100 років із часу героїчних боїв на Лисоні

(серпень — вересень 1916)

Місце звитяги — Лисоня

На схилах Лисоні

Квітує калина,

І маки червоні в житах.

Тут слава витає,

Стрільців величає,

Що в битвах лягли на полях.

                                                                                     Б. Тихий

Хід хаходу

На подвір’ї гуртожитку організована святкова лінійка, прикрашено все національною символікою.

Хлопчачий хор заспівує «Хлопці підемо…», під звуки пісні із синьо-жовтими стрічками на подвір’ї учнями виконується танцювальна композиція.

Ведучі: 2016 року ми відзначаємо 100-ту річницю кровопролитних боїв на горі Лисоні, де в серпні — вересні 1916 року Українські січові стрільці своїми молодими грудьми і життям поставили перед переважаючими силами противника нездоланний заслін.

 

Ведучі: Російський царат посилав військо, щоб прибрати до своїх рук Галичину. На окупованих землях закрили українські видавництва, розгромили осередки «Просвіти», представників місцевого духовенства заарештували й заслали до Московської губернії.

 

Ведучі: Протидія українців-галичан була закономірною. Легіон УСС став виразником й оборонцем прав та сподівань свого народу, захисником рідного краю. Разом з тим, бої Легіону УСС з частинами російської армії можна сміливо назвати братовбивчими. Адже російська армія рекрутувала мільйони українців зі східних областей, аби їх руками захопити західні землі.

Ведучі: Головні бої відбувались при обороні Бережан, над річкою Ценівкою біля Потутор, на Лисоні. Не один раз січові стрільці рятували безнадійні ситуації, в які потрапляли австро-угорські війська.

 

Ведучі: Так було 3 вересня 1916 року, коли січові стрільці відбили натиск ворога на Лисоні. 16 вересня на Диких Ланах росіяни атакували турецький полк, але ситуацію виправили січові стрільці, відкинувши загарбників до річки Золотої Липи. 29—30 вересня відбувся третій бій на Лисоні. 30 вересня московські війська розбили оборонні позиції австрійців і підійшли до позицій, які займали січові стрільці.

 

Ведучі: Бої за гору Лисоню в історію Легіону УСС увійшли під назвою «кривавий тан». Полк УСС був оточений росіянами. Без спорядження і допомоги його залишки потрапили в полон. Інших відіслали до коша. З цих часів походить відома стрілецька пісня «Як з Бережан до кадри січовики манджали...».

 

Ведучі: Зусиллями стрілецьких куренів, завдяки їх геройському чину був ліквідований прорив російських військ на Бережани. В околицях міста, на схилах Лисоні, у кривавих боях полк УСС утратив убитими, полоненими й пораненими більше тисячі старшин та стрільців. Із 44 старшин у строю залишилось 16. Своєрідним реквіємом полеглим звучали слова пісні Р. Купчинського «Заквітчали дівчатонька», яку він написав на смерть убитого на Лисоні й похованого під Вільховцем підхорунжого Мальованого.

 

Ведучі: Обороною Бережан завершився один із періодів змагань стрілецтва, з якого воно вийшло ослабленим, але ідейно загартованим, з відновленою ідеєю Українського війська.

 

Ведучі: Українські січові стрільці покрили себе звитягою в Першій світовій війні. Місцем їх бойового хрещення стали Карпати — гора Маківка. Друге з честю витримали на Лисоні. Це гора слави і мужності стрілецтва, вона — символ нескореного національного духу й свободи нашого народу.

 

Вихователь: Дорого заплатили стрільці за звитягу. На знак любові й пошани в 1927 році представники Товариства охорони військових могил прибули на місце колишніх подій. Діти збирали останки воїнів, кістки зносили кошиками, возами звозили землю і насипали могилу. 19 вересня того ж року відбувся великий здвиг «Лугів» Бережанщини за участю лугового оркестру Рогатина під керівництвом колишнього старшини УСС М. Угрина-Безгрішного. На могилі січових стрільців промовляла письменниця і громадська діячка Іванна Блажкевич.

 

Ведучі: У 1929 році польські власті сплюндрували й розкопали могилу, але народ її відновив. Як згадує мій батько, вперше він побував на Лисоні весною 1946 року. Верх могили був розкопаний, біля підніжжя лежав великий березовий хрест, а поблизу нього — вінок із колючого дроту.

