Сценарій відкриття виставки дитячих малюнків «Голодомор – біль серця всієї України»

Сценарій відкриття виставки дитячих малюнків

«Голодомор – біль серця всієї України».

 

Мета: Поглибити знання вихованців про трагічні події минулого України, вшанувати пам'ять загиблих жертв Голодоморів,  виховувати естетичний смак крізь призму історії України, формувати щирі людські почуття, співчуття до трагічної долі рідного народу.

Ведучий: Кожного року, в останні дні листопада, Україна згадує жертв Голодомору 1932-1933 років та масових штучних голодів 1921-1923 і 1946-1947 років.  Ці Голодомори є злочином без терміну давності… Адже свідоме нищення в Україні мільйонів і мільйонів наших співвітчизників за наказом людей, наділених владними повноваженнями, світовою спільнотою визнано геноцидом – на законодавчому рівні і в судовому порядку.

Ведуча: Сучасні історики називають причиною голоду репресивну політику хлібозаготівлі, яку провадила комуністична влада. Таким чином Сталін і його кривава команда хотіли упокорити українців, остаточно ліквідувати спротив режиму та боротьбу за відродження власної державності. Від Голодомору в Україні померли мільйони людей. Скільки точно – і досі однозначно встановити неможливо, адже тоді постраждала практично кожна сім’я.

Ведучий: Про геноцид українців написані сотні історичних та наукових книжок, зняті десятки художніх та документальних фільмів… А ось картин на тему Голодомору, погодьтеся, створено не так вже й багато. Позаяк ця тема  – надто дражлива і контроверсійна. Це ж, вибачайте, вам не пейзажі чи натюрморти писати…

 Ведуча: Але, на щастя, в нашій Скала-Подільській є діти, вихованці гуртка «Природа і живопис» Скала-Подільського дитячого парку, які окреслили тему відродження історичної пам’яті нашого народу. Цій темі вони присвятили сьогоднішню виставку творчих робіт «Голодомор – біль серця всієї України».                                                     

Ведучий: Запрошуємо до слова директора Скала-Подільського краєзнавчого музею, художника Євгена Шпака, який поділиться своїми враженнями від переглянутої виставки.

На створення картин юних художників надихали розповіді, документальні фільми, музика та поезія.

Вірш «Ти кажеш, не було голодомору?»  у виконанні Борщівської Катерини.

(Автор:  Дмитро Білоус)

Ти кажеш, не було голодомору?

І не було голодного села?

А бачив ти в селі пусту комору,

З якої зерна вимели до тла?

Як навіть мариво виймали із печі

І забирали прямо із горшків.

Окрайці виривали з рук малечі,

із торбиночок нужденних стариків?

Ти кажеш, не було голодомору?

Чого ж тоді, як був і урожай,

Усе сиціль викачували з двору, —

Греби, нічого людям не лишай!

Хто ж села, вимерлі на Україні,

Російським людом поспіль заселяв?

Хто? На чиєму це лежить сумлінні?

Імперський молох світ нам затуляв!

Я бачив сам оту зловісну пору

І пухлих, і померлих на шляхах.

І досі ще стоять мені в очах...

А кажеш — не було голодомору?

 

Ведучий: Весна…А над селом нависла чорна хмара. Діти не бігають, не граються. Сидить дитина і гойдається всім тілом: назад – вперед, скільки сидить – стільки гойдається, і безконечно одна пісня напівголосом: їсти, їсти, їсти…Ні від кого не вимагаючи, ні від матері, ні від батька, а так у простір, у світ – їсти, їсти, їсти…

ПІСНЯ у виконанні Ковток Вероніки «У селі стоїть хатина»

(Сл. Галина Крижанівська, Ольга Токар.

Муз. і аранжування: Андрій Попруга )

 

1.У селі стоїть хатина, а села уже нема

Залишалась там дитина серед всіх одна.

Чорне поле без пшениці і пусті мовчать сади,

Пересохли всі криниці в   горі і журбі .

І крик в очах, і сльози і пустая тиша над селом,

І тільки страх,  ніколи не побачити своїх батьків 

За цим столом, своїх батьків  за цим столом.

 

 2.Україна пам'ятає закатовані роки,

І за жертв голодомору знов горять свічки.

Ані хліба, ані жита, все забрали ті кати,

І знедолені, голодні мерли сестри і брати.

Роки летять, і знову геноцит мого народу.

Міста горять, ми разом свято вірим в перемогу,

За ті роки, за всі роки -  горять свічки.

 

 

Ведуча: Схилімо голови в скорботі перед невинно убієнними.

Пом’янемо хвилиною мовчання великомучеників нашої історії.

 

Хвилина мовчання

 

Ведучий: Прошу запалити свічки на  честь пам’яті жертв Голодоморів.

 

Хай світло від свічки у небо летить

Хоча б одну душу зігріє в цю мить

Щоб душа ця загублена спокій знайшла

І у вічність до Бога вона відійшла.

 

Пісня у виконанні Лукаш Зоряни «Засвіти свічку»

(Слова і музика:  Анатолій Салогуб)

 

Хатина обдерта, а поруч хрести,

Це пам'ять про жертви, про страшні роки.

Там з голоду пухли старенькі й малі

В краю, де щедріше немає землі.

Приспів:

Засвіти свічку на вікні

В пам'ять про померлих на цій землі.

Щоб ми пам'ятали голодомор,

Господи, не дай нам пройти це знов.

 

Забрали останнє в голодних дітей,

Заради чиїх то безумних ідей.

Там батько сумує і мати в сльозах,

Село вимирало в тридцятих роках.

Приспів.

 

Бабусі старенькій той час нагадав,

Як в неї він рідних навічно забрав,

Як зовсім маленька лишилась одна,

Її не здолала голодна зима.

Приспів.

 

Ведучий:  Сьогодні, дякувати Богу, на нашому столі є зерно, як символ життя і перемоги над  голодом.  Хай же пам’ять про всіх невинно убієнних згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави, на власній землі!

 

Запрошуємо до слова директора Скала-Подільського дитячого парку Стефину Валентину Григорівну.

(Нагородження учасників виставки)

 

Ведуча: Хочемо повідомити, що виставка художніх робіт функціонуватиме протягом цього тижня. Ви можете запросити своїх батьків, родичів, щоб переглянути малюнки, темою для яких стали ті страшні часи Голодомору.

Дякуємо всім вам за увагу, до нових зустрічей!