Сценарій " Українська пісня не вмре, не загине"

Сценарій виховного заходу на тему: « Українська пісня не вмре, не загине»

( Інтер’єр селянської хати. Стіл, накритий вишитою скатертиною. На столі миски глиняні, ложки дерев’яні. У мисках вареники, пампушки, яблука. На стіні портрет Т.Г. Шевченка. Збоку напис « Наша дума, наша пісня не вмре, не загине». )

  На середину зали виходять ведучі:

Ведчуча1. Україна! Україна смутку і краси, радості і печалі, розкішний вінок з рути і барвінку, над яким світять яскраві зорі. Це історія мужнього народу, що віками боровся за волю, за своє щастя. Свідками чого є високі в степу могили, обеліски та прекрасна на весь світ українська народна пісня.

Ведуча 2. Українська пісня…Хто не був зачарований нею. Хто не згадує її, як своє чисте, прозоре дитинство, свою юність красиву і ніжну… Який митець не був натхненний її мелодіями. Яка мати не співала цих легких, як сон, пісень над колискою свого сина.  Українська пісня – це бездонна душа українського народу, його слава .

Ведчуча1. Народна поезія України – апофез краси. Український народ через століття рабства і неволі  по шляху до щастя проніс дорогоцінне багатство свого генія. Який ласкавий і співучий світ розкривається в його безсмертних піснях.

Ведуча 2. Українці дуже багаті , може найбагатші з усіх слов’ян різнобарвними народними піснями. Вони не мудрують, не натужуються, складаючи пісні. У них пісні виростають самі, як квіти на полях зелених. Їх така кількість, якою не може похвалитись жоден народ у світі.

Ведчуча1. Українська пісня –недосяжний взірець чистої народної мови й високого поетичного вислову.

Ведуча 2. Українська пісня зустрічала завжди не тільки здивування, але й якесь релігійне схилення, збоку найвибагливіших і найсуворіших критиків світу.

(  Ведучі відходять в сторону. До столу підходить господиня вечорниць. Розкладає начиння, рушники. Поруч з нею маленька дівчинка допомагає.)

Господиня. Уже вечір, а ні дівчат, ні хлопців немає. Що то молодість. Цілу ніч прогуляли б, тільки музики та  пісні…І так споконвіку так ведеться. І ми колись, як згадаю…Літа-літа ! Наче орли сизокрилі летять! Недаремно співається « Ой верніться літа мої, хоч до мене в гості…»

        ( сідає, зітхає: )   Ох! ( У цей час непомітно заходить інша жінка,                                підхоплює)

Жінка. Не вернемось, не вернемось, немає до кого. Було б же нас шанувати, як здоров’я свого.

Господиня. Ой. Маріє, налякала ти мене. А я тут молодість згадала та так тужно стало.

Жінка. Не треба Катре, не край мого серця. Добрий вечір тобі, доброго щастя у хаті!

Господиня. Спасибі! Сідай ось тут, погомонімо трохи,( сідають)

    (відчиняються двері, заходить гурт дівчат і хлопців. Вітаються. В  руках у них: веретено, глек з медом, незакінчений вишитий рушник, решето з пір’ям, масниця)

Дівчина 1. Добрий вечір у вашій хаті.

Дівчина 2. Щастя, здоров’я, у вашій хаті.

Господиня. Ой, хороші, хороші гості у мене! Проходьте, сідайте! ( гурт хлопців і дівчат співають пісню « Ой зелене жито, зелене»)

Дівчина 1. А погляньте, подружки, який я рушник вишиваю…

Всі. Гарний, гарний! Краса яка! О-о-о!

Дівчина 2. А мені мати ниток напрясти наказала.

Всі. Пряди, пряди, послушна донечка.

