Сценарій виховної години " Шануймо калину" для учнів початкових класів

 «ШАНУЙМО КАЛИНУ»

Мета: виховувати любов до українського народного символу — калини; розширити знання дітей про калину; вчити слухати та декламувати вірші, пісні; розвивати творчі здібності.

Обладнання: кросворд; атрибути для ігор; аудіозаписи.

ХІД ЗАХОДУ

Учитель.

Україно! Осяяна сонцем, прославлена трудом, піснею возвели­чена. З чим тебе порівняти? Чи з весняним ранком, чи з бездонним небом, чи з веселим шумом червоної калини?

Гарна калина в усі пори року. І навесні, коли прикрашена квітами, і восени та взимку, коли горять багряно її спілі ягоди.

Червона калина — символ України. В усіх народів є улюблені рослини-символи: у росіян — береза, у молдаван — виноград, у канадців — клен.

А в нашому краї з давніх-давен шанують калину. Нема села, двору, де б не зацвітав навесні білим цвітом кущ калини.

Учні(по черзі)

Ой, дівчата-голуб'ята, радьмося!

Та виходьмо на травицю. Граймося!

Та виходьмо на травицю в добрий час.

Нема таких весняночок, як у нас!

2) Вітер віє, вітер віє,

А сонечко гріє.

Яка весна веселенька,

Все ся зеленіє.

Яка весна веселенька,

Все ся розвиває.

Галузочка до галузки

Листя простягає.

Галузочка до галузки,

Зацвіла калина.

Як зозулька закувала,

Світ розвеселила.

 

Знайомі стежини і безліч калини

Барвінку й латаття тут цвіт.

І річка струмує в широкій долині

Й дорога, що кличе у світ.

Учень:

Калино, безсмертна калино,

Ти в рідному краю зросла.

Вкраїно, моя Батьківщино,

Ти символ краси і добра.

 

Учень:

Вишита колоссям і калиною

Вигойдана співом солов’я.

Звеселися веселково Україна,

Наче, зачарована моя.

 

Учень:

Вишиту колоссям і калиною,

Виборену кров’ю і вогнем,

Називаєм гордо Україною,

І ніхто нам цим не дорікне.

 

 

Учитель.

Колись давно з приходом весни, коли зацвіте перший кущ ка­лини, дівчата і хлопці вибирали з-поміж себе найвродливішу дівчину — ка­лину. З гілками і квітами калини ходили навколо і приспівували веснянки.

Учні (по черзі)

1) Ой, у нас на селі новина:

Зацвіла у лузі червона калина.

 

2) Ой,калино, калинонько, калинице,

Час тобі, калинонько, розвиться!

 

3) Ой,калино, калино зелена,

Спусти гіллячко додолу

На зелену діброву,

                             Де соловейко гнізда в'є,

                            А сивая зозуленька кує.

 

Учні виконують пісню-хоровод «Зацвіла в долині...».

 

В народі кажуть: "Червона калина - від 100 хвороб лікує". Калина така цілюща тому, що. виросла з великої дівочої любові. А було це так...

Учитель : Один парубок покохав вродливу дівчину Калину. Але батько не дозволив її брати, а посватав синові багачку Ганну. На весілля прийшла і Калина. Запросила коханого до танцю і непомітно завела його в сад, а тоді - до річки. Тут і застала їх Ганна. .Калина вигукнула: "Нехай же не буде і тобі життя з моїм коханим!" - і потягнула Ганну у воду...

 

 

Учитель : Потонули обидві. Ганну поховали на цвинтарі, а Калину, як душогубку - на кручі. І виріс там кущ з гіркими червоними плодами. Назвали його калиною. І стала калина символом дівочої краси і кохання.

 

Учениця.

А мені бабуся розповідала, що калина легко приживається біля води і навчила такої пісні. Хочете послухати?

 

Ой, у полі край дороги,

Де холодная вода,

Ти скажи, скажи, калино,

Як попала ти сюда.

 

Пісня «При долині кущ калини..»

 

Учитель : Як символ вічної пам'яті саджали калину на цвинтарях, на козацьких могилах. Існує ось така легенда. Було це тоді, коли на нашу землю нападали татари. В одному селі справляли весілля. Багато вродливих дівчат зібралося. Раптом налетіли чужинці. Красуні-українки, щоб не потрапити до рук бусурманів, стали тікати на болото, де й загинули. А на болоті згодом виріс калиновий гай.

Учитель : Використовують калину у весільному обряді: китицями прикрашають коровай, заквітчують вільце молодої. На столі перед нареченими ставлять букет калини, бажаючи цим краси в подружньому житті і вірного кохання. Є таке повір'я: якщо молодята хочуть щоб первістком був  син, треба зробити з калини сопілку.

