Сценарій виховного заходу

Про матеріал

Сценарій виступу психологічного театру . Розкривається проблема толерантності в сучасному суспільстві. Може використовуватись класним керівником для підготовки позакласного заходу, а також керівником театральної студії.

Перегляд файлу

Світ толерантності – світ кольорів

(виступ психологічного театру)

Читець 1

Нам болить Україна по-різному всім

Кожне серце по-своєму б'ється,

Хтось новими речами наповнює дім,

А комусь - ледь поїсти вдається.

Читець 2

Нам болить Україна, болить ця земля,

У буянні зеленого цвіту

І багаті жнивами вкраїнські поля,

І світанки найкращі у цілому світі

Читець 3

Що залишилося в нас?. Ця надія?
Вічно примарний, цей подив сумління?
Віра в любов! Віра у щастя! Мрія...
Віра у те що життя ще триває,
Навіть якщо пережив потрясіння…

Звучить музика , з’являється художник, малює квітучу Україну, виходять люди в масках , ставлять на картині чорні відбитки. ВИХОДЯТЬ

Художник

Що ви зробили? Навіщо зіпсували мою картину?

Маска

Твоя картина - це світ ілюзій. У цьому ж світі не так усе красиво, як на твоїй картині.

Художник

Я давно милуюсь нашою країною і бачу в ній лише прекрасне. Не розумію про що ви говорите, маско. До речі, хто ви такі?

Маска1 . Я Максим. Мені 15 років. Через автомобільну катастрофу вже 11 років я в інвалідному візку. І я один із вас.

Маска 2 . Я Катруся. Мені 6 років. Я не пам’ятаю себе здоровою. При народженні мене інфікували СНІДом. І я одна із вас

Маска 3 . Я Олена. Мені 35 років. Через війну на Сході я залишилась без роботи та даху над головою. З двома дітьми на руках змушена поневірятись. І я одна із вас.

Маска 4 . Я Микола Іванович. Мені 67 років. Колись я був успішним інженером, мав сім̓ ю. через махінації біржі нерухомості залишився без власного житла. Я бомж. І я один із вас.

Маска 5 . Я Аня. Мені 16 років я слухаю важкий рок, люблю фарбувати волосся в зелений колір і носити одяг зі шкіри. І я одна із вас.

Маска 6 . Я Галинка. Мені 10 років. Я єдина в класі маю руде волосся і мій ніс вкритий ластовинням. І я одна із вас.

( По-черзі йдуть вглиб залу,знімають маски, повертаються в образах читців)

Читець 1

Ми день за днем кудись спішим,
Не помічаючи навколо
Природи ніжний тихий дзвін,
Нам якось байдуже до всього...

Читець 2

Не помічаємо людей,
Які щось хочуть нам сказати.
Ми бачим тільки ніч та день
І радість можем лиш вдавати.

Читець 3

Ми забуваємо слова.
Слова – ці щирі обіцянки!
Ми навіть хочем бути кимсь,
А треба бути просто справжнім.

Читець 4

Весь світ втрачає кольори,
А людям байдуже до цього.
Ми в повсякденній метушні
Не бачимо всього живого!

Виходять , художник задумується, починає розповідати

Були часи, коли у світі все було тихо і спокійно. Земля, здавалося, була засипана кольоровим камінням. Але, придивившись, можна було побачити, що це було не каміння, а маленькі люди, які зовсім не рухалися. Одного разу над Землею подув вітер. Він зігрів людей і вдихнув в них життя і любов. Вони стали рухатися... розглядати один одного... розмовляти один з одним... піклуватися один про одного.

Коли вони стали знайомитися зі світом навколо себе, то знайшли на Землі кольорові стрічки. Люди зраділи і почали їх збирати. Одні взяли червоні стрічки, інші – блакитні, інші – зелені, а дехто – жовті. Люди радісно пов’язали один одному ці стрічки і сміялися, дивлячись на яскраві кольори.

