Сценарій та презентація для проведення вечора "Бо сонце то був Ти..." (присвячений Кузьмі Скрябіну) для старшокласників. Окрім цього, в окремій папці є зібрані відомі та маловідомі цитати Кузьми.
Бо сонце то був Ти…
Це зрозуміло, кожен в світі гість,
Ніхто не зна, чи доживе до ранку,
Але піти з життя у 46
Це долі незбагнена забаганка.
Чому вона зі смаком вибира
Талановитих, мужніх, повних сили,
Невже для долі і буття це гра,
А ми лише ляльки її безсилі?
Хто вибира to be or not to be?
Хто замовляє засухи і зливи?
Прости, Кузьма, я не казав тобі,
Ти був серед найкращих особливим.
Хай буде пухом батьківська земля,
Хай ангели зустрінуть твою душу!
Щось зимно! Лиш твоє ім'я
Цю крижану гармонію порушить.
Ти щиро й віддано любив свою "малесеньку" державу...
Горнятко кави не допив...спішив... чекали, мабуть, справи...
На крилах вітру ти злітав, не думав зовсім про погане...
Ти просто їхав і не знав, що та дорога пеклом стане...
Як сталось? Знає лиш Господь. Чому так рано забирає?!
До матері у снах приходь, вона не спить, тебе чекає...
Здіймаю очі - бачу небо, а на обличчі хмари тінь...
І думаю: "Мабуть, так треба, змінити долю ти не міг"...
Це не кінець... лише початок... усі ,мабуть, ті друзі знають:
Ти не пішов, ти тут із нами. ТАКІ, ЯК ТИ НЕ ПОМИРАЮТЬ!!!
«Якби я знав», що вічність не для мене,
Й «Останній раз» я сяду за кермо,
«А пам’ятаєш» як текла по венах,
Моя «Ще одна пісня про любов»?
Як я писав свій «Лист до друга»,
і згадував наш разом «Випускний»,
«Нам казали», що життя – то злітна смуга,
Та все таки «Нас кинули» на ній.
А знаєш ти - всі «Люди - кораблі»,
Ще згадую як це казала «Мама»,
Й коли гортала «Старі фотографії» мої,
Ось тут «Львів», а ось моя сама сама.
Хотів би зараз «Притулитись», ти ж одна,
І просто так сидіти і «Мовчати»,
Я врешті решт скажу - «Спи собі сама»,
Але так не хотілось це казати…
«Давай з тобою» не тримати зла,
«Я сховаю тебе» в моїм серці довічно,
«Пусти мене» туди, що люди називають небеса,
Ти ж знаєш… «Та ніщо не вічне».
ПІСНЯ «МАМ»
Вед. А люди бувають, як птахи…
Вони бувають, як кораблі…
Наш океан знає більше, ніж ми –
Секрети всі у нього на дні…
Вед. Андрій Кузьменко не спекулював на патріотизмі, адже вважав, що патріотичні пісні варто писати постійно, а не під хронологічне замовлення чи в час націоналістичного буму. Наступну пісню він написав, коли до влади повернувся Янукович.
Вед. Вам не потрібно нікому нічого доводити.
Просто живіть у своє задоволення.
Відчувайте на повну усі щасливі моменти.
І не давайте зникнути усьому тому, що для вас важливе,
бо у цьому світі ніщо не вічне, а любов тим більше…
Вед. Кохання у цій пісні вистачає на цілі стадіони… мабуть, тому, що ллється вона рікою шампанського, рікою справжніх почуттів і щирих слів…
Вед. Можливо, треба було жити, як всі.
А я хотів інакшим бути завжди…
Кузьма завжди відрізнявся поміж інших.
Він шукав щастя навіть там, де його нема…
Вед. Андрій Кузьменко був ,насправді, дуже талановитим, його пісні часто ставали хітами, а його вислови стали девізами для сучасної молоді. Усе що було колись, стає спогадом : як пісні , фільми , фотографії…
Вед. Андрій був завжди відкритою людиною, він ніколи не мовчав . Він завжди міг публічно висловити свою думку. І ти не бійся мовчати , а якщо ж мовчиш , то мовчи допоки не захочеш кричати ...
Він нас не кинув. Він покинув нас,
Хоча робити це ще не збирався.
Чому так швидко збіг Андрія час?
Такий міцний ланцюг – і обірвався?!
Знов ДТП. Який, Вкраїно, раз,
Назавжди гинуть кращі. Ба – найкращі.
Або молоковоз, або КАМАЗ –
І знов нема людини в хижій пащі.
Клубок у горлі. Жаль. А слів нема…
Затерпло серце від німого болю.
Андрій, чи Скрябін, а чи так – Кузьма –
Завжди і всюди був лише собою.
І зойкне ще не раз телеекран.
Нової пісні більше не напише…
Таке пронизливе й щемке синівське «Мам».
Усі концерти – вже тепер колишні.
І обірвалась пісня – сорок шість…
Ідіть до друзів, поки є до кого.
Бо кожен тут, як бачимо, лиш гість,
Що залишає слід або дорогу.
Він так хотів на небо зазирнуть
Й побачити, як рідним там живеться.
Тепер же сам пішов у довгу путь,
З якої вже ніхто не повернеться.
Прийшов у світ цей Скрябін недарма.
Його країна нині – вся в руїнах.
Небесній сотні заспівай, Кузьма!
Ви ще поборетесь за нашу Україну!
Прощавай наш Кузьма, музикант молодий і натхнений ,
Скільки сили було, скільки планів,що ти загадав.
Як ніхто для людей ти співав, викладався на сцені,
Та в кожнім концерті , на жаль, свій буває фінал.
З фотографій старих, де ти з рідними й друзями поруч
Погляд твій обпече, і здригнеться ще серце не раз:
Ну чому саме ти? І чому ми не встигли на поміч?
Ще багато «чому» пролунає в скорботі для нас.
Прощавай, наш герой, обіцяємо вірити в краще,
І збиратися разом на спомин твоєї душі,
Ти й раніше міг бачити те, що всі інші не бачать,
І напевно у Бога досяг неосяжних вершин.
Прощавай , наш Кузьма,…дуже рано, але ми не в змозі
І тобі, і собі хоч хвилину додати життя,
І не знаємо ми: на якій нас чекає дорозі
Той останній зворот, із якого нема вороття.