Сценарій виховної години "Україна - мій дім"

Виховна година на тему:

«Україна – мій дім»

Група: Ек-21

Керівник групи:

Маркова А.М.

Київ 2016

Тема: «Україна – мій дім»

Мета:  викликати у студентів інтерес до поезії присвяченій Україні, розкрити їх творчий потенціал; пробудити патріотичну любов до Батьківщини, до України; спонукати студентів до осмислення власної громадської позиції; розвинути міцні дружні стосунки між студентами групи.

Керівник групи: Доброго дня, шановні викладачі та студенти. Ми раді вітати вас на нашій виховній годині. Ми часто говоримо що хочемо бути європейською країною, щоб жити чесно та в достатку. Але для того щоб жити чесно і в достатку нам достатньо стати українцями. Адже українці це найпрацьовитіша нація, наші предки чесно працювали на своїй багатій землі і мріяли лише про те щоб бути незалежними. Так давайте почнемо з малого: нарешті усвідомимо себе українцями, будемо поважати себе, свою працю і працю людей що нас оточують. Ми живемо в чудовій країні з добрими людьми. Нам потрібно лише берегти те що ми маємо. Інколи слів не достатньо щоб висловити свою думку, тому ми будемо робити це творчо.

Ведучий 1. Невід’ємною частиною життя кожної людини є Батьківщина, той рідний край, який ввібрав в себе тисячі дитячих спогадів, найніжніших та найщиріших моментів. Та земля, куди хочеться повертатися знову і знову, аби тільки відчути теплий подих рідної домівки та побачити дорогі серцю пейзажі.

Ведучий 2. Де б людина не була, її завжди тягне повернутися на Батьківщину, наче існує якийсь сильний духовний зв'язок, який неможливо побачити оком, і який неможливо нікому розірвати. Саме цьому зв'язку між людиною та її домівкою буде присвячена сьогоднішня виховна година.

Ведучий 1. Скільки людей стільки й думок. І всі ми по-різному висловлюємо наші емоції і почуття. Кожен проявляє свою любов до Батьківщини таким способом, який йому до душі. Хтось пише вірші, хтось возвеличує красу власної землі у архітектурі, хтось малює, хтось пише новели, а хтось, як Марія Петренко, робить і те і інше одночасно. Запрошуємо вас ознайомитися з її творчістю.

Ведучий 2. Тема виховної години: "Україна - мій дім". Ми обрали її не випадково, адже що може бути ближчим для людини ніж її рідний дім,в якому тобі завжди раді? Тому пропонуємо вам послухати вірш Надії Красоткіной "Мій рідний край", який буде декламувати Нагорна Олександра.

Мій край чудовий — Україна!

Тут народились ти і я.

Тут над ставком верба й калина,

Чарівна пісня солов’я.

Все найдорожче в цілім світі,

Бо тут почався наш політ.

Цвітуть волошки сині в житі,

Звідсіль ведуть дороги в світ.

І найдорожча рідна мова —

Джерельцем радісно дзвенить.

І мила пісня колискова,

Чумацький шлях кудись зорить.

Усе найкраще і єдине,

І радощі усі, й жалі...

Мій рідний краю, Україно!

Найкраще місце на землі!

Ведучий 1. Історія українського народу завжди була складною: з давніх-давен наша країна потерпала від нападів ворогів, які намагалися зламати наш національний дух та волю. Проте українці стійко протистояли усім негараздам та зазіханням, і навіть зуміли вибороти свою незалежність, отже і не дивно, що любов до Батьківщини, яка триває вже протягом багатьох століть, яскраво вирує і досі. Просимо до вашої уваги вірш Надії Красоткіной " Неповторна Україна" у виконанні Коваленко Інни.

Моя найкраща в світі сторона,

Чарівна, неповторна, Україно!

Для мене в цілім світі ти — одна

І рідна, й мила, дорога, єдина.

Ми всі малі пагінчики твої

Прийшли у світ, щоб в нім добро творити.

Хоч, може, й кращі є на цій землі краї,

Та нам судилось в Україні жити.

Ми — патріоти, дочки і сини,

Для твого блага все в житті здолаєм!

Бо ти найкращий, краю мій ясний,

Вітчизну й матір ми не вибираєм.

А просто любимо, бо ця земля свята,

Вона нас народила і зростила.

Вітчизною зовемо неспроста,

Бо нам вона дала і душу, й крила.

