Позакласний захід-реквієм «Небесна сотня — герої нашого часу»

Про матеріал

Мета: ознайомити учнів із подіями Революції Гідності; вшанувати пам'ять героїв Небесної сотні; розвивати бажання стати гідними громадянами України; формувати активну життєву та громадянську позиції; прищеплювати любов до Батьківщини.

Перегляд файлу

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ ДЕПАРТАМЕНТ ОСВІТИ І НАУКИ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ ДЕРЖАВНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «БЕРДЯНСЬКИЙ ЦЕНТР ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ»

Матеріали для обласного конкурсу на кращий сценарій позакласного заходу

«Вірю в майбутнє твоє, Україно»

Сценарій позакласного заходу

«Небесна сотня – герої нашого часу»

Номінація «Ми – українці»

Підготувала: бібліотекар Вевтоненко Інна Володимирівна

Бердянськ, 2016

«НЕБЕСНА СОТНЯ — ГЕРОЇ НАШОГО ЧАСУ»

Позакласний захід-реквієм

Оформлення: стіна пам'яті Небесної сотні, прапор України, надпис «Небесна сотня - герої нашого часу», імпровізація умовних барикад Майдану з автомобільних шин.

Обладнання: проектор, мікрофони, музичні записи.

ХІД ЗАХОДУ

Ведуча. На білому світі є різні країни,

Де ріки, ліси і лани,

Та тільки одна на землі Україна,

А ми її доньки й сини.

Усюди є небо, і зорі скрізь сяють,

І квіти усюди ростуть,

Та тільки одну Батьківщину ми знаєм.

Її Україною звуть!

Ведучий. Святе Письмо говорить, що спочатку Бог розселив людей по всьому світу й кожному народу дав землю. Богом дана земля є святою й рідною, тому її захист — це найперший обов'язок кожного народу. Для українців такою землею є Україна. Вона полита потом і кров'ю сотень поколінь наших працелюбних і героїчних предків, які зберегли для нас рідну солов'їну мову, а нас самих наділили веселою вдачею, співучістю, працьовитістю та високою мораллю.

Ведуча. Ми можемо пишатися мальовничою природою, родючою землею, лагідним кліматом, безліччю корисних копалин і неповторної краси краєвидами. Головне, що ми сьогодні маємо усвідомити: ми не прибульці, наші предки землю ні в кого не відбирали, ми, українці, на своїй землі й маємо таке глибоке коріння, що його не вирвати ніякими силами.

Звучить пісня «Балада про Україну» у виконанні Войни Віолети.

Ведуча. Історія будь-якого народу містить періоди, дати, які є вирішальними й доленосними в його житті. Адже хто не знає минулого, той не вартий майбутнього. Україна не раз піднімалася з колін. Побита, у ранах, та нездоланна для ворогів, вона йшла під кулі, щоб захистити всіх своїх дітей. Терновим шляхом дійшла Україна до сьогоднішніх днів.

Ведучий. Першими захисниками нашої рідної землі були козаки, які починаючи з XIV століття захищали рідну землю від турецько-татарських і польських загарбників. У XVI столітті під проводом Дмитра Вишневецького на Хортиці була збудована Запорозька Січ, яка для змученого століттями українського народу стала символом боротьби за незалежність. Запорозька Січ уславилася іменами Байди Вишневецького, Івана Сірка, Богдана Хмельницького, який очолив козацьке військо. До речі, служити в ньому в ті часи в народі вважали найпочеснішою справою. Важко було Хмельницькому самому побороти польських загарбників. Тому 1654 р. він уклав угоду з російським царем, за якою Україна мала бути вільною, мати своє військо. Але російський цар зрадив. Україна була роздерта між Росією та Польщею, а 1775 р. зруйновано Запорозьку Січ. Українці залишилися без власного війська, а отже, утратили свободу. Бо народ, який не має ким і чим себе захищати, не може бути вільним. Багато десятиліть Україна входила до складу Російської імперії.

Ведуча. 1918 р. військо Української Центральної Ради було знищено разом зі спробою добудувати українську державу. У період існування СРСР сини України служили в радянській армії. Славу українські солдати здобули на фронтах Великої Вітчизняної війни.