Дівчина: В калині, кажуть, живе материнська любов і мудрість. Є прислів'я: "Милуйся калиною, коли цвіте, а дитиною - коли росте". Матері при народженні дітей саджати калину і вчили їх доглядати за нею.
Виконується пісня «Ой, єсть в лісі калина».

Учитель.

Калина — це символ красивої української дівчини, символ ди­тини.

• Які прислів'я і приказки про калину ви знаєте?
• Учні(по черзі)

•  
• Красна, як калина.
•  
• Червона, як калина.
•  
• Милуйся калиною, коли цвіте, а дитиною, коли росте.
•  
• Без верби і калини нема України.
•  
• Гарна дівчина, як у лузі калина.
•  
• Любуйся калиною, коли цвіте, а дитиною, коли росте.
•  
• Молода дівчина така гарна, як калина в лузі.
•  
• Убралася в біле плаття, як калина в білий цвіт.
•  
• Щоки червоні, як кетяги калинові.
•  
• Пишна та красива, як червона калина.
•  
• Стоїть у дворі дівонька, як над ставом калинонька.
•  
• Калина рано зачервоніла — на ранню і люту зиму.
•  
• Прийде година — достигне й калина.

 

Учитель.

 Про калину написано багато віршів, пісень. Але найкраще її оспівав у своїй творчості Т. Шевченко.

Учні (по черзі)

На калині одиноко Гніздечко гойдає, А де дівся соловейко? Не питай, не знаю.

А кругом них верболози

Й лози зеленіють.

 

: Є вірш "Калина" у Лесі Українки. Написала вона його в тяжку годину, після похорону свого друга Сергія Мержинського. Біль поетеси вилився в такі рядки:
У лузі калина так рясно цвіте,
Під тою калиною мене мила жде.
Гнеться, гнеться калинонька,
 Десь там моя дівчинонька.
Вона гнеться, погинає -
Десь там мене вспоминає".

 

Учитель.

Україна, мама, калина... Ці слова нероздільні. Любов до нашої калинової України починається з колискової пісні, яку співала нам мати.

А колисочки стояли на землі, були причеплені до стелі, стояли на ослоні. Робилися колиски для дівчат з калини, щоб дівчина була гарна, вродлива і спі­вуча, як калина, а для хлопців з явора або дуба — щоб хлопці були дужі і гарні. На колисці були зарубки, коли родилась дитина, робили зарубки-метрики, що символізували поповнення роду.

А що не колискова, то все згадка про калину. Ось послухайте!

 

Дівчата (співають, колисаючи ляльок)

Ой-ну люлі, люлі.

Налетіли гулі,

Та сіли на гулі,

Стали думать ще й гадать,

Чим дитину забавлять.

 

2.А-а, калинонько,
   Засни, мала дитинонько.

Буде місяць колихати,

Через листя заглядати,

Тебе в щічку цілувати,

А ти будеш міцно спати.

 

 

 

3) Ой, повішу колисочку у полі, у полі.

                         Будуть, дитя колисати високі тополі.

                         Ой, повішу колисочку та на калиноньку,

                         Буде вітер колисати мою дитиноньку.

 

4)Прилетіла зозуленька, сіла на калину,

Крилоньками фуркотіла, збудила дитину.

Бодай з тебе, зозуленько, сиве пір'я впало. 

Збудила дитиноньку: ще би була спала.

 

Учитель.

Біля колиски твориться найбільша тайна людського буття — переливання в душу дитини найкращих материнських почуттів. Це пісня материнської душі, ласки, неповторної ніжності. А тому переплетені тут радість і біль, тривога і надія, добро і любов.

Тож нехай цвіте калина біля кожної оселі, нехай радує кожного і приносить усім щастя.

 

 

Учні (по черзі)

 

1) Рости, донько, Україно, молода калина.

Твоя ненька, веселенька, небесами лине.

І сестер вітає, виростай же, калинонько,

В материнськім гаї.

 

2) Цвіти рясно білим цвітом калино-дитино.

На відраду своїй неньці і своїй родині.

Рости донько-калинонько, бережи коріння.

Сіє зорі твоя мати, твоя Україна.

 

3) Говорила мати: «Не забудься, сину,

Як збудуєш хату — посади калину.

Білий цвіт калини — радість України,

А вогнисті ґрона — наша кров червона.

 

 

 

 

 

4) Червона калина — і краса, і врода

Нашої країни, нашого народу.

Пам'ятаєш, сину, як сказала мати:

• Посади калину в себе біля хати.
• Хай ізнов калина червоніє, достигає
• Всьому світу заявляє:
• Я — країна-Україна, на горі калина.

 

Пісня _________________

Учитель.. Хай щастить!