Ведучий 2. Наша країна повна таких творчих людей, які намагаються донести красу українських колоритів та національного духу, використовуючи таємничі привабливі візерунки та орнаменти, які характерні для слов'янських народів, особливо це стосується національного одягу. Саме течію української моди обрала для своєї презинтації Шевчук Олеся.

Ведучий 1. Багато людей на своєму власному досвіді переконалися у правдивості виразу: " Без мови немає народу". І дійсно, нація без мови - все одно, що людина без душі. А так, як людина без душі не може жити, то і народ не може існувати без своєї мови. Запрошуємо Щербашина Петра, який буде розповідати вірш Пантова Федора " Країна моя - Україна"

Мої нескінченні дороги

Сплелися, мов доля моя,

Я знову вернув до порога,

Де батьківська рідна земля.

Країно моя — Україно,

Ще пращурів пам ять жива,

Знайома тут кожна стежина,

І сонце мене зігріва.

Хай пісня твоя, Україно,

Злітає, як птах у блакить,

А мова твоя солов їна

У кожній оселі звучить.

Піду у садочок вишневий,

Послухаю спів солов я,

Там ранок зустріну рожевий,

Тобі я вклонюся, земля.

Ведучий 2. Українці дуже щира, сердечна і патріотична нація. Ми настільки любимо свою країно, що часто звертаємося до неї як до живої істоти. Україна завжди асоціюється з чарівною дівчиною, яка є дуже тендітною та ніжною. Саме таке звернення написав Юрій Боршош у вірші «Рідний краю, моя Україно». Читає Серебрякова Тетяна.

Рідний краю, моя Україно,

Я люблю тебе палко і щиро.

В ріднім краю все рідне, своє

Рідні стіни і ті помагають,

Вони душу наповнять теплом

Від нещастя і зла зберігають.

В ріднім краї все рідне, своє,

Рідна мова лунає повсюди

І знайомі ліси і поля

І здаються всі добрими люди.

Тож не дарма із давніх давен,

Українці усі про це знають,

І з любов’ю свою Україну

Вони ненькою всі називають.

Тож давайте її берегти

І любити усім до загину.

Берегти як матусю свою

Свою неньку, свою Україну.

Ведучий 1. Українці всї свої гаразди та незгоди зустрічають з піснями та танцями, адже пісня та танець – це одна з частин культури нашого народу. Один з таких таночків ми пропонуємо вашій увазі.

Ведучий 2. Українська мова – одна з наймилозвучніших мов світу, вона ніби створена для кохання, пісні, прози та поезії. Мова та бажання дає поштовх людині творити власну долю, створювати власні крила. Пропонуємо вам послухати Вірш Ліни Костенко « Крила» у виконанні Овсюк Олександри.

А й правда, крилатим ґрунту не треба.

Землі немає, то буде небо.

Немає поля, то буде воля.

Немає пари, то будуть хмари.

В цьому, напевно, правда пташина…

А як же людина? А що ж людина?

Живе на землі. Сама не літає.

А крила має. А крила має!

Вони, ті крила, не з пуху-пір»я,

А з правди, чесноти і довір»я.

У кого – з вірності у коханні.

У кого – з вічного поривання.

У кого – з щирості до роботи.

У кого – з щедрості на турботи.

У кого – з пісні, або з надії,

Або з поезії, або з мрії.

Людина нібито не літає…

А крила має. А крила має

Ведучий 1. Сердцем нашої Батьківщини по праву є Київ. Багато творів та віршів присвячені цьому місту-герою. Один із таких віршів представить Становська Анна, а саме вірш Миколи Вінграновського «Київ».

На срібнім березі Дніпра

Слов'янства золота столице,

Світанку мови і добра,

Вікно у світ стооке і столице,

Всі сто століть у скруті і жалі

Під небозвіддям згрозеної днини

Ти водиш серцем нашим мужні кораблі

З вітрилами на щоглі України.

Духовна міро нації Дніпра.

Високий воїне з мозольними руками,

Та смерть стара, неправда та стара,

Що тихомудро жерла нас віками, -

Прокл́ята, пр́оклята, погибне хай, згорить!

Ми більш не покручі, не блазні, не лакузи.

І вільний дух, і вільних дум союзи,

І вільний світ у нашу кров кричить!

