Як добре самому читати (альтернатива Свята Букваря)

Якщо Ви втомились проводити традиційне  Свято  Букварика,

пропоную  завершити перший  клас  святом « Як добре самому читати»

(пісні з  проекту «Інтелект України)

Мета. Активізувати знання дітей про книжку, як джерело знань, радості, захоплення, пізнання.  Розвивати пам’ять, увагу, мислення, виразне мовлення, естетичні смаки.                                                                             Виховувати шанобливе ставлення до книги, до друзів, бажання бути успішним. 

Обладнання: святково прибрана зала, повітряні кульки,  книги з казками, іграшки для інсценізації пісні про Мага (слон, коза, праска), проектор, костюм Незнайка.

Хід

- Добрий день, шановні дорослі!

- Привіт, друзі!

- Ми закінчуємо перший  клас  і хочемо вам розповісти, яким був для нас цей рік.

-  А розпочалося все рік тому, коли ми ходили на підготовчі заняття.

-  Наша майбутня вчителька сказала нам:

- Діти,  нам потрібно усім навчитись читати. (Відео)

-  Довелося швидко вивчити алфавіт. Ось так!

Виконують пісню «Алфавіт» (з рухами)

І от перше вересня. Ми з нетерпінням чекали цього дня, проте  трішки хвилювались. Добре, що біля нас були наші батьки.

Батьки:«В школі знань дають багато.
Тільки, діточки, старайтесь,

наполегливо навчайтесь!

Вас навчать книжки читати,

 гарно в зошиті писати.
І привчать до дисципліни,

 успіх прийде неодмінно.

В школі вчать, як в світі жити,

з усіма дітьми дружити.
І співати, й танцювати,

 і вірші декламувати.

Школа — це дзвінка країна,

Щоб чудово розмовляти

й добре рідну мову знати,
Відкривати дивосвіт й

 мудрими іти у світ.

В школі роблять перші кроки,

є перерви  і  уроки.
Є цікавого багато.

В школі кожен день, як свято!

 

- Дякуємо, наші рідні, що підтримали нас.

Учні:У наших очах  цікавість і тривога.
Повсюди море сонечка й тепла.
Найкраща в світі чарівна дорога 
Сьогодні нас до школи привела.

 Ми заходимо в школу раненько,
Лиш встає світанкова зоря.
І беремось до книжки хутенько,
Щоб відкрити річки і моря.

Зрозуміти природу й людину,
Пізнавати наш світ спішимо.
Крок за кроком вчимося невпинно.
Ми до знань, ми до знань летимо.

Я залюбки іду до школи,

тут жде мене моя сім’я.
І не лінуюся ніколи,

ми всі вчимося — ти і я!

І мудрими ми хочем бути,

 одержати нові знання.
Науки прагнемо збагнути,

щоб не блукати навмання.

Бо світ чарівний, наче казка,

й проблем багато є у нім.
Тож вчімось, діточки, будь ласка,

 знання сьогодні треба всім!

 

Звучить пісня «Школа» (таночок)

Ведучий: - Що там за гамір? Хто це так кричить?

На сцену вибігає Незнайко.

Незнайко:

Ви не бачили десь тут Тарасика? Я сьогодні вирішив прогуляти уроки і пішов до свого друга, а його ніде немає. (Розглядає кругом себе. До дітей).
Ви чого сюди прийшли?
Читачами стать схотілось?
Більше справи не знайшли?

Учні: Так! Постій, постій, Незнайку!
Що ти хочеш нам сказать?
Ти   упевнений так палко,
Що малятам не слід читать?

А як же далекі моря, океани,
А як же льоди, що ніколи не тануть?
Малятам дізнатись про це так важливо,
Тому їм без книги ніяк неможливо.

 

Незнайко: Ха! Літав я на Місяць
І книг не читав!
І в сонячнім місті
Я теж побував.

 

Діти  сміються з Незнайка.

Незнайко (знітившись):Чому ви смієтесь, що тут смішного?

Учні: Тому, що згадали твої ми пригоди,
Коли попадав ти у всякі незгоди.
Що вийшло із того, що не вмів ти читати?
І подрузі лист ти ж не зміг написати.

• Бачиш, Незнайко! Соромно тобі. Було б інакше, якби вчився читати, писати і подружився з книгою, як наші діти.

 

 Незнайко: Та мені це легко. Ось попрошу Чарівника , він мене всьому научить. Не вірите? Гайда зі мною.

 

Звучить пісня «Про мага» (інсценізація)

 

Незнайко:

Ой, нічого не питайте...
Краще книжку, книжку дайте!
Був я дуже необачний,
Я не знав, що там так лячно.
Ні, не хочу я так жити,
Краще буду вчитись, вчити
І писати, і читати,
Розум буду розвивати.

 

Учні:

 Отож-бо, Незнайко, ходи з нами до школи!

Тут нам дарують знання й мудрість жити,
Вчать працювати й любить книжки.
Будемо мріяти в школі й радіти,
Вчитися будемо всі залюбки.