 

Вихователь: Лисоня — це одночасно тріумф і Голгофа для січових стрільців. А для нашого покоління вона стала П’ємонтом національного відродження. Саме тут 30 серпня 1989 року вперше на Тернопільщині юнаки із Шибалина підняли синьо-жовтий прапор. У 1990 році громада знов відновила на Лисоні стрілецьку могилу, сюди привезли землю з могили кошового отамана Запорізької Січі Івана Сірка. У серпні 1990 року на горі відбулося багатолюдне вшанування пам’яті січових стрільців. Священики відслужили панахиду, над могилою здійнявся синьо-жовтий прапор. Серед тих, хто піднімав прапор, був колишній січовий стрілець Дмитро Смачило. 18 вересня 1994 року величавий Меморіал на Лисоні увіковічив безсмертну пам’ять січових стрільців. Він став символом боротьби українського народу за утвердження державної незалежності.

 

Література

Липовецький, С. Українські січові стрільці: галицькі воїни Архистратига Михаїла / С. Липовецький. — Київ : Укр. вид. спілка, 2010. — 96 с. : фот., портр.

Гора Лисоня: С. 51—52.

***

Золотнюк, А. Виявили нове поховання : [часів Першої світової війни] / А. Золотнюк // Вільне життя плюс. — 2013. — 11 жовт. — С. 6. — (Без забуття).

Матейко, Р. Дзвони Лисоні будять серця / Р. Матейко // Вісник Надзбруччя. — 2011. — 16 верес. — С. 3 : фот. — (Пам’ять).

Троханяк, О. Бої на горі Лисоня — невмируща сторінка бойового літопису полку Українських січових стрільців / О. Троханяк // Наукові записки. Серія: Історія / Терноп. нац. пед. ун-т ім. В. Гнатюка. — Тернопіль, 2009. — Вип. 3. — С. 55—58.

Чин і пам’ять Лисоні : за спогадами Степана Ріпецького // Бережанське віче. — 2010. — 27 серп. — С. 1, 4—5 : фот.

***

Вільшаненко, М. Усусівське подвижництво, патріотичний порив уже ціле сторіччя є прикладом самопожертви для українців : [реконструкція бою на Лисоні] / М. Вільшаненко // Медична академія. — 2014. — 11 верес. — С. 11 : фот.

Луків, Н. На Лисоні стріляли гармати : [реконструкція бою на Лисоні] / Н. Луків // Свобода. — 2014. — 13 серп. — С. 11 : фот. — (До 100-річчя Легіону УСС).

Шот, М. «Розпочали стрільці січовії з москалями тан» : майже 100 років тому на горі Лисоня на Бережанщині усуси відстояли дорогою ціною честь українського імені : [воєнно-іст. відтворення бойових дій на Лисоні] / М. Шот // Урядовий кур’єр. — 2014. — 12 верес. — С. 9 : фот. — (Героїка).

***

Будар, Т. «Дзвони Лисоні» — спогад про «кривавий тан» українських героїв : [VІІІ Регіон. фестиваль стрілецької та повстанської пісні] / Т. Будар // Свобода. — 2013. — 27 верес. — С. 2 : фот. — (Як з Бережан до кадри…).

Лисоня — символ героїзму : [VІ Регіон. фестиваль стрілецької та повстанської пісні «Дзвони Лисоні»] // Свобода. — 2011. — 7 верес. — С. 4 : фот. — (Патріотичний фестиваль).

***

Література до знаменних і пам’ятних дат Тернопільщини на 2011 рік : бібліогр. покажч. Вип. 21 / уклад. М. Друневич. — Тернопіль : Підручники і посібники, 2010. — 128 с.

Про бої на Лисоні: С. 83—86.

1к.

Там на горі на Маківці.

Там ся били січові стрільці.

ПРИСПІВ 2р.

Хлопці підемо, боротися будемо

За Україну за вільнії права, державу.

2к.

Наші хлопці добре б’ються.

Йдуть до бою, ще й сміються.

ПРИСПІВ 2р.

Програш

3к.

Наша сотня вже готова.

Від’їзджає до Кийова.

ПРИСПІВ 2р.

Модуляція (+1)

Програш

4к.

Є в Кийові злота брама.

На тій брамі – синьо-жовта фана.

ПРИСПІВ 2р.

5к.

Є у Львові усусуси

Україна бути мусить.

ПРИСПІВ 2р.

Програш

6к.

А ми хлопці, як ті перла,

Заспіваєм «Ще не вмерла».

ПРИСПІВ 2р.