Ведучий 2. Звісно, багато болю зазнала на своєму віку наша Ненька. На її долю припало багато страждань, випробувань та війн. На жаль, і на сьогоднішній день криваві плями війни не полишають територію України. Цій сильній і також важливій темі присвячений вірш Дмитра Лазуткіна « Реквієм», який сьогодні прозвучить у виконанні Могилко Ганни.

За законами математики –

Мінус доля на мінус час…

Небо ридма ридає, солдатики,

Небо ридма ридає по вас.

Хтось на мапі звіряв маршрути,

Хтось дививсь на зірки з печер…

Нерозкритими парашутами

Рахуватимуть вас тепер.

По розмоклій траві розкидано,

Збиті сонця, немов бурштин.

Нині небо ридає ридма,

Диким полем гірчить полин.

Батьківщина або територія…

Кожен сам обирає шлях.

Запікається кров’ю історія,

Мов у дерево входить цвях.

Ваші хрестики, ваші прихистки,

Ваша правда, ваш сум і щем…

Так лягло – згідно правил балістики,

Так розквітло німим вогнем.

Ще чекають вас, ще вимолюють,

Проглядають рядки новин

І виколюють очі колами

Цих роз’ятрених Україн.

І нічого крізь сльози не видно

І біліє надтріснута вісь…

Нині небо ридає ридма,

Зі свічок опливає віск.

Вже за все перед Богом прощені

Линуть ангели-дембеля…

Засинайте спокійно, хлопчики,

Це навіки ваша земля.

Ведучий 1. Не дивлячись на всі сумні та жахливі події, які спіткали нашу країну, ми не втомлюємося бути сильними і виборювати свою незалежність, при цьому не втрачаючи віри у краще майбутнє. Пропонуємо вашій увазі авторський вірш Маркової Аліни Миколаївни Я вірю!

Я вірю в тебе, Україно!

Я вірю в міць твоїх синів!

Я вірю в ясну світлу днину

Я вірю в крах всіх ворогів.

Я вірю встанеш ти на ноги

Я вірю встане брат за брата

Я вірю в спільну перемогу

Я вірю в смерть для супостата!

Я вірю в честь твоїх захисників

Я вірю їх велику силу

Я вірю в вірність їх тобі

Я вірю зроблять неможливе!

Я вірю…Ні. Я знаю!

Зустрінеш ти своїх героїв!

Вільна вся. Від краю і до краю

Ти будеш святкувати перемогу

Так. Я знаю.

Ведучий 2. У майбутньому хочеться бачити Україну такою державою, в якій люди народжуються і живуть щасливими, і на протязі усього свого життя залишаються вільними, сильними, гостинними та працьовитими. Нам усім хочеться бачити таку Україну, яка відкриє свої ніжні та дружні обійми усьому світові. Саме про це вірш Гаріка Бірчі « Я хочу сказати простими словами», який наповнений надією та щирістю прозвучить зараз у виконанні Вєтєр Дарії.

Я хочу сказати простими словами,

Про те, що турбує мене вечорами,

Про те , як в думках я малюю картину,

Якою я бачу свою Україну!

В моїй Україні ніхто не стріляє,

Ніхто не калічить, ніхто не вбиває!

В моїй Україні ніхто не воює!

Своє і чуже життя кожен цінує!

В моєї країни чудові сусіди,

Запрошують в гості і я до них їду.

Сусіди і самі в нас часто бувають.

Не брешуть, не крадуть, ніде не блукають!

В моїй Україні є чесная влада,

Про неї в народі складають балади.

Працює й працює, з ранку до ночі,

Щоб людям відкрито дивитись у очі.

В моїй Україні не плюють на підлогу,

Отримують і надають допомогу,

І молодь моя не п’є і не курить,

Займається спортом, співати так любить!

В моїй Україні чемні дівчата!

А хлопці вміють їх щиро кохати!

Навчаються жити, читають книжки,

І горді від того наші батьки!

В моїй Україні немає кордонів!

І море, і сонце, Дніпро, терикони,

Карпати зимою в засніжених шапках,-

Моя Україна! Люблю її! Крапка!

Керівник групи. І на завершення хотілося б сказати: не бійтесь бути українцями і не забувайте про ваш дім, тримайте його в чистоті, дбайте про його добробут і не дайте погаснути вільному вогнищу у ваших серцях. Щоб українці не робили, чи то тяжка робота чи то відпочинок, з ними завжди пісня. І наша виховна година не обійшлася без цього.