в мушлі таємні я разом складаю,

               І в тиші, і в тиші, і втиші чекаю.

               Із часом перлинами звуки стають,

               Їм значення тиша і море дають.

               Чудового змісту вони набувають,

               І в темних глибинах для мене лиш сяють.

          ( діти підходять, щоб взяти  перли)

               Моїх перлів не здобудете-

               І мовчати завжди будете!

          (Дівчата плачуть)

       Змія.  Нерозумні малі діти,

                  Досить, досить вже ревіти!

                  Ви до моря повертайте,

                  Афродіту привітайте.

     ( виходить Афродіта, забирає у Медузи перли, засвічується джерело)

     Афродіта.   Усе найкраще,що стрічаю-

                           На землю знову повертаю.

                           І вам я перли віддаю,

                           Найбільший скарб, гордість мою.

                          Вони навколо мене кружать.

                          Нехай слова і вам послужать.

         (Дівчата беруть кулі з словами)

    Маша.  Перлина, сонце,море, квіти…..

   Даша. Весна, пісок, дерева. Діти.

 

                 V дія  Джерело мови

Птах.   А ось і наше джерело,

           Воно вже майже ожило.

           Лиш камінь трішки заважає,

           На все він власну думку має.

Камінь.  Важкі думки мене турбують,

                 Вони рояться і вирують.

                 Весь вік свій провів я внизу на землі,

                Та хочеться в небо піднятись мені.

Змія.  Ти Каменю, думку свою не тримай!

            Мов птаха у небо її відпускай,

            І думкою линь у далекі краї…

            Ви ж Мову беріть собі, діти мої!

            ( виходять всі діти- мови)

 Маша.  Мову? Яку? Їх тече цілий ряд!

                 Обрати одну, а чи десять підряд?

                 Мов тут є стільки, що важко злічити,

                  Якою ж із них краще нам говорити?

Сова. Є мова чудова бреханська,

            Є мова кричанська, а є доріканська.

           Якщо їх візьмете-крикливі будете,

            У сварках і бійках життя проведете.

          Є лагідні мови, є гострі, мов криця,

           Є мови дзвінкі, мов джерельна водиця.

           На смак свій і розсуд вибір робіть

           І з мовою власною добре живіть.

Даша. Хоч мови заморські красиві і гідні,

            Та тільки далекі для нас і нерідні.

           Ми ними, звичайно,  могли б розмовляти,

           Та як з ними жити, творити, співати?

Маша. Нам думка припала така до смаку.

              Потрібна нам рідна, де знайдеш таку?

             Потрібна своя прапрабатьківська мова,

             Душа щоб займалась від кожного слова.

   ( З’являється Українська Мова. Діти кидаються до неї, обнімають)

Українська Мова.

              Любі мої. Як же важко без вас!

                На самоті зупиняється час,

               Минуле й майбутнє не мають межі,

                А люди, народи- живуть без душі.

               Я стільки всього зберігаю віки.

               Черпайте ж знання з Джерела, із Ріки,

               Усе без остатку я вам віддаю,

                     Беріть до краплиночки мудрість мою.

  Мудрість.  Та тільки прошу вас, завжди пам’ятайте.

                       Є слово, що ранить, його не вживайте!

                       Є слово, що зло із глибин підніма,

                      Бо слово-це зброя, це влада сама.

                     І зважте сто раз перед тим як сказати,

                      Щоб потім не мали за чим жалкувати.

 

 

Учениця Співуча рідна наша мова –

             Це ж нею говорив Тарас!

             В ній таїна одвічна слова

              Дійшла нерушною до нас.

                             Від Котляревського до Лесі,

Від давнини й до наших днів

       Дзвенить ця мова  в піднебессі –

                            Землі моєї плач і спів!

Пісня

 

             Єдиний скарб для нас – це мова,

             Заклятий для сусіднього хижацтва.

             Вона  життя -міцна основа,

             Коштовна над усі скарби й багатства.