Ведучий. Сьогодні Україна — незалежна держава, Збройні Сили якої покликані охороняти рідну землю. Але, повіривши політикам, народ мовчки споглядав як руйнується наша армія, він навіть радів, коли позбувся ядерної зброї, сподіваючись, що Росія, яка колись виступила гарантом суверенітету України, ніколи не посягне на її територію. Але дуже швидко ми прозріли. Наша нова армія була створена за кілька місяців прямо на полях боїв, причому це зробила не держава, а ми, звичайні українці-патріоти, які у складі добровольчих батальйонів пішли боронити й досі боронимо рідну землю від ворога.

Ведуча. (на тлі української ліричної мелодії). Як влучно сказав про Україну Степан Васильченко: «Україна – країна смутку і краси, країна, де найбільше люблять волю і найменше мають її, країна гарячої любові до народу і чорної йому зради, довгої, вікової, героїчної боротьби за волю, в результаті якої – велетенське кладовище: високі в степу могили, руїна та прекрасна на весь світ, безіменна, невідомо коли і ким складена пісня...»

Ведучий. Українці люблять свою Батьківщину безмежно! Тому у них стільки неприязні до тих, хто, знаходячись при владі, зраджує любу Україну, використовує її для власного збагачення, не піклується про неї і не дбає про її розвиток.

Виходить Україна та учень.

Україна

Століттями здригався мій народ

Від ярм, від зрад, кривавих заворушень,

І мову, як духовності оплот,

Втирали в бруд прямісінько у душах.

Шевченко вмер. І Лесі вже нема.

Є незалежність. Є уже свобода.

І все одно ще темно від примар,

І все одно щось гірко труїть воду...

Учень. Здавалося, усе скінчилося, давно минуло й більше ніхто не пройде шляхом тих кривавих дій. Та не так здавалося, як уже сталося. Що робиться з тобою, чому ти плачеш, Україно?

Україна. У вогні та - диму страждають мої міста. Мене понищено, спалено. А найбільше серце обливається кров'ю за сотні моїх дочок і синів, які загинули від куль своєї влади. Ще болять і кровоточать рани, земля захлинається від крові та сліз матерів, сестер, побратимів.

«Небесна Сотня»... Юнаки, батьки...

Їх імена мені ніколи не забути —

Вони ж за мене полягли,

Так, як і ті, що захищали Крути.

Щемить у грудях, і душа болить

За долю мого рідного народу,

Але у серці іскра ще горить,

І не втрачаю віру у свободу.

Учень

На тебе боляче ділитись,

Нам залишається молитись,

Молитися за волю, за народ,

Щоб вже кінець-кінцем

Добитися свобод!

І вийти з клітки поневолі,

Бо нам кріпацтва вже доволі!

Невже настали сталінські часи?

О, Боже наш, ти нас спаси!

Врятуй нам неньку Україну

І не зроби з неї руїну!

Ми миру хочемо, добра,

Щоб Україна вільною була!

Всевишній, нам допоможи

І Батьківщину збережи!

Учень і Україна під мелодію виходять.

Ведучий. …Сьогодні Україну знають у всьому світі. Трагічні події, які відбулися на Майдані у серці України – Києві у 2013-2014 році, сколихнули світову спільноту, змусили прикути погляди усього прогресивного людства до нашої держави. Народ, який об’єднався у патріотичному пориві, щоб сказати своє рішуче «Ні!» всьому тому, що гальмує розвиток нашої держави, що робить нас, українців, заручниками темних сил, викликав не лише цікавість, а більше – повагу й захоплення у багатьох людей світу.

Ведуча. Які вони – українці, які мають силу, рішучість, сміливість і волю боротися за краще життя, за щастя і добробут у своїх родинах, за світлу долю України? Яку силу мають, щоб здійснити Революцію Гідності в своїй країні? У ті дні телевізійні студії усього світу розпочинали свої інформаційні випуски із тривожних повідомлень з України; увага мільйонів людей була прикута до подій у нашій державі.

Ведучий. За три місяці Україна прожила цілу історичну епоху.

Ведуча. 22 листопада 2013 року заява влади призупинити підготовку до підписання угоди про Євроінтеграцію сколихнула народ України. По містах почали збиратися студентські протестні акції.

Ведучий. 30 листопада в Києві на Майдан вийшли сотні молодих студентів, які всіляко підкреслювали мирний характер своєї акції. Злочинна влада вчинила замах на мирний протест і на декларовані цими молодими людьми загальноєвропейські цінності. Десятки протестувальників були по звірячому побиті спецпідрозділами міліції та у важкому стані потрапили до лікарень, а доля багатьох із них невідома й до сьогодні.