 

Багато мусим знати
Про все, що є навкруг.
Тож слід книжки читати,
Бо книга – вірний друг.

Вона поможе дуже
Обрати вірну путь
Де б ти не був, мій друже.
Про книгу не забудь.

Усе чим ви цікавитесь,
Ви знайдете в книжках.
На всі питання – відповіді
На їхніх сторінках.

Де яке на світі диво,
Як вдягатися красиво,
Як зварити їсти смачно,
Як поводитись обачно.

І з яких героїв приклад брати,
На дозвіллі як пограти,
Як Вітчизну шанувати,
Віршик як запам’ятати.

Незнайко:  Ох, книжок сила силенна. З чого ж почати?

Звісно, з казочки!

Казок на світі є багато.

І веселих , і сумних.

То ж чи можемо

Прожити ми без них?

 

Не можем без казки у світі ми жити,

Бо казка нас вчить, як потрібно дружити,

Як зло подолати, як хитрих провчити.

Як чуйних і добрих, й сміливих любити.

 

Звучить пісня «Казочка» (таночок  із книгами)

 

Незнайко: Ви хочете сказати, що з книгою можна дружити?

 Мій друже й супутнику, книго моя,
Завжди на дозвіллі де ти — там і я.
Ми добре з тобою проводимо час,
Чудова розмова триває у нас.
З тобою шляхи пролягають мої

В найдальші віки і найдальші краї.

Ти вірності й дружбі навчаєш мене,
Говориш про зле, про смішне та сумне.
Про далі небесні, про надра земні, -
З тобою усе зрозуміле мені.
Навчаєш відважним, правдивим рости,
Любити природу, свій край берегти.
Відмалку тобою я звик дорожить.
Без доброї книги мені не прожить!

Хороші, справжні друзі у мене поруч є.
Ніяк не уявляю без них життя своє.
Лиш пороблю уроки, до них у гості йду.
Як жить на світі, друзі розмову поведуть.
Коли я засумую, вони сюди спішать
І жартами смішними ураз розвеселять.

Коли ж стаю надміру безпечним я на мить,
Насуплять брови друзі: «Негоже так робить!»
Розкажуть про будови, про мандри, про бої...
Живуть в книжковій шафі товариші мої.

В книжках вірні друзі, герої живуть,
І пам'ятаю, як кожного звуть.
Он ключ чарівний від дверцят у стіні
Несе Буратіно мені.
Прочитаних книг виростає сім'я,
Все більшає з книгами дружба моя!

Звучить пісня «Друзі» (руханка)

По-своєму кожна пташина співає,

По-своєму кожен народ розмовляє.

У мене й народу мого українська

Є мова чудова, своя, материнська.

 

По світу її, як святиню, нестиму допоки живу,

В чистоті берегтиму, з любов’ю сердечною,

Вірністю сина.

Ця мова для мене, як мати, єдина.

Учись чудово й гарно розмовляти,
Бо ж мова наша — чисте джерело.
Учися щиро й мудро так сказати,
Щоб всюди розливалося тепло.

І щоб в серцях відразу завесніло,
І чарівна веселка ожила.
В очах людських щоб радість заясніла
І щира пісня в небо попливла.

Бо сила слова мудрого — чарівна.
Й на це завжди в житті своїм зважай.
А наша мова українська дивна —
Її з любов’ю в серденьку вивчай.

Я бачу, як пшениця колоситься,
як в небесах блакитних мріє птиця,
і я люблю, як над землею лине
мій прапор України жовто-синій.

Звучить пісня «Україно-краю» (з рухами)

 

За всі віки життя на цій Землі
Знання і досвід, мрії променисті
Збирало людство у книжки малі
І берегло їх свято й урочисто.

 

Бо книга — вчитель, добрий друг вона,
Завжди порадить щиро й допоможе.
В ній людства мудрість зібрана земна,
Тому вона — усе на світі може!

 

Це знань могутнє й чисте джерело,
Що не міліє — повниться з роками!
І як би там людині не було,
А мудра книжка завжди поруч з нами.

 

В часи тривог і в зоряні часи,
Коли від щастя хочеться літати.
Як промінь світла, книгу в світ неси,
Щоб мудрість в серці й світлий розум мати.

 

Якщо хочеш поговорити з ким-небудь – розгорни  книгу.
Якщо ти занудьгував – візьми книгу.
Якщо хочеш одержати пораду – відшукай її у книзі.
Якщо мрієш стати справжньою людиною – читай книги.

Незнайко: Я зрозумів!

Коли умієш сам читати,
Не треба мамі докучати,
Не треба до бабусі йти:
«Ну почитай, — мовляв, — хоч ти».
Сестру просити теж не треба,
Щоб почитала щось для тебе.
Ані благати, ні чекати,
А просто — взяти й прочитати!

 

 Звучить пісня «А ми любимо читати!»

 

 

Використана література

Вірші Надії  Красоткіної, О.Пархоменка