Сценарій виховного заходу на тему: «Чорнобиль… Трагедія… Пам'ять…»

Сценарій виховного заходу на тему:

«Чорнобиль… Трагедія… Пам'ять…»

Мета: Чорнобиль – це вже історія України, тому дітей треба навчати вболівати за минуле своєї держави, сприймати її такою, яка вона є, до того ж формувати загально розвинену людину, що буде протистояти злу, насильству, несправедливості та руйнуванню навколишнього світу; розвивати в учнів потребу будувати, створювати, відроджувати заради України; виховувати почуття сприймання чужого болю як свого, загальнонародного горя – як особистого, почуття любові до людини, до землі, до держави; виховувати почуття поваги й пам’яті до трагічних сторінок України.

1-й ведучий:

Чи буде квітень, як завжди

 Дарунком весняної здоби.

 Чи власним іменем біди 

 Ми назвемо його Чорнобиль?

 Чи може викреслимо його

 З календарів своїх допоки

 Нас теплий грітиме вогонь

 Ще не відкритих ізотопів?

 Безмежна мисль, немає меж

 Її спинити годі!

 І ти, Чорнобилю, ти теж

 Не маєш меж сьогодні.

2-й ведучий: 26 квітня! В пам’яті українського народу це день чорнобильського лиха, болю, суму, і забути це й викреслити із нашої пам’яті – неможливо.

 

1-й ведучий:

 Чорнобиль. Це назва невеличкого районного центру, що знаходиться в 130 км від Києва. Заснований ще за часів Київської Русі, стародавній Чорнобиль дав свою гірку назву потужній атомній електростанції, будівництво якої було розпочато в 1971 році. В 1983 році вже працювало 4 енергоблоки цієї електростанції із запланованих шести. Але в історію Чорнобиль увійде назавжди, як місто, що дало назву одній з найбільших в історії людства катастроф.

2-й ведучий: Ту мирну весняну українську ніч на берегах Прип’яті люди ніколи не забудуть. Вона була, як зараз усім здається, найтихішою і найтеплішою. І не  сповіщала про біду. Навпаки всім жителям містечка атомників ще звечора, під вихідний, жадалося отримати від природи хорошу погоду. Проте в ту саму ніч з 25 на 26 квітня відлік часу став уже не мирним, а бойовим і аварійним. Відлік пішов на хвилини і секунди. О першій годині 23 хвилини 40 секунд, коли всі спали безтурботним сном, над четвертим реактором Чорнобильської атомної станції несподівано велетенське полум’я розірвало нічну темряву.

2-й ведучий: «З руїн реактора виривається стовп зловіщого вогню, палаючих шматків графіту. Стовп стрімко, як фантастична ракета, піднявся в небо, освітлюючи корпуси атомної, річку з верболозами. Вогняний стовп завмирає на висоті 1.5 км. На вершині його утворилась світла куля, яка начеб засмоктує в себе цей примарний стовбур, всередині якого щось рухається, згорається, випростовується, але сам він стоїть над нічною землею, як ялинкова іграшка блідо вишневого кривавого кольору. Ніч безвітряна і стовп стоїть між небом та землею, наче вагається, куди ж йому пустити свій корінь».

1.Не можна про це не сказати,

Мовляв, це було вже давно.

Перед очима батько-мати,

І Україна, і Дніпро.

2.Не можна, ні,  про це мовчати,

Горить тривогою чоло.

Птахи складають гімн весні,

Всміхаються до сонця квіти,

А пам'ять лине в моторошні дні,

Гудуть жорстокі дзвони квітня.

 

2-й ведучий:  За покликом рідної землі на захист свого народу першими до палаючого реактора по тривозі прибули пожежники по охороні Чорнобильської АЕС

1-й ведучий: Коли молоді пожежники, котрі першими вийшли на лінію вогню, отримавши смертельну дозу радіації були ще живими, журналісти запитували у них: „У вас була можливість повернутися? Ви могли відступити?” Так, у даній ситуації вони могли тимчасово відійти до підходу підкріплення.

2-й ведучий:Та про це ніхто з пожежників навіть і не подумав, тому що вони – воїни, бійці з пожежею, вони ступили в смертельну радіацію не за наказом командира, а за велінням совісті.

1-й ведучий:Із вогню у безсмертя смерть поправши ступили вони. Одразу за пожежниками приступили до роботи медики. Швидко зорієнтувавшись в обстановці, надавши першу медичну допомогу визначили межі часу перебування в радіоактивній зоні. Медики працювали цілодобово.

2-й ведучий:  Міліціонери складали списки жителів Прип’яті і 27 квітня провели організовану евакуацію людей. Люди виїжджали з Прип’яті з надією на повернення до рідних домівок.

3.Ті, що згоріли в огні

В перші хвилини двобою,

Землю прикрили собою.

Як наші діди на війні.

4.Безумство хоробрих —

Життя за життя.

Щоб тільки лишилися

Мати й дитя.

5.Та житиме світ —

І спів материнства,

І день-первоцвіт.

А думка людська

Пам’ятатиме вас.

А пам’ять людська

Повертатиме вас.

6. Безумство хоробрих —

Де вічність і мить,

Де згасли для вас

І життя, і блакить.

1-й ведучий: Прошу всіх піднятися і вшанувати пам’ять загиблих хвилиною мовчання.

(Хвилина мовчання)

 

 

 

2 -й ведучий:

На сьогоднішній день два з половиною мільйони людей проживає в забрудненій зоні, з них вісімсот тисяч дітей. Смерть 35 тисяч людей пов’язана з аварією на ЧАЕС та її наслідками. Радіація – невидимий і тому підступний ворог всього живого. Від неї важко вберегтися, захистити себе і природу. Як відомо, і зараз у зоні відчуження проживають люди. Їх дуже мало. Та все ж живуть.

1-й ведучий:  А на квітучий українській землі з’явились пусті міста і села, мертвий ліс, в який не можна ходити, сади з яблуками, насиченими радіоактивною отрутою, вода, яку не можна пити, і навіть повітря, яким дихаємо, стало ворогом.

(Інсценівка вірша «Чорнобиль-трава»)

Діма. Намалюй, тебе я прошу, – радість і красу.

Юля. І малюю я веселку, і квітку, і росу.

         З посмішкою на обличчі дівчину в вінку,

         І хлопчину, що кружляє з нею у танку.

Діма. Намалюй мені розлуку, смуток і журбу.

Юля. Я малюю лист осінній, схилену вербу,

         Що спустила свої віти голі до землі.

         І ключами в синім небі линуть журавлі.

Діма. Намалюй мені ще ніжність.

 Юля. Тема не проста.

         І малюю я рожеві мамині вуста,

         І метелика, і сонце, й квітку лугову,

         І зелену, шовковисту молоду траву.

Діма. Намалюй, – дитина просить, – намалюй біду.

Юля.. Як її намалювати? Спосіб не знайду.

         Чи поранену пташину, може, ледь живу?

         А рука сама малює чорнобиль-траву…

Діма. Нащо ти траву малюєш? Це біда така?

Юля. Цю траву зовуть чорнобиль, ця трава гірка.

         В ній отрута, смерть і сльози, і брудна вода.

         В ній хвороби, сум, неспокій. Це страшна біда.

Діма. Краще намалюй щось гарне. Намалюй життя.

         А гірку траву чорнобиль викинь на сміття.

Юля. Так, звичайно, намалюю я життя тобі.

         І надії намалюю, й мрії голубі.

         Намалюю синє небо, чисте джерело.

         Намалюю я лелеку, поле і село.

 

2 -й ведучий: До вашої уваги відеоролик Чорнобиль