Всесвітній день поезії щорічно відзначають 21 березня. Цей день було встановлено за ініціативи ЮНЕСКО: організація вважає, що саме поезія може стати відповіддю на найважливіші духовні запити людства. Але для цього їй потрібно приділити якнайбільше уваги! Саме тому різноманітні заходи до Всесвітнього дня поезії є актуальними та важливими для сучасної школи.
Пропонований сценарій поетичного вечора стане у пригоді всім, хто прагне долучити учнів до прекрасного. Пропонований сценарій допоможе розвивати образне мислення учнів, познайомити їх із найкращими зразками поетичного слова, навчити аналізувати прочитане, виховувати любов та повагу до рідного краю. Свято проходить у формати «літературне кафе», учасники якого отримують можливість не лише дізнатися більше про історію Всесвітнього дня поезії, а й ознайомитися зі творчістю юних поетів їхньої школи.
Поетична кав’ярня
Мета :
Обладнання: вірші про поезію, вислови, презентації, мультимедійна дошка, мелодія скрипки, ліричні мелодії весни
Хід заходу
Ведучий
Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись.
Хтось ними плакав, мучивсь, болів,
із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди і мільярди слів,
а ти їх маєш вимовити вперше!
Все повторялось: і краса, й потворність.
Усе було: асфальти й спориші.
Поезія - це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.
Ведучий. Добрий день! Ми раді Вас вітати в нашому затишному літературному кафе. Сьогодні ми зібралися, щоб вшанувати її величність ПОЕЗІЮ.
Наша зустріч присвячена Всесвітньому дню поезії ! Це свято, яке відзначається щороку 21 березня (в день весняного рівнодення).
Ведучий: Всесвітній день поезії відзначається і в Україні. У відривному «Українському народному календарі» він упершее з'явився 2004 року. У поезії є своє народження, цей день має свою історію.
Ведучий: У 1999 році на 30 сесії генеральної конференції ЮНЕСКО було вирішено відзначати Всесвітній день поезії 21 березня. Перший Всесвітній день поезії святкувався у Парижі, де знаходиться штаб-квартира ЮНЕСКО.
„Поезія, - говориться в рішенні ЮНЕСКО, - може стати відповіддю на найгостріші і найглибші духовні питання сучасної людини, але для цього необхідно привернути до неї широку суспільну увагу. Крім того, Всесвітній день поезії повинен дати можливість ширше заявити про себе невеликим видавництвам, чиїми зусиллями, в основному, доходить до читачів творчість сучасних поетів, літературним клубам, що відроджують одвічну традицію живого поетичного слова”.
( Відео « Всесвітні день поезії»)
Ведучий Сьогодні ми зібралися з вами під гаслом
“ Майстерність пера - майстерність серця”. На каву до нас завітали поціновувачі прекрасного.
Ведучий. Ми раді вітати в поетичній кав’ярні всіх, хто любить поезію.
Ведучий Як і в кожній кав’ярні у нас є меню. Дорогі гості,просимо ознайомитися з ним .
Літературне меню
(Роздають буклети)
Ведучий Кажуть, колись один із письменників вибудував своєрідну шкалу людських радостей. В цьому переліку були багатство, любов, слава, влада…І кожна з цих радостей не могла наситити повністю людське життя, і тільки на вершині цієї шкали сіяла величним світлом вища радість, котра може завоювати людину повністю – це радість творчості.
Ведучий «Поезія — це не «найкращі слова в найкращому порядку», це вища форма існування мови» - сказав Йосип Бродський.
Ведучий Завдання поезії — розтривожити душу, примусити людину відгукнутися. Це нематеріальний, але цілком відчутний дотик. Поезія може віднайти сховані у кожному з нас глибини.
Ведучий. Діти, а що для вас значить поезія. Дай відповідь коротким реченням…
Поезія – це..
(Інтерактивна вправа « Поетична квітка»)
( Відео « Поезія для поетів»)
Ведучий. Справжня поезія — неповторна. Це не завжди означає виняткову оригінальність чи сміливий експеримент. Поезія може розповідати і про цілком знайомі, буденні речі звичайними словами, але розкривати їх по-новому, давати нам новий погляд.
Ведучий «Озирнись навколо… Коли уважно подивишся на світ, знайдеш чимало вражаючих речей!»
Ведучий А й справді….озирнись навколо…і ти побачиш незвичайне у звичайному, як побачила це Пелепей Т.І. Майстерність рук нашої місцевої майстрині , майстерність серця простої жінки надихнули на поетичні рядки . До вашої уваги переможці обласного соціально - освітнього національно - патріотичного проекту «Голос крові: ми – Українці» в номінації
« Слобожанський оберіг». ( Інсценізація вірша)
Ведучий. Справжня поезія — безсмертна. Так, можна заперечити, що мало чого є у світі настільки ж нетривкого, ніж слова — чи то на папері, чи на камені. Поезія подібна властивостями до алмазу, але не має його твердості.
