Шевченко-великий син України

 

 

Виховний захід

Шевченко-великий син України

10.03.2016р.

 

 

ШЕВЧЕНКО – ВЕЛИКИЙ СИН УКРАЇНИ

Мета. Узагальнити, уточнити і розширити знання учнів про великого кобзаря. Пройти стежинами біографії видатного українського письменника Т. Г. Шевченка. Показати дітям нелегке дитинство поета, підтверджуючи це його віршами-спогадами. Вчити дітей виразно декламувати вірші, осмислювати і співпереживати, показати барвистість, красу рідної мови та мелодійність; добирати і створювати свої вірші.Розвивати навички етики мовної поведінки, поповнювати словниковий запас учнів.Виховувати любов до поезії, до рідної мови, до краю, де ти народився, до його історичних надбань. Виховувати взаємоповагу до товаришів, милосердя, доброту, шанобливе ставлення до батьків.

Обладнання. Зал прикрашений українськими рушниками, малюнками дітей до творів Тараса Григоровича Шевченка. В центрі – портрет Т. Г. Шевченка. Виставка творів та картин поета.  Фотографії та ілюстрації, грамзапис пісні “Реве та стогне Дніпр широкий”.

Ведучий1: Щовесни, коли тануть сніги

                 І на рясті засяє веселка,

                 Повні сил і живої снаги

                 Ми вшановуєм пам'ять Шевченка.

                 Ти, Тарасе, сьогодні Нас зібрав докупи.

                І зійшлися у ціх стінах Шевченка онуки.

Ведучий2: Кожна нація, якій пощастило відкрити і висловити свою творчу ідентичність, своє глибинне самопізнання, базу національної культури, осягнула це могутнім словом свого національного пророка. Серед тих щасливих, вибраних народів є і ми, українці. І ось чому. Поляки дістали Міцкевича, німці – Гете, англійці мають Шекспіра, італійці – Данте. Росія гордиться своїм Пушкіном, а ми, українці – Тарасом Шевченком. Він для нашого народу – явище унікальне, неординарне. Тому все, що з ним пов’язане, дороге нам і рідне.

Ведучий1:   Хай палає свічка.

   Хай палає,

   Поєднає нас вона в цей час.

   Друзів голоси нехай лунають,

   Слово й музика нехай єднають нас.     (запалити свічку)

Звучить пісня “Реве та стогне Дніпр широкий”

Учень 1:     Мова українська – то Шевченка слово,

  Лесі  Українки і Марка Вовчка.

Учень 2:     Мова українська – то дарунок Бога,

  Це барвисте слово генія Франка.

Учень 1:     Мова українська – це і степ широкий,

  Це сади вишневі, і гаї, й ліси.

Учень 2:     Мова українська – океан глибокий

  Мудрості народу – вічної краси.

Учень 1:     Мова українська – берегиня наша,

  Пісня материнська, голос немовлят.

Учень 2:     Мова українська – це достатку чаша

  І найбільше свято із відомих свят.

Учень 3:     Він був сином мужика,

                     і став володарем в царстві духа.

                      Він був кріпаком,

                     і став велетнем у царстві людської культури

Учень 4:     Він був самоуком

                     і вказав нові, світлі

                     і вільні шляхи професорам і книжним ученим

Учень 5:    Десять літ він томився під вагою російської  солдатської муштри,

                    а для волі Росії зробив більше, ніж десять переможних армій.

Ведучий 2: Дорогі діти, шановні гості! Сьогодні наш виховний захід присвячений великому поету України - Т. Г. Шевченку. Геній, мислитель, пророк. Людина незвичайної долі й незвичайного таланту, що здобула світову славу.

Учень 6:   Благословен той день і час

                     Коли прослалась килимами

                     Земля, яку сходив

                     Тарас малими босими ногами.

                     Земля, яку скропив Тарас

                     Дрібними росами-сльозами,

                     В похилій хаті, край села

                     Над ставом чистим і прозорим,

                     Життя Тарасику дала

                     Кріпачка-мати, вбита горем

Учень 7:   Іде весна, ясна весна,

                     Мов квітка, розвилася,

                     І спогад нам несе вона

                     Про вічного Тараса.

 

 

Учень 8:    Ще більше сотні літ тому

                     Умер в чужій країні,

                     А славний він на цілий світ,

                     Його всі знають нині.

  Учень9:     Багато зла перетерпів, зазнав лихої долі,

                     Малий остався без батьків і вівці пас у полі.

                     Дідусь розказував не раз

                     Про козаків завзяття,

                     І слухав залюбки Тарас,

                     Блищали оченята.