Несподівано подув інший вітер. На цей раз він примусив їх затремтіти від холоду. Вони подивилися один на одного і усвідомили, що мають різний вигляд, і... перестали довіряти один одному.

Червоні зібралися разом і побігли в один бік.

Бакитні зібралися разом і побігли в інший бік.

Зелені зібралися разом і побігли в третій бік.

Жовті зібралися разом і побігли в четвертий бік.

Зла сила змінила людей, вони забули про те, ким були. Інші кольори здавалися їм незвичними і небезпечними. Люди побудували стіни, щоб відгородитися однин від одного. Але скоро вони з’ясували, що:

– у червоних є вода, але немає їжі;

– у блакитних є їжа, але немає води;

– у зелених є дрова для вогнища, але немає житла;

– у жовтих є житло, але їм нічим зігрітися.

Несподівано з’явився незнайомка і став у самому центрі цієї землі. Від здивовано подивився на людей і на стіни, які їх розділяли, і сказав:

„Виходьте! Чого ви боїтеся? Давайте поговоримо один з одним“.
Люди подивилися на нього і почали виходити із своїх кутків у центр. Незнайомець сказав:

„А тепер скажіть один одному, чим ви можете поділися і що вам потрібно отримати“.

Блакитні сказали: „Ми можемо поділися їжею, але нам потрібна вода“.

Червоні сказали: „Ми можемо поділися водою, але нам потрібна їжа“.

Зелені сказали: „Ми можемо поділитися дровами, але нам потрібне житло“.

Жовті сказали: „Ми можемо поділитися житлом, але нам нічим нагрітися“.

Тоді незнайомець сказав:

„Чому б вам не зібрати все те, що у вас є, і не поділитися ним? Тоді б вам не бракувало води, їжі, тепла і житла.“

Люди розговорилися. Вони згадали, що колись були друзями, знищили стіни і привітали один одного як старі друзі. Коли люди зрозуміли, що їх розділяють кольори, їм захотілося знищити їх. Але люди знали, що їм буде не вистачати багатств яскравих фарб. Тоді вони змішали всі кольори і сплели красиву райдугу. Вони назвали себе людьми всіх кольорів райдуги. Райдужна стрічка стала їх символом миру і взаєморозуміння.“
(Слова художника розігруються акторами на фоні музики)

Всі учасники з кольоровими стрічками повертаються на позиції читців

Читець 1 Якого кольору твій світ?
Яким його ти бачиш серед ночі?
У час, коли забуті безліч бід
Коли від втоми закриваєш очі...

Читець 2 Однаковим він є в цей час для нас
Та лиш прокинувшись і зрозумівши ДЕ ми,
Забарвлення міняє в раз-
Підкидуючи кожному свої проблеми...

Читець 3 Блакитний - істина, невинність, миролюбність,
Червоний - пристрасть, сила і життя...
Зелений - ревнощі, надія, неприступність
А жовтий - творче, сонячне буття...

Читець 4 Ти людина,ти здатен творити
Бери пензлі й малюй власний світ
Не дозволь своїм мріям зітліти
Порятуй потопаючий пліт

Замінюють на картині чорні долоні на кольорові

Читець 1 Якщо ти нарікаєш на життя,
Тобі здається, що усе погане,
Згадай - на цьому світі є дитя,
Яке ніколи не побачить мами.

Читець 2 Можливо ти сумуєш щохвилини,
Тебе тривожать болісні думки?
Згадай, що десь на світі є людина,
Яка живе без ніг або руки.

Читець 3 Якщо тобі буває часом важко,
Дірявлять душу сірі почуття,
Згадай, що десь дитина, наче пташка,
В важкій хворобі б'ється за життя.

Читець 4 Якщо буває ліньки щось робити,
Тоді лише задумайся на мить -
Хтось все життя лиш мріє говорити,
Комусь цей світ побачити кортить.
Читець 5 Якщо тебе обурюють проблеми,
Тоді подумай щиро, без вагань,
Скільки людей випрошують у неба
Хоча би день прожити без страждань?