Ведуча. Шоковані замахом на основоположні права й свободи людини та побиттям мирних студентів, сотні тисяч українців вийшли на Майдан Незалежності, вимагаючи покарання винних у побитті студентів та відставки злочинної влади.

Ведучий. Після двох місяців мирних протестів підтримка мітингувальників зростала. Замість того, щоб мирно врегулювати ситуацію, 18 лютого тодішня влада на чолі з президентом Януковичем віддала злочинний наказ застосувати зброю і зробити «зачистку» Майдану, використовуючи водомети, бронетранспортери й вогнепальну зброю.

Ведуча. Постріл, другий, розірвалася тиша, і нестерпний біль... Кров, вогонь, стрілянина на ураження... Знову смерті, поранені, відірвані руки, проламані голови, вибиті очі, покалічені жінки...

Ведучий. Справжні бої розгорталися в центрі Києва 18-20 лютого на вулицях Інститутській, Грушевського, на Європейській площі, Майдані, у Маріїнському парку! Навколо вибухи, стогін, горе. До нас прийшла війна!

Ведуча. Справжня кровопролитна війна. Нас намагалися винищити за бажання мати людську гідність і самим обирати своє життя. Настав той час, коли кожен українець мав зробити вибір: або ти станеш рабом, або будеш вільною людиною й житимеш у вільній державі.

Ведучий. Слово надається учаснику та очевидцю Євромайдану, нашому викладачу правознавства Білаю Юрію Вікторовичу.

Виступ учасника Майдану, викладача ДНЗ «БЦПТО», Білая Ю. В..

Учень. Ми ж не злякаймось! Гордо і сміло

Стяг піднесемо за правеє діло,

Стяг боротьби за свободу народу,

Щоб панували скрізь воля та згода!

Ведуча. На очах у всього світу, влада розстрілювала свій народ. Майдан оточили з усіх боків, узяли в щільне кільце. Та люди не здавалися. Співали Гімн. Зі сцени лунали молитви, патріотичні пісні. Увесь світ був вражений тим, як Майдан згуртував український народ у єдиному пориві. І навіть незважаючи на холод, виконання Державного гімну України тисячами людей свідчило про перемогу українського народу над планами знищити нас як націю, притоптати нашу гідність.

Ведучий. Тож пропонуємо всім присутнім разом заспівати цю священну для українців пісню.

Виконання Гімну України.

Учень. У лави ставаймо! Стяг піднімаймо!

Хай лине грізно могутній наш снів!

Гордо і сміло за правеє діло

Вдаримо разом на всіх ворогів!

Станьмо ж до бою, не згинуть ніколи

Ті, що поляжуть за щастя людей,

Ті, що життя віддадуть задля волі,

Ті, що у тюрми підуть з-за ідей!

Ведуча. Проти мирних мітингувальників кинули внутрішні війська, спецпідрозділ «Беркут», на дахах будинків розмістили снайперів, завозили проплачених «тітушок». В один день тисячі мирних людей стали солдатами свого народу.

Учень. Помста усім ворогам-супостатам,

Що закували народ у кайдани!

Помста і смерть всім царям, плутократам,

Нумо ж, до бою, всі праці сини!

Ведучий. Вони йшли голіруч проти озброєних вишколених беркутівців. А у них під ногами зривалися світло-шумові гранати, довкола свистіли кулі. Бійці спецпідрозділу «Беркут» застосували спецзасоби, декого розстрілювали впритул, захоплювали й добивали поранених...

Ведуча. На це мітингувальиики «відповіли» камінням, бруківкою, яку розбирали прямо з-під ніг, петардами та «коктейлями Молотова». Із засобів оборони у мітингувальників були тільки саморобні дерев'яні щити, дерев'яні палиці, барикади, створені з підручних матеріалів, та палаючі автомобільні шини і їдкий дим, що густою хмарою оповив серце України — Київ.

Інсценізація «На барикадах Майдану».

Демонструється відео про події на Майдані, на фоні цього на сцену виходять учні та займають місця на умовній барикаді, зробленій з автомобільних шин.

1-й учень

Палає Київ у вогні,

горять сталеві БТРи,

там на межі-передовій

народ боронять волонтери.