Учень 10:   І кожен раз в весняний час

                     Всі українські діти

                     Згадають: нас любив Тарас!

                     Йому дарують квіти.

                     Сповнить Тараса заповіт –

                     Ніхто з нас не забуде!

                     І хоч минуло двісті літ –

                     Він завжди з нами буде.

1 Стежина “Дитинство”

Ведучий 1. Народився Шевченко 9 березня 1814 року в селі Моринці, Звенигородського повіту, на Київщині. Нелегке було життя у Тараса Григоровича.

Учень 11:   У тяжкій неволі ріс малий Тарас

                     Він ще вчився в школі, він ягнята пас.

                      Вмерли мати й тато, сирота – в дяка.

                     Тут була в хлоп’яти грамота гірка.

Ведучий 2. Природа наділила Т. Г. Шевченка незвичайним даром чуйності, дала дивовижні здібності перетворювати життєві враження в яскраві образи і втілювати їх за допомогою слова в поезії.

Три дари відпущено було Шевченкові щедрою природою: дар співця, дар художника, дар письменника.

Учень 12:       Мені аж страшно, як згадаю

                       Оту хатину край села.

                       Там матір доброю мою,

                       Ще молодую у могилу

                      У могилу нужда та праця положила.

Учень 13:      Там батько, плачучи з дітьми,

                         (А ми малі були і голі),

                         Не витримав лихої долі,

                        Умер на панщині!... А ми

                     Розлізлися межи людьми,

                     Мов мишенята.

                     Я до школи - носити воду школярам…

Ведучий 1. Родина була велика, дітей багато, злидні. Та вони любили одне одного, жаліли. Зберуться усі ввечері після роботи, постелять у садочку коло хати рядно, посідають, вечеряють, гомонять.

Пізніше, згадуючи свою сім’ю, раннє дитинство, Тарас Шевченко написав “Садок вишневий коло хати”.

 

 

Інсценізація! «Розмова малого Тараса з матір’ю»

Куточок української хати. Заходить жінка, вбрана в селянський одяг, несе запалену свічку,ставить на столик біля портрета Т.Шевченка. до неї підходить хлопчик.

Хлопчик - Матусю,а правда що небо на залізних стовпах стоїть?

Мати  -  Так синочку правда  (Жінка сідає на лаву,хлопчик сідає біля неї).

Хлопчик  - А чому так багато зірок на небі?

Мати – Це коли людина на світ приходить,Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?

Хлопчик – Бачив,матусю,бачив. Матусечко, а чому одні зірочки ясні,великі,а інші ледь видно?

Мати – Бо коли людина зла,заздрісна,скупа її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей,робить їм добро,тоді свічка такої людини світить ясно,і світло це далеко видно.

Хлопчик – Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.

Мати – Старайся, мій хлопчику.

Звучить пісня “По діброві вітер виє»

Ведучий 2. Тарасу було лише одинадцять років, коли він залишився круглим сиротою. Тяжко жити сиротою в наймах. Ким тільки він не був: і пастухом, і погоничем, і нянькою, і воду носив школярам. Про своє нелегке дитинство він згадує у своїх віршах.

                    Інсценізація вірша «Мені 13 минало»

(Підходить дівчина до хлопчика, витерла сльози, поцілувала. Тоді вдвох, взявшись за руки - виходять.)
Тарас:

Мені тринадцятий минало.

Я пас ягнята за селом.

Чи то так сонечко сіяло,

Чи так мені чого було?

Мені так любо, любо стало,

Неначе в Бога......

Уже прокликали до паю,

А я собі у бур’яні

Молюся Богу... І не знаю,

Чого маленькому мені

Тойді так приязно молилось,

Чого так весело було.

Господнє небо, і село,

Ягня, здається, веселилось!

І сонце гріло, не пекло!

Та недовго сонце гріло,

Недовго молилось...

Запекло, почервоніло

І рай запалило.

Мов прокинувся, дивлюся:

Село почорніло,

Боже небо голубеє

І те помарніло.

Поглянув я на ягнята —

Не мої ягнята!

Обернувся я на хати —

Нема в мене хати!

Не дав мені Бог нічого!..

І хлинули сльози,

Тяжкі сльози

Оксана: Чом же плачеш ти? Ох, дурненький, Тарасе, бач малий плаче. Давай я тобі сльози витру (витирає рукавом). Не сумуй Тарасику, адже, кажуть, найкраще від усіх ти читаєш, найкраще від усіх ти співаєш, ще й кажуть, малюєш ти. От виростеш і будеш малярем, еге ж?
Тарас: Еге ж, малярем.
Оксана: І ти розмалюєш, Тарасе, нашу хату, еге ж?
Тарас: Еге ж... А всі кажуть, що я ледащо і ні на що не здібний. Ні, я не   ледащо, я буду таки малярем!
Оксана: Авжеж, будеш! А що ти ледащо, то правда. Дивись, де твої ягнята!       Ой, бідні ягняточка, що чабан у них такий, - вони ж питочки хочуть!

