Сценарій уроку пам'яті «Болить душа за Україну!» до 4 річниці вторгнення

Сценарій уроку пам'яті   «Болить душа за Україну»

до 4 річниці вторгнення

                                                          

Ведучий 1: Добрий день, шановні учні, вчителі, батьки та гості! Сьогодні ми зібралися тут, у 4 річницю повномасштабного вторгнення російських військ в Україну - дня, який змінив наше життя, долю нашої країни, і кожного з нас.

Ведуча 3: Цей день увійшов в історію як символ незламності, мужності, і, безперечно, єдності нашого народу. Це - наша спільна історія, яка й досі пишеться кожного дня. Історія відданості, відваги та стійкості духу.

Ведучий 2: Сьогодні минає не лише 4 рік нашого всенародного супротиву; а й 12 років боротьби за кожен клаптик нашої землі, боротьби за волю, незалежність; боротьби за демократію і  справедливість..

Ведуча 4. Боротьби за мир, за рідну домівку, родину, батьків і дітей; боротьби за спокій і тишу, за рожеві світанки, за Чорне море, за степи широкі, за Крим, за кожне спустошене і знищене село і місто…А головне – боротьби за найцінніше – за життя, мир і майбутнє, і перемогу.

Ведучий 1. Отож розпочинаємо Урок пам'яті «Болить душа за Україну!», приурочений 4 річниці війни росії з Україною та вшануванню пам'яті воїнів, які загинули у цій жорстокій війні.                 

                                             Звучить Гімн

Ведуча 3: 24 лютого 2026 року виповнюється ___________ дні                  від початку злочинного повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну. Цей напад став кульмінацією загарбницької війни, яку москва розпочала проти України майже 12 років тому з окупації Криму у 2014 році.

Ведучий 4: Сьогодні Україна та український народ переживає важкі часи. Щодня у складних бойових умовах, під кулями та ракетами російських загарбників ціною свого життя прикордонники та воїни ЗСУ перешкоджають штучному роз’єднанню країни, демонструючи кращі риси захисників Батьківщини, а саме незламність українського народу.

Ведуча 3. Війна не здолала українців, не злякала, не зломила, не знищила, не роз’єднала, а навпаки відродила силу, скріпила віру, надію воскресила, любов подвоїла, дух і волю загартувала, до всенародної боротьби проти зла російського об’єднала.

 

Ведучий 4. Так, сьогодні українці об'єднані як ніколи, бо покірно мовчати не вміють. Кожен українець на своєму фронті самовіддано воює за свою країну, як волонтер, журналіст, учитель і учень, лікар та будівельник, сапер і поліцейський, пекар і водій... Кожен і дорослий, і малий робить свій вклад у загальну святу справу, щоб наблизити перемогу.

Ведуча 3. Так, багато добрих справ робить сьогодні майже кожен українець, але цього могло б і не бути, якби не щоденний подвиг наших захисників і захисниць, які на передовій зупиняють ворога і дарують нам сьогодення та надію на майбутнє. Слава нашим захисникам і захисницям!

Учениця 1:

Ти думав що я вмиюся слізьми?

Впаду перед тобою на коліна?

Нащадку сумнозвісної орди,

Не по зубах тобі я – Україна!!!

Я – нація, я – сила, я – народ,

Я – світло, що ніколи не згасає,

Я – правда, без прогнилих нагород,

Я – істинна любов, що не вмирає!!!

Ти думав я струмочок без води?

А я ріка стрімка, глибоководна,

Я з кожним днем міцнішаю, а ти?

Все нижче й нижче падаєш, – в безодню…

 

Ведуча 4.  Ще 4 роки тому ми не знали дуже багатьох слів пов’язаних з війною, тепер же вона торкнулася кожної родини. Хто відправив на війну сина, чоловіка чи батька і з нетерпінням їх чекає,  хто став волонтером і постачає  солдатам  усе необхідне, є їхнім зв’язком із мирним світом. Усе населення підтримує армію чим може та молиться за наших воїнів.  

Ведуча 3.  Але війна забирає найкращих. Це і молоді хлопці, яким ще хотілося довго жити та  вірно кохати. Це вже старші та досвідчені чоловіки, які  із зброєю в руках захищали кордони нашої держави, бо у своїх снах бачили свій дім вільним, а  родину – щасливою.

Ведуча 4. Серед них, на жаль, є випускники Гімназії №25 імені Вадима Ангела, колишньої Хмельницької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №14.

 

Презентація Випускників

 

Ведуча 1. Червона калина, чому зажурилась? Вже скоро співуча весна.

Від сліз материнських гілками схилилась, синів забирає війна.

Ведучий 2. Не плач, не журися, минеться тривога, дай Боже цієї весни,

Птахи сповістять, що уже перемога і більше немає війни...