Дівчина3. А я ось пампушечок напекла, пригощайтеся  (кладе на стіл пампушки)

Всі. Спасибі, спасибі. ( хтось бере смакує)

Дівчина 4. А я маслечка до пиріжків зараз зроблю ( збиває у масниці масло)

Дівчина 5. А мені мати наказала ще пір’я подерти ( одна дівчина тримає решето, а інша- дере пір’я)

Господиня. Поки ви працюватимете, я збігаю за холодним молоком до пампушок та пиріжків. ( виходить, повертається з глеком молока)

         Пісня «Вишивала мати над колискою»

Господиня. А розповідайте-но хлопці, дівчата, що нового в селі, чи спіткало лихо чию хату, чи не сердяться на вас батько і мати.

Дівчина 1. Та ні, не сердяться. Бо вечорниці сьогодні.

Хлопець 1. Вечорниці! Вечорниці! Ось послухайте дівчата, про вечорниці та хороброго парубка Гриця.

Хлопець 2. Ішов Гриць з вечорниць темненької ночі, сидить гуска над водою, вирячила очі. Він до неї : «Гиля, гиля»,вона й полетіла, коли б не втік осокою, була б Гриця з’їла.( сміх)

    ( стук у двері.  Хлопці:  Пустіть до хати!)

Дівчина 2. Добре попросіть (знову стукають)

Дівчата. Хто такий? Хто такий? (заходять хлопці і стають біля порога)

Хлопець 3. Пес рябий, крутолобий, ведмідь клишоногий. Пустіть до хати.                           ( сміх)

Хлопець 4. Ой дівчата! Та ми ж прийшли не битися, а миритися. І гостинців принесли і музиків привели.

   ( Музикант, який прийшов з хлопцями грає, а всі співають пісню «О не ходи, Грицю, та й на вечорниці.)

Ведуча 1.( у гурті за столом) Що ж то за пісня така журлива?

Ведуча 2. Та кажуть її Маруся Чурай склала. Дівчина – піснетворна така була…Дочка козача…

Ведуча 1. Та я і про неї знаю. Спраді-бо. Гарна дівчина була, та доля в неї нещасна.

Дівчата. Розкажіть, розкажіть!

Ведуча 1.Ну що ж слухайте. Одні кажуть, що була Маруся дуже гарна: невелика на зріст, з гарними чорними очима, струнка, з довгою косою. Інші – що була висока, з білим личком, чорними очима, струнка, з довгою косою. Мала дівчина чудовий голос. Вона подобалась парубкам, але всі знали. Що Маруся любила одного Гриця Бобренка. А Марусю дуже любив козак Іван Іскра, хоч не казав їй про це.

Господиня. Гриць був гарний парубок, але слабовольний. На нього мала вплив мати, яка хотіла одружити його з іншою дівчиною Ганною Вишняк, дочкою осавули. Маруся боляче переживала зраду коханого, який вже не приходив до неї на побачення.

Дівчина 1. Так. Так…Вона хотіла покінчити життя самогубством – втопитися і кинулася з греблі у Ворсклу. Її врятував Іван Іскра. Він витяг її з води непритомну. Приніс додому, а потім з Горпиною Чурай доглядав Марусю.

Дівчина 2.Одного разу на вечорницях у подруги Маруся знову зустріла Гриця. Вона й виду не подала, що схвильована, адже Гриць прийшов не сам, а з молодою дружиною. Маруся любила Гриця і була веселою, чарівною, співала та й знову полонила Гриця. Очевидно, вона запросила Гриця  до себе та й отруїла його напитком із зілля…От і про це співається в пісні.

Дівчина 3. А що ж далі було з Марусею?

Ведуча 2. А далі… Марусю посадили до острогу, а потім відбувся суд, який присудив її до смертної кари. На майдані у Полтаві зібралось багато люду. Два кати витягли на поміст майже  непритомну Марусю, закуту у кайдани. Почали читати вирок. У цей час серед натовпу прорвався вершник на знесиленому коні. Це був Іван Іскра. Він передав гетьманський наказ про звільнення Марусі.