Вірш «Сон»

2 Стежина “Вірші Шевченка стали піснями… ”

Ведучий 1. Багато віршів Т. Г. Шевченка стали піснями. Композитори багатьох країн світу писали музику на його вірші. А український композитор М. Лисенко написав музику більш ніж на 100 творів кобзаря. Багато пісень на слова Шевченка стали народними. Ось послухайте одну з них.

Зоре моя вечірняя,

Зійди над горою.

Поговорим тихесенько

В неволі з тобою.

Розкажи, як за горою

Сонечко сідає,

Як у Дніпра веселочка

Воду позичає.

Як широка сокорина

Віти розпустила,

А над самою водою

Верба похилилась.

Ведучий 2. Дуже хороший голос був у Тараса. Він добре співав. Ось як про це пише Ліна Костенко.

Учень 14:    Кобзар співав в пустелі Кос – Аралу,

                     У казематах батюшки-царя.

                     Кайдани, шаленіючи, бряжчали,

                     Щоб заглушити пісню Кобзаря.

Учень 15:   А пісня наростала у засланні,

                     А пісня грати розбивала вщент.

                     Правдивій пісні передзвін кайданів –

                     То тільки звичний акомпанемент.

3 Стежина “Шевченко – художник ”

Ведучий 1. Малому Тарасу хотілося вчитись читати і писати. А ще він хотів бути малярем. Все, що бачив, хотілося намалювати. Довго терпів Тарас знущання п’яного дяка, аби тільки вчитися і малювати.

Ведучий 2. Посміхнулася Шевченку доля у 1838 році. Було йому 24 роки. Благородні друзі викупили його з рабства, продавши портрет Жуковського, який намалював К. Брюллов. Ставши вільним, Шевченко вступив до академії мистецтв. За час навчання одержав три срібні медалі за свої художні роботи.

Вірш «Тече вода з-під явора»

                                                 4 Стежина “Шевченко – поет ”

“Ти, рідна моя Україно!”

 

Ведучий 1. Дуже любив поет свою Батьківщину – Україну. Він хоче бачити Україну вільною, а людей – веселими і щасливими.

Учень 16:   Україно! Україно!

                     Серце моє, ненько!

                     Як згадаю твою долю,

                     Заплаче серденько.

Учень 17:   Аж страх погано,

                     У тім хорошому селі:

                     Чорніше чорної землі

                     Блукають люди; повсихали

                     Біленькі хати, повалялись,

                     Стави бур’яном поросли.

Учень 18:   Село неначе погоріло,

                     Неначе люди подуріли,

                     Німі на панщину ідуть

                     І діточок своїх ведуть!...

Учень 19:   А як не бачиш того лиха,

                     То скрізь здається любо, тихо,

                     І на Україні добро.

                     Між горами старий Дніпро,

                     Неначе в молоці дитина,

                     Красується, любується

                     На всю Україну.

                     А понад ним зеленіють

                     Широкії села,

                     А у селах, у веселих

                     І люди веселі.

Ведучий 2. Свої твори Шевченко пише чарівною, барвистою українською мовою. Він ніжно, ласкаво описує природу України. Вітер, сонце, зорі, дерева – все оживає у віршах Шеченка.

          Зоре моя вечірняя,

Зійди над горою

Або

Вітер з гаєм розмовляє.

Шепче з осокою.

Вірш»Тополя»

5 Стежина “Образ жінки-матері”

Ведучий 1. Багато написав Шевченко про материнське щастя й горе, про людську мудрість. Особливо яскраво розкрито образ матері у творах  “Гайдамаки”, “Катерина”.

Учень 20:   Не цурайтесь того слова,

                     Що мати співала,

                     Як малого сповивала,

                     З малим розмовляла.

Учень 21:   Учітесь, читайте,

                     І чужого научайтесь,

                     Й свого не цурайтесь.

                     Бо хто матір забуває,

                     Того Бог карає.

                                    6 Стежина “Встане Україна”

Ведучий 2. У своїх віршах Шевченко прямо закликав до боротьби, до непокори. Ці вірші актуальні і в теперішній час. Українці вкотре почули заклик Кобзаря до боротьби.

Учень 22:   Не смійтеся, чужі люде!