Ведуча 1. Схилилася калина у тузі, зажурилася, віти свої буйні похилила. Ягідки червоні на білий сніг зронила. Яскраво горять, пломеніють вони на білому снігу та нагадують нам про тих героїв, які кров’ю рідну землю окропили і життя своє у боротьбі із ворогом російським так рано віддали.

Ведучий 2. Жертву найбільшу за наше з вами життя заплатили та світлими янголами на небо до Бога відлетіли. Плаче калина, що цвіт української держави четвертий рік гине у боротьбі з підступним ворогом.

Ведуча 1. Небесними янголами війни стали і батьки учнів Гімназії №25 імені Вадима Ангела. Згадаємо їх сьогодні та пам'ятаймо завжди.

Презентація загиблих батьків

 

 Дівчина 1: Рано – вранці на світанку босими ногами

Йшла до Бога Україна тихо з молитвами.

Одягнувши вишиванку, розпустила коси

Щоб просити Бога сили і кращої долі

Вітер коси розплітає – суне чорна хмара .

Впала вона на коліна і Його спитала:

Україна: За що мені така кара? Чим я завинила?

Що знов круки чорні крячуть і ростуть могили?

Дзвони дзвонять вже щоденно…днями і ночами…

Сини мої полягли … все вкрито хрестами

Чи я тобі не молилась ?

Чи дітей не вчила любить землю і Тебе?

Прошу дай нам сили!

Скажи мені, Отче милий , скільки ще терпіти?

Як синів уберегти ? Скільки ще молитись?!

Дівчина 1:…І почувся з неба глас:

Встань! Вже скоро, мила!

Той хто хотів здолать тебе – сам вляже в могилу.

Потерпи ще трішки – Я загою рани.

Бо Я чув всі молитви – Мир скоро настане!

Воля й доля в твоїм домі , повір скоро буде!

А ворога не пробачать ані Я – ні люди!»

Ведуча 3. Дорогою ціною розплачується  наш  народ  за свободу. А ціною є  життя. І розносять   чорні птахи смерті похоронки по  Україні. Солдати гинуть. І кожна смерть страшна. 

Ведучий 4.  У кожного із них залишилися батьки, які більше не обнімуть сина, не порадіють його перемогам. А ще ця війна залишила сотні дітей напівсиротами, коханих дружин – вдовами.

Ведуча 3:  Їхнє життя вже ніколи не буде таким, як колись. Чимало слів та вчинків уже зараз змінили своє значення. У всіх з'явилася одна мета - Спільна українська перемога та вічна пам'ять українським Героям.

Ведучий 4: Давайте згадаємо добрим словом родичів працівників нашої гімназії, яких сьогодні уже нема на землі, але пам'ять про них житиме вічно.

 

Презентація загиблих родичів

 

 

 

 

 

Ведучий 1: Ми розуміємо біль усіх втрат і глибоко співчуваємо родинам  загиблих. Пам’ятаймо всіх, живих і тих, хто вже не з нами. Солдатів і активістів, цивільних, лікарів і волонтерів. Пам’ятаймо старих, пам’ятаймо молодих. Вони боролися за наше життя. Не забуваймо це. Закарбуймо їхні імена у пам’ять вічності.

Ведучий 2. Давайте хвилиною мовчання вшануємо пам’ять тих, хто віддав своє життя за нас, за наше краще життя.

ХВИЛИНА МОВЧАННЯ ВІДЕО

Ведучий 2: Напевно, кожен українець зараз задумується над тим, а що ж буде коли настане перемога?

Ведучий  1: Коли закінчиться війна

І пролунає "Перемога!"

До нас повернеться весна

Красива, тиха... босонога...

Ведуча 2: Коли закінчиться війна

Зітхне з полегшенням країна,

Біди обірветься струна-

Щаслива стане Україна...

 

 

Ведучий  1: Коли закінчиться війна

Знов поєднаються родини...

З руїн відродиться земля...

...Лиха орда назавжди згине...

Ведуча 2: Коли закінчиться війна

Усі заплачемо...я знаю...

І закарбуєм імена

Всіх тих, кого уже немає ..

Ведучий 1:Коли закінчиться війна

І буде чистим мирне небо...

Колись закінчиться вона

Лиш духом падати не треба ...

Ведуча 2: Україно, ми боремось за тебе і нізащо не зупинимося, адже ми на своїй землі, ми в себе вдома. Перемога за нами! Усе буде добре! Усе буде Україна!

Ведучі разом Слава Україні!       

              Героям слава! (присутні відповідають)

Ведучий 1. Дякуємо, що були сьогодні з нами. 

Давайте разом заспіваємо «Молитву за Україну»