Дівчина 2. Отже, вона зосталася живою і знову складала пісні?

Ведуча 1. Може й складала. Одні кажуть, що вона після помилування зачахла, змарніла, а потім померла. Інші ж твердять, що вона пішла з Полтави в світ за очі і померла в якомусь монастирі.

     ( звучить козацький гімн, що гармонійно переходить у мелодію « За світ встали козаченьки»)

Дівчина 3. Є у нашого народу прекрасна пісня « За світ встали козаченьки…». Кажуть, її склала Маруся Чурай, випроваджуючи свого коханого на війну.

                Пісня

Дівчина 4. Прислухаючись до чарівних мелодій пісень, особливо козацьких, думаєш: які ж то славні люди були оті козаки 1 Іван Іскра – один із них, що і в походи на ворога ходили і землю рідну захищали, вмирали за батька-матір. За кохану дівчину.

Дівчина 5. А от історія також недавня. Послухайте, козацька пісня скаже про себе, бо вона надихає на подвиги своєю високою мораллю, своєю вічністю. Хворий стрілець, поранений лежав у госпіталі, почувши пісню, підвівся і сам голосно заспівав:

 Їхав козак на війноньку сказав:                                                                                           «Прощай , дівчинонько!                                                                                                                                          Прощай, дівчино, чорнобривонька,                                                                                    Їду в чужу сторононьку.»

        ( Пісня)

Дівчина 5 (продовжує) О! Що творилося після цієї пісні! Лежачі пробували підвестись і встати, а хто міг ходити - пригортали до себе дітей, гладили по голівках. (пауза) Ця стара пісня народний твір часів Запорізької січі, так звана козацька пісня. Такими піснями наша Україна багата!

      ( Пісня « Їхав козак за Дунай»)

Господиня. Так, пісня наша у кривавих походах, січах, по всіх дорогах ратної слави. Злітала з кобзаревих вуст під гомін кобзи, розповідала вона про народних героїв: Байду, Вишневецького, Дорошенка, Сагайдачного і Нечая, Хмельницького і Кривоноса, Залізняка і Гонту, Довбуша і Кармелюка.

Жінка. Наша земля, рідний край, український народ – становлять одну велику святиню. Пісня і душа народу вічно жива. В них героїзм і побут, ніжні слова і материнська колиска, в них радість і жарт. А ну ж бо, хлопці і дівчата, заспіваймо веселої, жартівливої пісні.( Пісня «Ішов козак потайком»)

Господиня. Жартівлива пісня, жартівливе слово – завжди поруч. Розкажіть нам, хлопці, що-небудь веселе!

  ( Гумореска С.Руданського)

Господиня. Що то молодість! І пісня! І жарти! І майбутнє! А наша молодість не вернеться вона. Як у тій пісні «Ой річенько-голубонько! Як хвилечки твої. Пробігли дні щасливії. І  радощі мої»…( Пісня «Журба»)

Ведуча 1. Пісня ж така давня як мова, а мова, як відомо, така ж давня, як  і думка, тобто як народ з часу усвідомлення.

Ведуча 2. Народна пісня і мова – це духовне обличчя нації.

Ведуча 1. « Якщо хочете вивчити музикальну індивідуальність якогось народу, то найкращий спосіб – це вивчити його народні пісні»,- писав Ромен Ролан

Ведуча 2. « Де співають, там охоче лишайтесь жити, лих люди не мають пісень,»- нагадував Шіллер.

Ведуча 1. « Народна пісня! Голос твій вартує Вітчизни храм, а не спомин багатий», - говорив польський письменник А. Міцкевич.

Ведуча 2.  «Пісня – джерело, з якого на здоров’я довго ще будуть пити нащадки», - мислив П. Грабовський.

Разом. «Наша дума, наша пісня не вмре, не загине,                                                          От де, люди, наша слава,                                                                                                           Слава України.»

      ( Всі встають і співають   « Чом, чом, земле моя»)