Однак згадаймо слова героя великого роману «Рукописи не горять»: «І навіть через тисячі років віднайдений серед пісків пустелі клаптик папірусу зі словами стародавнього поета зберігає свою силу. Ця поезія приходить до нас через час і простір і торкається нашої душі так само, як і сучасна».
Ведучий. Кажуть, що поезія - це голос істини, голос правди, який єднає серця. Той, хто чує його, здатний піднятися на вершини духу, згуртувати націю, об’єднати людство.
Ведучий .Та коли поезія з’являється з – під пера дитини, що є красивішого за це??
Ведучий. Так. У нашій школі є такі таланти. До вашої уваги презентація книги
« Наші собори душ »
Ведуча. Поет – людина незвичайна, не зрозуміла для інших, а поетеса – і поготів. Чутлива, тонка, ранима, вона літає у хмарах – можливо, чує голоси янголів?
Оточуючим вона видається дивачкою. А можливо, божевільною?
Ведучий. Ця характеристика мені когось нагадує!!
Ведуча. Так. Мені здається, що наше поетичне свято буде неповним, коли ми не запросило до слова наставника наших юних поетес ,адже у неї також у цьому році є чим похвастатись.
Ведуча. До слова запрошуємо члена громадської організації «Літературне об єднання» « Дивослово» , учителя зарубіжної літератури Андріяшівської ЗОШ І-ІІІ ст.. Пелепей Т.І.
( Виступ)
1.Поезія – це пам’ятник душі,
Яку зорали гострі лемеші.
Засіяна з великою любов’ю, –
Її плекають роси й спориші.
Ігор Федчишин
2.Поезія - це той дзвінкий струмок,
Що витікає з надр душі твоєї,
Це мрії у тлумаченні думок,
Що з вірою вселяються в надію!
Поезія - це струни відчуттів,
Це музика Вселенської любові,
Поезія - це скарб усіх віків,
Це діамант величиною в слово!
Олександр Олехо
3.Поезія – це жінка без прикрас
у образі прекрасної Мадонни.
І що їй перебіжний час? -
у млі віків блищать її корони.
Бо має хрест – любити світ людей
та мріяти про речі досконалі,
шукати світло в темряві очей
і руйнувати помисли погані.
Здіймаючи у височінь просте,
вона царить над спраглими умами
і дум її натхнення золоте
осяяне ліричними словами.
Поезія – це завжди крок вперед
від суєти, буденної нудоти
у стан душі, окриленої в лет
до неба слів, до вільної свободи.
Іван Низовий
4.Поезія – це стиснута пружина
Думок і почуттів твоїх, поете:
Навіщо ти снуєш тонку дротину
Своїх обрáз, розчарувань, зневіри
На óбразах, позичених у когось?!
5. ПОЕЗІЯ (сонет)
І щедрий цвіт, і усмішка дівоча,
І діаманти сміху голосного.
Поезія - краса життя земного,
І з піснею душа обнятись хоче.
Поезія - це гімн весні урочий,
Крилата мрія серця молодого,
Це каре сяйво погляду палкого,
І ніжне слово милій серед ночі.
Поезія - високі гори мук,
Поезія - це зоряна вершина,
І щирий спів душі, і серця стук,
І росяниста у саду жоржина.
Поезія - це дотик милих рук,
Поезія - це пісня лебед
6.Поезія – як відбиток душі,
В якій ростуть лілеї, спориші,
Краплина крові , вкраплена у рими,
Що дух гортає й робить незборимим
Того, хто суть її пізнав( Н. Крісман)
7.Торкнулась словом до струни душі,
Та затремтіла дрібно – і заграла,
І тріпотіло серденько її,
А у очах іскрилася заграва.
О слово, слово! Що ти? Пара з уст,
Короткі і незримі коливання…
А так гребеш, що рушиш всенький світ,
Із першого хтось робиться останній.
Голубиш-пестиш, любиш і… клянеш,
І убиваєш тихо і без крови,
На попелищі зерням проростеш…
Яке то чудо криється у слові.
Торкаюсь злегка емоційних струн –
І так боюсь, бува, не дотиснути…
Бо краще камінь кинути в той бік,
Ніж зайвим словом душу ущипнути
8.Поезія - то серця мова -
Надії, Віри і Любові -
Життя духовного основа.
Ні меж, кордонів їй немає,
Аж до зірок дух підіймає.
Вона - мрій сонячних жар-птиця,
Наснаги - чистая криниця,
Поезія - прекрасний цвіт,
Що нам дарує дивосвіт
9. Поет - пророк, віщун часу..
А я - земне життя несу.
Нічо нікому не пророчу.
З усіх доріг - пилюка в очі.
В житті - по всякому ведеться,
То біль, то відчай - коло серця.
Та от: коли у сад піду,
То світ від буднів одведу.
У дзвін росинки у траві
Перекладу в слова живі.
Над мертвим коником заплачу.
Усе навік усім пробачу.
Коли поет - ще жінка й мати,
Він може з Богом розмовляти.
1