Палають шини і серця,

ніхто не хоче помирати,

Перед екраном матері:

і там, і там їхні солдати...

Там у шоломі зі щитом

стоїть з Франківщини хлопчина,

з червоним на грудях хрестом

поранених несе дівчина.

Стоїть із Харкова Андрій,

Сашко тримає оборону,

він тут вже 48 днів,

як сам приїхав з Краснодону.

2-й учень

Ось знову хвиля йде атак,

усе змітають водомети,

морозно трошки, мінус 5,

горять позаду вже намети...

3-й учень

Всіх-щільно взяли у кільце,

Здається, ось наш дух зламають.

Та хтось справа затягнув—

народний гімн усі співають.

4-й учень

Тримати міцно треба щит,

бо там позаду наші діти,

батьки стоять і матері,

нема куди нам відступити!

5-й учень

Лунає вибух поруч десь —

то світло-шумова граната,

це «Беркут» мило передав

нам подарунок від Гаранта.

6-й учень

І ще учора ти і я

були звичайні активісти,

А вже сьогодні всі ми тут:

Бандформування-терористи.

7-й учень

По ліву сторону, під щит,

знову граната залітає,

і мій колега «екстреміст»

на неї стрімко так лягає!

8-й учень

Та що ж ти робиш, брате мій?!

Знімаю з нього «балаклаву»,

лице криваве, очі, біль...

Дівочі коси розгортаю...

9-й учень

Та що ж це, люди, за війна,

Де бій приймають ненависний

ті, хто міцний бронежилет

обрав сьогодні, ніж намисто!

10-й учень

Хто замість плаття, мов на бал,

вже надіває «балаклави»

і так хоробро за щитом

стоїть під натиском навали?

11-й учень

Ви й досі кажете, що ми

стоїм тут всі за якісь гроші?

А може, й в морзі хлопчаки

лежать за гроші теж хороші?

12-й учень

А може, й це мале дівча,

якому вже добу не спиться,

стоїть, бо радісно їй жить

під панським катом і молиться?

13-й учень

Коли Герої в передсмертний крок

Так віддано цю волю здобували,

Свідомо вбивці, тиснучи курок,

У пекло свої душі віддавали.

Режим стріляє в потилиці й спини,

Убивають людей мисливські гвинтівки,

А все, що ми можем — палити шини.

Україна бере початок з бруківки.

Цвітуть на Майдані смерті тюльпани,

Тріпочуть на вітрі криваві знамена,

Вогонь облизує трупи і рани.

Україна бере початок із мене.

Ріки крові уже течуть.

На країні — вогненний шов.

Дзвони дзвонять— щоб ти почув!

Дзвони дзвонять — щоб ти пішов!

Відеокліп Ляпіса Трубецького «Воїни світу».

Ведуча. Тисячі поранених і майже 100 людей було вбито снайперами та бійцями спецпідрозділів міліції. Серед них — науковці, викладачі, студенти, учителі, художники, архітектори, театральні режисери, громадські активісти. Кров цих людей стала вироком для злочинної диктатури. Ця «Небесна Сотня» своїм життям викупила свободу для мільйонів українців і дає шанс збудувати нову демократичну правову державу.

Ведучий. Безсмертні душі вбитих і закатованих відійшли в небеса, але вони вічно житимуть у народній пам'яті, бо «Герої не вмирають!».

1-й учень

...І мовчки сотня непокорених героїв

Відходила у чисті небеса,

І погляди знесилених мільйонів

Дивились вслід братам, батькам, синам...

Вони загинули за нас з тобою,

Віддали все, що було в їхньому житті,

І ринули у небо сотнею святою

Боронити звідти нас від ворогів!

У темне небо по руках в відкритих трунах

До світу кращого крізь сльози матерів,

Не буде прощення убивцям й нам не буде,

Коли непоміченими лишаться всі ті, хто так любив,

Хто не дістався правди, оступившись на півкроці.

Горять серця, палають вільні душі,

Зійшла зоря, гряде нове життя,

Герої не вмирають, кличуть нас на барикади,

І хай прийме тіла їх мерзла ще земля.

Витає дух нескореної волі,

Гримлять щити, молитви і пісні,

Рядами рівними між нас ідуть герої,

Усі, хто голову поклав в ці темні дні.

З очей мільйонів сльози потекли;

Серця мільйонів болем умивались...

Серця ж Героїв битись не могли,

І очі їхні вже не відкривались.