                     Церков – домовина

                     Розвалиться…Із-під неї

                     Встане Україна.

                     І розвіє тьму неволі.

                     Світ правди засвітить.

                    І помоляться на волі

                     Невольничі діти!

                     І на оновленій землі

                     Врага не буде супостата.

                     А буде син, і буде мати.

                     І будуть люде на землі!

(Звучить пісня «Україна»)

Вірш «Тече вода в синє море»

7 Стежина “Заповіт Шевченка”

Ведучий 1. 10 березня 1861 року Тарас Григорович Шевченко помер. Поховали його в Петербурзі на Смоленському кладовищі. Та чи могли люди забути і не виконати ще один заповіт?!

Учень 23:   Як умру, то поховайте

                     Мене на могилі.

                     Серед степу широкого,

                     На Вкраїні милій.

                     Щоб лани широкополі,

                     І Дніпро, і кручі

                     Було видно, було чути,

                     Як реве ревучий.

                     Поховайте та вставайте.

                     Кайдани порвіте

                     І вражою злою кров’ю

                     Волю окропіте.

                     І мене в сім’ї великій,

                     В сім’ї вольній, новій,

                     Не забудьте пом’янути

                     Незлим, тихим словом.

Ведучий 2. У травні того ж року тіло великого Кобзаря було перевезено в Україну та поховано в місті Каневі, на Чернечій горі і названо її Тарасовою. З того часу 22 травня – день пам’яті поета, день національного трауру України. Зробили так, як просив поет, поховали його на Україні, над Дніпром, як писав він у своєму заповіті.

Учень 24:   Поховали…Тихесенько

                     Україна плаче.

                     Поховали дух великий

                     І серце гаряче.

                     Поховала наша мати

                     Найкращого Сина –

                     “Вічну пам’ять” заспівала

                     Уся Україна.

Учень 25:   Спи спокійно, Тарасе!

                     Нащадки твої

                     Словом шани й любові

                     Тебе пом’янули.

                     І народи Вкраїни 

                     Заповітів священних ї

                     Твоїх не забули.

Учень 26:   Покоління поколінню

                     Про тебе розкаже,

                     І твоя, Кобзарю, слава

                     Не вмре, не поляже

Учень 27:   В минулім часі не кажіть про нього –

                     Він з нами нині в майбуття іде!

                     Його слова – то нам пересторога

                     У наших діях і на кожен день.

Ведучий 1: Світ починався зі Слова, і Україна починалася зі Слова. Слово, як плуг, орало правічний переліг життя, із черноземної скиби його виростали поети, і в кожного на устах у час недолі й радості була своя, але одна молитва – Україна.

Ведучий 2: Слово, як собор, і в його святості палахкотять, як свічки, праведні душі поетів, і з блакитного купола благословляє нас небо, і хоралом віри зливаються голоси наших предтеч і сущих в одну молитву – Мова.

Ведучий 1: Шановні гості! Ми вдячні вам за те, що розділили з нами радість свята, за ваші добрі слова і теплі обличчя.

 

 Учень28:Дай вам, Боже, дай із неба,

                 Дай, чого вам більше треба, -

                 Дай вам миру і спокою

                  Під могутньою рукою…

Ведучий 2:Зичимо вам здоров’я, щастя, добра, любові. Нехай у ваших серцях завжди живе українська мова, звучить рідна пісня.

Учень 29:Уклін тобі Тарасе

                Великий наш пророче,

                 Для тебе вірно б’ється

                То серденько дитяче.

                За тебе вічно б’ється

                За твої заповіти,

               Чого батьки не можуть.

                Те сповнять їхні діти.

Учень 30:Рідний краю мій,

                Тебе усі знають.

                В віках прославляють

                Бо земля твоя священна

                  Шевченка родила,

                  В гаях темних,в садах рясних

                  Бунтаря ростила.

Учень 31:Щастя й долі не вділила

                Генію людському.

               Муштри-кари і кріпацтва,

               Неволі страшної,

              Журби також уділили

               Тяжкої,тяжкої…

Учень 32:Коли в душі моїй тривога,

                  Коли в душі пекельний щем,

                  Іду до нього до живого,

                  У Всесвіті віршів й поем

                 І в дощ,і в сніг карбую кроки

                 І чую,дивлячись в блакить:

                 Реве та стогне Дніпр широкий.

                 Щоб розбудити всіх,хто спить.

Учень 33:В дні перемог і в дні поразок,

                 В щасливі дні ,і в дні сумні

                 Іду з дитинства до Тараса,

                 Крізь глум юрби і суєти,

                Ні,не в минуле,а в майбутнє,

                 До тебе я,Тарасе йду.