А сотню вже зустріли небеса...

2-й учень

Летіли легко, хоч Майдан ридав...

І з кров'ю перемішана сльоза....

А батько сина ще не відпускав..

Й заплакав Бог, побачивши загін:

Спереду - сотник, молодий, вродливий

І юний хлопчик в касці голубій,

І вчитель літній, сивий-сивий..

І рани їхні вже не їм болять...

Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло...

Як крила ангела, злітаючи назад,

Небесна сотня в вирій полетіла...

На небі спокій їх чекає вже:

І Вічна Пам'ять на землі настала.

За них ми Богу молимось лише

Та промовляєм: Слава! Слава! Слава!

3-й учень

Пливуть гроби по морю, як човни, —

по морю рук, по морю сліз і гніву.

Пливуть в човнах розтерзані сини

на хвилі молитов і переспіву,

Так ніби в жилах замерзає кров,

а потім б'є у скроні голос крові

за тим, хто тихо жив, а відійшов

у дзвонах слави праведним героєм.

Пливуть човни, гойдає кожну лодь

людська долоня, тепла і тремтяча,

човнами править втишений Господь,

а серце розривається і плаче.

І кожна мати плаче, і пече

їй кожна рана у чужого сина.

Стоїть Майдан братів плече в плече,

і разом з ним ридає Україна.

Нехай же вам, герої, віддає

Святий Петро ключі від того раю,

де убієнний ангелом стає,

Бо він герой! Герої не вмирають!

Герої не вмирають! Просто йдуть

з Майдану — в небо. В лицарі — зі смерті!

Пливуть човни. Пливуть човни. Пливуть...

Героєм слава! — вписано у серці.

Виконання пісні «Не твоя війна» у супроводі танцю ученицями групи П-15.

Ведуча. Події, що відбувались на Майдані хвилювали, бентежили, вражали всіх небайдужих українців. Учениця нашого навчального закладу Михайлюк Дар’я, також дуже переживала за долю захисників України, під цим враженням вона створила низку віршів.

Декламування віршів Михайлюк Дар’ї.

Мене болить…

Події нашої країни…

Ми не об'єднані, ми не родина.

Мене болить за рідну землю,

Болить за тих, хто гине.

Бодай би ви, панове, вмерли,

Хто зла бажає Україні!

Мене болить за степ широкий,

За ріки, що в цей час налиті кров'ю,

За тих, хто вічний віднайшли вже спокій,

Загинувши за правду і за волю.

Мене болить за тебе, небо,

За те, що бачиш зверху,

За те, що кожен день до тебе проводжати треба

Тих, з ким прощатись так нелегко.

Мене болить за кожен промінь сонця,

Що марно пробивається крізь хмари диму,

За тріщини у крихітних віконцях,

За сльози на очах дитини.

Події нашої країни нас об'єднали,

Лихії вороги нас не здолали,

В огні пекельному усіх нас згуртували,

Вселили віру і переконали,

Що ми – родина, ми - одна країна.

І назва їй – святая Україна.

Про останні події

Летіли небом птахи уночі,

Летіти чорні птахи тихо-тихо.

Не птахи то.. То думки-палачі

Летять знайти собі утіху.

Жадають лиха, помсти, крові,

Шукають жертву в світі серед нас,

Щоб спричинити якомога більше болю

В найкращий, як усім здавалось, час.

Летять вони, їх майже не спинити,

Не зупинити ті страшні думки,

Вони давно вже прагнуть захопити,

Зробити світ наш сірим і пустим.

Летять крізь хмари і моря,

Не знаючи ні втоми, ані страху,

Гуде від них земля моя -

Від воїнів смерті, німих і байдужих.

Та зачекайте вже, годі терпіти!

Лиш кліпати очима і стогнати.

Невже не можна щось зробити,

Птахів дурних, нарешті, вже здолати?

Ще не набридло героїв чекати,

Які допоможуть в біді просто так?

Згадайте, ви точно маєте знати,

Не все, що трапляється - поганий знак.

Не варто боятись, в страху нема сили,

Нам треба піднятись на ноги і йти.

Ви скільки у Бога про щастя просили?

Збагни вже, для тебе Бог - це лиш ти.

Доки ти сам не почнеш цю дорогу,

Цей шлях, що майбутнє відкриє тобі,

Ніхто і ніколи не зробить нічого

Краще за тебе в твоїй боротьбі.

Об’єднаймося, брати-українці

Допоки буде існувать суспільство,

Допоки будемо історію ми рушить -

До того часу буду я, повірте,

Писати про людей, про їхні душі.

Про вас, сучасники, про вас, мої шановні,

Бо ми - рухома сила України.

І нам разом творить своє майбутнє:

Велике, сильне, світле і спокійне,

Де дух козацький, де його поділи?

Невже і досі в полі він блукає?

Ми - українці, ми - козацькі діти,

Єдина справа всіх нас об’єднає.

А що самі? - Сидим, як миші в норах,

Свобода слова - та казать нема що.

А може “патріот” живе у кожнім

Та спить він в глибині душі хіба що?

Хто зна, проснеться ж бо коли він?

Чи буде вирушать на добрі справи?

Його будить повинні лиш самі ми,

Творить майбутнє власної держави.

Єднаймося ж ми, діти України,

Бо разом сильні, дужі та могутні,

Пройти ми зможемо через усі затори,

Мов землетрус, усі здолати кручі.

Бо ми ж вкраїнці - братія велика,

Напористі, стійкі, ми - патріоти,

Давайте діяти разом назустріч щастю,

Нехай позаздрять нам усі народи!

О, рідна нене, Україно-мати,

Зростила нас, твої ми рідні діти.

Народ наш волелюбний не здолати,

Лише добро ми прагнемо робити,

Бо любимо тебе ми, Україно наша, -

Ніколи ту любов в серцях не вбити,

І вже тепер йдемо назустріч щастю,

Ми повні доброти, любові, сили!

Ніколи не покинемо, матусе,

Нехай тебе не мучать ці сумління.

Я обіцяю, що твоє майбутнє

Збудує гідно наше покоління!

Ведуча. Історія перекликається із сьогоденням. У далекому 1918 році такі самі зразки самопожертви й героїзму продемонстрували київські юнаки, які вступили в нерівний бій із військом Муравйова. Їх теж вороги жорстоко катували, над ними знущалися, але хлопці трималися гідно й померли за рідну землю як справжні герої. Отже, сини України здатні на подвиг в ім'я своєї держави, кращої долі народу. Так було, є і так буде завжди...

Ведучий. Щось подібне переживаємо ми й сьогодні. Знову Україна в небезпеці, знову загроза втрати Суверенітету й незалежності. І знову, як і тоді, на передній план, вийшли безкорисливість і патріотичний порив молодих людей. Саме вони у скрутний і відповідальний момент вийшли на Майдан Незалежності, підняли народ український на боротьбу за свободу і свої права.

Інсценізація «Несподівана зустріч».

Автор(з-за куліс)

Мені наснилось, що вони зустрілись:

Убитий в Крутах й вірменин Сергій.

В саду Едема на травичці всілись;

Герой Крут: «За що тебе?»

Герой Майдану:«За Україну, друже мій».

Герой Крут: «Ти знаєш, і мене за неї вбили,

Та це було вже років майже сто.

Тоді померли ми, щоб ви там жили,

А вас вбивають... Вас тепер за що?»

Герой Майдану: «Ти пам'ятаєш, друже? Звісно, пам'ятаєш,

Як біло-біло в нас цвітуть сади.

І ти цей запах п'єш. І ти його вдихаєш,

Я б все віддав, щоб хоч на мить туди».

Герой Крут: «А я ще ввечері узяв дівча за руку

Й тихенько так до серця притулив.

Тоді не знав, що Бог уже розлуку

Навіки на землі нам присудив.

Під Крутами стояли ми стіною.

В очах — не страх, а злість до ворогів.

Більшовики готовились до бою,

Я йшов на смерть... а жити так хотів».

Герой Майдану: «Мені твій попіл стукав, брате, в груди.

Я вірменин, а теж Вкраїни син.

Не мав у серці й крапельки облуди,

За те й убив мене проклятий поганин».

Автор (з-за куліс) Мені наснилось, що вони зустрілись.

Убитий в Крутах й бородач Сергій.

В саду Едема на травичці всілись:

Герої разом:«За Україну нас вбивають, брате мій».

Ведуча. Ці люди — справжні герої. Вони загинули, як герої, і проводжають їх як героїв. У кожному районі, кожному місті й селі зупиняються процесії, що везуть домовини з тілами загиблих, і місцеві люди, навіть серед пізньої ночі, зі свічками в руках, у дощ і холод, зі сльозами на очах віддають останню шану героям.

Ведучий

І вже сердець немає молодих,

Що билися за волю разом з нами.

Лиш чути материнський плач за них,

Який блукає довгими ночами.

Пісня «Полинова доля» у виконанні Ємельяненко Віталіни.

Інсценізація «Материнський біль».

В чорному одязі виходить Мати, ставить запалену свічку й плаче.

Мати

Синочку, вже тебе нема,

Закрилися навіки очі твої,

Душа у вічність відійшла.

Ти так хотів добра й свободи

Й за це поклав своє життя.

А ти не гасни, нам весь час світи

Ясним вогнем, на промінь сонця схожим.

Я вірю: ти серед Святих:

Перебуваєш там у Царстві Божім.

Відео « Мамо, не плач, я повернуся весною»

Ведуча. Герої, не вмирають! Вони завжди будуть у наших серцях! По країні вже з'являються перші вулиці та площі, названі на честь героїв Майдану.

Україна

Палають серця, і стоїть над Грушевського чад,

І стяг український під небом тремтить переможно

А тих, хто із чорних портретів суворо мовчать,

Навіки герої, яких забувати не можна!

Усе неможливе сьогодні перейде межу,

І доля ще буде до мене і зла, і ласкава.

Але я виходжу на площу, але я кажу:

Слава Україні! Героям слава!

Ведучий. Тисячі людей ідуть на Майдан віддати шану Героям Небесної Сотні, запалюють свічки і ставлять квіти. Здається, що всі квіти Землі перенеслися на Майдан. Оживає Майдан - оживає Україна.

1-й учень

Живи, Україно, живи для краси,

Для сили, для правди, для волі!..

Шуми, Україно, як рідні ліси,

Як вітер в широкому полі!

До суду тебе не скують ланцюги

І руки не скрутять ворожі:

Стоять твої вірні сини навкруги

З шаблями в руках на сторожі.

Стоять, присягають тобі на шаблях

І жити, і вмерти з гобою,

І прапори рідні в кривавих боях

Ніколи не вкрити ганьбою!

2-й учень

Усі мої сили, наснагу високу

Й життя я віддам до останнього кроку,

Аби ти щаслива була, Україно,

Моя й твоя доля єдина!

Ведуча. Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам'ять усіх невинно вбитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення держави на власній землі. У жалобі схилимо голови. Вони згасли, як зорі.

Ведучий. Пам’ять про Небесну сотню широко вшановується в Україні. У листопаді 2014 року героям Небесної сотні Указом Президента України Петра Порошенка присвоєно звання Героя України.

«За громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності, постановляю: присвоїти звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно)...» – йдеться в Указі Президента.

У документі зазначено 99 імен людей, які поклали свої життя на Майдані й увійшли до переліку героїв Небесної сотні.

Поглянемо на їхні світлини. З багатьох із них на нас дивляться зовсім юні обличчя…

Ведучий. Нехай кожен із нас торкнеться пам'яттю цього священного вогню — частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам'яті!

Під мелодію гімну Небесної Сотні «Пливе кача» ведучий запалює свічку й передає її учням по колу. Свічку передають із рук у руки. Хвилина мовчання. На екрані демонструються фото героїв Небесної сотні.

Україна

Нехай пам'ятають про наших героїв,

що за волю поклали безцінне життя,

що творили історію, наше минуле,

у яке вже нема вороття!

Ведуча

Ми ще не раз згадаємо цю безодню,

І ці події, і цей кривавий шлях,

І закарбуєм у серцях Небесну Сотню,

Яка тепер на небесах!

Викладач. …Сьогодні Україна переживає тяжкі випробування. Здригається українська земля на сході країни від гарматних пострілів, кулеметних черг, розривів мін. Знову гинуть на злеті молоді і сильні, вірні сини України… Як боляче стискається серце від того, що наша ненька-Україна знову у вогні і стражданні…

І кожен з нас бажає одного: щоб над нашою рідною Україною було мирне небо. Таке безмежне і високе! І щоб кожен міг здійснити свій злет у вільній, щасливій, квітучій країні – Україні, яку щиро любимо і якою безмежно пишаємося!

Виконання всіма учасникам заходу пісні «Все буде добре» (група «Океан Ельзи»).

Список використаних джерел